вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"29" липня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/362/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., за участі секретаря судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про розстрочення виконання рішення
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 1 248 709 грн. 34 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Макаренко Тетяна Дмитрівна (поза межами залу суду);
Від відповідача: Бараняк Віктор Андрійович (поза межами залу суду);
Від відповідача: Цибак Орест Володимирович (поза межами залу суду).
25 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 1 248 709 грн. 34 коп.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/362/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 1 248 709 грн. 34 коп., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" задоволено. Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" 200 000 грн. 00 коп. основної заборгованості - закрито. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" 960 398 (дев'ятсот шістдесят тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 77 коп. суми основної заборгованості, 88 310 (вісімдесят вісім тисяч триста десять) грн. 57 неустойки.
21 липня 2025 року через підсистему електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" надійшло клопотання в якому просить суд розстрочити виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог заяви відповідач наголошує на повномасштабне вторгнення, зокрема з території Білорусі, до якої безпосередньо близьке с. Селище, у зв'язку з чим працівники не виходили на роботу, а товари й послуги кар'єру не замовлялись. Також посилається на відсутність вини відповідача, яка полягає у добросовісній поведінці Відповідача та важкий фінансовий стан викликаний нарахуванням більшої ніж передбачено законом орендної плати за землю, на якій здійснюється діяльність Відповідача, що потягнуло за собою додаткове податкове навантаження; недобросовісна поведінка боржників Відповідача.
З огляду на викладене, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців рівними частинами.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 серпня 2025 року розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про розстрочення виконання рішення суду призначено на 29 липня 2025 року.
28 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 08 липня 2025 року на 12 місяців.
В судовому засіданні 29 липня 2025 року представник відповідача просили суд задоволити подане клопотання та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, представник позивача у свою чергу проти задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду заперечив.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, відстрочити або розстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява № 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною. Однак відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності.
Належність відповідача до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, що є необхідним для відстрочення виконання рішення та підлягає доказуванню з урахуванням положень ст.ст. 73-80 ГПК України.
Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності розстрочення рішення суду на 12 місяців рівними частинами та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (або ж вказання на подію при якій така можливість з'явиться) виконати рішення у цій справі.
Також суд зауважує, що розтермінування боргу на 12 місяців порушуватиме інтереси позивача, оскільки надаватиме перевагу боржнику у порівнянні зі стягувачем.
Заявник не надав доказів узгодження з позивачем умов кредитування чи кредитних канікул на такий тривалий час з дня виникнення зобов'язання.
Воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України має негативний влив не лише на діяльність відповідача, а й на діяльність позивача, який являється також суб'єктом підприємницької діяльності.
Крім того, суд приймає до уваги, що основна частина коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, є основним боргом. Позивач розраховує на отримання даних коштів в своїй господарській діяльності та з їх врахуванням планує свої видатки. Тому розстрочення виконання рішення може призвести до значного негативного наслідку в фінансовому становищі позивача.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).
Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів чи наявність інших обставин. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Водночас, у даному разі, розтермінування оплати має ознаки незаконного втручання у мирне володіння майном.
Слід наголосити, що відповідач не довів належними докази наявність обставин, які зумовлювали б необхідність розстрочення виконання рішення суду.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зазначити, що наряду з невиконанням договірних зобов'язань, відповідач вдається до перекладення на суд і органи державної виконавчої служби подальше вирішення питань врегулювання спірних відносин, без добросовісної взаємодії з кредитором (-ами), а крім того несе додаткові витрати грошових коштів - судовий збір, витрати на участь в судових засіданнях, витрати виконавчого провадження, що не співвідноситься з твердженнями відповідача.
Відтак, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та недоведеність заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/362/25.
Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд -
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08 липня 2025 року у справі № 918/362/25 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 29 липня 2025 року та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вадим Торчинюк