8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1688/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (01103, м. Київ, б-р. Миколи Міхновського, 8-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" (61140, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 98, прим. №1)
про стягнення 539390,10 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" про стягнення збитків у розмірі 539390,10 грн. та судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
26.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №12531) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, суд на підставі частини 5 статті 252 ГПК України вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21).
Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 по справі №922/1688/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №2021/201 (далі - договір).
Умовами пункту 1.1. договору погоджено, що постачальник зобов'язується передавати у встановлений строк у власність покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини (надалі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно пункту 2.1. договору сторони домовилися при виконанні умов цього договору використовувати технології EDI (Electronic Data Interchange - Електронний документообіг). Під технологією ЕDI (Електронний документообіг, обіг електронних документів) сторони розуміють сукупність процесів створення, обробки, надсилання, передачі, отримання, зберігання, використання та знищення електронних документів, що виконуються із застосуванням перевірки цілісності та з підтвердженням факту одержання таких документів.
Сторони дійшли згоди користуватися послугами інтегрованих провайдерів EDI та обмінюватися електронними документами через платформи провайдерів ЕDІ (пункт 2.2. договору)
Умовами пункту 2.5. договору передбачено можливість укладення договору, протоколу узгодження розбіжностей, додаткових угод, додатків, специфікацій, видаткових накладних, документу комерційної дискусії (Акт розбіжності/не відповідності у відвантаженні та прийманні), Акту звірки взаєморозрахунків та накладну на повернення товару, шляхом оформлення таких документів в електронному вигляді з накладенням кваліфікованих електронних підписів та, за наявності, кваліфікованої електронної печатки сторін, із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Відповідно до пункту 2.6. договору сторони визнають, що документи, складені в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису/печатки, із кваліфікованою електронною позначкою часу, є оригіналами, що мають юридичну силу та можуть бути подані до суду в якості належних доказів.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка товару покупцю за домовленістю сторін здійснюється постачальником на умовах DDP (згідно правил Інкотермс-2010) м. Київ, вул. Кирилівська, 82, або Київська область, м. Бровари, Об'їздна дорога, 62 або на умовах EX WORK (згідно правил Інкотермс-2010) зі складу постачальника м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 98, кв.1, та/або за іншою адресою (вказаним GLN /Global Location Number/ - глобальним номером розташування адреси доставки), погодженою сторонами у відповідних замовленнях. У передбачених чинним законодавством випадках постачальник зобов'язаний надати покупцю ТТН, а також відповідає за її ненадання/не своєчасне надання у визначеному законом порядку.
Умовами пункту 4.4. договору передбачено, що право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписами обох сторін на видатковій накладній.
Відповідно до пункту 4.5. договору у випадку відсутності розбіжностей між видатковою накладною та фактичною кількістю прийнятого товару, покупець підписує видаткову накладну - КЕПпокупця.
Згідно з пунктом 5.1. договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, узгоджується сторонами в замовленні у відповідності до прайс-листа, наданого постачальником в системі EDI, та зазначається у рахунках фактурах і видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. Валюта розрахунку за договором - гривня.
Відповідно до пункту 5.3. договору покупець оплачує товар, який постачається згідно даного договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому сторони погодили, що покупець здійснює 100 % попередню оплату від вартості відповідного замовлення протягом 6 (шести) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника, або за окремим письмовим погодженням з постачальником.
Згідно з пунктом 5.4. договору зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 11.2. договору даний договір діє по 31.12.2022 року.
Умовами пункту 11.3. договору погоджено, що договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш як за тридцять календарних днів до закінчення дії договору не заявить про бажання його розірвати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов договору поставки постачальником у період 2022 - 2023 р. був поставлений товар, зокрема, на загальну суму 3236340,50 грн., в тому числі ПДВ 539390,10 грн., а ТОВ "Розетка.УА" здійснювало оплату за поставлений товар відповідно до умов договору.
Позивачем зазначено, що відповідачем не здійснено складання податкових накладних на загальну суму 1953553,41 грн. у тому числі ПДВ 325592,25 грн., а саме:
- на суми передоплати за фактом попередньої оплати на суму 1925863,41 грн. у тому числі ПДВ 320977,25 грн., що підтверджується оформленими платіжними інструкціями кредитового переказу коштів, а саме:
1) платіжна інструкція №51528 від 26.09.2022 р. на суму 454699,65 грн. у тому числі ПДВ 75783,28 грн.;
2) платіжна інструкція №112928 від 11.07.2023 р. на суму 1096029,76 грн. у тому числі ПДВ 182671,63 грн.;
3) платіжна інструкція №115229 від 20.07.2023 р. на суму 19810,00 грн. у тому числі ПДВ 3301,67 грн.;
4) платіжна інструкція №125025 від 01.09.2023 р. на суму 355324,00 грн. у тому числі ПДВ 59220,67 грн.
- за фактом поставки товару на суму 27690,00 грн. у тому числі ПДВ 4615,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №INVРОЗ30949103 від 26.10.2023.
Крім того, обставини справи свідчать, що постачальником складено податкові накладні на суму 1282787,09 грн. у тому числі ПДВ 213797,85 грн., а саме:
1) податкова накладна №4 від 27.09.2022 на суму 103455,58 грн., у тому числі ПДВ 17242,60 грн.;
2) податкова накладна №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн., у тому числі ПДВ 95049,85 грн.;
3) податкова накладна №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн., у тому числі ПДВ 13763,48 грн.;
4) податкова накладна №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн., у тому числі ПДВ 28311,00 грн.;
5) податкова накладна №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн., у тому числі ПДВ 32114,79 грн.;
6) податкова накладна №1 від 05.04.2023 на суму 14400,00 грн., у тому числі ПДВ 2400,00 грн.;
7) податкова накладна №1 від 02.11.2023 на суму 149496,78 грн., у тому числі ПДВ 24916,13 грн.
Позивачем зазначено про отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відносно вищезазначених податкових накладних з відміткою у полі "Результат обробки" - "Документ прийнято. Реєстрація зупинена".
Позивачем отримано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із відміткою про відмову у реєстрації податкових накладних, а саме:
1) податкової накладної №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн., у тому числі ПДВ 95049,85 грн. (рішення №10250647/38494841 від 26.12.2023);
2) податкової накладної №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн., у тому числі ПДВ 13763,48 грн. (рішення №10256780/38494841 від 27.12.2023);
3) податкової накладної №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн., у тому числі ПДВ 28311,00 грн. (рішення №10290918/38494841 від 29.12.2023);
4) податкової накладної №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн., у тому числі ПДВ 32114,79 грн. (рішення №10290919/38494841 від 29.12.2023).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що рішення були отримані лише відносно частини вказаних вище податкових накладних (4 з 7 податкових накладних), реєстрація яких була напередодні зупинена згідно з отриманими квитанціями. Зазначає, що відповідач звертався до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних лише відносно 4 з 7 податкових накладних. Стосовно податкових накладних, відносно яких були прийняти рішення про відмову у реєстрації (ПН №7 від 20.10.2022, ПН №1 від 16.01.2023, ПН №3 від 20.02.2023), позивачем були подані скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН в адміністративному порядку до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Комісією прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, а саме: 1) №2849/38494841/2 від 16.01.2024; 2) №3428/38494841/2 від 18.01.2024; 3) №2669/38494841/2 від 15.01.2024.
Позивачем зазначено, що у подальшому відповідачем не було вжито заходів направлених на здійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідача, станом на дату звернення з позовом до суду, позивач позбавлений права на податковий кредит на загальну 539390,10 грн., що завдає позивачу збитків на зазначену суму. Зазначає, що сума втраченого позивачем податкового кредиту у розмірі 539390,10 грн. складається із сум втраченого податкового кредиту по поставкам товару, податкові накладні по яким взагалі не складалися на суму ПДВ у розмірі 325592,25 грн., та по податковим накладним, реєстрацію яких було зупинено на суму 213797,85 грн.
Отже, позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка призвела до понесення позивачем збитків, сума збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту у розмірі 539390,10 грн. підлягає стягненню з відповідача.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача скеровувались претензії: №24-04/24-189 від 24.04.2024, №14-08/24-393 від 14.08.2024, №27-01/25-67 від 27.01.2025, №17-02/25-114 від 17.02.2025, в яких з викладенням правових та фактичних підстав звернення позивач просив відповідача відшкодувати неустойку за договором поставки №2021/201 від 20.05.2021, які залишились з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Отже, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування - електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Таким чином, слід дійти висновку, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Умовами пункту 6.11. договору передбачено, що у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України, постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, виписану на кожну партію товару у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством.
Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено складання податкових накладних на загальну суму 1953553,41 грн. у тому числі ПДВ 325592,25 грн., а саме:
- на суми передоплати за фактом попередньої оплати на суму 1925863,41 грн. у тому числі ПДВ 320977,25 грн. згідно платіжних інструкцій кредитового переказу коштів, а саме:
1) платіжна інструкція №51528 від 26.09.2022 р. на суму 454699,65 грн. у тому числі ПДВ 75783,28 грн.;
2) платіжна інструкція №112928 від 11.07.2023 р. на суму 1096029,76 грн. у тому числі ПДВ 182671,63 грн.;
3) платіжна інструкція №115229 від 20.07.2023 р. на суму 19810,00 грн. у тому числі ПДВ 3301,67 грн.;
4) платіжна інструкція №125025 від 01.09.2023 р. на суму 355324,00 грн. у тому числі ПДВ 59220,67 грн.
- за фактом поставки товару на суму 27690,00 грн. у тому числі ПДВ 4615,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №INVРОЗ30949103 від 26.10.2023.
Обставини справи також свідчать, що постачальником складено податкові накладні на суму 1282787,09 грн. у тому числі ПДВ 213797,85 грн., а саме:
1) податкова накладна №4 від 27.09.2022 на суму 103455,58 грн., у тому числі ПДВ 17242,60 грн.;
2) податкова накладна №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн., у тому числі ПДВ 95049,85 грн.;
3) податкова накладна №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн., у тому числі ПДВ 13763,48 грн.;
4) податкова накладна №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн., у тому числі ПДВ 28311,00 грн.;
5) податкова накладна №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн., у тому числі ПДВ 32114,79 грн.;
6) податкова накладна №1 від 05.04.2023 на суму 14400,00 грн., у тому числі ПДВ 2400,00 грн.;
7) податкова накладна №1 від 02.11.2023 на суму 149496,78 грн., у тому числі ПДВ 24916,13 грн.
Матеріали справи свідчать та позивачем зазначено про отримання квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо вказаних податкових накладних з відміткою у полі "Результат обробки" - "Документ прийнято. Реєстрація зупинена", а саме: №9329702825 від 05.12.2023; №9116580145 від 19.05.2023; №9040455388 від 03.03.2023; №9028000487 від 17.02.2023; №9051853733 від 15.03.2023; №9215214434 від 19.10.2022; №9314164972 від 27.11.2023 з пропозицією надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Позивачем отримано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із відміткою про відмову у реєстрації податкових накладних, а саме:
1) податкової накладної №7 від 20.10.2022 на суму 570299,11 грн., у тому числі ПДВ 95049,85 грн. (рішення №10250647/38494841 від 26.12.2023);
2) податкової накладної №1 від 16.01.2023 на суму 82580,89 грн., у тому числі ПДВ 13763,48 грн. (рішення №10256780/38494841 від 27.12.2023);
3) податкової накладної №1 від 15.02.2023 на суму 169866,00 грн., у тому числі ПДВ 28311,00 грн. (рішення №10290918/38494841 від 29.12.2023);
4) податкової накладної №3 від 20.02.2023 на суму 192688,73 грн., у тому числі ПДВ 32114,79 грн. (рішення №10290919/38494841 від 29.12.2023)
Стосовно податкових накладних, відносно яких прийнято рішення про відмову у реєстрації (№7 від 20.10.2022, №1 від 16.01.2023, №3 від 20.02.2023), позивачем подано скарги на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН в адміністративному порядку до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Із матеріалів справи убачається, що за результатами розгляду скарг щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісією було прийнято рішення про залишення скарг без задоволення, рішення без змін, а саме: №2849/38494841/2 від 16.01.2024; №3428/38494841/2 від 18.01.2024; №2669/38494841/2 від 15.01.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок про зупинення).
Відповідно до пункту 6 Порядку про зупинення, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 10 Порядку про зупинення, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до пункту 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно пункту 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно пункту 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Як зазначено судом вище, для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів.
Однак з матеріалів справи убачається, що відповідач своїм правом на подання контролюючому органу документів та пояснень для розблокування податкової накладної не скористався.
В контексті наведеного, суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.
З огляду на вказане, матеріали справи свідчать, що відповідачем не подано пояснень та документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, що унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Застосування вказаної форми цивільно-правової відповідальності можливе за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України та статті 24 ГК України, є порушення зобов'язання.
Згідно пункту 6.9. договору якщо одна зі сторін, в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань нанесла майнові збитки/витрати іншій стороні, вона зобов'язана відшкодувати понесені збитки витрати іншій стороні.
Відповідно до пункту 6.12. договору якщо постачальник не реєструє своєчасно податкові документи у ЄРПН у порядку, визначеному законодавством, або реєструє документи, які оформлені з порушенням щодо складання та підписання, тим самим позбавляє покупця права на податковий кредит з ПДВ в період, в якому був придбаний товар згідно видатковим накладним, в такому разі сторони домовились вважати суму податкового кредиту з ПДВ як суму неустойки, яку постачальник повинен відшкодувати покупцю в тому періоді, в якому покупець був позбавлений права на податковий кредит. Сторони домовились, що у випадку, коли порушення постачальника щодо оформлення податкових документів призведуть до штрафних санкцій з боку державних органів, та унеможливлять віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ, або будь-яких інших збитків для покупця та (або) його посадових осіб, постачальник зобов'язується відшкодувати такі збитки покупцю та його посадовим особам в повному обсязі. Якщо постачальник у наступних податкових періодах зареєстрував податкову накладну, а покупець скористався правом та включив податкову накладну до податкового кредиту згідно п. 198.6 ПКУ, в такому разі, покупець повинен повернути раніше отриману суму неустойки постачальнику в тому періоді, в якому покупець включив податкову накладну до податкового кредиту.
Пунктом 6.15. договору передбачено, що у випадку, якщо органами податкової служби (шляхом складання повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до облікової картки покупця як платника податку, іншим способом) та/чи рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит покупця з ПДВ по податковим накладним постачальника, зменшені податкові витрати покупця на вартість товарів, придбаних у постачальника, донараховані покупцеві податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства чи судом буде прийнято рішення про стягнення на користь держави доходу, отриманого в результаті операції, що визнана недійсною/нікчемною, і, це буде пов'язано, зокрема, з будь-якими фактами, в тому числі включаючи, але не обмежуючись, порушенням порядку реєстрації податкових накладних, відсутність обов'язкових реквізитів в податковій накладній, що пов'язані з порушенням постачальником і/або його контрагентами податкового законодавства, постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати направлення йому покупцем відповідної претензії (вимоги) про відшкодування збитків оплатити грошові кошти розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцеві зменшено податковий кредит ПДВ.
Як зазначено судом вище з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача скеровувались численні претензії: №24-04/24-189 від 24.04.2024, №14-08/24-393 від 14.08.2024, №27-01/25-67 від 27.01.2025, №17-02/25-114 від 17.02.2025, в яких з викладенням правових та фактичних підстав звернення позивач просив відшкодувати йому неустойку за договором поставки №2021/201 від 20.05.2021, які залишились з боку відповідача без жодної відповіді та задоволення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
3 огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав їх зареєструвати. Оскільки саме від виконавця (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 виснував, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі №914/2524/21 звернув увагу, що очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Однак матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав вимог статті 201 ПК України, не надав на пропозицію контролюючого органу пояснень та документів після зупинення реєстрації податкової накладної на спростування наявності підстав для зупинення такої реєстрації.
Крім того, відповідно до положень ПК України та пункту 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №520 від 12.12.2019, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку.
Натомість призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної та рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є чинним, в судовому порядку не оскаржено, а протилежного матеріалами справи не підтверджено, що свідчить про неналежне виконання відповідачем передбаченого законодавством обов'язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу вчинення визначених законодавством дій, спрямованих на складання відповідних податкових накладних та їх належної реєстрації (розблокування). При цьому матеріали справи свідчать, що відповідачем не здійснено всіх необхідних дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов'язок з реєстрації податкових накладних.
Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідач в порушення вимог пункту 201.10. статті 201 ПК України не склав та належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений законного права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, а тому розмір збитків доведено позивачем належними та допустимими доказами.
У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
При цьому звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних є належним та ефективним способом захисту порушеного права, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Враховуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд також враховує висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 по справі №926/3347/22 про те, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. Господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України будучи обізнаним про розгляд справи жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано. При цьому матеріали справи не містять жодного листування претензійного характеру з боку відповідача у відповідь на численні претензії позивача щодо викладених обставин, а тому суд констатує, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Водночас судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 6472,68 грн.
Водночас матеріали справи свідчать, що за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 8090,85 грн. згідно платіжної інструкції №315620 від 30.04.2025, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється з урахуванням суми судового збору, який підлягав сплаті у розмірі 6472,68 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс'Смарт" (61140, м. Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 98, прим. №1, код ЄДРПОУ 38494841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (01103, м. Київ, б-р. Миколи Міхновського, 8-А, код ЄДРПОУ 37193071) збитки у розмірі 539390,10 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6472,68 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" серпня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова