справа № 208/383/22
провадження № 1-кп/208/103/25
23 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12021041160000007, за обвинуваченням:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч .2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів, обрання запобіжного заходу, -
В провадженні суду знаходиться зазначена справа. Обвинуваченому ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави. Відносно обвинуваченого ОСОБА_17 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, відносно обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_19 застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
Судом оголошені письмові матеріали. Свідки обвинувачення до суду не з'явились.
В судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_19 . За повідомленням адвоката, обвинувачений затриманий ІНФОРМАЦІЯ_5 і на теперішній час перебуває на військових навчаннях.
Прокурором заявлено окремі клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_16 раніше обраних запобіжних заходів, які аргументовано наступним.
Обвинувачені, кожен окремо, обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких умисних злочинів. Невідворотність покарання є підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду, а тяжкість інкримінованого злочину є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду.
Обвинувачені, кожен окремо, можуть продовжити свою злочинну діяльність оскільки обвинувачуються у систематичному вчиненні злочинів у сфері незаконного обороту наркотичних засобів. Кожен окремо, можуть незаконно впливати на свідків у справі з метою зміни тими показань на свою користь.
Обрані запобіжні заходи відповідають меті їх застосування. Викладені ним обставини у повній мірі відповідають правовим позиціям ЄСПЛ.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави обвинуваченого ОСОБА_16 встановлено.
Захисник ОСОБА_20 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Обвинувачений підтримав думку адвоката.
Захисник ОСОБА_21 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Обвинувачений тривалий час перебуває під-вартою, і його належну процесуальні поведінку цілком можливо забезпечити шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу. Просила змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_16 на домашній арешт. На підтвердження можливості застосування такого виду запобіжного заходу, просила допитати у якості свідка ОСОБА_22 .
Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що знайома з ОСОБА_16 . Має намір створити з ним сім'ю. Вона зареєстрована та з сином мешкає в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Працює продавцем на розташованому поряд ринку. Квартира приватизована на неї, та померлу матір. Не заперечує проти можливості застосування домашнього арешту за зазначеним місцем мешкання.
Обвинувачений ОСОБА_16 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Інші захисники, обвинувачені, кожен окремо, підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , кожен окремо, обґрунтовано, а саме в достатній мірі для вирішення клопотання прокурора, обвинувачуються у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких умисних злочинів, за які чинним законодавством в тому числі передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
Суд зазначає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Судом враховується непорушний принцип презумпції невинуватості обвинувачених. Докази вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів, на які посилається прокурор, є предметом безпосереднього дослідження судом.
Оцінюючи в сукупності всі обставини відповідно до вимог ст. 178 КПК України, стосовно обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , суд вважає, що ризики наведені прокурором: переховування від суду, з огляду на міру покарання, яка загрожує обвинуваченим у разі визнання винним, вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи характер ті кількість епізодів інкримінованої злочинної діяльності, об'єктивно існують.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, проте зазначені особи не доставляються до суду тривалий час. В цьому контексті є слушним зауваження сторони захисту стосовно не встановлення місця їх знаходження самим прокурором.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості - «обґрунтованої ймовірності», допустити це в майбутньому.
Наведені ризики на думку суду продовжують існувати, проте їх актуальність в певній мірі втрачена. Така позиції відповідає правовим висновкам ЄСПЛ.
Відносно ОСОБА_18 на теперішній час застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту. За період застосування нічного домашнього арешту, даних про порушення обвинуваченим встановлених обов'язків не надходило, що свідчить про дієвість запобіжних заходів.
Згідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, що відповідає диспозиції інкримінованих ОСОБА_18 кримінальних правопорушень.
Судом встановлено, що ОСОБА_16 перебуває під вартою з листопада 2021 року, раніше не судимий, місця реєстрації не має. Свідок ОСОБА_23 зазначає про можливість мешкання обвинуваченого в належній їй квартирі у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Завданням суду під час розгляду клопотання щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою полягає у недопущенні обмеження конституційних прав та свобод особи за відсутності підстав, передбачених КПК України, необґрунтованого застосування до особи певного виду запобіжного заходу за умови, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена шляхом обрання менш суворого виду запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
При розгляді клопотання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших, тобто альтернативних запобіжних заходів, про що зазначається у рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно п.80 рішення ЄСПЛ у справі «Марченко проти України» визначається, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення ЄСПЛ по справі «Хайреддінов проти України»
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 29 Конституції України гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Презумпція невинуватості визначена ст. 17 КПК України, згідно з якою поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
В силу статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Кустову пред'явлені обвинувачення у вчиненні злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки та за які, в разі визнання його винуватим, він може бути засудженим до позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Презумпція невинуватості визначена ст. 17 КПК України, згідно з якою поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, національні суди повинні з'ясувати, чи є тримання особи під вартою єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу. При цьому на користь зміни запобіжного заходу на менш суворий свідчать наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя, про що йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Пунцельт проти Чехії»
Статтю 194 КПК України встановлено наступне:
1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи стадію судового слідства та тривалість часу перебування обвинуваченого під вартою, суд вважає, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у його клопотанні, і тому відносно ОСОБА_16 можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту у визначений час доби, з можливістю працевлаштування та забезпечення свого існування.
Ризик незаконного впливу обвинуваченим на свідків, на думку суду можливо нівелювати шляхом покладення на обвинуваченого відповідних обов'язків, порушення яких може мати для останнього виключно негативні наслідки.
Згідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, що відповідає диспозиції інкримінованих ОСОБА_16 кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 194 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , продовжити строком до 20.09.2025 року,в період часу з 22.00 до 06.00 години.
Покласти на ОСОБА_6 обов'язки передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до суду чи прокурора за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками по справі поза межами судових засідань; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу, задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінити на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 20.09.2025 року,в період часу з 22.00 до 06.00 години.
Покласти на ОСОБА_8 обов'язки передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до суду чи прокурора за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками по справі поза межами судових засідань; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнити з під-варти в залі суду негайно.
Дозволити перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_8 поза місцем зазначеного мешкання після оголошення сигналу: «Повітряна тривога» та протягом 15 хвилин після оголошення сигналу: «Відбій повітряної тривоги»
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, відповідному органу поліції за місцем мешкання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Суддя ОСОБА_1