Справа № 932/11171/23
Провадження № 2/932/3150/23
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді -099 520 65 95
Іменем України
25 липня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
при секретарі - Кирилішиній В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-
установив:
Позиція позивача.
15 грудня 2023 позивач звернувся до суду із позовною заявою у якій просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості:
- за кредитним договором №21748-09/2022 в розмірі 57 720,00 грн., з яких: 14 800,00 грн. основна сума боргу; 42 920,00 грн. за відсотками.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №21748-09/2022 в розмірі 57 720,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
У зв'язку з тим, що відповідач борг не повертає, позивач був змушений звернутися з позовом до суду.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Процесуальні дії по справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.08.2024 передано у провадження судді Ярощук О.В. (а.с.45).
Ухвалою суду 22.08.2024 року справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с.46-47).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був належним чином повідомлений. В позові зазначив, що просить суд, розглядати справу за його відсутності, та в разі неявки відповідача, не заперечує проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання була належним чином повідомлений, причини не явки суду не відомі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Фактичні обставини встановлені судом. Висновки суду.
З'ясувавши позицію позивача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 21748-09/2022.
29 червня 2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29062023, у відповідності до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає «ФК ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29062023 від 29.06.2023 р., ТОВ «ФК ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 57 720,00 грн.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29.06.2023 до Договору факторингу № 29062023 від 29.06.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 57 720,00 грн, з яких: 14 800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 42 920,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с.17).
Згідно до акту прийому - передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №29062023 від 29.06.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло від ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» (а.с.16).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним Договором № 21748-09/2022 від 23.09.2022, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 31.10.2023 становить 57 720,00 грн, з яких: 14 800,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 42 920,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с.18).
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Норми права застосовані судом.
Так, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з ст.627, 629 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.1046, ч.ч. 1 та 2 ст.1054ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннів обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 5ст. 83 ЦПК України).
Висновки суду.
Досліджуючи докази подані позивачем, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Встановлено, що між відповідачем та вищезазначеним первісним кредитором булв укладений кредитний договір.
В подальшому право вимоги за кредитним договором був переданий позивачу.
Однак позивачем при зверненні до суду не подано доказів перерахування первісним кредитором на рахунок відповідача кредиту в вказаному в договорі розмірі, яким чином були перераховані грошові кошти згідно договору, відсутні відомості про успішність виконання такого перерахунку. При зверненні до суду з позовом позивачем не надано доказів (виписок з рахунку або інших платіжних документів, тощо), які підтверджують факт перерахування коштів.
Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу.
В долучених до матеріалів справи доказах відсутнє відповідне платіжне доручення чи його належним чином завірена копія на підтвердження тих обставин, що ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» (Первісний кредитор), перерахувало відповідачу на платіжну картку кредитні кошти, згідно договору № 21748-09/2022 від 23.09.2022 року, тому посилання позивача про надання відповідачу кредитних коштів є безпідставними та не підтверджено належними доказами.
Крім цього, 29.06.2023 року «ФК «ІНВЕСТРУМ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», уклали договір факторингу №29062023, відповідно до умов якого «ФК «ІНВЕСТРУМ» передала (відступила) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняла належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Крім того, позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник та докази отримання якого та розмір до позовної заяви не додані), стягнути проценти за користування кредитними коштами.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів надання відповідачу грошових коштів з підтвердженням розміру наданих в кредит (позику) грошових коштів за кредитним договором, вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй позовній заяві до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» просив розглянути справу у його відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
З урахуванням зазначеного слід дійти висновків, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 25.07.2025.
Учасники по справі:
Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, адреса для листування: Киїівська область, м. Бровари, вул. Ліслва, буд. 2, поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Оксана ЯРОЩУК