04.08.2025м. СумиСправа № 920/925/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/925/25
за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА»
(пров. Несторівський, 3/5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
«ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» (вул. Лінійна, 22, м. Суми,
Сумська область, 40007, код ЄДРПОУ 34452085)
про стягнення 81 204 грн 00 коп.,
Суть спору. 25.06.2025 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить стягнути з відповідача на користь позивача 81 204 грн 00 коп. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про закупівлю №13/4043-МТР від 07.10.2024 року, а також стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/925/25; постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
Копію ухвали суду від 26.06.2025 про відкриття провадження у справі №920/925/25 було отримано відповідачем в через його електронний кабінет системи «Електронний суд» 26.06.2025, 18:03:12, що підтверджується квитанцією №3842178 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (а.с.36).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Водночас, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог в установлений судом строк суду не подав.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Між Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (далі - ПАТ «УКРНАФТА», Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» (далі - ТОВ «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ», Постачальник, Відповідач) було укладено Договір про закупівлю №13/4043-МТР від 07.10.2024 року (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору на умовах цього Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Кран кульовий відповідно до коду ДК 021:2015:42130000-9 Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (надалі за текстом - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.
Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (надалі - «Специфікація») (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів « 1НКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору.
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (п. 5.4. Договору).
Відповідальність Сторін обумовлена в розділі 7 Договору.
Так, відповідно до п. 7.1. Договору при недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого Товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару Постачальник сплачує Покупцю 10% вартості непоставленого товару.
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1. Договору).
Пунктом 16.1. Договору встановлено, що невід'ємною частиною цього Договору є «Специфікація. Технічна специфікація.» (Додаток № 1 до цього Договору).
Відповідно до змісту Специфікації Сторони домовились про наступне:
№ з/пНайменування товаруВиробник (повна назва), країна походженняОд. виміруКількі стьСтрок поставки ТоваруЦіна за од., грн. без ПДВ**Сума, грн. без ПДВ
12345678
1.КШ 60-210-ТР-С- НУ-У1-Р (НКТ 73/НКТ73В по ГОСТ 633-80)ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг», Українашт.3045 (сорок п'ять) календарних днів з моменту підписання Договору14 200,00426 000,00
2.КШ 34-700-ТР-С- НУ-У1-Р (НКТ 73 В по ГОСТ 633-80)ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг», Українашт.1845 (сорок п'ять) календарних днів з моменту підписання Договору19 400,00349200,00
3.КШ 34-700-ТР-С- НУ-У1-Р (НКТ 73 Г по ГОСТ 633-80)ТОВ «Інтер Арма Інжинірінг», Українашт.2545 (сорок п'ять) календарних днів з моменту підписання Договору13 100,00327 500,00
Разом без ПДВ1 102 700,00
ПДВ220 540,00
Всього з ПДВ1 323 240,00
Таким чином, згідно зі Специфікацією поставка Товару Постачальником мала бути здійснена впродовж 45 календарних днів з Дати підписання Договору, тобто до 21.11.2024 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, Товар, визначений згідно зі Специфікацією, фактично був поставлений Відповідачем Позивачу трьома партіями, а саме:
- 20.11.2024 за видатковою накладною № 14 від 20.11.2024 на суму 511200,00 грн з ПДВ (а.с.9);
- 03.02.2025 за видатковими накладними №№ 17, 18 від 03.02.2025 на загальну суму 419040,00 грн з ПДВ (а.с.11, 13);
- 27.03.2025 за видатковими накладними №№ 20, 21 від 27.03.2025 на загальну суму 393000,00 грн з ПДВ (а.с.15, 17).
Водночас, як вказує Позивач, відповідно до видаткових накладних №№ 17, 18, 20, 21 Відповідачем здійснено поставку Товару з порушенням встановленого Договором та Специфікацією (Додатком №1 до Договору) строку такої поставки.
Таким чином, за твердженням Позивача, Відповідач поставив Товар з порушенням строку поставки більше ніж на 30 календарних днів, що і стало підставою для нарахування штрафу у розмірі 81 204 грн 00 коп., що становить 10% від вартості Товару не поставленого вчасно згідно з п. 7.1. Договору.
Позивач звертався до Відповідача із вимогою №01/01/13/10/28/02-02/01/3133 від 06.03.2025 про сплату Відповідачем в добровільному порядку штрафних санкцій, які передбачені п. 7.1. Договору у сумі 81 204 грн 00 коп., що еквівалентно 10% вартості поставленого Товару з порушенням строків поставки.
Поряд з цим, матеріали справи не містять відповіді ТОВ «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» на вищевказане повідомлення та/або виконання його вимог.
Враховуючи вищевикладене, Позивач звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з Відповідача на свою користь 81 204 грн 00 коп. штрафу за прострочення термінів поставки Товару за Договором про закупівлю №13/4043-МТР від 07.10.2024 року.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту укладеного між сторонами Договору про закупівлю №13/4043-МТР від 07.10.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Положеннями ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до Специфікації сторони узгодили кількість, строк поставки та вартість Товару, який Відповідач зобов'язався поставити Позивачу.
Відповідно до Специфікації загальна вартість узгодженого до поставки за Договором Товару складає 1323240,00 грн з ПДВ, строк поставки Товару - 45 календарних днів з моменту підписання Договору.
Оскільки Договір було підписано сторонами 07.10.2024, то граничною датою поставки Товару було 21.11.2024 (включно).
Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується видатковими накладними №№ 17, 18 від 03.02.2025 (а.с.11, 13) та видатковими накладними №№20, 21 від 27.03.2025 (а.с. 15, 17) Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» здійснило поставку Товарів Позивачу з порушенням визначених Договором строків поставки.
Відповідач не спростував доводів Позивача належними та допустимим доказами, тому факт поставки Товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» за видатковими накладними (а.с.11, 13, 15, 17) за спірним Договором про закупівлю з простроченням строку поставки є таким, що встановлений судом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до п. 7.1. Договору при недотриманні Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% вартості несвоєчасно поставленого Товару за прострочення до 30 днів та 10% вартості несвоєчасно поставленого Товару - за прострочення 30 днів і більше. У випадку непоставки товару Постачальник сплачує Покупцю 10% вартості непоставленого товару.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку (а.с. 2 - зворотна сторона) сума штрафу становить 81 204 грн 00 коп.
Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.
Розглянувши та перевіривши розрахунок штрафу, наведений Позивачем в розрахунку суми штрафу у відповідності до прострочених днів поставки товару (а.с.10-11), суд встановив, що даний розрахунок є обгрунтованим та арифметично правильним.
Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі.
Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Отже, вирішення питання про зменшення штрафу та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Враховуючи викладене вище, суд приймає до уваги відсутність обґрунтованих доказів на підтвердження понесення Позивачем збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з діями Відповідача, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованого штрафу на 60 % - до 32 481 грн 60 коп. В іншому відмовити.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з Відповідача 32 481 грн 60 коп. Водночас, суд відмовляє: в частині стягнення 48 722 грн 40 коп. штрафу (у зв'язку із зменшенням розміру штрафу на 60%).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов договору про закупівлю, судовий збір в 2 422 грн 40 коп. покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» про стягнення 81 204 грн 00 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР АРМА ІНЖИНІРИНГ» (вул. Лінійна, 22, м. Суми, Сумська область, 40007, код ЄДРПОУ 34452085) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (пров. Несторівський, 3/5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 32 481 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 60 коп. штрафу, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.08.2025.
Суддя С.В. Заєць