05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4058/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025
у справі за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до: 1) Харківської обласної ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Театральні Зустрічі", 3) ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування додатку до рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору іпотеки та витребування нерухомого майна,
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до суду з позовом до Харківської обласної ради (далі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Театральні Зустрічі" (далі - Відповідач 2) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач 3) з вимогами про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, витребування майна у комунальну власність.
Господарський суд Харківської області рішенням від 18.03.2025 відмовив у задоволенні позову.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2025 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови; скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним договору іпотеки і закрив провадження у цій частині; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 залишив без змін.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 16.07.2025 залишив касаційну скаргу Прокурора без руху та встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Прокурор звернувся до Верховного Суду із заявою щодо усунення недоліків касаційної скарги, в якій уточнив вимоги касаційної скарги та виключні випадки касаційного оскарження судових рішень, перебачені пунктом 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
З урахуванням уточнень касаційної скарги Прокурор просить поновити строк на касаційне оскарження та скасувати оскаржувані рішення в частині вирішення питання щодо позовних вимог про визання недійсним договору іпотеки та витребування у відповідача спірного майна, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів вирішила, що її подано з дотриманням вимог статей 287- 291 ГПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Обгрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України, Прокурор вказав (з урахуванням уточнень), що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не врахував висновки Верховного Суду щодо внесення окремих видів майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, викладені, зокрема, у:
- постанові від 03.10.2023 у справі № 927/640/19 щодо того, що до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом (Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна");
- постанові від 03.09.2024 у справі № 907/358/20 щодо того, що діяльність органів державної та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує органи державної влади у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Оскаржуючи судові рішення у частині вирішення питання щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 28.03.2019 у цій справі, Прокурор вказав, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо юрисдикції спору, викладених, серед іншого, у:
- постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду);
- постанові від 11.08.2022 у справі № 904/5693/20 (якщо особою право не набуто, то в такому випадку не виникає право власності й у майбутніх набувачів, як наслідок, договір іпотеки є недійсним);
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 903/456/18, постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 922/815/21 щодо правил застосування положень статті 2 ГПК України, яка завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду у постановах від 21.02.2018 у справі № 125/703/16-ц та від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 (оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень був укладений в порядку приватизації комунального майна шляхом проведення аукціону, відтак, враховуючи характер спірних відносин, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства та в інших зазначених у касаційній скарзі постановах.
Водночас, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку доказам, які підтверджують факт приналежності спірного майна до об'єкта культури (договір оренди, рішення органу місцевого самоврядування, договір купівлі-продажу, листування тощо), щодо якого є пряма законодавча заборона на проведення приватизації.
Враховуючи обґрунтування Прокурором випадів, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, як підстав касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Верховний Суд звертає увагу на те, що у заяві, яку Прокурор подав до Суду на виконання ухвали від 16.07.2025 про залишення касаційної скарги без руху, серед іншого, зазначено виключний випадок касаційного оскарження судових рішень, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, на який Прокурор не посилався у касаційній скарзі, поданій спочатку.
Згідно із частиною першою статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, який відповідно до положень частини першої статті 288 цього Кодексу становить двадцять днів з дня проголошення оскарженого рішення або з дня складення повного судового рішення, який на момент подачі Прокурором заяви щодо усунення недоліків касаційної скарги сплинув.
Згідно із частиною четвертою статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 463/5896/14-ц.
Отже, поза межами вказаного строку право на подачу доповнень до поданої раніше касаційної скарги відсутнє, у зв'язку із чим доповнення Прокурора про підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України Суд залишає без розгляду.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Поновити заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 922/4058/24.
2. Відкрити касаційне провадження у справі № 922/4058/24 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні 10 вересня 2025 року о 12:30 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
3. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 25 серпня 2025 року, відсутність яких не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.
4. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Верховний Суд також роз'яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський