адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018
Код ЄДРПОУ 03500004
05.08.2025 Справа № 917/1018/25
Суддя Тимощенко О.М., розглянувши матеріали заяви Мірошниченка Євгена Олександровича (ліквідатор) про ухвалення додаткового рішення по справі №917/1018/25, -
за позовною заявою: 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
3. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 ,
до відповідачів:
1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2Б", вул. В. Чорновола, 2Б, кв. 100, м. Полтава, 36003,
2. ОСОБА_4 (ліквідатор), АДРЕСА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Мацківська Віра Іванівна, АДРЕСА_5 ,
про звільнення Мірошниченко Є. О. від виконання обов'язків ліквідатора та призначення ліквідатором Мацківську В. І.
01.08.2025 до суду надійшла заява відповідача 2 - Мірошниченка Євгена Олександровича (ліквідатор) про ухвалення додаткового рішення про стягнення солідарно з позивачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, до якої долучені докази понесення позивачем витрат на правову допомогу (вх. № 10120).
Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 3 ст. 233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3 ст. 169 ГПК України, заяви (клопотання) з процесуальних питань подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
У вирішенні питань, які виникають при розгляді відповідних заяв (клопотань), застосовуються загальні положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано вимоги щодо форми, змісту та додатків до позовної заяви.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 42 ГПК України зазначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Відповідно до положень частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як вказано у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, судом також взято до уваги, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК.
Як зазначено в додатковій ухвалі Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 910/3456/22, ст. 129 ГПК України хоча і не містить прямої норми щодо обов'язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні, однак відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов'язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог ст. 80 ГПК України. Суд виходить з того, що сукупний аналіз положень статей 126 - 129 ГПК України дає підстави дійти висновку, що чинне процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З огляду на те, що склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють іншу сторону можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19).
Неподання стороною копій документів, пов'язаних з наданням правничої допомоги, іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд - можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 21.08.2019 №922/2821/18 та у постанові від 15.06.2020 у справі №910/18646/19).
Суд також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №640/1037/21 наголошується, що суд першої інстанції повинен був переконатися про обізнаність відповідача щодо подання представником позивача заяви про стягнення витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі. Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене додаткове рішення щодо відшкодування на користь позивача судових витрат на правову допомогу з порушенням процесуального права іншої сторони - відповідача щодо подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або доведення їх не співмірності. Аналогічний підхід щодо не встановлення факту направлення заяви про вирішення питання про судові витрати іншому учаснику справи за подібних обставин застосовано Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20.
Відтак, оскільки склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов'язку та не направлення іншій стороні копій доказів на підтвердження дійсності понесення витрат на правничу допомогу призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18.
До заяви відповідачем 2 не додано будь-яких доказів на підтвердження надсилання копії заяви з додатками (письмовими доказами) іншим сторонам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, заява Мірошниченка Євгена Олександровича (ліквідатор) про ухвалення додаткового рішення (вх. № 10120 від 01.08.2025 року) по справі №917/1018/25 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 42, 80, 162, 169, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Мірошниченка Євгена Олександровича (ліквідатор) про ухвалення додаткового рішення (вх. № 10120 від 01.08.2025 року) по справі №917/1018/25 залишити без руху.
2. Надати відповідачу 2 - ОСОБА_4 (ліквідатору) строк 3 дні з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків заяви, вказаних в ухвалі, а саме: надіслати іншим учасникам справи копію заяви про ухвалення додаткового рішення (вх. № 10120 від 01.08.2025 року), яка надійшло до суду, з усіма доданими до нього документами; належні докази надіслання надати до суду у вказаний вище строк.
3. Роз'яснити ОСОБА_4 (ліквідатору), що в разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і буде повернута заявнику згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 05.08.2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст.ст.235,255 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко