8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1956/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4", смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область
до Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд - 2", м. Харків
про стягнення 106054,51 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Приватне підприємство охоронне агентство "Р-4" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд - 2" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1/01 про надання охоронних послуг на об'єкті "Поточний ремонт багатоквартирних житлових будинків по проспекту Перемоги, 74, 74-А, 74-Б, 78-Б, 74-В в м. Харків" від 23 січня 2024 року на загальну суму 106054,51 грн., яка складається з - 87040,00 грн. основного боргу; 5731,85 грн. пені, 10979,74 грн. інфляційних втрат та 2302,92 грн. 3% річних за користування коштами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
Відповідач 20.06.2025 за вх.№ 14622 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд зменшити розмір пені на 90% до 573,18 грн., зменшити розмір 3% річних на 90% до 230,30 грн., зменшити розмір інфляційних втрат на 90% до 1097,97 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Позивач 25.06.2025 за вх.№ 15057 подав відповідь на відзив, згідно якої просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач 02.07.2025 за вх.№ 15534 подав до суду докази на підтвердження обставин сплати основної суми боргу в сумі 87040,00 грн.
Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином, правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23 січня 2024 року між ПП «Охоронне агентство «Р-4» (Охоронне агентство) та ТДВ «Житлобуд-2» (Замовник) було укладено договір № 1/01 про надання охоронних послуг на об'єкті «Поточний ремонт багатоквартирних житлових будинків по проспекту Перемоги, 74, 74-А, 74-Б, 78-Б, 74-В в м. Харків» (надалі - договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору, Замовник доручає, а Охоронне агентство зобов'язується з 23 січня 2024 року здійснювати фізичну охорону майна та матеріальних цінностей, а також надавати послуги по забезпеченню охорони фізичних осіб (крім, мешканців житлового будинку), які знаходяться на об'єкті: «Поточний ремонт багатоквартирних житлових будинків по проспекту Перемоги, 74, 74-А, 74-Б, 78-Б, 74-В в м. Харків» (далі - Об'єкт) з метою відвернення, недопущення та/або припинення несанкціонованого Замовником доступу до майна та цінностей, шляхом запобігання або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів (діяльності або бездіяльності) протиправного характеру, а Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг Охоронного агентства на умовах і в порядку, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що вартість послуг з охорони Об'єкта визначається на підставі розрахунку вартості: послуг з охорони Об'єкта одним цілодобовим постом охорони щомісячно: 32400,00 грн (тридцять дві тисячі сорок грн 00 коп.), без ПДВ. Загальна договірна вартість послуг охорони в місяць складається із фактично відпрацьованих годин в місяці та вказується Охоронним агентством у наданих актах виконаних робіт до 5-го числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг.
Згідно пункту 2.3. договору оплата за охоронні послуги здійснюється Замовником щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані охоронні послуги, на підставі наданого Акту прийому-передачі наданих послуг.
За приписами пункту 5.2.2. договору за порушення строків оплати, передбачених п. 2.3. цього договору, Охоронне агентство має право стягнути пеню у розмірі однієї облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Замовник зобов'язаний підписати подані Охоронним агентством Акти виконаних робіт (наданих послуг), що підтверджують надані послуги, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 робочих днів з дня надання Актів Охоронним агентством (пункт 6.1. договору).
Пунктом 6.2. договору унормовано, що розрахунки за надані згідно п.1.1. даного договору послуги здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг та згідно виставленим рахункам.
У пункті 6.3. договору сторони узгодили, що у разі непідписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом строку, встановленого п. 6.1. договору, вони вважаються підписаними, а послуги - прийнятими.
30 квітня 2024 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії цього договору до 30 червня 2024 року (включно), в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
28 червня 2024 року між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії цього договору до 31 серпня 2024 року (включно), в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
31 липня 2024 року між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію цього договору з 01 серпня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були належним чином виконані зобов'язання з надання охоронних послуг, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг, а саме:
1) акт надання послуг № 11 від 31 січня 2024 року на суму 9560,00 грн;
2) акт надання послуг № 10 від 29 лютого 2024 року на суму 32400,00 грн;
3) акт надання послуг № 17 від 31 березня 2024 року на суму 32400,00 грн;
4) акт надання послуг № 29 від 31 травня 2024 року на суму 32400,00 грн;
5) акт надання послуг № 34 від 30 червня 2024 року на суму 32400,00 грн.
В свою чергу, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 23 від 30 квітня 2024 року на суму 32400,00 грн був направлений ТДВ «Житлобуд-2» засобами електронного документообігу «M.E.Doc». Згідно протоколу руху документа засобами електронного документообігу «M.E.Doc» повідомлення про його доставку було отримане ТДВ «Житлобуд-2» 07 травня 2024 року. Оскільки ТДВ «Житлобуд-2» не обґрунтував причини відмови від його підписання протягом 10 робочих днів з дня його надання, то цей акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими.
Також, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 40 від 31 липня 2024 року на суму 32400,00 грн був направлений ТДВ «Житлобуд-2» засобами електронного документообігу «M.E.Doc». Згідно протоколу руху документа засобами електронного документообігу «M.E.Doc» повідомлення про його доставку було отримане ТДВ «Житлобуд-2» 26 червня 2024 року. Оскільки ТДВ «Житлобуд-2» не обґрунтував причини відмови від його підписання протягом 10 робочих днів з дня його надання, то цей акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що надані охоронні послуги на загальну суму 203960,00 грн є прийнятими відповідачем в повному обсязі та без жодних зауважень чи заперечень.
Ураховуючи вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що у ТДВ «Житлобуд-2» виникло зобов'язання з оплати охоронних послуг на загальну суму 203960,00 грн.
Відповідно до банківських виписок за період з 04 жовтня 2023 року по 06 вересня 2024 року з рахунків позивача у АТ «Укрсиббанк» та АТ КБ «Приватбанк», акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01 квітня 2024 року по 01 серпня 2024 року та акту звірки взаємних розрахунків по стану за період з квітня 2024 року по травень 2025 року вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за отримані охоронні послуги за договором, а саме:
1) 29 лютого 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за січень 2024року на суму 9560,00 грн;
2) 21 березня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за лютий 2024 року на суму 32400,00 грн;
3) 21 березня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за березень 2024 року на суму 32400,00 грн;
4) 03 травня 2024 року проведено оплату за охоронні послуги за квітень 2024 року на суму 32400,00 грн;
5) 20 травня 2025 року проведено часткову оплату за охоронні послуги за травень 2024 року на суму 10160,00 грн.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання позивачем до суду відповідного позову ТДВ «Житлобуд-2» за період з листопада 2023 року по травень 2025 року включно було здійснено оплату позивачу за отримані охоронні послуги за договором на загальну суму 116920,00 грн. Отже, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати охоронних послуг на загальну суму 87040,00 грн, яка складається з:
1) заборгованості за надані охоронні послуги у травні 2024 року в розмірі 22240,00 грн;
2) заборгованості за надані охоронні послуги у червні 2024 року в розмірі 32400,00 грн;
3) заборгованості за надані охоронні послуги у липні 2024 року в розмірі 32400,00 грн.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що станом на момент відкриття провадження у справі основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором складала 87040,00 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, передбаченого пунктами 1.1. та 2.3. договору, щодо своєчасної оплати охоронних послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені у розмірі однієї облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем було перераховано на користь позивача основну суму заборгованості за договором у сумі 87040,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 1338 від 05.06.2025 р. на суму 20000,00 грн., № 1448 від 12.06.2025 р. на суму 20000,00 грн., № 1515 від 19.06.2025 р. на суму 20000,00 грн., № 1623 від 30.06.2025 р. на суму 27040,00 грн.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 87040,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 5731,85 грн. пені, 10979,74 грн. інфляційних втрат та 2302,92 грн. 3% річних за користування коштами, та встановлено, що такі нарахування здійснено позивачем арифметично вірно.
У справі відповідач просить суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних на 90%. На обґрунтування цього зазначає, зокрема, про відсутність доказів понесених позивачем збитків, недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів та ступінь виконання зобов'язання відповідачем за договором про надання охоронних послуг.
Як на правову підставу для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач посилається на ст. 233 ГК України.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17.
У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц).
Враховуючи вказане правове регулювання та висновки Верховного Суду, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу не є штрафними санкціями, а тому вони не підлягають зменшенню на підставі ст. 233 ГК України.
Сума пені становить лише приблизно 6,58% від суми основного боргу. Отже, вказана сума пені не є надмірною, не призведе до безпідставного збагачення позивача, не є невиправдано обтяжливим для відповідача і є необхідним та законним засобом для дисциплінування поведінки відповідача, запобігання порушення ним своїх зобов'язань.
Разом з цим суд зауважує, що з відзиву не вбачається наявності доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку, які б перешкоджали відповідачу виконати господарське зобов'язання за договором з оплати охоронних послуг.
Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором (постанова КГС ВС від 10 березня 2023 року у справі № 922/1093/22).
За таких обставин господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення пені, інфляційних втрат, 3% річних на 90% та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5731,85 грн. пені; 10979,74 грн. інфляційних втрат; 2302,92 грн. 3% річних за користування коштами.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст. 123, 129 ГПК України, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 2422,40 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 922/1956/25 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд - 2" на користь Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4" 87040,00 грн. основного боргу.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Житлобуд - 2" (61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 01270351) на користь Приватного підприємства охоронне агентство "Р-4" (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Некрасова, буд. 11, код ЄДРПОУ 34566985) 5731,85 грн. пені; 10979,74 грн. інфляційних втрат; 2302,92 грн. 3% річних за користування коштами та 2422,40 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Приватне підприємство охоронне агентство "Р-4" (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Некрасова, буд. 11, код ЄДРПОУ 34566985).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Житлобуд - 2" (61165, м. Харків, вул. Космічна, буд. 12, код ЄДРПОУ 01270351).
Повне рішення складено "04" серпня 2025 р.
Суддя А.М. Буракова