Справа № 175/1790/25
Провадження № 2/175/413/25
Іменем України
"05" серпня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що з 29.04.2020 року по 01.07.2021 року позивач працював у ТОВ «Будівельна компанія «Етерна», при цьому при звільненні з ним не було проведено розрахунок по заробітній платі. Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11.05.2021 року (справа №234/16123/20) стягнуто заробітну плату в сумі 7203 грн 18 коп., проте відповідач рішення суду не виконав. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме за період з 01.07.2020 року по 19.07.2022 року в розмірі 84511 грн 82 коп.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.08.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом від 28.04.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий до ТОВ «Будівельна компанія «Етерна» на посаду начальника технічного відділу.
Наказом керівника ТОВ «Будівельна компанія «Етерна» від 01.07.2020 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11.05.2021 року (справа №234/16123/20) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» заборгованість по заробітній платі в розмірі 7203 грн 18 коп. з утриманням з цих сум податків та обов'язкових платежів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Пунктом 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що під час звільнення роботодавець не здійснив остаточний розрахунок з позивачем, у зв'язку з чим заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11.05.2021 року була стягнута заробітна плата.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 234/16123/20, залишено без розгляду.
Отже заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11.05.2021 року набрало законної сили 13.02.2024 року, проте наразі є невиконаним.
Положеннями ст. 2 ЦПК України визначені основні засади (принципи) цивільного судочинства, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Метою покладення на роботодавця відповідальності, визначеної у статті 117 КЗпП України, у разі невиконання обов'язку провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, дослідивши докази, надавши їм оцінку, з урахуванням того, що відповідач не виплатив заробітну плату при звільненні, суд доходить висновку, що позовна заява про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 23, оф. 10, код ЄДРПОУ: 39376795) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2020 року по 19.07.2022 року в розмірі 84511 грн 82 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Етерна» (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Василівська, буд. 23, оф. 10, код ЄДРПОУ: 39376795) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. С. Журавель