04 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12532/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Дубекспо"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 (суддя Шкурдова Л.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 (колегія суддів: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)
у справі за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"
до відповідачів:
1) Державної податкової служби України,
2) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про стягнення збитків та моральної шкоди у розмірі 785 360,00 грн,
1. Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України та до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про:
1) стягнення з відповідача-1 за рахунок усіх наявних коштів суми збитків щодо бездіяльності по виконанню визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні у розмірі 17 360,00 грн та моральної шкоди за невиконання остаточного рішення суду у розмірі 384 000,00 грн;
2) стягнення з відповідача-2 за рахунок усіх наявних коштів моральної шкоди за винесення протиправних рішень комісії відповідача-2, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, у розмірі 384 000,00 грн.
2. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.01.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 14.07.2025 Приватне підприємство "Дубекспо" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
4. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
7. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
9. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
11. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 785 360,00 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
12. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
13. Скаржник, посилаючись на підпункти а), б), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, зокрема, зазначає: "Справа розглянута за правилами загального провадження, тобто не віднесена до категорії малозначних справ. На разі відсутні правові висновки Верховного Суду, як орієнтир для розв'язання спору при умові, коли Державна податкова служба України свідомо не виконує остаточне рішення суду по примусовій реєстрації податкових накладних. Одночасно, державний виконавець вичерпав заходи примусу, які відвів йому законодавець. Потерпіла сторона пройшла всі національні заходи і не домоглась отримати легітимне сподівання у вигляді майна. Невиконання рішень судів і неможливість отримання компенсацій у вигляді збитків в законний спосіб набуло державних масштабів. На сьогодення ми маємо чимало статей, як в інтернеті , круглих столів із представниками податкових органів так безліч справ у адміністративній юрисдикції. Винесення остаточного рішення касаційним судом, призведе до тлумачення норм права на користь потерпілої сторони, а також розробить алгоритм поведінки нижчестоящих судів. Нерозв'язання спору на національному рівні призведе до звернення в ЄСПЧ". Наше підприємство потерпає від хронічного невиконання судових рішень в частині не реєстрації податкових накладних, чим наносяться збитки і моральна шкода".
14. Разом з тим, наведені скаржником твердження є необґрунтованими та спростовуються зазначеним вище в цій ухвалі. Ця справа саме за вказівкою закону з урахуванням ціни позову (785 360,00 грн) віднесена до справ, у яких ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000 грн: 3 028 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024) х 500).
15. Обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, фактично зводиться до обґрунтування такої загальної підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК.
16. Натомість фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
17. Твердження скаржника, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, останній не обґрунтовує посиланням на те, про які саме обставини йдеться та у якій саме справі такі обставини потребують спростування.
18. Також, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника та/або становить значний суспільний інтерес.
19. Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
20. Верховний Суд дослідив та оцінив доводи скаржника, ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. З урахуванням цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для скаржника та/або становить значний суспільний інтерес. Скаржник також не довів ту обставину, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
21. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
22. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
23. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
24. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
25. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
26. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
27. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
28. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Дубекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
29. Касаційна скарга містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке підлягає залишенню без розгляду, оскільки суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/12532/24 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Дубекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй