Справа № 204/2336/24
Провадження № 1-кс/204/661/24
15 березня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Дніпро, клопотання слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту, подане в рамках кримінального провадження №12024041680000222 від 11 березня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту, подане в рамках кримінального провадження №12024041680000222 від 11 березня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 11.03.2024 року до ЧЧ ВП №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт про те, що за адресою: м. Дніпро, вул. Н.Алексєєнко, буд 80 в приміщенні ДУ "ДУВП №4" в кімнаті прийому передач в посилці виявили у сухофруктах 6 згортків з порошкоподібною речовиною, схожою на наркотичну. (ЖЄО №4484 від 11.03.2024 року) За вказаним фактом 11.03.2024 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041680000222, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. В ході проведення досудового розслідування, під час оперативно-розшукових заходів з метою встановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення, отримано інформацію про причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . 11.03.2024 року у якості свідка було допитано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказав, що 11.03.2024 року приблизно о 09:00 год. йому зателефонував знайомий ОСОБА_7 , і попросив передати йому продукти до ДУ «ДУВП №4», де він перебуває, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 ККУ. Так як свідок з ним добре знайомий, бо приблизно 2 роки тому відбував з ним покарання, то погодився. ОСОБА_8 сказав, що пакети з продуктами повинна передати його знайома на зупинці «Островського». ОСОБА_6 зустрівся з дівчиною біля зупинки громадського транспорту. На вигляд їй було приблизно 28-30 років, середньої тілобудови, середнього зросту, волосся русого кольору, розпущене, вдягнена в чорну куртку, взута в кросівках світлого кольору, тримала два великих пакети, один з яких з «Варусу», другий чорного кольору. Дівчина віддала свідку два пакети та пішла в невідомому напрямку. Що в середині точно не було відомо, проте, начеб то продукти харчування. Чоловік взяв пакети і на 11 трамваї поїхав на СІЗО. Там зайшов до кімнати передачі, написав заяву про прийняття передачки, в якій перечислив всі продукти, які там були та цигарки. Віддав пакети та почав чекати свій паспорт. Проте через хв. 30 до нього підійшли співробітники СІЗО та повідомили, про те, що в передачці виявлено заборонені речовини, а саме 6 згортків з речовиною, схожою на наркотичну та дві сім-картки. Свідок пояснив їм ситуацію та те, що пакети попросили передати, що точно в них було, йому не відомо. Після цієї ситуації, він зателефонував знайомому ОСОБА_9 та запитав, що це таке. Він сказав, що його знайома, без відома свідка поклала до пакету з продуктами, наркотичну речовину. Після цього зі свідком ОСОБА_6 було проведено таку слідчу дію як пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, де він впізнав на фотознімку №1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, 11.03.2024 року в період часу з 15.27 год. до 16.40 год. в ході проведення обшуку житла особи- за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: предмет, схожий на пігулку квадратної форми сірого кольору з написом на ній «Telegram», яку було поміщено до прозорого поліетиленового спец. пакету № CRI1161764 за підписами двох понятих. 11.03.2023 вилучений предмет визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024041680000222 від 11.03.2024 року. Метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів, а також забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Враховуючи викладене, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
В судове засідання слідчий надав заяву про розгляд справи без його участі, просив клопотання задовольнити.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів
Матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, з урахуванням вимог ст.98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Судом встановлено, що СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024041680000222 від 11 березня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 11.03.2024 року в період часу з 15.27 год. до 16.40 год. в рамках даного кримінального провадження, слідчим без ухвали слідчого судді, було проведення обшуку житла особи- за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено: предмет, схожий на пігулку квадратної форми сірого кольору з написом на ній «Telegram», яку було поміщено до прозорого поліетиленового спец. пакету № CRI1161764 за підписами двох понятих. 11.03.2024 року вилучений предмет визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024041680000222 від 11.03.2024 року. 13 березня 2024 року слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт вищевказаного майна, вилученого під час обшуку 11.03.2024 року, зазначивши, що вказаний предмет має доказове значення у кримінальному провадженні, тому з метою збереження речового доказу та з метою конфіскації майна, на нього необхідно накласти арешт. При цьому, згідно ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2024 року, підстав для проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 , суд не вбачає, а тому клопотання слідчої ОСОБА_3 про проведення обшуку задоволенню не підлягає.
Обов'язок доведення необхідності застосування заходу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого. Проте, слідчим та прокурором не доведено,що вказаний предмет має доказове значення у кримінальному провадженні та не доведено необхідність такого арешту.
Згідно із ч. 1 ст. 173 КПК України слідчій суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Дослідивши надані матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту, враховуючи вимоги ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про арешт майна задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованим та не знайшло свого підтвердження під час судового засідання.
Керуючись ст. ст. 110, 234, 235, 170-173, 309, 369-372 КПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту, подане в рамках кримінального провадження №12024041680000222 від 11 березня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України- відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1