іменем України
Справа № 210/4476/25
Провадження № 1-кп/210/584/25
05 серпня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження та інші учасники судового засідання: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому у судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 27 лютого 2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024041710000242 відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Інгулець Кіровоградської області, громадянин України, неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України.
та Угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_4 -
В період часу з 15.06.2023 року по 25.01.2024 року, згідно з даними інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автоматизованого обліку адміністративних правопорушень відносно ОСОБА_5 складалось 18 адміністративних матеріали за ст. 126 та ст. 130 КУпАП санкція, яких передбачає позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
Так, 15.06.2023 року о 12 год. 28 хв. біля будинку №33 по вул. Вадима Гурова в Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області екіпажем патрульної поліції було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 . На законну вимогу працівника поліції пройти медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку - ОСОБА_5 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП та складено відповідний адміністративний протокол.
За вищевказаним фактом, постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2023 року у справі №210/3279/23, яка набрала законної сили 16.07.2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2023 року у справі №211/4258/23, яка набрала законної сили 22.09.2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2023 року у справі №210/5403/23, яка набрала законної сили 21.10.2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
27.10.2023 року о 10 год. 38 хв., керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи на це права, рухаючись вул. Нікопольске Шосе 1 в Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 був зупинений екіпажем патрульної поліції. На законну вимогу працівника поліції пройти медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку - ОСОБА_5 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відносно нього складено адміністративний протокол за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Під час складання вище зазначених адміністративних матеріалів, працівниками патрульної поліції ОСОБА_5 було повідомлено про позбавлення його права керування транспортними засобами, відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.07.2023 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Про час та дату розгляду судом адміністративної справи ОСОБА_5 був належним чином повідомлений.
Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2023 року у справі №210/6078/23, яка набрала законної сили 31.12.2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років.
Незважаючи на це, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про наявність постанови суду, що набрала законної сили, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, свідомо, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжував керувати транспортними засобами, не маючи на те законного права, у зв'язку з чим він неодноразово, систематично, притягувався до адміністративної відповідальності.
При цьому суд, приймаючи вищевказані постанови у справах про адміністративні правопорушення, встановив суб'єкта адміністративного правопорушення, на якого наклав адміністративне стягнення, та зобов'язав його вчинити дії та утриматися від певних дій, як міру необхідної поведінки для виконання рішення суду. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_5 є суб'єктом, який зобов'язаний виконати рішення суду з метою відбування адміністративного стягнення.
Працівниками патрульної поліції м. Кривого Рогу, на виконання вищевказаних постанов суду внесено відомості про позбавлення права керування ОСОБА_5 до інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» автоматизованого обліку адміністративних правопорушень. Посвідчення водія у ОСОБА_5 працівниками ППП в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП не вилучалось через те, що останній не мав його при собі, використовуючи електронний варіант у мобільному додатку «Дія», що унеможливлювало його фізичне вилучення.
Водночас ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, з метою невиконання постанов суду про позбавлення його права керування транспортним засобом, які набрали законної сили, маючи реальну можливість їх виконати, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність постанов суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, умисно не виконував постанови суду, що набрали законної сили.
Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжив керувати транспортними засобами, всупереч постановлених щодо нього постанов суду, що набрали законної сили, про позбавлення його права керувати автотранспортними засобами.
Реалізуючи свій злочинний умисел на невиконання судових рішень, які набрали законну силу ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, 29.12.2023 року о 20 год. 48 хв. на вул. Соборності №35 в Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області керував транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , маючи ознаки наркотичного сп?яніння, від проходження медичного огляду на встановлення стану наркотичного сп?яніння відмовився, у зв'язку з чим відносно нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 КУпАП, при цьому йому було повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи судом.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на невиконання судових рішень, які набрали законної сили 01.01.2024 року о 10 год. 29 хв. на вул. Дениса Комара (Стрельнікова) №7 в Металургійному районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений екіпажем патрульної поліції. На законну вимогу пройти медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння відмовився в присутності двох свідків за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, при цьому його було повідомлено про дату та час розгляду адміністративної справи судом.
25.01.2024 року о 13 год. 40 хв. ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування автотранспортними засобами, рухався по вул. Мистецька №11 в Металургійному районі м. Кривого Рогу в Дніпропетровській обл., та був зупинений екіпажем патрульної поліції. На законну вимогу працівника поліції пройти медичний огляд на стан наркотичного сп?яніння ОСОБА_5 відмовився в присутності двох свідків, у зв'язку з чим відносно останнього складено протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за ч. 3 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України.
Згідно ч. 1 статті 129-1 Конституції України, Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно до ч. 1 ст. 382 КК України суб'єктом кримінального правопорушення є особа, щодо якої постановлено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно приписів такого зобов'язана його виконати, в частині відбування адміністративного стягнення, умисно перешкоджає виконанню рішення суду, що набрало законної сили та посягає на суспільні відносини у сфері правосуддя.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року. З цього слідує, що суб'єктом правопорушення є учасник дорожнього руху водій, який всупереч вимог ПДР, не маючи права керування транспортним засобом здійснює керування транспортним засобом та порушує законодавство про дорожній рух.
Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Згідно з доктриною адміністративного права суть кожного адміністративного стягнення полягає у застосуванні певних правообмежень безпосередньо до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (принцип персональної відповідальності). І в цьому відношенні безпосереднім виконавцем судового рішення про позбавлення права керування транспортними засобами є зокрема особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. У випадку застосування такого виду стягнення суд не повинен у своєму рішенні додатково конкретизувати, що йдеться саме про заборону керувати транспортними засобами певним суб'єктом, таке право є спеціальним і його отримання потребує проходження особливої процедури, внаслідок якої і отримується право на керування транспортними засобами. Саме тому, назва адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у своєму змісті абсолютно чітко передбачає заборону особі здійснювати таке керування на визначений судом строк. При цьому зміст стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема, і позбавленні права керувати транспортними засобами, полягає у забороні особі реалізовувати певне право або здійснювати певну діяльність.
Положеннями ст. 8 КПК передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Згідно статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином, суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, не є ідентичними.
Систематичність порушень ОСОБА_5 постанов суду, які набрали законної сили та Правил дорожнього руху свідчить про ухилення від виконання судових рішень, що є однією з форм його невиконання, отже є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 , в період часу з 06.07.2023 року по 25.01.2024 року, систематично вчиняв умисні дії, спрямовані на умисне невиконання постанов суду, якими його позбавлено права керування транспортними засобами.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України за ознаками «умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили».
Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання.
24 червня 2025 року у кримінальному провадженні №12024041710000242, відомості про яке внесено до ЄРДР 27 лютого 2024року, укладено угоду про визнання винуватості між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні за №12024041710000242 від 27 лютого 2024року, з одного боку, та між обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого боку, у присутності захисника ОСОБА_4 .
Відповідно до угоди, обвинувачений ОСОБА_5 , повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення. Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 382 КК України у виді до 3 (трьох) років позбавлення волі.
Також, сторони узгодили відповідно до ст. 75КК України звільнити обвинуваченого в частині основного покарання від відбування покарання з випробовуванням.
Відповідно до угоди, сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Підстави оскарження обвинувальними вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч. 3 ст. 424 КПК України, обвинуваченим роз'яснено і є зрозумілими. Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів обвинуваченій роз'яснено і є зрозумілими.
В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України - прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку.
Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.
Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості, виходячи з наступного.
ОСОБА_5 підтримав укладення угоди, зазначив про її добровільність. Насильства, примусу чи погроз до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав. Зі скаргами на сторону обвинувачення під час здійснення провадження не звертався. Обвинувачений беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді.
ОСОБА_5 цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення. І він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на їх користь. Наполягає на укладенні угоди, повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив затвердити угоду.
Прокурор угоду підтримав, оскільки вона відповідає вимогам закону.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Судом додатково досліджено: протоколи огляду документів, характеризуючий матеріал відносно обвинуваченого.
Відповідно до вимог статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з вимогами частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених (ч. 8 ст. 469 КПК України).
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, з урахуванням положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, тому за цією ознакою підпадає під дію ч. 4 ст. 469 КПК України.
Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Дії ОСОБА_5 за частиною 1 статті 382 КК України кваліфіковано правильно, за ними можливе укладення угоди.
Умови угоди не суперечать вимогам закону, відповідають інтересам суспільства, який полягає у швидкому здійсненні правосуддя, призначенні особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінальних правопорушень. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Добровільність укладення угоди не викликає жодних сумнівів. Виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов'язань є цілком можливим.
Судом встановлено фактичні підстави для визнання винуватості ОСОБА_5 , який будучи допитаним в суді підтвердив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, беззаперечно визнав свою вину, просив суворо не карати. Обвинувачений надав показання, що дійсно був обізнаний про те, що позбавлений права керування транспортним засобом, проте нехтував цим. Сідав за кермо і продовжував вчиняти правопорушення. Відмовлявся від проходження огляду, умисно, а так само і неодноразово керував транспортним засобом, будучи позбавленним права керування. Не вважав за доцільне виконувати постанови суду, які набрали законної сили. Про свої вчинки шкодує, щиро розкаюється. Більше такої поведінки не допускає.
На підставі викладеного, всебічно дослідивши обставини справи, суд визнає ОСОБА_5 винуватим за частиною 1 статті 382 КК України за ознаками «умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили».
Щодо покарання.
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення.
За вчинення кримінального правопорушення за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України сторони домовились про покарання в межах встановленої санкцією статті у виді позбавлення волі строком до 3 (трьох) років позбавлення волі та застосувати положення статті 75 КК України - звільнення обвинуваченого в частині основного покарання від відбування покарання з випробовуванням.
Покарання сторонами угод визначено у відповідності до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за статтею 12 КК України, особливостей і обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з частиною п'ятою статті 65 Кримінального кодексу України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Визначаючись щодо покарання, яке на думку суду слід призначити обвинуваченому, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття. Обставин, що за ст. 67 КК України обтяжують покарання - не встановлено.
Судом встановлено, що обвинувачений є раніше не судимий, характеризується негативно, має постійне місце проживання, де характеризується незадовільно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває.
Суд погоджується з узгодженою мірою покарання, яке яка відповідає санкції частини 1 статті 382 КК України та особі обвинуваченого. Остаточне покарання визначено в угоді з урахуванням статті 75, 76 КК України.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 75 КК України встановлено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання, в тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Суд враховує наявність обставин, які пом'якшують відповідальність, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, наявність міцних соціальних зв'язків, що свідчить про те, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому ОСОБА_5 можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням строком в один рік.
Щодо питання покладення обов'язків із числа регламентованих статтею 76 КК України, слід зазначити, що частиною другою статті 75 КК України передбачена можливість суду приймати рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди, а також узгодження звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому випадку суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тобто, тривалість іспитового строку та перелік обов'язків суд визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, та встановлені обставини, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені п. п.1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз відсутні.
Речові докази відсутні.
До обвинуваченого на стадії досудового розслідування не застосовувався запобіжний захід. Клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироку законної сили від прокурора не надходило.
Підстав для застосування спеціальної конфіскації згідно з статтями 96-1 та 96-2 КК України не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст.ст.373, 469, 472, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 червня 2025 року, укладену у кримінальному провадженні №12024041710000242, відомості про яке внесено до ЄРДР 27 лютого 2024року, між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з одного боку, та між обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого боку, у присутності захисника ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене угодою про визнання винуватості покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбуття призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з іспитовим терміном в 1 (один) рік.
Відповідно до п. п.1, п. 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,наступні обов'язки: періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання на підставі статті 165 КВК України відраховувати з моменту проголошення вироку, а саме з 05.08.2025 року.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили не застосовувати .
Долучені матеріали кримінального провадження №12024041710000242 від 27 лютого 2024року залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/4476/25, провадження №1-кп/210/584/25.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених частиною другою статті 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу до Дніпровського апеляційного суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1