Іменем України
04 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/544/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»,
вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676;
до: Менської міської ради,
вул. Героїв АТО, будинок 6, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600, код 04061777;
про стягнення 16305,75 грн.
без виклику сторін
Встановив:
27.05.2025 до Господарського суду Чернігівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Менської міської ради про стягнення 16305,75 грн, з яких: 15199,90 грн заборгованості; 799,14 грн пені; 78,71 грн 3% річних та 228,00 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору №24-7128/24-БО-Т постачання природного газу від 18.10.2024 в частині оплати природного газу.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/544/25 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 27.05.2025, 21:04, підтверджується довідками про доставку електронного листа).
11.06.2025 від відповідача у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначив про те, що не має заперечень щодо наявності та розміру заборгованості перед позивачем за Договором №24-7128/24-БО-Т постачання природного газу від 18.10.2024 та визнає свій обов?язок зі сплати заборгованості та нарахованих штрафних санкцій. Відповідач наголошує на неможливості в добровільному порядку здійснити оплату заборгованості, враховуючи вимоги бюджетного законодавства та особливості казначейського обслуговування через завершення 2024 бюджетного року. Додатково повідомляє про те, що в бюджеті Менської міської територіальної громади на 2025 рік передбачено відповідні кошти на реалізацію виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості та судових витрат. Відповідач просить врахувати норми ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
12.06.2025 від позивача у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та у зв?язку з визнанням відповідачем позову повернути 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення закріплене в частині 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
18.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Менською міською радою (споживач) укладений Договір № 24-7128/24-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо», а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах Договору. Природний газ, що постачається за Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
За умовами п. 2.1., 2.4. Договору постачальник передає споживачу на умовах Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з жовтня 2024 року по 31.12.2024 (включно) у кількості 7,90000 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2024 - 0,70000 тис. куб. м., листопад 2024 - 3,00000 тис. куб. м., грудень 2024 - 4,20000 тис. куб. м.
У будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленому відповідно до п. 3.5., вважається фактично використаним за Договором обсягом природного газу.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.5. Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві в відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
За пунктом 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни за природний газ, який постачається за цим Договором, установлюється таким чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того, ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м. (з ПДВ) з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Сторони в пунктах 5.1., 5.3. Договору погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у такому порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. Договору.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині поставки газу до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).
На виконання умов Договору протягом жовтня-грудня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ загальною вартістю 145975,63 грн, про що свідчать Акти приймання - передачі природного газу: від 12.11.2024 (за жовтень 2024 року) в обсязі 0,00265 тис. куб. м. на суму 43,86 грн; від 12.12.2024 (за листопад 2024 року) в обсязі 3,90024 тис. куб. м. на суму 64564,13 грн; від 13.01.2025 (за грудень 2024 року) в обсязі 4,91532 тис. куб. м. на суму 81367,64 грн, які підписані лише постачальником та скріплені його печаткою.
Акти приймання - передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025 складені позивачем у односторонньому порядку, виходячи з обсягу споживання, встановленого відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи щодо остаточної алокації відборів споживача (ЕІС-код 56XS0000E6W4800C), відомості з якої надані Оператором ГТС на адвокатські запити позивача та долучені до матеріалів позовної заяви (а.с.9-16).
Матеріали справи містять докази направлення зазначених Актів приймання - передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025 на електронну адресу відповідача з проханням їх підписати та повернути постачальнику природного газу (а.с.31-33).
Перелічені Акти приймання - передачі природного газу споживачем не підписані.
Зобов'язання з оплати спожитого природного газу виконані частково, сплачено за поставлений природний газ у жовтні-грудні 2024 року загальну суму 130775,73 грн, про що свідчить банківська виписка АТ "Ощадбанк" по рахунку ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" від 21.04.2025 (а.с.34-36).
У зв?язку з частковою сплатою заборгованості за поставлений газ, позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість за поставлений природний газ за частковими зобов'язаннями грудня 2024 року у розмірі 15199,90 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача: 799,14 грн пені за період прострочення з 18.02.2025 по 21.04.2025; 78,71 грн 3% річних за період прострочення з 18.02.2025 по 21.04.2025; 228,00 грн інфляційних втрат за березень 2025 року (за частковими зобов?язаннями грудня 2024 року).
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей §1 та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.
За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи та газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС) регулюються Правилами постачання природного газу (затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, що укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в Інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абз. 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до пункту 13 розділу II Правил постачання природного газу за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Щодо стягнення заборгованості за поставлений природний газ суд зазначає таке.
Суд установив, що між позивачем та відповідачем укладений Договір, на виконання якого позивачем протягом жовтня-грудня 2024 року поставлено споживачу природний газ в об'ємі 8,81821 тис. куб. м., загальною вартістю 145975,63 грн, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025, які підписані постачальником в односторонньому порядку та направлені на електронну адресу відповідача з проханням їх підписати та повернути постачальнику природного газу.
Під час встановлення наявності/відсутності факту заборгованості за Актами приймання - передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025 судом враховується те, що у пунктах 3.1., 3.5. Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі; приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві в відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Виходячи з приписів п. 5.3. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. Договору.
Обсяг природного газу, використаний споживачем та внесений в алокацію постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у період з 01.10.2024 по 31.10.2024 становить 0,00265 тис. куб. м., у період з 01.11.2024 по 30.11.2024 - 3,90024 тис. куб. м., у період з 01.12.2024 по 31.12.2024 - 4,91532 тис. куб. м.
Заперечень та спростувань щодо інформації, зазначених в актах приймання - передачі природного газу, від відповідача не надходило. Також відповідач не спростовує факт отримання Актів приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025, що враховується судом під час встановлення обставин справи.
Крім того, відповідач сплатив газ, поставлений позивачем у жовтні 2024 року, листопаді 2024 року та частково грудні 2024 року, на загальну суму 130775,73 грн, що підтверджується банківською випискою про надходження коштів на рахунок позивача (наявна в матеріалах справи).
Факт непідписання споживачем Актів приймання - передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025, складених у зазначений період на підставі спірного Договору, не є підставою для звільнення від обов'язку розрахуватись перед позивачем за поставлений природний газ.
Предметом заявленого позову є заборгованість за поставлений природний газ частково за зобов'язаннями грудня 2024 року - 15199,90 грн.
Враховуючи приписи пункту 5.1. Договору, відповідач за спожитий природний газ у грудні 2024 року мав остаточно розрахуватись не пізніше 15.02.2025, проте свої зобов'язання виконав лише частково, заборгованість склала 15199,90 грн.
Вказані обставини відповідачем не заперечувались, а тому вимоги позивача про стягнення 15199,90 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі передбаченому в договорі.
За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пункті 7.2. Договору погодили, що в разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку за пунктом 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 799,14 грн за період прострочення з 18.02.2025 по 21.04.2025.
Судом здійснена перевірка розрахунку пені позивача та встановлено, що ним правильно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметичний розрахунок здійснений правильно, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення пені в сумі 799,14 грн є правомірною.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позивачем пред'явлено до стягнення 78,71 грн 3% річних за період прострочення з 18.02.2025 по 21.04.2025 та 228,00 грн інфляційних втрат за березень 2025 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, суд установив, що розрахунок 3% річних є арифметично правильним, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позов у цій частині вимог є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідач зазначив про те, що не має заперечень щодо наявності та розміру заборгованості перед позивачем за Договором та визнає свій обов?язок зі сплати заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, тобто фактично визнав позов.
Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд установив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах у розумінні статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України, матеріалами справи підтверджено правомірність вимог позивача, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в частині стягнення з відповідача 15199,90 грн заборгованості; 799,14 грн пені; 78,71 грн 3% річних та 228,00 грн інфляційних втрат.
Щодо судових витрат.
При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Наведена норма також закріплена в частині 3 статті 7 Закону України “Про судовий збір».
Відповідач у відзиві на позов, а позивач у відповіді на відзив просили вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у зв?язку з визнанням відповідачем позову.
За платіжною інструкцією від 23.05.2025 № 0000028031 (наявна в матеріалах справи) за розгляд даного спору (позов подано через систему «Електронний суд»), позивачем сплачено до Державного бюджету України 2422,40 грн.
Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, 50% судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією від 23.05.2025 № 0000028031 (примірник знаходиться в матеріалах справи), у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (1211,20 грн) судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України згідно із заявленим клопотанням.
Керуючись статтями 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 130, 191, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Менської міської ради (вул. Героїв АТО, будинок 6, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600, код 04061777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676) 15199,90 грн заборгованості; 799,14 грн пені; 78,71 грн 3% річних; 228,00 грн інфляційних втрат та 1211,20 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676) з Державного бюджету України 1211,20 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією від 23.05.2025 № 0000028031, примірник якої знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/544/25.
Це рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Чернігівської області, є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складене та підписане 04.08.2025.
Суддя М.О. Демидова