вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1612/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдюніон»
про стягнення 90 451, 33 грн
Без виклику учасників справи;
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдюніон» про стягнення 90 451, 33 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-593 від 24.06.2021, в частині оплати за надані послуги. У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 74 045, 36 грн основного боргу, 10 371, 20 грн пені, 1 108, 81 грн 3 % річних, 4 926, 16 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1612/25 від 20.05.2025 позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» залишено без руху.
22.05.2025 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1612/25. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого «Електронного» кабінету ЄСІТС, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрейдюніон» станом на дату відкриття провадження у справі не мало зареєстрованого «Електронного кабінету» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Черкаська, буд. 26, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08130.
Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 30.06.2024 із відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».
Наразі суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 ГПКУ України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (п. 8 та п. 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, уразі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати». Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Невручені міжнародні поштові відправлення надсилаються до місця міжнародного поштового обміну, з якого вони були одержані.
Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 15, 83, 101, 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти або відомостей про зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий документ повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.
Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.06.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
05.06.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від ДП «МА «Бориспіль» надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 46 ГПК України, вважає за необхідне змінити предмет позову враховуючи наступне. Позивач зазначив, що у поданій позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 02.5-14/1-593 від 24.06.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю за період квітень 2024 року - лютий 2025 року у розмірі 90 451, 33 грн, що складається з: 74 045, 16 грн основного боргу; 10 371, 20 грн пені; 1 108, 81 грн 3 % річних; 4 926, 16 грн інфляційних втрат. Проте, як зазначив позивач, станом на 04.06.2025 у відповідача збільшився період заборгованості та додався ще період березень - квітень 2025 року, що призвело до збільшення суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, розрахунок яких наведений в додатку № 1 до цієї заяви. Згідно розрахунку позивача, основна сума заборгованості за договором становить 87 370, 59 грн, сума пені за несвоєчасність розрахунків за надані послуги - 13 035, 12 грн, сума 3 % річних - 1 364, 08 грн, інфляційні втрати - 5 358, 10 грн. Таким чином, як зазначив позивач, загальна ціна позову складає 107 127, 89 грн. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову, розглянути позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 02.5-14/1-593 від 24.06.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю з урахуванням даної заяви та стягнути з відповідача на користь позивача 87 370, 59 грн основного боргу, 13 035, 12 грн пені, 1 364, 08 грн 3% річних та 5 358, 10 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 у справі № 911/1612/25 заяву ДП «МА «Бориспіль» вх. № суду 5/54 від 05.06.2025 про зміну предмету позову задоволено. Прийнято збільшення позовних вимог позивача та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такого збільшення.
З метою повідомлення відповідача про прийняття збільшення позовних вимог позивача, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 14.07.2024 із відміткою працівника поштової установи на довідці про причини повернення/досилання (Ф.20) «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
24.06.2021 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрейдюніон» (далі - орендар, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-593 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого, у зв'язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та орендарем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, № 2387 від 26.04.2021, за яким орендар отримав в строкове платне користування приміщення № 92, площею 12, 00 кв. м, на другому поверсі будівлі бізнес-центру вантажного терміналу, яке орендар зобов'язаний використовувати відповідно до цільового призначення, передбаченого п. 7.1 договору оренди, за виключенням призначень, які наведені у п. 1.1 договору.
У подальшому, до договору були внесені зміни та доповнення, які викладені в додатковій угоді № 1 від 25.08.2021 до договору та листах № 25-22/1-235 від 31.03.2023 «Про зміну вартості послуг», № 25-22/1-555 від 13.10.2023, «Про зміну вартості послуг», № 25-22/1-187 від 30.08.2024 «Про зміну вартості послуг», № 25-22/1-187 від 06.03.2025 «Про зміну вартості послуг», які є невід'ємною частиною договору.
Суд встановив, що у ТОВ «Укртрейдюніон» в строковому платному користуванні з 26.04.2021 перебуває нерухоме майно - приміщення № 92, площею 12, 00 кв. м, на другому поверсі будівлі бізнес-центру вантажного терміналу, що належить до державної власності, перебуває на балансі балансоутримувача та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, що підтверджується актом приймання передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (копія наявна в матеріалах справи).
Відповідно до підп. 1.1.1 п. 1.1 договору, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги перелік, вартість (ціну), яких визначено додатком № 1 до договору.
Відповідно до таблиці № 1 додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.08.2021, балансоутримувач надає (може надавати) орендарю в орендованому майні наступні послуги:
1. постачання теплової енергії - за 1 Гкал; вартість станом на 11.05.2021 складає 2 350, 00 грн без ПДВ; послуга надається з 26.04.2021 (дата акта приймання-передавання майна до договору);
2. забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці за одного працівника - за місяць; вартість станом на 11.05.2021 складає 50, 00 грн; послуга надається з 29.07.2021 (з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщенні). В подальшому зміни відбуваються відповідно до п. 2.10 договору.
3. вода, використана для прибирання приміщення 1 кв. м приміщення самостійно - за місяць; вартість станом на 11.05.2021 складає 4,00 грн; послуга надається з 29.07.2021 (з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщенні);
4. прибирання та вивезення твердих побутових відходів - за 1 куб. м; вартість станом на 11.05.2021 складає 145, 00 грн; послуга надається з 29.07.2021 (з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщенні);
5. прибирання 1 кв. м приміщень загального користування в будівлі бізнес-центру вантажного терміналу - за місяць; вартість станом на 11.05.2021 складає 40, 00 грн; послуга надається з 29.07.2021 (з дати початку здійснення господарської діяльності орендаря в приміщенні).
6. водопостачання води гарячої - за 1 куб. м; вартість станом на 11.05.2021 складає 210, 00 грн; послуга надається з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача, яку буде визначено сторонами в додатковій угоді;
7. водопостачання води холодної - за 1 куб. м; вартість станом на 11.05.2021 складає 27, 00 грн; послуга надається з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача, яку буде визначено сторонами в додатковій угоді;
8. водовідведення води стічної - за 1 куб. м; вартість станом на 11.05.2021 складає 30, 00 грн; послуга надається з дати підключення орендаря до мереж балансоутримувача, яку буде визначено сторонами в додатковій угоді;
9. створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль»; послуга надається з 29.07.2021 відповідно до Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» № 01-35-16 від 11.03.2019. Щомісячний розмір плати становить 5 000, 00 грн без ПДВ.
Крім того, відповідно до підп. 1.1.3 п. 1.1 договору, орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за користування майном. Сума компенсації розраховується пропорційної площі майна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений п. 3.2.6 договору.
Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 1.2 договору).
За змістом п. 1.3 договору, розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.
У пунктах 1.5-1.6 договору передбачено, що вартість послуг може змінюватися у разі зміни витрат балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку, - такий лист буде вважатися невід'ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважаться невід'ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін до договору.
Якщо не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня введення нової вартості в дію орендар не повідомить письмово балансоутримувача про відмову прийняття до розрахунку нової вартості послуг, вона вважається прийнятою.
За змістом пункту 1.7 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.08.2021, якщо орендар не приймає нову вартість, про це він письмово повинен повідомити балансоутримувача не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня введення нової вартості. В такому разі балансоутримувач має припини надання послуги (якщо припинення послуги є можливим) або розірвати договір в односторонньому порядку (якщо послуга централізована для всієї будівлі бізнес-центру вантажного терміналу) з дати введення в дію нової вартості послуги. Балансоутримувач інформує орендаря про розірвання договору листом, який буде вважатися невід'ємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо розірвання договору.
Судом встановлено, що позивач, протягом дії договору та на виконання в. 1.5 договору, повідомляв відповідача листами № 25-22/1-235 від 31.03.2023, № 25-22/1-555 від 13.10.2023, № 25-22/1-187 від 30.08.2024, 25-22/1-187 від 06.03.2025 про зміну вартості послуг (копії листів наявні в матеріалах справи).
Так, листом № 25-22/1-235 від 31.03.2023 позивач повідомляв відповідача про зміну вартості послуг з 12.04.2023, а саме: за послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії вартість складає 4 792, 57 грн за 1 Гкал; за послугу з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника вартість складає 149, 07 грн за місяць; за воду, використану для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно вартість складає 6, 83 грн в місяць; за послугу з централізованого водопостачання вартість складає 46, 59 грн за 1 куб. м; за послугу з централізованого водовідведення вартість складає 65, 70 грн за 1 куб. м; за послугу з постачання гарячої води вартість складає 583, 14 грн за 1 куб. м.
Листом № 25-22/1-555 від 13.10.2023 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.11.2023, а саме: за послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії вартість складає 4 310, 29 грн за 1 Гкал; за послугу з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника вартість складає 116, 13 грн за місяць; за воду, використану для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно вартість складає 6, 60 грн в місяць; за послугу з централізованого водопостачання вартість складає 46, 99 грн за 1 куб. м; за послугу з централізованого водовідведення вартість складає 61, 52 грн за 1 куб. м; за послугу з постачання гарячої води вартість складає 412, 42 грн за 1 куб. м.
Листом № 25-22/1-187 від 30.08.2024 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.10.2024, а саме: за послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії вартість складає 3 376, 92 грн за 1 Гкал; за послугу з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника вартість складає 105, 10 грн за місяць; за воду, використану для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно вартість складає 7, 18 грн в місяць; за послугу з централізованого водопостачання вартість складає 48, 21 грн за 1 куб. м; за послугу з централізованого водовідведення вартість складає 69, 77 грн за 1 куб. м; за послугу з постачання гарячої води вартість складає 329, 06 грн за 1 куб. м; за послугу з утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП «МА «Бориспіль»: побутові відходи та великогабаритні відходи вартість складає 35, 00 грн за 1 куб. м.
Листом № 25-22/1-187 від 06.03.2025 позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг з 01.04.2025, а саме: за послугу з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії вартість складає 3 732, 80 грн за 1 Гкал; за послугу з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника вартість складає 112, 55 грн за місяць; за воду, використану для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно вартість складає 7, 78 грн в місяць; за послугу з централізованого водопостачання вартість складає 53, 41 грн за 1 куб. м; за послугу з централізованого водовідведення вартість складає 74, 47 грн за 1 куб. м; за послугу з постачання гарячої води вартість складає 350, 36 грн за 1 куб. м.
Відповідно до змісту наведених вище листів, останні вважаються невід'ємними частинами договору № 02.5-14/1-593 від 24.06.2021. Заперечень з боку відповідача щодо отримання вказаних листів та узгодження викладених в них умов нової вартості послуг матеріали справи не містять.
Відповідно до підп. 3.1.4 п. 3.1 договору, балансоутримувач зобов'язаний щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітним місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Відповідно до підп. 3.2.1 п. 3.2 договору, орендар зобов'язався вчасно здійснювати розрахунки за договором.
Згідно з підп. 3.2.6 п. 3.2 договору, орендар зобов'язався щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Відповідно до п. 7.1 договору, договір набирає чинності з моменту укладення сторонами та діє до 25.04.2026.
Звертаючись до суду із даним позовом (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову від 05.06.2025) позивач стверджує, що ДП «МА «Бориспіль», на виконання взятих на себе на умовах договору зобов'язань, надав орендарю у період з квітня 2024 року до квітня 2025 року визначені умовами договору послуги.
Як зазначив позивач, для оплати наданих у квітні 2024-квітні 2025 року послуг, а також для сплати компенсації земельного податку за 2024 рік, на виконання умов підп. 3.1.4 договору та додаткової угоди до нього, балансоутримувачем було виставлено орендарю рахунки-фактури на загальну суму 87 370, 59 грн і складено акти приймання-здачі виконаних послуг.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг, а саме:
- рахунок-фактуру № 226/208 від 30.04.2024 за надані послуги у квітні 2024 року на суму 6 539, 68 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.04.2024 на суму 6 539, 68 грн за квітень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/294 від 31.05.2024 за надані послуги у травні 2024 року на суму 6 539, 68 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.05.2024 на суму 6 539, 68 грн за травень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/349 від 30.06.2024 за надані послуги у червні 2024 року на суму 6 539, 68 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.06.2024 на суму 6 539, 68 грн за червень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/3485 від 31.07.2024 за надані послуги у липні 2024 року на суму 6 539, 68 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.07.2024 на суму 6 539, 68 грн за липень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/247 від 31.08.2024 за надані послуги у серпні 2024 року на суму 6 539, 68 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.08.2024 на суму 6 539, 68 грн за серпень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/463 від 30.09.2024 за надані послуги у вересні 2024 року на суму 6 539, 68 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.09.2024 на суму 6 539, 68 грн за вересень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/473 від 02.10.2024 на компенсацію земельного податку в 2024 році на суму 1, 61 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 02.10.2024 на суму 1, 61 грн;
- рахунок-фактуру № 226/523 від 31.10.2024 за надані послуги у жовтні 2024 року на суму 6 534, 79 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.10.2024 на суму 6 534,79 грн за жовтень 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/560 від 30.11.2024 за надані послуги у листопаді 2024 року на суму 6 778, 33 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.11 2024 на суму 6 778, 33 грн за листопад 2024 року;
- рахунок-фактуру № 226/621 від 31.12.2024 за надані послуги у грудні 2024 року на суму 7 094, 82 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.12.2024 на суму 7 094, 82 грн за грудень 024 року;
- рахунок-фактуру № 226/46 від 31.01.2025 за надані послуги у січні 2025 року на суму 7 231, 79 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.01.2025 на суму 7 231, 79 грн за січень 2025 року;
- рахунок-фактуру № 226/349 від 28.02.2025 за надані послуги у лютому 2025 року на суму 7 165, 74 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 28.02.2025 на суму 7 165, 74 грн за лютий 2025 року;
- рахунок-фактуру № 226/139 від 31.03.2025 за надані послуги у березні 2025 року на суму 6 773, 06 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.03.2025 на суму 6 773, 06 грн за березень 2025 року;
- рахунок-фактуру № 226/185 від 30.04.2025 за надані послуги у квітні 2025 року на суму 6 552, 37 грн та акт приймання-передачі виконаних послуг від 30.04.2025 на суму 6 552, 37 грн за квітень 2025 року.
Крім того, на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії, позивачем долучено до матеріалів справи копії відомостей про споживання теплової енергії субспоживачами за листопад 2024 року №63-11-114 від 04.12.2024, за грудень 2024 року № 63-11-2 від 03.01.2024, за січень 2025 року № 63-11-23 від 03.02.2025, за лютий 2025 року № 63-11-33 від 04.03.2025.
Суд встановив, що усі зазначені вище акти приймання-передачі виконаних послуг з боку відповідача не підписані.
Як зазначив позивач, зазначені вище рахунки-фактури на сплату вартості наданих послуг та акти прийому-здачі наданих послуг були направлені засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» «з використанням гарантованої доставки», а також на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з електронної пошти позивача із програми Outlook.
За ствердженням позивача, з огляду на умови підп. 3.2.6 договору, акти приймання приймання-здачі виконаних послуг вважаються підписаними орендарем, що підтверджує відсутність з боку останнього претензій до якості наданих послуг.
Проте, як зазначив позивач, у порушення взятих на себе на умовах підп. 3.2.1 та підп. 3.2.6 договору зобов'язань, орендар не сплатив на користь балансоутримувача вартість наданих/отриманих у період з квітня 2024 року до квітня 2025 року на умовах договору послуг та не сплатив компенсацію земельного податку за 2024 рік, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем за договором заборгованості у розмірі 87 370, 59 грн.
Згідно пояснень позивача, з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направляв відповідачу на його адресу-місцезнаходження претензію № 35-28/5-128 від 13.11.2024 на суму 39 238, 08 грн за період квітень-вересень 2024 року та претензію № 35-28/5-16 від 25.02.2025 на суму 59 647, 63 грн за період квітень-грудень 2024 року, якими вимагав відповідача у місячний строк з дня отримання претензій сплатити заборгованість за договором. Проте, вказані претензії повернуті оператором поштового зв'язку на адресу відправника за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову від 05.06.2025) 87 370, 59 грн основного боргу, який виник за період з квітня 2024 року до квітня 2025 року, а також нараховано та заявлено до стягнення 13 035, 12 грн пені на підставі п. 5.5 договору, 1 364, 08 грн 3 % річних та 5 358, 10 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-593 від 24.06.2021 та додаткову угоду до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як було встановлено судом раніше та передбачено підп. 3.1.4 п. 3.1 договору, балансоутримувач зобов'язаний щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітним місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання підп. 3.1.4 п. 3.1 договору, для оплати наданих/отриманих у період з квітня 2024 року до квітня 2025 року послуг, а також для сплати компенсації земельного податку за 2024 рік, було виставлено орендарю рахунки-фактури на загальну суму 87 370, 59 грн і складено акти приймання-здачі виконаних послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.
Судом було встановлено, що наявні в матеріалах справи акти приймання-здачі виконаних послуг з боку відповідача не підписані, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як зазначив позивач, зазначені вище рахунки-фактури на сплату вартості наданих послуг та акти прийому-здачі наданих послуг були направлені засобами електронного зв'язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» «з використанням гарантованої доставки», а також на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі.
На підтвердження позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з електронної пошти позивача із програми Outlook, зі змісту яких вбачається направлення рахунків та актів на електронні пошти відповідача, зазначені в розділі 8 «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» договору.
Зі змісту долучених позивачем до позовної заяви роздруківок з електронної пошти суд може встановити період (місяць), за який виставлявся рахунок, номер відповідного рахунку, дату його складання, суму, а також номер та дату договору, на виконання якого виставлявся відповідний рахунок, у зв'язку із чим долучені позивачем роздруківки є належними та допустимими доказами направлення вказаних вище рахунків та актів.
Судом було зазначено вище, що орендар, згідно з підп. 3.2.6 п. 3.2 договору, зобов'язався щомісяця, з 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акта. Датою отримання рахунку та акта вважається 15 (п'ятнадцяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Підписаний акт орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Однак, у порушення встановленого умовами підп. 3.2.6 п. 3.2 договору порядку, орендарем не було самостійно одержано в бухгалтерії балансоутримувача рахунки на загальну суму 87 370, 59 грн та акти приймання-здачі виконаних послуг. Протилежного матеріали справи не містять.
Доказів повернення орендарем балансоутримувачу актів приймання-здачі виконаних послуг за спірний період або направлення орендарем балансоутримувачу вмотивованої відмови від підписання актів приймання-здачі виконаних послуг за спірний період у визначений підп. 3.2.6 п. 3.2 договору строк матеріали справи не містять.
Також, у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо якості та кількості наданих позивачем послуг, що зазначені у спірних актах та рахунках. Претензій відповідача щодо оформлення балансоутримувачем рахунків та актів приймання-здачі виконаних послуг матеріали справи не містять.
Крім того, за змістом п. 2.5 договору, у разі необхідності припинення постачання електричної енергії та/або водопостачання холодної води та/або гарячої води до орендованого приміщення внаслідок звільнення орендарем орендованого майна, останній письмово повідомляє про це службу головного енергетика балансоутримувача з зазначенням запланованої дати звільнення для зняття останніх показників приладу обліку та припинення передачі енергоносіїв. Після чого, представник балансоутримувача знімає останні показники засобів обліку, припиняє передачу енергоносіїв та сторони підписують відповідні акти відключення орендаря від мереж балансоутримувача.
Водночас, доказів необхідності припинення постачання електричної енергії та/або водопостачання холодної води та/або гарячої води до орендованого приміщення внаслідок звільнення орендарем орендованого майна матеріали справи також не мітять.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що акти приймання-здачі виконаних послуг за період квітень-2024 - квітень 2025 року, в силу підп. 3.2.6 п. 3.2 договору, вважаються підписаним сторонами та є підставою для відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг та відшкодування земельного податку.
Отже, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору та виставлення відповідачу рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг за період з квітня 2024 року до квітня 2025 року на загальну суму 87 370, 59 грн. Вказані відомості відповідачем не спростовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до підп. 3.2.1 п. 3.2 договору, орендар зобов'язався вчасно здійснювати розрахунки за Договором.
Згідно з підп. 3.2.6 п. 3.2 договору, сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, а також підп. 3.2.6 п. 3.2 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги за період з квітня 2024 року до квітня 2025 року є таким, що настав.
Проте, станом на дату розгляду даної справи відповідач зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного відшкодування позивачу вартості наданих/отриманих у період з квітня 2024 року до квітня 2025 року на умовах договору послуг та компенсації земельного податку за 2024 рік не виконав належним чином, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем за договором заборгованості у розмірі 87 370, 59 грн. Протилежного суду не доведено, доказів сплати вказаної суми заборгованості до суду не надано.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з квітня 2024 року до квітня 2025 року та відшкодування земельного податку за 2024 рік, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 87 370, 59 грн основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову від 05.06.2025) 13 035, 12 грн пені на підставі п. 5.5 договору, а також 1 364, 08 грн 3 % річних та 5 358, 10 грн інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд, дослідивши розрахунок позивача штрафних санкцій, зазначає, що позивачем вірно та з дотриманням підп. 3.2.6 п. 3.2 договору, а також з урахуванням ст. 253 ЦК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України, визначено періоди прострочення відповідачем грошового зобов'язання за кожним рахунком-фактурою.
Відповідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.5 договору, орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись п. 5.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову від 05.06.2025) пеню в сумі 13 035, 12 грн, розраховану за період від дати виникнення заборгованості за відповідним рахунком до 04.06.2025.
При дослідженні розрахунку позивача сум пені суд встановив, що останнім здійснено нарахування пені на прострочену заборгованість із перевищенням шестимісячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умови договору про сплату пені за кожний день затримки оплати, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.
Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Таким чином, умови даної статті застосовуються, якщо, зокрема у договорі сторони не погодили та не встановили чіткі межі щодо строку нарахування штрафних санкцій.
Крім того, у пунктах 88-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, вказано, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, «до повного виконання зобов'язання», «до дати фактичного виконання», «до повної сплати заборгованості/погашення боргу», «протягом року/усього періоду існування заборгованості» тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснує, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування «за кожен день прострочення», тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до п. 5.5 договору, орендар зобов'язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Дослідивши пункт 5.5 укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки сторони узгодили як механізм нарахування пені «за кожний день прострочення виконання», так і граничні строки її нарахування «до моменту повного погашення заборгованості за цим договором».
У разі не застосування положень п. 5.5 договору відбудеться нівелювання волевиявлення сторін, що були викладені та погодженні у договорі, у зв'язку із чим суд вважає правомірним нарахуванням позивачем пені на підставі п. 5.5 договору за весь час прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
З урахуванням зазначеного вище, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за кожним рахунком-фактурою окремо, з урахуванням умов договору та порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 13 035, 12 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
З урахуванням зазначеного вище, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за кожним рахунком-фактурою окремо, з урахуванням умов договору та порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 364, 08 грн та в сумі 5 358, 10 грн відповідно.
Суд також наголошує на тому, що судом було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач заявлені до стягнення суми не спростував, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не оспорив, контррозрахунку до суду не подав.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрейдюніон» (місцезнаходження: вул. Черкаська, буд. 26, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08130; код ЄДРПОУ 43819577) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська обл., 08301; код ЄДРПОУ 20572069) 87 370, 59 грн основного боргу, 13 035, 12 грн пені, 1 364, 08 грн 3 % річних, 5 358, 10 грн інфляційних втрат та 2 422, 40 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 05.08.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко