28 липня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/598/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія"
до Приватного підприємства "Форест Сервіс Плюс"
про стягнення 187583,43 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - Сологуб С.А., адвокат;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Драченко Т.О.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 27.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Форест Сервіс Плюс".
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення 187583,43 грн, зокрема 152454,15 грн заборгованості за договором субпідряду №05-05/2023 від 05.05.2023, 26407,25 грн інфляційних втрат та 8722,03 грн 3% річних.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором субпідряду та не сплатив за виконані роботи.
1.4. 29.05.2025 суд ухвалив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" залишити без руху. Установив Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Черкаської області протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху зареєструвати електронний кабінет у системі "Електронний суд" та подати відомості про наявність у позивача електронного кабінету.
1.5. 30.05.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків та подав відомості про наявність у позивача електронного кабінету (а.с. 41, 43).
1.6. 30.05.2025 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі №925/598/25, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 12 год. 30 хв. 08.07.2025.
1.7. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу, яку 31.05.2025 доставлено до їх електронних кабінетів в ЄСІТС (а.с. 49-50).
1.8. 16.06.2025 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 152454,15 грн.
1.9. В обґрунтування заперечень проти позову заперечив щодо розрахунку відповідачем інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з неправильно визначеним строком виконання зобов'язання відповідача з оплати виконаних робіт, подав контррозрахунок, згідно з яким розмір 3% річних становить 8671,91 грн. Просив врахувати скрутний фінансовий стан відповідача та розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців щодо стягнення заборгованості у розмірі 187533,31 грн згідно з наступним графіком платежів: 1) 31255,56 грн - до 31.07.2025, 2) 31255,55 грн - до 29.08.2025, 3) 31255,55 грн - до 30.09.2025; 4) 31255,55 грн - до 31.10.2025, 5) 31255,55 грн - до 28.11.2025, 6) 31255,55 грн - до 31.12.2025 (а.с. 52-55).
1.10. 18.06.20025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та вказав, що строк виконання зобов'язань з оплати становить 10 календарних днів, а не робочих. Позивач не заперечив проти ухвалення рішення суду у справі згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, складеного відповідачем. Позивач заперечив проти розстрочення виконання рішення суду, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору субпідряду №05-05/2023 від 05.05.2023. Позивач ствердив, а відповідач не заперечив, що остання оплата за актом №114 від 16.06.2023 є 30.06.2023. Відповідач останній платіж за договором здійснив 16.06.2023. Тобто, відповідач два роки не сплачував позивачу борг, будь-яких дій щодо погашення заборгованості не вчиняв. Фактично відповідач мав "відстрочку" терміном два роки, протягом яких користувався коштами позивача. (а.с. 63-64).
1.11. 19.06.2025 суд ухвалив призначити судове засідання о 14 год. 00 хв. 22.07.2025, повідомив, що судове засідання о 12 год. 30 хв. 08.07.2025 не відбудеться у зв'язку з призовом судді Гладуна А.І. на навчальні збори на базі військової частини за програмою підготовки офіцерів запасу.
1.12. 21.07.2025 відповідач подав до суду заяву, у якій просив надати його представнику адвокату Багрію І.О. доступ до системи "Електронний суд" та відкласти розгляд справи на іншу дату.
1.13. 22.07.2025 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Сологуб С.А. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.14. Представник позивача адвокат Сологуб С.А. у судовому засіданні вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
1.15. 22.07.2025 суду ухвалив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задовольнити та відкласти розгляд справи у судовому засіданні до 12 год. 00 хв. 28.07.2025.
1.16. 28.07.2025 у судовому засіданні взяв участь представник позивача адвокат Сологуб С.А. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
1.17. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.18. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.19. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.20. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.21. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.22. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.23. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.24. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника відповідача.
1.25. Представник позивача адвокат Сологуб С.А. у судовому засіданні не заперечив проти ухвалення рішення суду у справі згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, складеного відповідачем, заперечив проти розстрочення виконання рішення суду.
1.1. 28.07.2025 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
1.2. 28.07.2025, керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/598/25.
Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
2.2. Підставами позову є обставини, яким позивач обґрунтовує неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за виконані роботи за договором субпідряду.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у даній справі є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договору субпідряду; виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт; розмір грошового зобов'язання відповідача; період прострочення виконання грошового зобов'язання; розмір 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 05.05.2023 Приватне підприємство "Форест Сервіс Плюс" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лісопильна компанія" (підрядник) уклали договір субпідряду №05-05/2023 (а.с. 8-10).
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п. 1.1 - замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання, своїми та/або залученими силами і засобами за рахунок замовника, в межах договірної ціни та відповідно до завдання замовника (проектної документації) і умов договору, виконувати роботи (надати послуги) на об'єкті: відповідно до коду ДК 021:2015-60180000-3 - Прокат вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення (послуги перевезення, навантаження та розвантаження лісопродукції вантажним автомобільним транспортом);
п. 1.2 - підрядник гарантує, що має досвід, технічні можливості для надання всього обсягу робіт, вказаних у цьому договорі, і має всі необхідні та чинні (на момент укладання цього договору) документи, які підтверджують право і можливість підрядника, згідно з вимогами чинного законодавства України, надати весь обсяг робіт, вказаних у цьому договорі. Підрядник також гарантує чинність або продовження чинності відповідних дозвільних документів (у разі їх необхідності при наданні послуг, визначених цим договором) впродовж дії цього договору;
п. 2.1 - ціна, кількість, найменування, асортимент, одиниця виміру зазначаються сторонами в рахунку-фактурі на оплату та акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) товару, що підписані уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною даного договору;
п. 2.2 - ціна на послуги становить 250 (двісті п'ятдесят ) гривень 00 копійок з ПДВ за 1 (один) метр кубічний;
п. 3.1.1 - замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані роботи;
п. 3.1.4 - замовник зобов'язаний прийняти виконанні підрядником роботи та підписати акти приймання підрядних робіт за умови належного виконання таких робіт підрядником;
п. 3.1.5 - замовник зобов'язаний оплатити підряднику роботи, визначені цим договором, в розмірах і в строки встановлені договором;
п. 3.4.1 - підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконанні роботи;
п. 7.1 - фінансування та розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника;
п. 7.5 - оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника платежу після підписання акту приймання виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін протягом 10 робочих днів;
п. 13.1 - строк дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2023 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань;
п. 13.2 - закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
3.1.2. На виконання умов договору позивач виконав роботи (надав послуги) з вивезення, погрузки лісоматеріалів на загальну суму 330454,15 грн, а відповідач їх прийняв, про що сторони склали та підписали акти надання послуг: №110 від 16.05.2023 на суму 70362,25 грн, №111 від 30.05.2023 на суму 89297,50 грн, №112 від 31.05.2023 на суму 5087,50 грн, №113 від 31.05.2023 на суму 13873,40 грн, №114 від 16.06.2023 на суму 151833,50 грн (а.с. 11 - 15) та виставив відповідачу рахунки за надані послуги на загальну суму 330454,15 грн, зокрема №119 від 16.05.2023 на суму 70362,25 грн, №120 від 30.05.2023 на суму 89297,50 грн, №123 від 13.06.2023 на суму 18960,90 грн, №125 від 16.06.2023 на суму 151833,50 грн (а.с. 16 - 19).
3.1.3. 24.05.2023, 25.05.2023, 26.05.2023, 15.06.2023, 16.06.2023 відповідач виконав зобов'язання зі сплати боргу за виконані роботи (надані послуги) частково та сплатив позивачу 178000,00 грн на підставі платіжних інструкцій: №73 від 24.05.2023 на суму 42000,00 грн, №85 від 25.05.2023 на суму 10000,00 грн, №86 від 26.05.2023 на суму 16000,00 грн, №94 від 15.06.2023 на суму 60000,00 грн, №96 від 16.06.2023 на суму 50000,00 грн (а.с. 20 - 24).
3.1.4. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 152454,15 грн, зокрема 620,65 грн за актом №113 від 31.05.2023 та 151833,50 грн за актом №114 від 16.06.2023. Розмір інфляційних втрат становить 26407,25 грн (113,31 грн за період з 01.06.2023 до 30.04.2025 (620,65 грн (сума боргу за актом №113 від 31.05.2023) х 1,18256157 - 620,65) та 26293,94 грн за період з 01.07.2023 до 30.04.2025 (151833,50 грн (сума боргу за актом №114 від 16.06.2023) х 1,17317616 - 151833,50). Розмір 3% річних становить 8722,03 грн за період з 11.06.2023 до 23.05.2025, зокрема 36,32 грн за період з 11.06.2023 до 23.05.2025 за 713 днів прострочення від суми боргу 620,65 грн за актом №113 від 31.05.2023 та 8685,71 грн за період з 27.06.2023 до 23.05.2025 за 697 днів прострочення від суми боргу 151833,50 грн за актом №114 від 16.06.2023 (а.с. 2, 25-26).
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав, визнав позов в частині позовних вимог про стягнення боргу та інфляційних втрат, щодо вимоги в частині стягнення 3% річних подав контррозрахунок.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору субпідряду;
4.5.2. позивач виконав своє зобов'язання та виконав роботи з прокату вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення вартістю 330454,15 грн;
4.5.3. відповідач зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт виконав частково та сплатив позивачу 178000,00 грн;
4.5.4. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 152454,15 грн за актами надання послуг №113 від 31.05.2023 і №114 від 16.06.2023;
4.5.5. строк виконання зобов'язання за актом №113 до 14.06.2023, за актом №114 до 30.06.2023;
4.5.6. прострочення виконання грошового зобов'язання за актом надання послуг №113 від 31.05.2023 розпочалося з 15.06.2023, за актом №114 від 16.06.2023 - з 01.07.2023.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.3. Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
5.4. Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
5.5. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.6. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.7. Змістом укладеного сторонами договору є виконання робіт з перевезення лісопродукції, зобов'язання, що виникли між сторонами, за характером виконуваної роботи та за своїм правовим змістом опосередковують відносини підряду.
5.8. Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
5.9. Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.10. Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
5.11. Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
5.12. Згідно з частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
5.13. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.14. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.15. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.16. Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.17. Сторонами договору погоджено предмет договору, ціну та строк виконання будівельних робіт.
5.18. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами .
5.19. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.20. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.21. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.22. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.23. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
5.24. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.25. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового-господарського зобов'язання на підставі договору субпідряду.
6.2. Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право на отримати плату за виконані роботи.
6.4. На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору.
6.5. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за характером виконуваної роботи та за своїм правовим змістом опосередковують відносини підряду.
6.6. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
6.7. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.8. Позивач виконав свій обов'язок у зобов'язанні та виконав у встановлений договором строк роботи вартістю 330454,15 грн.
6.9. Відповідно до пункту 7.5 договору субпідряду оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок підрядника платежу після підписання акту приймання виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін протягом 10 робочих днів.
6.10. Відповідач прийняв виконані позивачем роботи на підставі складених сторонами актів наданих послуг загальною вартістю 330454,15 грн.
6.11. Відповідач свій обов'язок сплатити за виконані роботи виконав частково та сплатив позивачу за виконанні роботи 178000,00 грн.
6.12. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 152454,15 грн.
6.13. Відповідач визнав заборгованість за виконані роботи у розмірі 1524545,15 грн.
6.14. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.15. Загальні засади (принципи), зокрема добросовісність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
6.16. Головне застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоб перешкодити стороні отримати перевагу та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома.
6.17. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
6.18. Захист цивільних прав це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
6.19. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
6.20. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
6.21. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.22. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.23. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
6.24. Невиконання відповідачем свого обов'язку порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та отримання вартості за виконані будівельні роботи.
6.25. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 152454,15 грн боргу за виконані роботи за договором субпідряду суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.26. Позивач виконав, а відповідач прийняв виконані роботи за договором субпідряду на підставі актів наданих послуг №110 від 16.05.2023 на суму 70362,25 грн, №111 від 30.05.2023 на суму 89297,50 грн, №112 від 31.05.2023 на суму 5087,50 грн, №113 від 31.05.2023 на суму 13873,40 грн, №114 від 16.06.2023 на суму 151833,50 грн.
6.27. Прострочення виконання грошового зобов'язання за актом надання послуг №113 від 31.05.2023 розпочалося з 15.06.2023, за актом №114 від 16.06.2023 - з 01.07.2023.
6.28. За прострочення виконання грошового зобов'язання за договором субпідряду на суму боргу позивач нарахував 26407,25 грн інфляційних втрат та 8722,03 грн 3% річних, стягнення яких становить предмет решти майнових вимог позивача до відповідача.
6.29. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
6.30. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
6.31. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.32. Отже, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.33. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
6.34. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
6.35. У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
6.36. За розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 26407,25 грн (113,31 грн за період з 01.06.2023 до 30.04.2025 (620,65 грн (сума боргу за актом №113 від 31.05.2023) х 1,18256157 - 620,65) та 26293,94 грн за період з 01.07.2023 до 30.04.2025 (151833,50 грн (сума боргу за актом №114 від 16.06.2023) х 1,17317616 - 151833,50) (а.с. 2, 25-26).
6.37. Відповідач визнав розмір 26407,25 грн інфляційних втрат.
6.38. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.39. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 26407,25 грн інфляційних втрат за період з 15.06.2023 по 23.05.2025 за прострочення виконання грошового зобов'язання суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
6.40. За розрахунком позивача розмір 3% річних становить 8722,03 грн за період з 11.06.2023 до 23.05.2025, зокрема 36,32 грн за період з 11.06.2023 до 23.05.2025 за 713 днів прострочення від суми боргу 620,65 грн за актом №113 від 31.05.2023 та 8685,71 грн за період з 27.06.2023 до 23.05.2025 за 697 днів прострочення від суми боргу 151833,50 грн за актом №114 від 16.06.2023 (а.с. 2, 25-26).
6.41. Відповідач ствердив, що позивач не вірно виконав розрахунок 3 % річних, оскільки невірно визначив дату прострочення виконання зобов'язання та визначив кінцевий строк виконання зобов'язань з оплати у 10 календарних днів, а не робочих. Помилково нарахував 3% річних за ті дні, коли строк виконання зобов'язань з оплати ще не настав.
6.42. Згідно з розрахунком відповідача розмір 3% річних становить 8671,91 грн, зокрема 36,12 грн за період 15.06.2023 по 23.05.2025 за актом №113 від 31.05.2023 оплата повинна була бути здійснена не пізніше 14.06.2023 на суму боргу 620,65 грн та 8635,79 грн за період з 01.07.2023 до 23.05.2025 за актом №114 від 16.06.2023 оплата повинна була бути здійснена не пізніше 30.06.2023 на суму боргу 151833,50 грн.
6.43. Позивач не заперечив проти ухвалення рішення суду у справі згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, складеного відповідачем.
6.44. Перевіривши розрахунок відповідача 3% річних, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу, а методика нарахування відповідає висновку щодо застосування статті 625 ЦК України, викладеному у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
6.45. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 8722,03 грн 3% річних за період з 11.06.2023 до 23.05.2025 за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд визнає обґрунтованою частково та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині частково у розмірі 8671,91 грн 3% річних за період 15.06.2023 по 23.05.2025.
7. Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, господарський суд дійшов висновку відмовити у клопотанні.
7.1. Згідно із частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
7.2. Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
7.3. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
7.4. Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
7.5. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
7.6. Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
7.7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (частина 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
7.8. Суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події.
7.9. Підставою для розстрочки виконання рішення має бути існування об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення суду.
7.10. Розстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
7.11. Особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
7.12. Відповідач в цій справі як на підставу для розстрочення виконання рішення суду вказує на скрутне фінансове становище, пов'язане із заборгованістю підприємства з податків та зборів, у підтвердження чого відповідач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, згідно якої прибуток (дохід) відповідача за 2024 рік становить 1917903,00 грн, прибуток до оподаткування - 47413,00 грн (а.с. 57-59).
7.13. Крім того, відповідач зазначив, що на даний момент відносно відповідача відкрито виконавче провадження №78277076 від 04.06.2025 щодо стягнення заборгованості з ЄСВ. Отже, відповідач змушений першочергово погасити заборгованість перед бюджетом. Впродовж попереднього періоду відносно відповідача відкривалися виконавчі провадження №77841698 від 17.04.2025 (заборгованість по ЄСВ), №77010635 від 30.01.2025 (заборгованість по ЄСВ), №76611345 від 20.11.2024 (заборгованість по ЄСВ), №76178578 від 02.10.2024 (заборгованість перед бюджетом з адміністративногосподарських санкцій), №75977681 від 05.09.2024 (заборгованість за кредитом), №75617966 від 24.07.2024 (заборгованість по ЄСВ), №75542481 від 15.07.2024 (заборгованість за кредитом), №73819520 від 12.01.2024 (заборгованість за кредитом), №73131645 від 24.10.2023 (заборгованість по податкам). Відповідні дані є публічно доступними та наявні у відкритому доступі в АСВП. Вказані виконавчі провадження наразі закриті в зв'язку з погашенням відповідачем боргів перед цими стягувачами. Проте дія арештів у виконавчих провадженнях впродовж 2023-2025 років завадила відповідачу вести нормальну господарську діяльність та розрахуватися, зокрема, з позивачем.
7.14. Відповідач просить суд врахувати фінансове становище та розстрочити борг, який є предметом спору у цій справі строком на 6 місяців.
7.15. Позивач заперечив проти розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідач два роки не сплачував позивачу борг, будь-яких дій щодо погашення заборгованості не вчиняв. Отже, фактично відповідач мав "відстрочку" терміном два роки, протягом яких користувався коштами позивача. В обґрунтування надання розстрочки виконання рішення суду відповідач пропонує графік погашення зі сплатою 310255,55 грн щомісячно. Позивач ствердив, що відповідач зазначив про відкриття виконавчого провадження, проте не вказав як буде виконувати рішення суду у справі з дотриманням запропонованого графіку за умов вже відкритого іншого виконавчого провадження.
7.16. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
7.17. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
7.18. Відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені у нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
7.19. Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
7.20. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
7.21. У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
7.22. Суд враховує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 152454,15 грн.
7.23. Строк виконання відповідачем грошового зобов'язання закінчився 14.06.2023.
7.24. Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
7.25. Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення суду.
7.26. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
7.27. Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
7.28. Відповідач не надав суду доказів, що доводили б можливість сплати боргу позивачу до 31.12.2025 у разі задоволення судом заяви про розстрочення виконання судового рішення.
7.29. Розстрочивши виконання рішення, суд не стимулюватиме процедуру виконання рішення суду, а лише сприятиме відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання та без достатньої правової підстави користуватися коштами позивача.
7.30. Натомість розстрочення виконання рішення суду буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок тривалого перенесення терміну повернення боргу за поставку товару.
7.31. Довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право позивача на повагу до власності та на вільне володіння своє власністю (коштами).
7.32. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку відмовити у заяві відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
8. Розподіл судових витрат.
8.1. Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
8.1. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
8.2. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8.3. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
8.4. За подання позовної заяви, враховуючи коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви з використанням підсистеми "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн на підставі платіжної інструкції від 15.05.2025 №582 (а. с. 8).
8.5. Отже, за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить мінімальний розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.
8.6. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.7. Оскільки позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у мінімальному розмірі, що підлягає сплаті за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, не зважаючи на те, що позов позивача задоволено частково, при розподілі судових витрат зі сплати судового збору суд враховує сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн та покладає його на відповідача у повному розмірі.
8.8. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 2 на звороті).
8.9. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додав договір про надання професійної правничої допомоги від 25.02.2025 №25-02/2025 (а.с. 27), додаткову угоду №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 25.02.2025 №25-02/2025 (а.с. 29), акт надання послуг №5 від 24.02.2025 на суму 10000,00 грн (а.с. 28), рахунок на оплату № 6 від 25.02.2025 на суму 10000,00 грн (а.с. 30), платіжну інструкцію №189 від 20.05.2025 на суму 10000,00 грн (а.с. 31), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Сологуба С.А. (а.с. 32 на звороті), ордер від 26.05.2025 про надання правничої допомоги ТОВ "Перша Лісопильна Компанія" адвокатом Сологубом С.А. (а.с. 32).
8.10. Дослідивши додані позивачем докази, суд установив, що 25.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" (клієнт) та Сологуб Сергій Анатолійович (адвокат) уклали договір про надання професійної правничої допомоги №25-02/2025, згідно з пунктом 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с. 27).
8.11. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги №25-02/2025 від 25.02.2025 оплата за цим договором здійснюється на підставі додаткових угод. Оплата здійснюється клієнтом протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідних рахунків адвоката.
8.12. Сума, зазначена в п.4.1. цього Договору є гонораром АДВОКАТА та поверненню не підлягає (пункт 4.2 договору).
8.13. Згідно з пунктом 4.3 договору цей договір укладений на строк до 01 січня 2027 року.
8.14. У додатковій угоді №1 від 25.02.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №25-02/2025 від 25.02.2025 (а.с. 29) сторони узгодили:
п. 1 - адвокат зобов'язується за замовленням клієнта, представляти інтереси ТОВ "ПЕРША ЛІСОПІЛЬНА КОМПАНІЯ" в Господарському суді Черкаської області щодо підготовки, подання та розгляду позову ТОВ "ПЕРША ЛІСОПІЛЬНА КОМПАНІЯ" до Приватного підприємства "ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС" щодо стягнення заборгованості за договором №05-05/2023;
п. 2 - вартість послуг, що надаються (гонорар) становить 10000,00 грн за підготовку, подання позовної заяви, та участь у розгляді справи судом першої інстанції;
п. 3 - оплата послуг адвоката за цим договором здійснюється наступним чином:
клієнт протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання цієї додаткової угоди перераховує адвокату аванс в сумі 10000 (десять тисяч) гривень на підставі рахунку виставленого адвокатом.
Адвокат вважається таким, що виконав свої обов'язки за цією додатковою угодою в повному обсязі після прийняття рішення судом першої інстанції.
Остаточну суму гонорару за цією додатковою угодою клієнт сплачує після прийняття судом першої інстанції рішенням за позовом, на підставі акту приймання-передачі наданих послуг та рахунку виставленого адвокатом, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня підписання такого акту. За домовленістю сторін клієнт може здійснювати оплату гонорару адвоката до прийняття судом рішення по справі.
8.15. 24.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" (замовник) та Сологуб Сергій Анатолійович (адвокат) склали та підписали акт наданих послуг №5, згідно з яким виконані наступні роботи (надані такі послуги) на суму 10000,00 грн, зокрема представництво інтересів ТОВ "ПЕРША ЛІСОПІЛЬНА КОМПАНІЯ" в Господарському суді Черкаської області щодо підготовки, подання та розгляду позову ТОВ "ПЕРША ЛІСОПІЛЬНА КОМПАНІЯ" до Приватного Підприємства "ФОРЕСТ СЕРВІС ПЛЮС" щодо стягнення заборгованості за договором №05-05/2023 (а.с. 28).
8.16. Адвокат Сологуб С.А. виставив ТОВ "ПЕРША ЛІСОПІЛЬНА КОМПАНІЯ" за надану правову допомогу рахунок на оплату №6 від 25.02.2025 на суму 10000,00 грн, а ТОВ "ПЕРША ЛІСОПІЛЬНА КОМПАНІЯ" сплатило адвокату Сологубу С.А. 10000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №189 від 20.05.2025 на суму 10000,00 грн (а.с. 30-31) .
8.17. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
8.18. Відповідно до статей 16, 58 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
8.19. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України ).
8.20. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
8.21. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
8.22. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
8.23. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
8.24. Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
8.25. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8.26. На виконання вимог статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України позивач у позовній заяві вказав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу, які поніс або очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 10000,00 грн та надав докази понесення цих витрат у розмірі 10000,00 грн.
8.27. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
8.28. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
8.29. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
8.30. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
8.31. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
8.32. Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
8.33. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
8.34. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
8.35. Розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката становить 10000,00 грн.
8.36. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
8.37. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
8.38. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа “Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа “Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited» проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
8.39. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
8.40. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
8.41. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
8.42. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
8.43. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
8.44. Отже, за змістом частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
8.45. Відповідач клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги суду не подав.
8.46. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
8.47. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
8.48. Враховуючи ціну позову, пропорційність розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката до ціни позову, з огляду на принципи пропорційності та розумності господарського судочинства, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі його судові витрати.
8.49. Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від результатів вирішення спору, суд частково покладає на позивача його судові витрати на професійну правничу допомогу.
8.50. Судові витрати позивача на правову (правничу) допомогу у розмірі 10000,00 грн суд розподіляє між сторонами у рівних частинах та покладає на відповідача та позивача по 5000,00 грн на кожного.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" до Приватного підприємства "Форест Сервіс Плюс"задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Форест Сервіс Плюс" (ідентифікаційний код 42798355, адреса місцезнаходження: 19003, Черкаська обл., м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Лісопильна Компанія" (ідентифікаційний код 44146884, адреса місцезнаходження: 02092, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) 152454,15 грн (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні 15 копійок) боргу, 8671,91 грн (вісім тисяч шістсот сімдесят одну гривню 91 копійку) 3% річних, 26407,25 грн (двадцять шість тисяч чотириста сім гривень 25 копійок) інфляційних втрат, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору, 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову про стягнення 50,12 грн 3 % річних відмовити.
У заяві відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 05.08.2025.
Суддя А.І. Гладун