29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"31" липня 2025 р. Справа № 924/285/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом обслуговуючого кооперативу "Нижньобереговий-4", м. Хмельницький
до фізичної особи-підприємця Нагурної Валентини Іванівни, м. Хмельницький
про стягнення 418 788,75 грн.,
представники сторін:
позивача: адвокат Керницька І.Р. - згідно ордера серії ВХ №1092415 від 20.03.2025 року;
відповідача: адвокат Терлич В.Г. - згідно ордера серії ВХ № 1096165 від 08.05.2025 року;
рішення ухвалюється 31.07.2025 року після оголошеної 03.07.2025 року перерви в судовому засіданні
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 418 788,75 грн., з яких 333000,00 грн. коштів, перерахованих за монтаж ліфтів згідно договору від 15.01.2024 року, 40788,75 грн. пені та 45000,00 грн. штрафу. Вимоги мотивовані невиконанням ФОП Нагурною В.І. своїх зобов'язань з проведення монтажу ліфтів та виконання пусконалагоджувальних робіт на об'єкті позивача. У заяві від про зміну підстав позову від 16.06.2025 року додатково заперечує твердження відповідача про належне виконання робіт за договором від 15.01.2024 року та зазначає про наявність виявлених дефектів, які не були усунуті відповідачем, що мало наслідком самостійне усунення позивачем таких недоліків та спричинило понесення останнім збитків на суму 480 000,00 грн. Таким чином, доповнює правову підставу позову ст. 858 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2025 року відкрито провадження у справі за позовом обслуговуючого кооперативу "Нижньобереговий-4", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця Нагурної Валентини Іванівни, м. Хмельницький про стягнення 418 788,75 грн.; призначено підготовче засідання на 22.04.2025 року. Ухвалою суду від 22.04.2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.05.2025 року. Ухвалою суду від 13.05.2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.05.2025 року. Ухвалою суду від 30.05.2025 року відкладено підготовче засідання на 10.06.2025 року. В підготовчому засіданні 10.06.2025 року оголошено перерву до 17.06.2025 року. В підготовчому засіданні 17.06.2025 року прийнято заяву позивача від 16.06.2025 року про зміну підстав позову та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.06.2025 року. Ухвалою суду від 24.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2025 року Ухвалою суду від 03.07.2025 року оголошено перерву в судовому засіданні до 31.07.2025 року.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача у відзиві на позов та під час судового розгляду спору заперечує проти вимог позивача в повному обсязі. Зазначає, що ФОП Нагурною В.І. в повному обсязі виконано монтажні та пусконалагоджувальні роботи за договором, про що свідчать, зокрема, систематичні оплати за роботи із різним терміном їх здійснення. Так, відповідачем надсилались позивачу засобами електронного та поштового зв'язку акти надання послуг, проте, вони не були повернуті Кооперативом, зауважень від останнього також не надходило.
Наголошує, що ФОП Нагурною В.І. відповідно до п. 4.2. договору від 15.01.2024 року передано паспорт обладнання, який містив акт приймання ліфту та акт технічної готовності ліфта. При цьому, за положеннями п. 3.1. договору від 15.01.2024 року датою закінчення робіт вважається дата передачі паспорта ліфта, дозволу на експлуатацію та інших технічних та дозвільних документів.
В подальшому, як зазначає відповідач, в усній формі сторони дійшли згоди розпочати пусконалагоджувальні роботи у березні 2025 року з огляду на завершення у лютому 2025 року оздоблювальних робіт шахти ліфта.
Наголошує, що згідно ДСТУ 81-20:2021 та ДСТУ 81-50:2021 налагоджувальні роботи не можуть бути завершені без стабільного джерела живлення. Проте, ОК «Нижньобереговий-4» станом на 01.04.2025 року забезпечено лише змінне джерело живлення, відтак виконання решти робіт, а саме здачі в експлуатацію, тобто завершального етапу за договором, буде виконано з урахуванням норм законодавства.
Звертає увагу, що позивачем не надано жодних підтверджуючих документів чи експертних висновків щодо невиконання монтажних робіт та етапів їх виконання. Не погоджується також із нарахуванням позивачем штрафних санкцій з огляду на необґрунтованість та не надання відповідного розрахунку.
У письмових поясненнях від 13.06.2025 року зазначає про нікчемність наданих позивачем дефектних актів, які складені ФОП Полуденним О.В. та відсутність будь-яких повідомлень відповідача про проведення огляду ліфтів та фіксації недоліків.
Позивач у письмових поясненнях від 24.06.2025 року пояснює, що після виконання Нагурною В.І. робіт було виявлено недоліки, про що складено дефектні акти, згідно яких вартість виконання робіт третьою особою з усунення недоліків становить 480000,00 грн. Такі акти 30.05.2025 року надіслано відповідачу разом із пропозицією у п'ятиденний строк усунути недоліки. Проте, станом на 16.06.2025 року визначені у дефектних актах недоліки усунуто не було. Таким чином, позивач просить стягнути 333000,00 грн. коштів, які необхідні для усунення недоліків виконаних робіт, та 85788,75 грн. штрафних санкцій за невиконання умов договору.
Відповідач у поясненнях від 24.06.2025 року зазначає, що 20.06.2025 року комісійно незалежними спеціалістами за участю Нагурної В.І. проведено обстеження ліфтів та виявлено відсутність недоліків, викладених у дефектних актах.
Позивач у письмових поясненнях від 03.07.2025 року вважає, що акти огляду ліфтів від 20.06.2025 року не можуть братися до уваги, оскільки обстеження проведено комісією у складі осіб, які не є належними спеціалістами у сфері ГОСТ 22845-85: Ліфти електричні пасажирські і вантажні. Правила організації, виробництва і приймання монтажних робіт, а також у галузі експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виконання робіт підвищеної небезпеки.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
15.01.2024 року між сторонами у справі укладено договір поставки №15/01 щодо поставки ФОП Нагурною В.І. ОК «Нижньобереговий-4» двох ліфтів вартістю 1518110,00 грн.
Тоді ж ФОП Нагурною В.І. (підрядник) та ОК «Нижньобереговий-4» (замовник) укладено договір №13/01 (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт з: монтажу та пусконалагоджувальних робіт 1 ліфта в/п 1000 кг на 10 зупинки в об'єкті будівництва, визначеному замовником (в м. Хмельницькому, по вул. Нижня Берегова); монтажу та пусконалагоджувальних робіт 1 ліфта в/п 450 кг на 10 зупинки в об'єкті будівництва, визначеному замовником (в м. Хмельницькому, по вул. Нижня Берегова).
Підрядник виконує вищевказані роботи згідно затвердженої кошторисної документації та забезпечує їх виконання у визначений договором термін (п. 1.2. договору).
Строк дії договору: з моменту його підписання до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань в межах цього договору (п. 1.3. договору).
Договірна ціна визначається на підставі кошторисної документації відповідно з Порядком визначення вартості будівництва (ДСТУ Б.Д.1.-1:2013 ) та іншими діючими нормативними документами. Договірна ціна за цим договором складає 300000,00 грн. (п. 2.1. договору).
У п. 2.3. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються замовником та підрядником.
Згідно п. 3.1. договору підрядник зобов'язаний виконати роботи, передбачені п. 1.1. даного договору, протягом 60 календарних днів. Датою закінчення робіт вважається дата передачі паспорта ліфта, дозволу на експлуатацію та інших технічних та дозвільних (реєстраційних) документів, необхідних для експлуатації ліфта, що супроводжується підписанням Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Гарантійний термін на обладнання/роботи становить 2 роки з моменту виконання дій, передбачених п. 3.1. та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Підрядник зобов'язується у строк до 60 календарних днів з моменту акту виявлених недоліків усунути їх за власний рахунок. У разі відмови від усунення виявлених недоліків підрядник зобов'язується відшкодувати замовнику усі понесені ним витрати на ремонт ліфтів в повному обсязі (п. 3.2. договору).
У разі виявлення недоліків щодо якості робіт в процесі їх виконання або протягом гарантійного терміну сторони протягом 3 днів з моменту їх виявлення складають та підписують акт виявлених недоліків із зазначенням характеру недоліків, порядку та строків їх усунення. Якщо підрядник не підпише акт виявлених недоліків у вказаний строк та не надасть вмотивованої відмови, замовник має право надіслати такий акт в односторонньому порядку. В такому випадку акт вважається підписаним підрядником (п. 3.3. договору).
За умовами пп. 4.1.2. договору замовник зобов'язаний до початку виконання робіт забезпечити стійким електропостачанням для підключення обладнання та тимчасового освітлення шахт, машинного приміщення і робочих місць у відповідності з нормами: інвентарних стелажів і дверних проміжків, а також здійснювати всі заходи, які виключають попадання води в приямок, шахту і машинне відділення ліфта. Надати приміщення для зберігання матеріалів.
Згідно п. 4.2.6., п. 4.2.7. договору підрядник зобов'язаний за свій рахунок усувати недоробки та зауваження замовника по якості виконаних робіт, які визначені в процесі їх виконання або протягом двох років після введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Після виконання налагоджувальних робіт, регулювання і підготовки до здачі ліфтів скласти Акт технічної готовності, забезпечити підготовку документації для реєстрації ліфтів в інспекції, організувати комісію по прийомці в експлуатацію і забезпечити її участь в їх повному технічному обстеженні.
За порушення п.п. 2.3. та 3.1. винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від суми заборгованості або договірної ціни відповідно. У випадку прострочення виконання робіт більше, ніж на 10 календарних днів, підрядник, окрім пені, додатково сплачує штраф у розмірі 15% від ціни договору (п. 5.1. договору).
Сторона звільняється від відповідальності за порушення свого зобов'язання, якщо це є наслідком невиконання другою стороною своїх зобов'язань, вказаних в договорі (п. 5.3. договору).
Передача технічної документації, обладнання, послуг повинна підтверджуватись відповідними актами приймання-передачі, підписаними сторонами (п. 6.1. договору).
Якщо до строку здачі змонтованих ліфтів замовник не забезпечить електроенергією, в разі чого не може бути проведено налагодження і пуск ліфтів в експлуатацію, замовник зобов'язаний прийняти ліфт, підписати довідку про суму виконаних робіт і сплатити її підряднику. Після подачі електроенергії ці роботи будуть виконані в 10-ти денний термін (п. 6.7. договору).
Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.
У додатку до договору погоджено найменування послуг та ціну, а саме, монтаж ліфтів по 130000,00 грн. та пусконалагоджувальні роботи вартістю по 20000,00 грн., на загальну суму 300000,00 грн.
ФОП Нагурна В.І. надала ОК «Нижньобереговий-4» гарантійний лист від 07.02.2024 року про те, що вона на виконання договорів №15/01 та №13/01 від 15.01.2024 року зобов'язується за власний рахунок після виконання пусконалагоджувальних робіт, регулювання і підготовки до здачі ліфтів, скласти Акт технічної готовності ліфтів, організувати комісію пор прийомці в експлуатацію ліфтів, забезпечити її участь в повному технічному обстеженні ліфтів, надати повний перелік документів, необхідних для прийняття ліфтів в експлуатацію та поставити їх на облік, забезпечити укладення договору на технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією, а також забезпечити реєстрацію ліфтів у компетентних органах та підготовку проектів всіх документів, які вимагатимуться від замовника для проведення такої реєстрації.
Відповідачем надано підписані з її сторони акти надання послуг №7 та №7/1 від 30.09.2024 року про виконання згідно договору №13/01 від 15.01.2024 року пусконалагоджувальних робіт та монтажу ліфтів на загальну суму 300000,00 грн.
ОК «Нижньобереговий-4» оплачено ФОП Нагурній В.І.:
за монтаж ліфтів згідно рахунка №4 від 08.05.2024 року 50000,00 грн. платіжною інструкцією №806 від 29.05.2024 року, 30000,00 грн. платіжним дорученням №812 від 04.06.2024 року, 70000,00 грн. платіжною інструкцією №815 від 05.06.2024 року, 15000,00 грн. платіжною інструкцією №823 від 12.06.2024 року, 15000,00 грн. платіжною інструкцією №824 від 13.06.2024 року, 20000,00 грн. платіжною інструкцією №832 від 18.06.2024 року, 36000,00 грн. платіжною інструкцією №919 від 28.08.2024 року, 64000,00 грн. платіжною інструкцією №975 від 18.10.2024 року;
за монтаж настилів ліфтів згідно рахунка №7 від 18.10.2024 року 20000,00 грн. платіжною інструкцією №980 від 23.10.2024 року, 13000,00 грн. платіжною інструкцією №981 від 30.10.2024 року.
На загальну суму 333000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із претензією від 13.12.2024 року із проханням повернути сплачені згідно договору №13/01 від 15.01.2024 року 333000,00 грн. з огляду на невиконання відповідних робіт.
ФОП Полуденним Олександром Володимировичем складено дефектні акти від 27.05.2025 року, за змістом яких представником виконавця ФОП Полуденного О.В. та представником замовника виконробом Щербанем В.Д. складено такі акти про те, що на момент огляду ліфтів пасажирських в/п 400 кг та в/п 1000 кг, що встановлено за адресою в м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, буд. 1-Б, виявлено дефекти. У актах також наведено перелік робіт, які потрібно здійснити для забезпечення роботи ліфтів, та зазначено, що після підрахунку орієнтована вартість обладнання та робіт по ліфтах складає 200000,00 грн. та 280000,00 грн. з відхиленням в більшу чи меншу сторону 10%.
Акти підписано Полуденним О.В. та Щербанем В.Д.
Вказані акти із листом від 30.05.2025 року надіслано відповідачу. У листі позивач також просить суд у п'ятиденний термін надати представників для усунення недоліків.
Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у листах від 23.06.2025 року та від 18.06.2025 року повідомило представника позивача, що ТОВ "Колорит Торг" не зверталось в міжрегіональне управління із заявою для одержання дозволу на виконання робіт із підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Та також те, що ФОП Нагурна В.І. не зверталася до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби із заявою про одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: здійснювати монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та проводити технічний огляд, випробування, експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів.
Представником відповідача надано акти огляду електричного пасажирського ліфта, виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 20.06.2025 року, складених представником ФОП Нагурної В.І., інженером-проєктувальником Чернецьким В.В., будівельним експертом Петращуком С.О. та монтажником ліфтів Стецюком В.І. Згідно актів, за результатами обстеження ліфтів, встановлених за адресою: АДРЕСА_1 , комісією встановлено, що усі вузли та агрегати змонтовані відповідно до креслень та технічної документації заводу-виробника; монтаж виконано повністю, зауважень до якості робіт не виявлено; пусконалагоджувальні роботи виконано повністю. Комісія рекомендує виконані роботи до огляду замовником, генеральним проектувальником та генеральним підрядником; на момент огляду на об'єкті підключено тимчасове електроживлення, що унеможливлює повноцінну передачу ліфтів в експлуатацію та постійне використання; після подачі постійної напруги необхідно провести кінцеву перевірку ліфтів, включаючи функціональні та навантажувальні випробування згідно з чинними нормами.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи слідує, що 15.01.2024 року між сторонами у справі укладено договір №13/01 на виконання пусконалагоджувальних та монтажних робіт двох ліфтів за адресою: м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, які було поставлено ФОП Нагурною В.І. ОК "Нижньоберговий-4" згідно договору поставки №15/01 від 15.01.2024 року.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду. Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За положеннями п. 3.1. договору підрядник зобов'язаний виконати роботи, передбачені п. 1.1. даного договору, протягом 60 календарних днів. Датою закінчення робіт вважається дата передачі паспорта ліфта, дозволу на експлуатацію та інших технічних та дозвільних (реєстраційних) документів, необхідних для експлуатації ліфта, що супроводжується підписанням Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
У п. 2.3. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються замовником та підрядником.
На виконання умов договору позивачем сплачено відповідачу за монтаж ліфтів згідно рахунку №4 від 08.05.2024 року у період з 29.05.2024 року по 18.10.2024 року 300000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Також 23.10.2024 року та 30.10.2024 року позивачем перераховано відповідачу 33000,00 грн. згідно рахунку №7 від 18.10.2024 року за монтаж настилів ліфтів.
Позивач, звертаючись 20.03.2025 року до суду з позовом, просив стягнути з відповідача здійснену попередню оплату згідно договору №13/01 від 15.01.2024 року в розмірі 333 000,00 грн. у зв'язку з непроведенням монтажних та пусконалагоджувальних робіт, та також нараховані пеню та штраф у зв'язку з простроченням виконання робіт.
В подальшому, з врахуванням заяви від 16.06.2025 року та пояснень від 24.06.2025 року, позивачем зазначено про неналежне виконання робіт за договором №13/01 від 15.01.2024 року та з посиланням на ст. 858 ЦК України ОК "Нижньобереговий-4" просить стягнути 333 000,00 грн. витрат на усунення недоліків робіт, проведених відповідачем, та також 85 788,75 грн. пені за період з 20.09.2024 року по 20.03.2025 року та штрафу за несвоєчасне проведення робіт.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
У відповідності до ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
Право на відшкодування за рахунок підрядника витрат, понесених замовником при усуненні недоліків, допущених підрядником, є допустимим лише після укладення двостороннього акту про недоліки та не усунення існуючих недоліків підрядником.
Відповідно до частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частина четверта цієї статті передбачає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками.
Частина перша статті 853 ЦК України містить застереження про обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Аналогічно у пункті 3.3. договору передбачено, що у разі виявлення недоліків щодо якості робіт в процесі їх виконання або протягом гарантійного терміну сторони протягом 3 днів з моменту їх виявлення складають та підписують акт виявлених недоліків із зазначенням характеру недоліків, порядку та строків їх усунення. Якщо підрядник не підпише акт виявлених недоліків у вказаний строк та не надасть вмотивованої відмови, замовник має право надіслати такий акт в односторонньому порядку. В такому випадку акт вважається підписаним підрядником. (п. 3.3. договору).
У контексті домовленості сторін у пункті 3.3. договору та цієї норми суд доходить висновку, що двосторонній акт міг бути складений у тому випадку, коли замовник своєчасно виявив перелік недоліків виконаних робіт та направив обґрунтовану претензію з їх деталізацією на адресу виконавця, а виконавець, зі свого боку, спростував їх наявність або погодився їх усунути.
Натомість із матеріалів справи вбачається, що замовник, зі свого боку, ані самостійно, ані протягом вирішення спору судом першої інстанції не заявляв клопотань про призначення експертизи задля встановлення якості виконаної відповідачем роботи, не вжив заходів щодо оскарження якості, а лише у складених після відкриття провадження у даній справі дефектних актах від 27.05.2025 року заявив про недоліки роботи.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2024 року у справі №910/466/22 за подібних правовідносин виснував, що у випадку, якщо замовник спочатку стверджував, що виконавець не вчиняв дій щодо виконання робіт, а згодом після отримання від останнього складеного ним акта висловив свої зауваження щодо якості робіт, не заявивши при цьому до суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи, аргументованим є визнання обставини виконання відповідачем робіт доведеною.
В даному контексті судом також враховується те, що позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків за період з травня 2024 року по жовтень 2024 року систематично проводились оплати за монтаж ліфтів та монтаж настилів ліфтів, які повинні були проводить за результатами виконання робіт (п. 2.3. договору). Натомість здійснення попередньої оплати договором не передбачено.
Також судом приймається до уваги не заперечені позивачем твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо відсутності стабільного джерела живлення для пуску ліфтів в експлуатацію, що є підставою для не введення в експлуатацію ліфтів згідно п. 6.7. договору. В свою чергу, п. 5.3. договору звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, що є наслідком невиконання іншою стороною своїх обов'язків.
Окрім того, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Він полягає у тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/23).
Судом враховується, що у пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, з огляду також на непослідовність позиції позивача, суд доходить висновку, що доводи відповідача про виконання ним мов договору №13/01 від 15.01.2024 року є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем на їх спростування.
За положеннями частини першої статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Застосування передбачених ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України способів захисту прав і законних інтересів замовника є правом останнього. Замовник може вільно на власний розсуд застосувати чи не застосувати передбачені зазначеною нормою способи захисту.
Встановлені ст. 858 Цивільного кодексу України правові можливості виникають у замовника лише в тому випадку, коли на підрядника відповідно до умов закону або договору може бути покладена відповідальність за допущені у результаті виконаних робіт недоліки або коли їх поява спричинена випадковими обставинами, ризик настання, яких лежить на підряднику.
Тобто, дії підрядника мають бути протиправними, полягати в порушенні умов договору, самі недоліки повинні бути наслідком протиправних дій, між діями та наслідком має бути причинний зв'язок.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).
Згідно з положеннями ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Отже, обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України).
Ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В ч. 2 ст. 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Так, відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.
Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, на позивача покладений обов'язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.
Як зазначалося вище, нормами законодавства та укладеного між сторонами договору передбачено порядок виявлення недоліків робіт та, відповідно, відшкодування збитків замовнику, які спричинені усуненням таких недоліків.
Заявляючи вимогу про стягнення 333 000,00 грн. збитків, позивач посилається на дефектні акти від 27.05.2025 року, згідно яких вартість обладнання та ліфтів по усуненню дефектів, виявлених на момент огляду ліфтів по вул. Нижній Береговій, 1-Б, становить 480 000,00 грн. з відхиленням в більшу чи меншу сторону на 10%.
Відповідачем, в свою чергу, заперечено існування відповідних дефектів. Клопотань про експертизу від сторін не надходило.
Суд не приймає до уваги дефектні акти від 27.05.2025 року як докази понесення позивачем збитків на суму 480 000,00 грн. у зв'язку з усуненням недоліків робіт позивача, позаяк вони складені не у відповідності із п. 3.3. договору, за відсутності доказів повідомлення відповідача про необхідність складення Акту виявлених недоліків, його ухилення від усунення виявлених та погоджених недоліків.
Окрім того, дефектні акти містять лише перелік виявлених ФОП Полуденним О.В. та представником замовника виконробом Щербанем В.Д. дефектів та підсумок про орієнтовну вартість обладнання та робіт. Жодних детальних розрахунків із доданими відповідними доказами акти не містять.
Таким чином, позивачем не доведено наявності всіх елементів цивільного правопорушення для стягнення з відповідача збитків.
З приводу стягнення пені та штрафу та несвоєчасне виконання робіт, які передбачені розділом 5 договору №13/01 від 15.01.2024 року, суд зазначає, що такі доводи також не знайшли свого підтвердження, оскільки судом не встановлено виконання відповідачем робіт несвоєчасно та з недоліками. Окрім того, з розрахунку пені вбачається нарахування позивачем за період з 20.09.2024 року, проте, жодним чином не обґрунтовано прострочення виконання робіт саме із цієї дати.
Відтак, з огляду на те, що позивачем не доведено несвоєчасне та неякісне виконання робіт за договором від 15.01.2024 року, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Відповідач також просить суд стягнути 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1, 2 статті 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами 3 - 5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесення витрат ФОП Нагурною В.І. надано договір від 08.05.2025 року про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Терличем Валерієм Габоровичем та Нагурною Валентиною Іванівною, предметом якого є надання адвокатом професійної правничої допомоги клієнту в представництві його інтересів в Господарському суді Хмельницької області у справі №924/285/25.
У п. 4.4. договору сторонами договору погоджено фіксований розмір гонорару в сумі 20 000,00 грн.
Адвокатом виставлено рахунок-фактуру на суму 20 000,00 грн., який сплачено квитанцією від 09.05.2025 року.
Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18).
Згідно із частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частин 4, 6 статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частини 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Позивачем не подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, враховуючи обсяг та характер наданої правової допомоги, розмір якої документально підтверджено, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 20 000,00 грн. є достатніми та співмірними з обсягом наданої правничої допомоги, такий розмір витрат є розумним, тому суд присуджує з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Нижньобереговий-4" (29001, м. Хмельницький, вул. Нижня Берегова, 1-Б, код 44263828) на користь фізичної особи-підприємця Нагурної Валентини Іванівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) 20 000,00 (двадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05.08.2025 року
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети