справа № 208/9913/21
провадження № 1-кп/208/97/25
31 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162 КК України, розглянувши клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу -
В провадженні суду перебуває зазначена кримінальна справа. Обвинуваченим обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У справі досліджені всі наявні докази, допитані обвинувачені.
Судовий розгляд не закінчено по суті у зв'язку з залученням обвинуваченим ОСОБА_11 захисника за договором. Адвокатом ОСОБА_12 заявлена низка письмових та усних клопотань, в задоволенні яких судом протокольно відмовлено.
На час проведення судового засідання 31.07.2025 року, обвинуваченим ОСОБА_11 також укладено договір на надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_6 , який заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Прокурорами заявлено окремі клопотання про продовження відносно обвинувачених заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, які аргументовано наступними доводами.
ОСОБА_11 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є раніше судимим, може ухилитись від суду з огляду на покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Демянець обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є раніше судимою особою, не має міцних соціальних зв'язків, може переховуватись від суду з огляду на покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Адвокат ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, так як ризики які прокурор наводить в клопотанні об'єктивно не підтверджені. Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Ризики наведені в клопотання об'єктивно не підтверджені. Демянець перебуваючи під вартою по теперішній справі, відбув покарання призначене йому за попереднім вироком. Обвинувачений має хвору матір, яка потребує догляду. Вважає, що належну процесуальну поведінку підзахисного цілком можливо забезпечити шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу. Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, та на які на теперішній час вказує прокурор, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали, не зменшилися, й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , кожен окремо, обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотань сторони обвинувачення, обвинувачуються у вчиненні низки кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких злочинів, за які чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років. Обвинувачені, кожен окремо, раніше судимі за вчинення корисливих злочинів.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Тобто, у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
Суд вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Щодо характеру особи обвинувачених, суд зазначає, що обвинувачені є раніше неодноразово судимі за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих, на теперішній час засуджені за корисливі злочини до відбуття реального покарання у виді позбавлення волі. Даних про їх офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання, у суду відсутні.
Наявність у обвинувачених відповідних соціальних зв'язків, само по собі не є достатнім стримуючим фактором порушення ними процесуальних обов'язків.
Суд вважає, що будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованих злочинів та покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про продовження запобіжного заходу. Як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану, утрудненість контролю за зобов'язаннями обвинувачених, такі обставини у своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, та як раніше неодноразово судимі за корисливі злочини, не мають визначеного джерела доходу, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою.
На підставі наведеного, суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурорів, оскільки ними доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Розглядаючи питання тривалості перебування обвинувачених під вартою, суд зазначає, що докази у справі вже давно досліджено, кримінальне провадження триває в часі саме з огляду на позицію сторони захисту - багато чисельні перерви з різноманітних причин, як-то останні: заміна адвоката, його ознайомлення з матеріалами справи.
Правова позиція щодо тривалого розгляду справи наглядно проілюстрована в рішенні ЄСПЛ по справі «Чірікоста і Віола проти Італії», де суд визнав, що 15-річний строк розгляду є виправданим, оскільки самі заявники сімнадцять разів зверталися з проханням про відстрочення процесу і не заперечували проти шістьох перенесень розгляду, здійснених на підставі заяви іншої сторони у справі.
Окрім цього, суд зазначає, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочинів під час відбуття покарання з випробуванням за вчинення корисливого злочину. На теперішній час він засуджений вироком іншого суду до 6 років позбавленні волі. Демянець обвинувачується у вчинення злочинів під час умовно-дострокового звільнення за корисливий злочин.
Суд вважає, що обрані запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості інкримінованих діянь, саме такий його вид позбавляє можливості обвинувачених перешкодити інтересам правосуддя, і тому з врахуванням встановлених ризиків він підлягає продовженню.
Підстав для зменшення визначеного судом розміру застави, судом не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити строком до 28.09.2025 року.
Строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою, продовжити строком до 28.09.2025 року.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених на не пов'язаний з триманням під вартою, про зменшення розміру застави, відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурорам та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1