Справа № 214/4254/23
Провадження № 1-кп/210/176/25
іменем України
04 серпня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000361 від 21.04.2023 року та за ч. 1 ст. 135 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000487 від 26.05.2023 року,-
В провадженні судді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000361 від 21.04.2023 року та за ч. 1 ст. 135 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000487 від 26.05.2023 року.
У судовому засіданні прокурор просив продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому, зазначаючи, що на даний час ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Захисник та обвинувачений, кожен окремо, покладалась на розсуд суду.
Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.
Суд, оглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України суд під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти безпеки дорожнього руху в стані наркотичного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншому потерпілому за вчинення якого законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду.
А також, суд взято до уваги, що обвинувачений не працює, а отже, не має офіційних засобів для існування, раніше судимий, не одружений, а тому не має міцних соціальних зв'язків, на утриманні має малолітню доньку. Знаходячись на волі, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду.
Відтак, наявні ризики, визначені у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу з огляду на вищевикладене буде недоцільним та малоефективним.
Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 02.10.2025 року включно.
Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.
Копію ухвали направити до ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1