Справа № 219/8432/16-к
1-кп/212/357/25
05 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря - ОСОБА_4 ,
в ході розгляду в судовому засіданні в залі суду кримінальних проваджень № 12016050150001984, № 12020050150000497 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 115 КК України,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 , -
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою. В клопотанні вказано, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.
Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити подане ним клопотання, навівши мотивування аналогічне тому, що викладене у поданому ним клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, вказуючи, що висунута ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою, ризики прокурором не доведені та не підтверджено їх не зменшення, тому просили суд обрати запобіжний захід обвинуваченому, який не пов'язаний із триманням під вартою.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд встановив, що 12 березня 2020 року в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 був затриманий та йому ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.
В подальшому ухвалами суду неодноразово вирішувалося питання щодо наявності ризиків та підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , востаннє, ухвалою суду строком до 16 серпня 2025 року.
Суд у цьому сенсі враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років та до п'ятнадцяти років позбавлення волі відповідно.
Отже, тяжкість ймовірного покарання за вироком суду підвищують ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Також суд вважає, що наявний ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків у кримінальному провадженні, які ще були допитані.
Крім того суд враховує, що ОСОБА_5 був засуджений вироком суду до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, однак наразі обвинувачується у вчиненні злочину за ст. 310 ч. 2 КК України в період визначеного йому іспитового строку, що підтверджує ризик скоєння ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення.
Вказане у сукупності на думку суду об'єктивно вказує на існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у такому їх ступені, який є підставою для запобіжного ув'язнення ОСОБА_5 .
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_5 , відносно якого в суді вже перебували на той момент матеріали за його обвинуваченням за ст. 310 ч. 2 КК України, до суду надійшов новий обвинувальний акт за обвинуваченим ОСОБА_5 за ст. 115 ч. 1 КК України, тобто у скоєнні ним іншого злочину під час його перебування такого обвинуваченого під судом.
Отже, на думку суду наведені прокурором ризики на сьогодні не втратили свого значення, оскільки судовий розгляд справи не розпочато.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на теперішній час не встановлено.
Таким чином на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не є достатнім для запобігання встановленим судом ризикам, внаслідок чого суд дійшов переконання, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою строком на 60 днів підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК.
Однак за п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Натомість, суд вказує, що ОСОБА_5 утримується під вартою вже понад 5 років, з 12 березня 2020 року, тому на підставі положень ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченому суд вважає доцільним визначати розмір застави.
Так ухвалою від 17 березня 2024 року Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_5 було визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 242240 грн.
Отже, задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 розмір застави на підставі ч. 4 ст. 182 КПК з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК, як до особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, що дорівнює вісімдесяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242240 грн., внесення якої зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, визначаючи ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним або заставодавцем внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне в разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК.
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 193-197, 314, 331, 369-376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Бахмутської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 115 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 3 жовтня 2025 року включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави обвинуваченому ОСОБА_5 в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 242240 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА у Дніпропетровській області протягом строку дії ухвали суду (отримувач коштів ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача 26239738, МФО 820172, банк отримувача ГУ ДКСУ в м. Київ рахунок отримувача UA158201720355229002000017442).
Покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Кривий Ріг без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
В разі невиконання покладених обов'язків ОСОБА_5 , для нього наступають наслідки, передбачені КПК. Зокрема, в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. Також у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2