вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/698/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система»
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича
про стягнення 581 534, 46 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система»
до фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни
про стягнення 420 490, 28 грн
Учасники судового процесу:
від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): Наконечний ВЛ.;
від відповідача за первісним (позивача за зустрічним): Головачева О.М.;
Фізична особа-підприємець Клепець Тетяна Сергіївна звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» про стягнення 581 534, 46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 17.07.2024 по 09.10.2024 при здійсненні міжнародного автоперевезення з вини відповідача трапився понаднормовий простій автомобіля на пункті пропуску Дорогуськ. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 567 601, 02 грн заборгованості за понаднормований простій, 12 627, 18 грн пені, 1 306, 26 грн 3 % річних.
Крім того, у пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивачем в порядку ст. 90 ГПК України поставлено 5 запитань відповідачу про обставини, що, на думку позивача, мають значення для справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2025 відкрито провадження у справі № 911/698/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 26.03.2025.
17.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - перевізника фізичну особу-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича.
21.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву на позовну заяву.
26.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із позовом ФОП Клепець Т.С. та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Також, 26.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи № 911/698/25 заяву свідка директора ТОВ «НВК «ВК Система» Мишкевич Т. С. в порядку ст. 88 ГПК України, у відповідь на поставлені позивачем у п. 4 прохальної частини позовної заяви питання.
26.03.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали свої пояснення щодо предмету спору та клопотання позивача про залучення третьої особи. Суд протокольно прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив його до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/698/25 на 24.04.2025. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича.
27.03.2025 до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» до ФОП Клепець Тетяни Сергіївни про стягнення 420 490, 28 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «НВК «ВК Система» посилалось на порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань з своєчасної доставки вантажу, що призвело до звернення позивача за зустрічним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 364 886, 37 грн основного боргу, 44 657, 32 грн пені та 10 946, 59 грн 3% річних.
31.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
08.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2025 у справі № 911/698/25 прийнято зустрічний позов ТОВ «НВК «ВК Система» до ФОП Клепець Т.С. про стягнення 420 490, 28 грн до спільного розгляду з первісним позовом.
22.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ФОП Клепець Т.С. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У пункті 2 прохальної частини відповіді на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом в порядку ст. 90 ГПК України поставив 4 запитання позивачу за зустрічним позовом про обставини, що, на думку відповідача за зустрічним позовом, мають значення для справи.
23.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ФОП Клепець Т.С. надійшло клопотання про витребування доказів.
24.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «НВК «ВК Система» надійшло заперечення на заяву ФОП Клепець Т.С. від 23.04.2025 про витребування доказів.
24.04.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали свої пояснення щодо предмету спору та поданих вище клопотань. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) усно клопотав про продовження строку на подання відповіді на письмове опитування. Суд протокольно задовольнив зазначене усне клопотання та продовжив відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним) строк до 02.05.2025 включно. Суд повідомив представників сторін, що клопотання ФОП Клепець Т.С. від 23.04.2025 про витребування доказів буде розглянуто в наступному підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі № 911/698/25 до 15.05.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення третьої особи про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.04.2025 та направлено останню третій особі в її електронний кабінет.
24.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ФОП Клепець Т.С. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи повного тексту умов поставки FCA згідно з Incoterms 2020.
02.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «НВК «ВК Система» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, до якої долучено заяву свідка директора ТОВ «НВК «ВК Система» Мишкевич Т. С. в порядку ст. 88 ГПК України, у відповідь на поставлені відповідачем за зустрічним позовом у прохальній частині відзиву на зустрічну позовну заяву.
14.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ФОП Клепець Т.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
15.05.2025 ТОВ «НВК «ВК Система» до суду подано клопотання про долучення оригіналу заяви свідка, що було подана до суду раніше через систему «Електронний суд».
15.05.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання ФОП Клепець Т.С. від 23.04.2025 про витребування доказів з підстав його необґрунтованості. Також, суд протокольно відмовив у задоволенні усного клопотання позивача за первісним позовом про залучення до участі у справі третьої особи - Excalibur Army spol. s.r.o., оскільки рішення у даній справи не вплине на права та/або обов'язки вказаної особи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/698/25 до судового розгляду по суті на 18.06.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення третьої особи про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.05.2025 та направлено останню третій особі в її електронний кабінет.
18.06.2025 в судове засідання з'явились представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами по первісному та по зустрічному позовам.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/698/25 на 17.07.2025 перед встановленням обставин справи та перевіркою їх доказами, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення третьої особи про дату та судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 18.06.2025 та направлено останню третій особі в її електронний кабінет.
17.07.2025 в судове засідання з'явились представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по суті первісного позову, відповідно до яких позовні вимоги первісного позову підтримував в повному обсязі та просив позов задовольнити, з огляду на наступне.
В обґрунтування позовних вимог первісного позову позивач посилається на те, внаслідок неналежного виконання ТОВ «НВК «ВК Система» зобов'язань, передбачених пп. 3.3, 3.4 договору, щодо забезпечення митних та інших документів (зокрема дозвіл Міністерства розвитку та технологій для Excalibur Army spol. s.r.o.), необхідних для безперешкодного виконання перевезення, з вини замовника, у період з 17.07.2024 до 09.10.2024 (84 доби) тривав понаднормовий простій автомобіля з вантажем на пункті пропуску Дорогуськ, що завдало значної шкоди експедитору та перевізнику у вигляді неможливості використання автомобіля в господарській діяльності, понесених витрат на оплату послуг водія, та призвело до необхідності виконання замовником умов, передбачених підп. 4.2.1 договору щодо сплати 150 євро штрафу за кожну добу вимушеного простою автомобіля. Оскільки ТОВ «НВК «ВК Система» відмовилось в добровільному порядку сплатити на вимогу експедитора штраф за понаднормовий простій, ФОП Клепець Т.С. просить суд стягнути з ТОВ «НВК «ВК Система» 567 601, 02 грн заборгованості за понаднормований простій за період з 17.07.2024 до 09.10.2024 (84 доби), а також 12 627, 18 грн пені на підставі п. 6.7 договору та 1 306, 26 грн 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У свою чергу відповідач за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував та просив суд у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, стверджуючи, що ТОВ «НВК «ВК Система» виконало зі своєї сторони усі зобов'язання, передбачені умовами укладеного договору експедирування щодо організації та супроводження транспортування замовленої техніки. За ствердженням відповідача за первісним позовом, умовами пп. 3.16, 3.18, 3.19, 3.20, 3.21, 3.22 договору передбачено, що під час транспортування відповідальність за вантаж покладається на експедитора і він зобов'язаний контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі. За доводами відповідача за первісним позовом, з огляду на положення ст. 1, 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 3-4, 11, 41 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, а також п. 3.15 договору, саме відправник Excalibur Army spol. s.r.o. мав надати з вантажною накладною дозвіл від Міністерства розвитку і технологій, а експедитор - попередити водія про необхідність отримати такий дозвіл під час завантаження, у зв'язку із чим, на думку відповідача за первісним позовом, понаднормовий простій стався внаслідок недотримання зі сторони відправника Excalibur Army spol. s.r.o та експедитора ФОП Клепець. Т.С. зобов'язань, передбачених законодавством, умовами укладеного договору та вимогами Конвенції. Отже, за ствердженням відповідача за первісним позовом, відповідальні за перевезення вантажу експедитор та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, а відправник, у свою чергу, не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування, заявкою та Конвенцією, у зв'язку із чим для усунення порушень транспортування, допущених виконавцем та транспортною компанією з експедитором, ТОВ «НВК «ВК Система» було вимушене втрутитися особисто, через фактичний зрив виконання державного контракту з Міністерством оборони України, та за допомогою Falcon Sp.z.o.o (Польща) був отриманий дозвіл Міністерства розвитку технологій для Excalibur Army spol. s.r.o., після чого вантаж доставлений відповідачу. З урахуванням зазначеного вище, ТОВ «НВК «ВК Система» просило суд у задоволенні позовних вимог первісного позову відмовити в повному обсязі.
Крім того, в судовому засіданні 17.07.2025 представник позивача за зустрічним позовом надав усні пояснення по суті зустрічного позову, відповідно до яких позовні вимоги зустрічного позову підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «НВК «ВК Система» посилалось на неналежне виконання експедитором зобов'язання, передбаченого договором та заявкою № АК-0085 на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, в частині доставку у погоджений сторонами строк. Відповідно до пояснень позивача за зустрічним позовом, заявкою № АК-0085 від 08.07.2024 сторонами узгоджена дата доставки вантажу - 19.07.2024, проте експедитор доставив замовнику вантаж за місцем призначення 11.10.2024 із значним простроченням у 81 день після митного оформлення. Як зазначив позивач за зустрічним позовом, згідно підп. b) підп. 4.3.2 договору, за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, експедитор виплачує замовнику штраф у розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи. З огляду на наведене, позивач за зустрічним позовом стверджує, що експедитор за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, який склав 81 добу, повинен сплатити замовнику на підставі підп. b) підп. 4.3.2 договору 364 886, 37 грн штрафу з розрахунку 81 доба х 45, 0477 грн за курсом НБУ гривні до євро станом на дату прострочення х 100 євро. Крім того, за ствердженням позивача за зустрічним позовом, експедитор не виконав належним чином зобов'язання під час приймання вантажу від Excalibur Army spol. s.r.o. та не переконався, що водій перевірив наявність дозволу від Міністерства розвитку і технологій, що мав надати з вантажною накладною відправник, внаслідок чого відбулося прострочення доставки вантажу замовнику. На думку позивача за зустрічним позовом, зважаючи на вину експедитора, на користь замовника підлягає до стягнення заборгованість з урахуванням пені та 3 % річних. У зв'язку із цим, ТОВ «НВК «ВК Система» просило суд стягнути з ФОП Клепець Т.С. 364 886, 37 грн основної заборгованості, а також 44 657, 32 грн пені та 10 946, 59 грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань.
У свою чергу відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечував, вважав вимоги зустрічного позову безпідставними, посилаючись на те, що автомобіль з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща) 13.07.2024, проте 15.07.2024 був затриманий Люблинською митно-податковою службою в Білій Підляській, де знаходився до 09.10.2024 у зв'язку з порушенням замовником пп. 3.3, 3.4, 4.2.3, 4.3.6 договору, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 316 ГК України, ч. 1 ст. 933 ЦК України, та в подальшому 11.10.2024 був доставлений замовнику. Відповідач за зустрічним позовом наголосив, що згідно з умовами договором на експедитора не покладено обов'язок надання термінової правничої допомоги замовнику або консультування перевізника для визначення того, чи достатньо документів для митного оформлення вантажу, у тому числі, під час перетину кордону в Республіці Польща. За ствердженням відповідача за зустрічним позовом, обставини справи та наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність вини експедитора за будь-яку затримку доставки вантажу з огляду на невиконання замовником зобов'язань, передбачених пп. 3.2, 3.3, 3.4 договору та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів в частині повідомлення експедитору всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, забезпечення декларування і митного оформлення вантажу, належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу. Також, відповідач за зустрічним позовом посилається на недотримання ТОВ «НВК «ВК Система» строків пред'явлення заяви у письмовій формі експедитору про прострочення в доставці вантажу відповідно до пп. 3, 4 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для стягнення з експедитора коштів (штрафу) за прострочення строків доставки вантажу, а також пені та відсотків річних. З урахуванням зазначеного вище, ФОП Клепець Т.С. просила суд у задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Щодо неявки третьої особи в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Приймаючи до уваги, що сторони судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 17.07.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
08.07.2024 між фізичною особою-підприємцем Клепець Тетяною Сергіївною (далі - експедитор, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» (далі - замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір транспортного експедирування № 0807 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого предметом цього договору є доручення, дане замовником експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезень вантажів замовника або для замовника автомобільним транспортом, у зв'язку з чим експедитор буде надавати транспорт, який відповідає вимогам замовника, і проводити всі необхідні розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу від свого імені, а замовник зобов'язується сплатити експедитору транспортно-експедиторські послуги, обумовлені в цьому договорі та підписаної сторонами заявці, яка визначає умови виконання кожного перевезення і є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору, при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом сторони керуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Женева 19.05.1956 зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978, якщо принаймні одна з країн (місця навантаження вантажу або місця доставки вантажу відповідно до заявки) є учасницею конвенції, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, іншими міжнародними конвенціями, угодами та договорами, ратифікованими Україною, Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України, цим договором та заявкою, що визначають умови виконання кожного окремого перевезення.
Кількість і вид продукції, фізичний стан, наявність тари, спосіб вантаження і розвантаження, специфічні властивості, маса та габарити вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови передбачені КДПВ, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та Статутом автомобільного транспорту України, вказуються в разових заявках на кожне перевезення (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 2.4 договору, заявка на перевезення є невід'ємною частиною договору транспортного експедитування та містить детальні умови для виконання окремих перевезень. Умови перевезення викладені у окремій заявці мають перевагу перед аналогічними умовами, викладеними у договорі транспортного експедитування.
Відповідно до розділу 3 договору, замовник зобов'язаний, зокрема: - повідомити експедитору графік подачі автомобілів не пізніше ніж за 48-годин до початку перевезення (п. 3.1); - надати експедитору заявку із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами (додаткові вимоги, не зазначені в заявці, не є обов'язковими для виконання експедитором). Електронна копія оригіналу паперової заявки направлена на електронну адресу експедитора прирівнюється до оригіналу заявки. Направлення заявки у формі електронної копії на адресу експедитора вважається належним повідомленням про графік подачі автомобілів (замовленням на перевезення) (п. 3.2); - підготувати вантаж і надати його до перевезення в термін, зазначений у заявці. Забезпечити завантаження / розвантаження, декларування і митне оформлення (якщо необхідно) транспортного засобу протягом узгодженого терміну навантаження: вивантаження, зазначеного в заявці (п. 3.3); - забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу (п. 3.4); - сплатити всі збори, податки та митні витрати (якщо такі передбачені), пов'язані з отриманням / відправкою вантажу (п. 3.5); - провести своєчасний повний розрахунок за виконані транспортні послуги, включаючи штрафні санкції, якщо такі мали місце (п. 3.6); - забезпечити безперешкодний проїзд автомобіля по під'їзних шляхах безпосередньо до місця завантаження/розвантаження і виписати в разі необхідності пропуск на право проїзду автомобіля до місця завантаження / розвантаження (п. 3.8); - зобов'язується забезпечити представникам експедитора умови безпеки транспортних засобів, у разі їх простою з вини замовника на місці навантаження / вивантаження та під час навантажувальних / розвантажувальних робіт (п. 3.10).
Експедитор зобов'язаний, серед іншого: - підтвердити прийняття заявки до виконання шляхом надання замовнику примірника (копії) заявки зі своєю печаткою (п 3.12); - забезпечити подачу під завантаження у вказаний замовником пункт технічно справного і належним чином обладнаного транспортного засобу в угоджені сторонами терміни в заявці (п. 3.13); - відстежувати хід виконання перевезення і на вимогу замовника інформувати про хід транспортування до моменту прибуття вантажу в пункт призначення (п. 3.14); - проінструктувати водіїв про правила перевезення заявленого вантажу, нормах завантаження автомобілів і про вимоги до перевізної документації (п. 3.15).; - забезпечити силами водія транспортного засобу контроль пропуску навантаження/вивантаження, включаючи перевірку правильності оформлення товарно-транспортних документів на предмет відповідності кількості, якості упаковки, відповідності маркування і ваги брутто вантажу (п. 3.16); - вимагати документального оформлення в разі вилучення митними службами будь-якої кількості вантажу у вигляді запису в накладній, завіреної печаткою митниці, або у вигляді акта на вилучення і негайно інформувати про це замовника (п. 3.17); - організувати доставку ввіреного замовником вантажу в зазначений пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілому та неушкодженому вигляді у строки, зазначені в заявці (п. 3.18); - негайно інформувати замовника про всі проблеми і затримки, що виникають у процесі здійснення навантаження, транспортування, розвантаження та проходження митних формальностей (п. 3.19).
Пунктом 4.1 договору визначено, що взаємна відповідальність сторін регулюється положеннями КДПВ, чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до підп. b) підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, у разі вимушеного простою автомобіля (після закінчення 24 годин з моменту митного оформлення) на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, замовник виплачує експедитору штраф у розмірі 150 євро за кожну повну і неповну добу вимушеного простою при перевезенні в/з інших країн Європи. У разі прибуття автомобіля на прикордонний митний перехід не менше ніж за 12 годин до вихідних та святкових днів і вимушеного простою на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, то дані вихідні та святкові дні підлягають оплаті як дні вимушеного простою.
Замовник несе відповідальність за всі збитки експедитора, завдані йому внаслідок ненадання необхідних документів, неточності або недостатності відомостей, зазначених у заявці, ТТН та інших документах (підп. 4.2.3 п. 4.2 договору).
Підпунктом b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору передбачена наступна відповідальність експедитора: за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, експедитор виплачує замовнику штраф у розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи.
Якщо з якої-небудь причини, не пов'язаної з виною експедитора, вантаж підлягає арешту і вилучення компетентними органами, то експедитор в даному випадку не несе відповідальність за збереження вантажу, транспортна робота вважається виконаною і підлягає оплаті згідно сумі, зафіксованої в заявці (підп. 4.3.6 п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.5 договору, зазначені штрафні санкції застосовуються, якщо інші не вказані у заявці.
Відповідно до п. 5.1договору, вартість перевезення (суми фрахту) за цим договором визначається за домовленістю сторін та обумовлюється в заявці на перевезення.
За змістом пп. 6.1, 6.2 договору, платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів проводяться шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів за рахунками експедитора. Підставою для оплати транспортно-експедиторських послуг замовником і підтвердження факту виконання транспортно-експедиторських послуг шляхом падання замовнику товарно-транспортної накладної / CMR з відміткою вантажовідправника - вантажоодержувача вантажу та акта виконаних робіт.
Пунктом 6.7 договору визначено, що при порушенні замовником порядку і термінів сплати за цим договором він зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ під суми заборгованості за кожен день прострочення.
За змістом п. 6.8 договору, штрафи, неустойка, оплата за додатковий пробіг, передбачені підп. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, а також підп. 4.3.1 договору, оплачується винною стороною протягом 3 (трьох) днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів, від іншої сторони.
У пункті 10.1 договору сторони домовилися, що заявки та інші документи (а також їх копії), завірені печатками та підписами їх повноважних представників, є невід'ємною частиною даного договору за умови, що в цих документах прямо не вказано інше.
Згідно з пп. 10.7-10.9 договору, вантажовідправник гарантує здійснити завантаження, розвантаження правильне і в повному обсязі оформлення документів, необхідних для переміщення вантажу через кордони протягом 48 годин з моменту подачі автотранспорту, якщо інше не передбачене у заявці. Вантажовідправник зобов'язується здійснювати завантаження транспортного засобу із врахуванням встановлених у державах, по території яких виконується перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на вісь транспортного засобу. Вантажовідправник відшкодовує збитки, завдані перевізнику невиконанням чи неналежним виконанням зазначеного обов'язку. Вантажовідправник несе повну матеріальну відповідальність за надання недостовірних відомостей або недійсних даних в оформлених товаросупровідних документах, необхідних для здійснення міжнародного перевезення вантажів і подання до митного оформлення вантажу до митних органів.
Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту його розірвання сторонами.
08.07.2024 між позивачем та відповідачем було укладено заявку на перевезення автомобільним транспортом № АК-0085, яка містить детальні умови для виконання окремого перевезення, відповідно до умов якої замовником і платником вантажу є ТОВ «НВК «ВК Система»; маршрут: 785 01 Sternberk (Чехія) - м. Васильків, Київська обл. (Україна); адреса завантаження: Olomoucka 1841/175, 785 01, Sternberk та дані відповідальної особи; адреса митного оформлення: 742 51 Мошнув та дані відповідальної особи; вимоги до транспортного засобу: критий, сухий, без пошкоджень, тент, підкладки, окреме авто; вид завантаження: верхнє; без вимог до температурного режиму; вартість перевезення (фрахт): 3700 євро по курсу НБУ на день вивантаження транспортного засобу; форма оплати і строки: безготівкова, по скан-копіям документів, в день розвантаження; документи, необхідні для оплати: заявка + ЦМР, рахунок, акт, договір; дата завантаження: 11.07.2024 на 08:00 за місцевим часом; строк доставки вантажу: 19.07.2024; адреса митного очищення: смт Чайка, Київська обл.; адреса розвантаження: м. Васильків, вул. Тракторна, 9А, Україна; найменування вантажу: техніка (довжина 6, 4 м, ширина 2, 85 м, висота 1, 6 м); об'єм вантажу: до 36 куб. м; вага та кількість палет: до 11 тонн.
У заявці № АК-0085 також наведені наступні додаткові умови: - у випадку зриву завантаження, поставити до відома, не пізніше ніж за добу; - брокер надає доступ до бази, або ЗДП оформлює самостійно; - у випадку виникнення непорозумінь на прикордонному переході обов'язково узгодити всі дії з представником замовника, у будь-який час доби; - понаднормовий простій м.з. завантаження/розвантаження більше ніж 48 год. - 150 євро; - замитнення/розмитнення більш ніж 48 год. - 150 євро.
Водій обов'язково має перевірити наявність документів на завантаження: водій зобов'язаний приймати і розписуватися за продукцію без зовнішніх пошкоджень. Водій має право відмовитися у завантаженні вантажу із зовнішніми пошкодженнями. Відповідальність за прийнятий до перевезення пошкоджений вантаж несе водій.
Відповідно до змісту заявки № АК-0085, погран/перехід в місті Ягодин; державний номер тягача та напівпричепа: Вольво НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій Сасай Роман та контактні дані водія. Вказана заявка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.
Судом встановлено, що заявка № АК-0085 не містить відомості про те, що остання є додатком до договору транспортного експедирування № 0807 від 08.07.2024 або будь-яке посилання на вказаний договір. Водночас, сторони не заперечують обставину погодження сторонами заявки № АК-0085 від 08.07.2024 відповідно до умов договору на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, із датою завантаження 11.07.2024 та строком доставки вантажу 19.07.2024.
Доказів того, що протягом спірного періоду між сторонами також діяв інший договір транспортного експедирування, на виконання умов якого між сторонами була узгоджена та підписана заявка на перевезення автотранспортом № АК-0085 від 08.07.2024, матеріали справи не містять та сторонами до суду не надано.
У пункті 10.1 договору сторони домовились, що заявки та інші документи (а також їх копії), завірені печатками та підписами їх повноважних представників, є невід'ємною частиною даного договору за умови, що в цих документах прямо не вказано інше.
З урахуванням зазначеного вище, оскільки заявка № АК-0085 від 08.07.2024 підписана представниками сторін та скріплена їх відтисками печаток без зауважень та заперечень, у заявці прямо не вказано, що остання є невід'ємною частиною іншого договору, ніж того, що наявний в матеріалах справи, а сторони не заперечують обставину погодження сторонами заявки відповідно до договору, суд дійшов висновку, що заявка на перевезення автотранспортом № АК-0085 від 08.07.2024 складена сторонами на виконання договору транспортного експедирування № 0807 від 08.07.2024 та є його невід'ємною частиною.
Суд встановив, що 11.07.2024 у відправника Excalibur Army spol. s.r.o. за місцем завантаження вантаж - MD-LB без озброєння - багатоцільовий буксирувальник легкоброньований MT-LB, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був завантажений в автомобіль перевізника для його перевезення до м. Васильків, Україна, замовнику - ТОВ «НВК «ВК Система», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № CZ D 7944169 (графи 21-23 накладної) (том 1, а.с. 27 на звороті, 32). Обставина завантаження вантажу у відправника 11.07.2024 визнається сторонами.
У графі 25 CMR № CZ D 7944169 зазначено номерні засоби транспортного засобу/тягача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . У графах 17, 23 CMR № CZ D 7944169 міститься підпис та відтиск печатки перевізника - фізичної особи-підприємця Кухарук Юрія Анатолійовича (далі - третя особа за первісним позовом).
Також, в матеріалах справи наявна копія експортної декларації № CZ570299 від 12.07.2024 на вантаж, складена відправником/експортером Excalibur Army spol. s.r.o. (том 1, а.с. 27, 31 на звороті).
13.07.2024 (субота) о 23:52 год. автомобіль марки Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща), на підтвердження чого позивач за первісним позовом долучив копію інформаційної довідки з програми Volvo Trusks Connect, яку використовує перевізник.
15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом було долучено копію протоколу проведення митного огляду, який складений Дорогуським відділенням дорожньої митниці Люблинської митно-податкової служби в Білій Підляській (том 1, а.с. 28, 32 на звороті). Протокол складено в присутності водія Сасай Романа, д.н.з. транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що зазначено в протоколі.
09.10.2024 вантаж з автомобілем ввезені на митну територію України, що підтверджується відтиском печатки митниці в графі 19 CMR № CZ D 7944169.
10.10.2024 для митного оформлення вантажу, відправленого Excalibur Army spol. s.r.o. з Чехії на замовлення ТОВ «НВК «ВК Система» в Україну, брокером ТОВ «ЦентрЛогітикСервіс» була оформлена митна декларація, на підставі якої відбулося розмитнення MТ-LB без озброєння - багатоцільового буксирувальника легкоброньованого MТ-LB, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією митної декларації № 24UA100380341111U0 від 10.10.2024 (том 1, а.с. 131).
Відповідно до наявної в матеріалах справи міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № CZ D 7944169, ТОВ «НВК «ВК Система» отримало вантаж 11.10.2024, про що свідчить підпис та печатка ТОВ «НВК «ВК Система» у відповідній графі. У графі 1 «вантажовідправник» міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № CZ D 7944169 зазначено Excalibur Аrmy spol. s.r.o., у графі 2 «вантажоодержувач» зазначено ТОВ «НВК «ВК Система».
11.10.2024 між сторонами за наслідком надання позивачем послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, згідно CMR № CZ D 7944169, складено та підписано акт надання послуг № 129 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн, в якому зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
11.10.2024 експедитор виставив замовнику рахунок № 129 від 11.10.2024 на оплату послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, згідно CMR № CZ D 7944169 та договору, на загальну суму 166 676, 00 грн, який був оплачений замовником 11.10.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 81 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн із призначенням платежу: «оплата за міжнародне перевезення згідно рахунку № 129 від 11.10.2024 р. без ПДВ».
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір транспортного експедирування № 0807 від 08.07.2024 та заявку на перевезення автотранспортом № АК-0085 від 08.07.2024 до нього як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 ЦК України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а також інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Частинами 2, 3 ст. 929 ЦК України визначено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
За змістом ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частинами 1-4 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1955-IV).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
За змістом ст. 9 Закону № 1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1955-IV, експедитор має право, серед іншого, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
У свою чергу, клієнт має право, зокрема визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту, вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу, давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору.
У статті 11 Закону № 1955-IV визначені обов'язки експедитора, який зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загроз пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов'язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки експедитора.
Абзацом першим статті 12 Закону № 1955-IV визначено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
За змістом абзацу 2 ст. 12 Закону № 1955-IV, клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Статтею 14 Закону № 1955-IV передбачена відповідальність експедитора і клієнта, за змістом якої за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надає визначення міжнародним перевезенням. Ними є перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону, а за статтею 53 цього ж Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 також передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
У пункті п. 2.1 сторони узгодили, що при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом сторони керуються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Женева 19.05.1956 зі змінами, внесеними протоколом від 05.07.1978, якщо принаймні одна з країн (місця навантаження вантажу або місця доставки вантажу відповідно до заявки) є учасницею конвенції, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, іншими міжнародними конвенціями, угодами та договорами, ратифікованими Україною, Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України, цим договором та заявкою, що визначають умови виконання кожного окремого перевезення.
Заявкою на перевезення автомобільним транспортом № АК-0085 передбачено місце прийняття вантажу для перевезення (Sternberk (Чехія)) та місце доставки вантажу (м. Васильків, Київська обл. (Україна)), які знаходяться у двох різних країнах.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 поширюються на спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; c) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Частина 1 ст. 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Згідно з положеннями ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо позовних вимог первісного позову ФОП Клепець Т.С. до ТОВ «НВК «ВК Система», судом встановлено та зазначається наступне.
Предметом укладеного договору № 0807 є доручення, дане замовником експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезень вантажів замовника або для замовника автомобільним транспортом, у зв'язку з чим експедитор буде надавати транспорт, який відповідає вимогам замовника, і проводити всі необхідні розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу від свого імені, а замовник зобов'язується сплатити експедитору транспортно-експедиторські послуги, обумовлені в цьому договорі та підписаної сторонами заявці, яка визначає умови виконання кожного перевезення і є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пп. 2.3, 2.4 договору, кількість і вид продукції, фізичний стан, наявність тари, спосіб вантаження і розвантаження, специфічні властивості, маса та габарити вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови передбачені КДПВ, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та Статутом автомобільного транспорту України, вказуються в разових заявках на кожне перевезення. Заявка на перевезення є невід'ємною частиною договору транспортного експедитування та містить детальні умови для виконання окремих перевезень.
Пунктом 3.2 договору передбачено зобов'язання замовника надати експедитору заявку із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами (додаткові вимоги, не зазначені в заявці, не є обов'язковими для виконання експедитором).
З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2024 між позивачем та відповідачем було укладено заявку на перевезення автомобільним транспортом № АК-0085, яка містить детальні умови для виконання окремого перевезення вантажу по маршруту Sternberk (Чехія) - м. Васильків, Київська обл. (Україна), зокрема найменування замовника і платника, адреси завантаження, митного оформлення, митного очищення, розвантаження, відповідальних осіб, вимоги до транспортного засобу, вид завантаження, вартість перевезення, форму і строк оплати, документи, необхідні для оплати, дату завантаження (11.07.2024) та строк доставки вантажу (109.07.2024), найменування вантажу (техніка, довжина 6,4 м, ширина 2, 85 м, висота 1,6 м), його об'єм, вагу та кількість палет, а також інші необхідні для перевезення умови.
Доказів внесення сторонами змін або доповнень до заявки № АК-0085 від 08.07.2024 матеріали справи не містять.
Суд встановив вище та визнається сторонами, що 11.07.2024 у відправника Excalibur Army spol. s.r.o. за місцем завантаження вантаж - MD-LB без озброєння - багатоцільовий буксирувальник легкоброньований MT-LB, реєстраційний номер НОМЕР_3 , був завантажений в автомобіль перевізника для його перевезення до м. Васильків, Україна, замовнику - ТОВ «НВК «ВК Система», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № CZ D 7944169 (графи 21-23 накладної). У графі 25 CMR № CZ D 7944169 зазначено номерні засоби транспортного засобу/тягача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . У графах 17, 23 CMR № CZ D 7944169 міститься підпис та відтиск печатки перевізника.
Також, в матеріалах справи наявна копія експортної декларації № CZ570299 від 12.07.2024 на вантаж, складена відправником/експортером Excalibur Army spol. s.r.o.
13.07.2024 (субота) о 23:52 год. автомобіль марки Вольво, д.н.з. НОМЕР_1 , з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща), на підтвердження чого позивач за первісним позовом долучив копію інформаційної довідки з програми Volvo Trusks Connect, яку використовує перевізник.
Обставину прибуття автомобіля з вантажем 13.07.2024 до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща) відповідач за первісним позовом протягом розгляду справи не заперечив та у заявах по суті спору не спростував.
15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом було долучено копію протоколу проведення митного огляду, який складений Дорогуським відділенням дорожньої митниці Люблинської митно-податкової служби в Білій. Протокол складено в присутності водія Сасай Романа, д.н.з. транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , про що зазначено в протоколі.
Згідно пояснень позивача за первісним позовом, за ствердженням працівників митного органу Республіки Польщі, директора ТОВ «НВК «ВК Система» Мишкевич Т.С., а також представника замовника на ім'я Дениса, згідно з заявкою на перевезення від 08.07.2024, причиною затримання вантажу з автомобілем митним органом Республіки Польща було те, що декларантом не був наданий індивідуальний дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення та висновок органів прокуратури Польщі щодо законності експорту вантажу по кримінальному провадженню.
До того ж, позивач за первісним позовом зауважив, Державна служба експортного контролю України 30.03.2023 на своєму веб-сайті: https://www.dsecu.gov.ua/ua/misia-vizia-ta-cinnosti-derzavnoi-sluzbi-eksportnogo-kontrolu-ukraini, розмістила інформацію для суб'єктів, які мають намір здійснювати транзит стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, в якій, серед іншого, було зазначено наступне: «Товари подвійного використання. У разі отримання від країни-експортера ліцензії на експорт товарів подвійного використання в Україну, додаткова польська ліцензія для транзиту таких товарів через територію Польщі не потрібна. Товари військового призначення: позиції від ML1 до ML22 (за винятком ML13). У разі експорту товарів військового призначення в Україну ліцензії на експорт, виданої країною-експортером недостатньо для транзиту цього товару територією Польщі. Існує вимога щодо польської ліцензії на транзит, яку необхідно отримати до того, як товари в'їдуть на територію Польщі. Заявку до Міністерства економічного розвитку та технологій на отримання такої ліцензії можуть подавати лише зареєстровані в Польщі компанії, які мають відповідну концесію (concession) (видану Міністерством внутрішніх справ) і сертифіковану систему внутрішньофірмового експортного контролю». Як зазначив позивач за первісним позовом, легкий багатоцільовий гусеничний транспортер-тягач МТ-ЛБ без зброї відноситься до позиції МL6.а відповідно до п. «б» Примітки 1 до позиції МL6.а постанови Кабінету Міністрів України № 1378 від 09.12.2022 «Про перелік товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України».
Суд встановив вище, що 09.10.2024 вантаж з автомобілем ввезені на митну територію України, що підтверджується відтиском печатки митниці в графі 19 CMR № CZ D 7944169.
10.10.2024 для митного оформлення вантажу, відправленого Excalibur Army spol. s.r.o. з Чехії на замовлення ТОВ «НВК «ВК Система» в Україну, брокером ТОВ «ЦентрЛогітикСервіс» була оформлена митна декларація, на підставі якої відбулося розмитнення MТ-LB без озброєння - багатоцільового буксирувальника легкоброньованого MТ-LB, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією митної декларації № 24UA100380341111U0 від 10.10.2024.
Відповідно до наявної в матеріалах справи міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № CZ D 7944169, ТОВ «НВК «ВК Система» отримано вантаж 11.10.2024, про що свідчить підпис та печатка ТОВ «НВК «ВК Система» у відповідній графі. У графі 1 «вантажовідправник» міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № CZ D 7944169 зазначено Excalibur Army spol. s.r.o., у графі 2 «вантажоодержувач» зазначено ТОВ «НВК «ВК Система».
11.10.2024 між сторонами за наслідком надання позивачем послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, згідно CMR № CZ D 7944169, складено та підписано акт надання послуг № 129 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн, в якому зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
11.10.2024 експедитор виставив замовнику рахунок № 129 від 11.10.2024 на оплату послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, згідно CMR № CZ D 7944169 та договору, на загальну суму 166 676, 00 грн, який був оплачений замовником відповідно до інформаційного повідомленням про зарахування коштів № 81 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн із призначенням платежу: «оплата за міжнародне перевезення згідно рахунку № 129 від 11.10.2024 р. без ПДВ».
В обґрунтування позовних вимог первісного позову позивач посилається на те, що ФОП Клепець Т.С. у період з 17.07.2024 по 09.10.2024 при здійсненні міжнародного автоперевезення надала ТОВ «НВК «ВК Система» транспортно-експедиторські послуги щодо міжнародного автоперевезення легкового багатоцільового гусеничного транспортера-тягача МТ-ЛБ без зброї по маршруту: Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, автомобілем марки Вольво FH420, напівпричепом ES-GE, реєстраційні номери: НОМЕР_1 / НОМЕР_4 . Водночас, за ствердженням позивача за первісним позовом, у період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення з вини ТОВ «НВК «ВК Система» трапився понаднормовий простій автомобіля на пункті пропуску Дорогуськ (Республіка Польща) на загальну суму 567 601, 02 грн.
Позивач за первісним позовом стверджує, що за умовами пп. 3.3, 3.4 договору замовник повинен організувати митне оформлення вантажу (зокрема, забезпечити декларування і митне оформлення транспортного засобу протягом узгодженого терміну навантаження/вивантаження, належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу), а також пунктом 4.2 договору передбачено настання відповідальності за нездійснення цього обов'язку. Крім того, позивач за первісним позовом наголосив на тому, що необхідний перелік документів та інформації, що має бути надана експедиторові, деталізовано ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а ч. 1 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
За ствердженням позивача за первісним позовом, замовник не виконав умови пп. 3.3, 3.4 договору щодо забезпечення митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, як наслідок, 15.07.2024 (понеділок) вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща. У зв'язку із цим, як зазначив позивач за первісним позовом, з урахуванням останнього абзацу підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, понаднормовий простій автомобіля з вантажем розпочався 17.07.2024 та припинився 09.10.2024, оскільки декларантом (Excalsbur Army spol. s.r.o. чи замовником) були надані митному органу Республіки Польща індивідуальний дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення від 18.09.2024 на вантаж, виданий Міністром розвитку та технологій Республіки Польща, та висновок прокуратури Польщі щодо законності експорту вантажу (копія індивідуального дозволу на торгівлю товарами стратегічного значення від 18.09.2024 наявна в матеріалах справи). Стосовно висновку прокуратури Польщі щодо законності експорту вантажу позивач за первісним позовом у позовній заяві повідомив суд, що вказаний доказ відсутній у позивача. Таким чином, позивач за первісним позовом стверджує, що понаднормовий простій на пункті пропуску Дорогуськ автомобіля тривав з 17.07.2024 до 09.10.2024 (84 доби), що завдало значної шкоди експедитору та перевізнику у вигляді неможливості використання автомобіля в господарській діяльності, понесених витрат на оплату послуг водія, та призвело до необхідності виконання замовником умов, передбачених підп. 4.2.1 п. 4.2 договору щодо сплати штрафу у розмірі 150 євро за кожну добу вимушеного простою автомобіля.
Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, сума понаднормового простою розрахована наступним чином: 12 600, 00 євро х 45, 0477 грн = 567 601, 02 грн, де 12 600, 00 євро (84 дні простою х 150, 00 євро), 45, 0477 грн - курс НБУ станом на 11.10.2024 (день вивантаження транспортного засобу, як передбачено заявкою на перевезення від 08.07.2024).
З огляду на наведене, 16.01.2025 позивач за первісним позовом направив замовнику рахунок № 1 від 14.01.2025 та підтверджуючі документи (акт надання послуг № 144 від 14.01.2025 та акт від 14.01.2025, складений відповідно до додатку 4 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні) щодо необхідності сплати понаднормового простою за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту: Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, в сумі 567 601, 02 грн. На підтвердження направлення вказаних документів позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0222400021751, поштову накладну та фіскальний чек до вказаного відправлення. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ «Укрпошта», зазначене поштове відправлення було вручено адресату особисто 22.01.2025.
ТОВ «НВК «ВК Система», у відповідь на вказані вище документи, листом за вих. № 24 від 28.01.2025 повідомило експедитора, що у ТОВ «НВК «ВК Система» відсутні підстави для підписання наданих експедитором актів за понаднормовий простій та оплати за рахунком № 1 від 14.01.2025 по договору з огляду на прострочення експедитором строків доставки вантажу, за що п. 4.3.2 договору передбачено відповідальність експедитора перед замовником у вигляді сплати штрафу за кожну добу прострочення в залежності від території перевезення цього вантажу. У зв'язку із цим ТОВ «НВК «ВК Система» повернуло експедитору вказані вище акти без підписання.
Проте, позивач за первісним позовом вважає, що у ТОВ «НВК «ВК Система», з огляду на пп. 15.1, 15.3, 15.4, підп. «в» п. 15.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, були відсутні правові підстави для відмови від підписання акта від 14.01.2025, складеного відповідно до додатку 4 до Правил.
З урахуванням того, що замовник, всупереч п. 6.8 договору, протягом 3 днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів (з 23.01.2025 по 27.01.2025 включно) не сплатив експедитору 567 601, 02 грн штрафу за 84 доби понаднормового простою при здійсненні міжнародного автоперевезення, позивач за первісним позовом вважає, що у нього з 28.01.2025 виникло право на нарахування пені на вказану суму заборгованості відповідно до п. 6.7 договору, а також відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки відповідач за первісним позовом відмовився в добровільному порядку сплатити на користь експедитора грошові кошти за понаднормовий простій за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення за маршрутом: Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, ФОП Клепець Т.С. звернулась до суду із первісним позовом про стягнення з ТОВ «НВК «ВК Система» 567 601, 02 грн заборгованості за понаднормовий простій, а також 12 627, 18 грн пені на підставі п. 6.7 договору та 1 306, 26 грн 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення строків оплати.
У свою чергу відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позовних вимог первісного позову, стверджує, що на виконання Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 920 від 27.05.1999, експедитору завчасно було надано: - сертифікат кінцевого споживача від замовника; - рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 від відправника. Згідно пояснень відповідача за первісним позовом, у наданому замовником сертифікаті кінцевого споживача зазначена повна інформація про імпортера та експортера, найменування та повний опис товару, місце та ціль його використання (для виготовлення броньованих медичних машин БММ МТ-ЛБ С (САВЗ.941156.00). Також, як зазначив відповідач за первісним позовом, до первісного позову долучено міжнародну товарно-транспортну накладну № СZ D 7944169, складену між відправником Excalibur Army spol. s.r.o та перевізником ПП «Кухарчуком Юрієм», одержувачем в якій визначене ТОВ «НВК «ВК Система». Зазначена міжнародна ТТН оформлена на MD-LB без озброєння - багатоцільовий буксирувальник легкоброньований MТ-LB, реєстраційний номер НОМЕР_3 , містить застереження, що це перевезення, не зважаючи ні на які інші договори, здійснюється відповідно до договору міжнародного дорожнього перевезення вантажів (CMR), та виписана на автомобіль з тягачем з реєстраційними номерами: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Відповідач за первісним позовом зауважив, що для митного оформлення вантажу, відправленого Excalibur Army spol. s.r.o з Чехії на замовлення ТОВ «НВК «ВК Система» в Україну, брокером ТОВ «ЦентрЛогітикСервіс» була оформлена митна декларація, на підставі якої відбулося розмитнення вантажу. З огляду на наведене вище, ТОВ «НВК «ВК Система» стверджує, що виконало зі своєї сторони усі зобов'язання, передбачені умовами укладеного договору експедирування, щодо організації та супроводження транспортування замовленої техніки.
За ствердженням відповідача за первісним позовом, умовами пп. 3.16, 3.18, 3.19, 3.20, 3.21, 3.22 договору передбачено, що під час транспортування відповідальність за вантаж покладається на експедитора і він зобов'язаний контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі. Відповідно до пояснень відповідача за первісним позовом, 11.07.2024 вантаж був завантажений у відправника Excalibur Army spol. s.r.o, а 11.10.2024 зазначений вантаж зі значним простроченням майже в 3 місяці був переданий ТОВ «НВК «ВК Система».
Відповідач за первісним позовом доводить, що з огляду на положення ст. 1, 3 Закону № 1955-IV, ст. 3-4, 11, 41 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також п. 3.15 договору, саме відправник Excalibur Army spol. s.r.o. мав надати з вантажною накладною дозвіл від Міністерства розвитку і технологій, експедитор ФОП Клепець. Т. С. - попередити водія про необхідність отримати такий дозвіл під час завантаження, а перевізник - перевірити достатність необхідних документів, адже всі умови договору щодо міжнародного перевезення вантажів мають трактуватися в контексті правил та порядку надання та отримання таких послуг згідно Конвенції. Відповідач за первісним позовом стверджує, що ТОВ «НВК «ВК Система» як замовник не мало такого обов'язку за договором експедирування, а також такого обов'язку не передбачено законодавством про перевезення та експедирування, натомість Конвенцією такий обов'язок покладений на відправника. Зазначене, за на думку відповідача за первісним позовом, підтверджується самим позивачем, а саме його представником під час обміну інформацією у листуванні в месенджері Viber. Відповідач за первісним позовом доводить, що саме відповідальна особа експедитора мала отримати дозвіл від Міністерства розвитку і технологій. Також, відповідач за первісним позовом стверджує, що позивач до первісного позову долучив роздруківку з сайту Державної служби експортного контрою України щодо порядку транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, що підтверджує обізнаність експедитора про зазначені вимоги. Отже, за ствердженням відповідача за первісним позовом, відповідальні за перевезення вантажу експедитор та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, а відправник не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування, заявкою та Конвенцією, у зв'язку із чим, для усунення порушень транспортування, допущених виконавцем та транспортною компанією з експедитором, ТОВ «НВК «ВК Система» було вимушене втрутитися особисто, через фактичний зрив виконання державного контракту з Міністерством оборони України, та за допомогою Falcon Sp.z.o.o (Польща) був отриманий дозвіл Міністерства розвитку і технологій для Excalibur Army spol. s.r.o., після чого вантаж доставлений відповідачу. З урахуванням зазначеного вище, ТОВ «НВК «ВК Система» просило суд у задоволенні первісних позовних вимог ФОП Клепець Т. С. до ТОВ «НВК «ВК Система» відмовити в повному обсязі.
Заперечуючи проти вказаних вище доводів відповідача за первісним позовом, позивач не погодився з твердженням відповідача, що умовами договору на експедитора покладено відповідальність за вантаж під час транспортування, а також зобов'язання контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі, оскільки, виходячи з умов пп. 3.3, 3.4, 4.2.3, 4.3.6 договору, саме замовник відповідає за належне оформлення митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення. Позивач за первісним позовом також вважає документально не підтвердженими твердження відповідача, що експедитор має перевірити наявність документів для митного оформлення і, в подальшому, повинен контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі щодо митного оформлення, а перевізник не повинен перевіряти наявність у Excalibur Army spol. s.r.o. (Чехія) індивідуального дозволу на торгівлю товарами стратегічного значення. Також, позивач первісним позовом наголосив на тому, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не вказує підстави і хто саме повинен отримувати дозвіл Міністерства розвитку та технологій, натомість, за ствердженням позивача, згідно з пп. 3.3, 3.4 договору, саме ТОВ «НВК «ВК Система» мало передати експедитору індивідуальний дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення та, як наслідок, організувати належне оформлення митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення. За ствердженням позивача за первісним позовом, позиція якого ґрунтується, в тому числі, на юридичному висновку бюро юрисконсульта Домініки Чонстки в Республіки Польща від 27.11.2024, перевізник (експедитор), не був зобов'язаний отримувати дозвіл, у т.ч. вимагати його у Excalibur Army spol. s.r.o. (Чехія), оскільки, згідно з договором від 08.07.2024, його роль зводилась до здійснення перевезень. Позивач за первісним позовом також посилається на порушення відповідачем правової доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), оскільки ТОВ «НВК «ВК Система» спочатку стверджувало, що дозвіл на торгівлю товарами стратегічного значення не потрібен, а протягом розгляду справи заявляє, що потрібен і експедитор повинен був перевірити у Excalibur Army spol. s.r.o. (Чехія) достатність необхідних документів для митного оформлення вантажу. Позивач за первісним позовом вважає, що саме ТОВ «НВК «ВК Система» розпоряджалось вантажем і вирішувало його подальшу долю і тому, в цілях Конвенції, останній є одночасно відправником і одержувачем.
Окремо позивач за первісним позовом звернув увагу, що експедитор не отримував від відповідача документи до 11.07.2024, про які відповідач стверджує у відзиві на первісний позов, як наслідок, позивач за первісним позовом заперечив обставину виконання замовником Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, шляхом завчасного надання експедитору сертифікату кінцевого споживача від замовника та рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 від відправника, оскільки вказані обставини не доведено замовником. Як зазначив позивач за первісним позовом, 11.07.2024 Excalibur Army spol. s.r.o. (Чехія) передав вантаж перевізнику разом з супровідними документами, у свою чергу перевізник переслав фотографії документів експедитору, а останній - замовнику, на підтвердження чого позивач посилається на долучені до первісного позову роздруківки листування з представником відповідача на ім'я Денис від 11.07.2024 у месенджері Viber. Позивач за первісним позовом зауважив, що саме відповідач мав взаємовідносини з Excalibur Army spol. s r. o. (Чехія), заздалегідь володів наявною інформацію про вантаж і документи, які наявні у Excalibur Army spol. s r.o., і повинен був організувати надання документів експедитору (перевізнику) 11.07.2024. З урахуванням вказаного, позивач за первісним позовом стверджує, що простій автомобіля відбувся з вини замовника, у зв'язку із чим зобов'язаний сплатити експедитору штраф за понаднормовий простій.
Частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Щодо долучених позивачем за первісним позовом роздруківок скріншотів у месенджері Viber суд зазначає наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК України, електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.
Також Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.
Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
В контексті наведеного, судом здійснено дослідження поданої позивачем переписки, наявність якої не заперечено відповідачем за первісним позовом. Зі змісту переписки достеменно можна встановити, що вона стосується саме спірного перевезення, учасники листування обізнані з деталями такого перевезення.
Крім того суд також враховує, що протягом розгляду даної справи відповідач за первісним позовом щодо листування між сторонами з приводу спірного перевезення у месенджері Viber не заперечив.»
За встановленого, суд приходить до висновку, що зміст даного електронного листування між особами у месенджері Viber надає можливість ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника, так і отримувача таких повідомлень, якими є сторони цієї справи. Отже, має місце наявність правових підстав для того, щоб оцінювати цей доказ (переписку у месенджері Viber нарівні з іншими доказами у справі.
Частинами 1, 4 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.
Абзацом першим статті 12 Закону № 1955-IV визначено, що клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок надати експедиторові повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором, документів, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу, законом покладається саме на клієнта, у даному випадку замовника - ТОВ «НВК «ВК Ситема».
У той же час, за змістом ст. 11 Закону № 1955-IV, обов'язком експедитора є надання транспортно-експедиторських послуг згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Отже, обов'язку належного виконання експедитором транспортно-експедиторських послуг згідно з договором транспортного експедитування кореспондує обов'язок клієнта (замовника) своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо вантажу, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документів, що стосуються вантажу, та які потрібні, у тому числі, для здійснення митного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Також, як було встановлено судом вище та узгоджено сторонами в пп. 2.3, 2.4 договору, кількість і вид продукції, фізичний стан, наявність тари, спосіб вантаження і розвантаження, специфічні властивості, маса та габарити вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови передбачені КДПВ, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та Статутом автомобільного транспорту України, вказуються в разових заявках на кожне перевезення. Заявка на перевезення є невід'ємною частиною договору транспортного експедитування та містить детальні умови для виконання окремих перевезень.
Пунктом 3.2 договору передбачено зобов'язання замовника надати експедитору заявку із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами (додаткові вимоги, не зазначені в заявці, не є обов'язковими для виконання експедитором). Електронна копія оригіналу паперової заявки направлена на електронну адресу експедитора прирівнюється до оригіналу заявки. Направлення заявки у формі електронної копії на адресу експедитора вважається належним повідомленням про графік подачі автомобілів (замовленням на перевезення).
Крім того, договором визначено зобов'язання замовника підготувати вантаж і надати його до перевезення в термін, зазначений у заявці; забезпечити завантаження / розвантаження, декларування і митне оформлення (якщо необхідно) транспортного засобу протягом узгодженого терміну навантаження: вивантаження, зазначеного в заявці (п. 3.3),а також обов'язок замовника забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу (п. 3.4).
З аналізу умов договору, зокрема пунктів 1.1, 2.3, 2.4, 3.2 договору вбачається, що обов'язок з надання заявки, яка визначає умови виконання кожного окремого перевезення, покладається саме на замовника - ТОВ «НВК «ВК Ситема», також на замовника покладається обов'язок надати експедитору усю необхідну для здійснення перевезення вказаного вантажу інформацію, у тому числі, додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, та саме на замовника покладається обов'язок забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу.
Як було зазначено судом вище, 08.07.2024 між позивачем та відповідачем було укладено заявку на перевезення автомобільним транспортом № АК-0085, яка містить детальні умови для виконання окремого перевезення, в якій наведено наступну інформацію щодо вантажу - техніка (довжина 6, 4 м, ширина 2, 85 м, висота 1, 6 м); об'єм вантажу: до 36 куб. м; вага та кількість палет: до 11 тонн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, експедитор здійснював за маршрутом Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна перевезення легкого багатоцільового гусеничного транспортера-тягача МТ-ЛБ без зброї, реєстраційний номер реєстраційний номер 68604203Б.
ТОВ «НВК «ВК Система» стверджує, що на виконання Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, експедитору завчасно було надано: - сертифікат кінцевого споживача від замовника; - рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 від відправника.
Водночас, ФОП Клепець Т.С. заперечує отримання від ТОВ «НВК «ВК Система» вказаних вище документів до 11.07.2024, як наслідок, позивач за первісним позовом заперечив обставину виконання замовником вказаного вище Положення шляхом завчасного надання експедитору сертифікату кінцевого споживача від замовника та рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 від відправника.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані докази завчасного надання експедитору сертифікату кінцевого споживача від замовника та рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 від відправника, про що відповідач за первісним позовом стверджує у відзиві на первісний позов.
Також, з огляду на зміст договору та заявки № АК-0085, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання замовником зобов'язання, передбаченого пп. 2.3, 3.2 договору, в частині надання експедитору заявки із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, зокрема повідомлення експедитора про вид продукції та його специфічні властивості.
Натомість у заявці № АК-0085 від 08.07.2024 вказано лише про те, що за заявкою здійснюється перевезення вантажу - техніки, довжиною 6, 4 м, шириною 2, 85 м, висотою 1, 6 м), об'ємом до 36 куб. м та вагою до 11 тонн.
Проте, доказів обізнаності експедитора до 11.07.2024 (дата завантаження вантажу) про те, що за договором та заявкою № АК-0085 від 08.07.2024 повинно було здійснюватись перевезення саме бронетранспортеру МТ-LB без озброєння, до якого можуть встановлюватись додаткові вимоги щодо перевезення, відповідач за первісним позовом до суду не надав.
З огляду на наведене вище, замовник, всупереч 3.2 договору, не виконав зобов'язання за договором в частині повідомлення експедитору всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, зокрема необхідність отримання від Excalibur Army spol. s.r.o., індивідуального дозволу Міністерства розвитку та технологій на торгівлю товарами стратегічного значення під час завантаження товару в місці завантаження. Протилежного суду не доведено. Вказане також підтверджується листуванням між сторонами у месенджері Viber.
Суд наголошує на тому, що відповідно до п. 3.4 договору, замовник зобов'язаний забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу.
Отже, з огляду на зміст пп. 3.2, 3.4 договору, саме ТОВ «НВК «ВК Система» було зобов'язано забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, зокрема забезпечити оформлення інших документів (самостійно або через третіх осіб), у даному випадку, індивідуального дозволу Міністерства розвитку та технологій на торгівлю товарами стратегічного значення, необхідного для безперешкодного виконання перевезення через митний перехід у Польщі, аж до здачі вантажу ТОВ «НВК «ВК Система».
Доказів на підтвердження того, що розмитнення своєчасно не було проведено з вини експедитора до суду не надано.
Суд дослідив та відхиляє твердження відповідача за первісним позовом про те, що посилання ФОП Клепець Т.С. на інформацію Державної служби експортного контрою України щодо порядку транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну (розміщену на вебсайті 30.03.2023) свідчить про обізнаність експедитора про зазначені вимоги, оскільки доказів обізнаності експедитора до дати завантаження вантажу про те, що за договором та заявкою № АК-0085 від 08.07.2024 повинно було здійснюватись перевезення саме бронетранспортеру МТ-LB без озброєння (до якого можуть встановлюватись додаткові вимоги під час перевезення такого товару через територію Польщі в Україну) відповідач за первісним позовом до суду не надав.
Також, в матеріалах справи наявний сертифікат кінцевого споживача ТОВ «НВК «ВК Система» № 69 від 16.04.2024 та рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 за ліцензованою позицією танки та інші бойові броньовані машини, моторизовані, оснащені або не оснащені озброєнням, і частини до них, до України, в яких імпортером, контактним партнером та кінцевим споживачем (користувачем) зазначено саме ТОВ «НВК «ВК Система».
Отже, враховуючи інформацію Державної служби експортного контрою України щодо порядку транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, розміщену на вебсайті останньої 30.03.2023 за посиланням: https://www.dsecu.gov.ua/ua/do-uvagi-subektiv-aki-maut-namir-zdijsnuvati-tranzit-strategicnih-tovariv-cerez-teritoriu-polsi-v-ukrainu, а також зміст пп. 3.2, 3.4 договору, ТОВ «НВК «ВК Система» як замовник товару мало можливість завчасно ознайомитись із порядком транзиту стратегічних товарів через територію Польщі в Україну, повідомити таку інформацію експедитору та зобов'язано було забезпечити (самостійно або через третіх осіб) оформлення індивідуального дозволу Міністерства розвитку та технологій на торгівлю товарами стратегічного значення, необхідного для безперешкодного виконання перевезення через Польщу в Україну, аж до здачі вантажу ТОВ «НВК «ВК Система».
Посилання відповідача за первісним позовом на те, що відправник (Excalibur Army spol. s.r.o. (Чехія)) не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування, заявкою та Конвенцією, суд відхиляє як безпідставні, оскільки обов'язок забезпечити експедитора всією інформацією, якої він може потребувати для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, пунктами 2.3, 3.2, 3.4 договору покладено саме на замовника, тобто ТОВ «НВК «ВК Система».
Частиною 1 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Аналогічні зобов'язання замовника (клієнта) закріплені також у ст. 12 Закону № 1955-IV, за змістом якої клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
У свою чергу експедитор, відповідно до п. 3.15 договору, зобов'язаний проінструктувати водіїв про правила перевезення заявленого вантажу, нормах завантаження автомобілів і про вимоги до перевізної документації.
Водночас, вказаний обов'язок експедитора кореспондується з обов'язком замовника надати експедитору інформацію про кількість і вид продукції, фізичний стан, наявність тари, спосіб вантаження і розвантаження, специфічні властивості, масу та габарити вантажу, вантажовідправників, вантажоодержувачів, графік подачі транспорту, ціни, а також інші необхідні умови передбачені КДПВ, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом та Статутом автомобільного транспорту України, а також повідомлення експедитору усієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, в тому числі додаткових вимог, не передбачених іншими нормами.
Варто також зазначити, що за змістом заявки № АК-0085, водій обов'язково має перевірити наявність документів на завантаження. Водночас, вичерпного переліку документів, перевірити наявність яких має перевірити водій під час завантаження вантажу, у заявці не наведено.
Таку інформацію, відповідно до п. 3.15 договору, надає водію експедитор, який, у свою чергу, отримує інформацію про вантаж та усю необхідну інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, та які потрібні для здійснення митного та інших видів державного контролю і нагляду, від замовника.
З огляду на наведене вище, суд вважає безпідставним та відхиляє твердження ТОВ «НВК «ВК Система» про те, що відповідальні за перевезення вантажу експедитор та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, експедитор не попередив водія про необхідність отримати від Міністерства розвитку і технологій під час завантаження у відправника Excalibur Army spol. s.r.o., а відправник не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування та заявкою, оскільки вказаний обов'язок із забезпечення перевізника всією необхідною інформацією та документами, яких він може потребувати під час здійснення перевезення, договором покладено саме на ТОВ «НВК «ВК Система».
За змістом ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій, суд дійшов висновку, що замовником - ТОВ «НВК «ВК Система» не виконано належним чином зобов'язання, передбачені пп. 2.3, 3.2, 3.4 договору, ч. 1 ст. 933 ЦК України, а також ст. 12 Закону № 1955-IV в частині повідомлення експедитору повної, точної і достовірної інформації про вантаж, всієї необхідної інформації для здійснення безперешкодного перевезення, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, а також забезпечення належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, у зв'язку із чим 15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 4 ст. 933 ЦК України унормовано, що клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1955-IV, експедитор має право, серед іншого, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
За змістом абзацу 2 ст. 12 Закону № 1955-IV, клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Статтею 14 Закону № 1955-IV передбачена відповідальність експедитора і клієнта, за змістом якої за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до підп. b) підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, у разі вимушеного простою автомобіля (після закінчення 24 годин з моменту митного оформлення) на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, замовник виплачує експедитору штраф у розмірі 150 євро за кожну повну і неповну добу вимушеного простою при перевезенні в/з інших країн Європи. У разі прибуття автомобіля на прикордонний митний перехід не менше ніж за 12 годин до вихідних та святкових днів і вимушеного простою на митному переході через неправильне оформлення або відсутності будь-яких супровідних документів, то дані вихідні та святкові дні підлягають оплаті як дні вимушеного простою.
Замовник несе відповідальність за всі збитки експедитора, завдані йому внаслідок ненадання необхідних документів, неточності або недостатності відомостей, зазначених у заявці, ТТН та інших документах (підп. 4.2.3 п. 4.2 договору).
У заявці № АК-0085 від 08.07.2024 наведені наступні додаткові умови, зокрема понаднормовий простій т.з. завантаження/розвантаження більше ніж 48 год. - 150 євро; - замитнення/розмитнення більш ніж 48 год. - 150 євро.
Враховуючи висновки суду про невиконання ТОВ «НВК «ВК Система» належним чином зобов'язань, передбачених пп. 2.3, 3.2, 3.4 договору, ч. 1 ст. 933 ЦК України, ст. 12 Закону № 1955-IV в частині повідомлення експедитору повної, точної і достовірної інформації про вантаж, всієї необхідної інформації, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, а також забезпечення належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, що призвело до вимушеного простою автомобіля з 15.07.2024 на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща) через ненадання необхідних документів та неточності (недостатності) відомостей, зазначених у заявці, та інших документах, суд дійшов висновку, що замовник зобов'язаний виплатити експедитору на підставі п. 4.2 договору штраф з розрахунку 150 євро за кожну повну і неповну добу вимушеного простою, оскільки перевезення здійснювалось з країни Європи.
Як було встановлено судом вище та не спростовано сторонами протягом розгляду справи, 13.07.2024 (субота) о 23:52 год. автомобіль з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща).
15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща, на підтвердження чого позивачем за первісним позовом було долучено копію протоколу проведення митного огляду, який складений Дорогуським відділенням дорожньої митниці Люблинської митно-податкової служби в Білій Підляській.
З урахуванням умов договору та заявки № АК-0085, понаднормовий простій автомобіля на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща) через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів розпочався з 17.07.2024.
09.10.2024 вантаж з автомобілем ввезені на митну територію України, що підтверджується відтиском печатки митниці в графі 19 CMR № CZ D 7944169.
10.10.2024 для митного оформлення вантажу, відправленого Excalibur Army spol. s.r.o з Чехії на замовлення ТОВ «НВК «ВК Система» в Україну, брокером ТОВ «ЦентрЛогітикСервіс» була оформлена митна декларація, на підставі якої відбулося розмитнення вантажу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією митної декларації № 24UA100380341111U0 від 10.10.2024.
Отже, понаднормовий простій автомобіля на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща) через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів розпочався з 17.07.2024 та тривав до 09.10.2024. Протилежного суду не доведено.
Відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом, сума понаднормового простою розрахована наступним чином: 12 600, 00 євро х 45, 0477 грн = 567 601, 02 грн, де 12 600, 00 євро (84 дні простою х 150, 00 євро), 45, 0477 грн - курс НБУ станом на 11.10.2024 (день вивантаження транспортного засобу, як передбачено заявкою на перевезення від 08.07.2024).
Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом суми штрафу за понаднормовий простій, з урахуванням умов договору та заявки до нього, враховуючи дату початку та кінець понаднормового простою автомобіля на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща) через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача за первісним позовом є обґрунтованим та арифметично вірним.
Суд встановив вище, що 16.01.2025 позивач за первісним позовом направив замовнику рахунок № 1 від 14.01.2025 та підтверджуючі документи (акт надання послуг № 144 від 14.01.2025 та акт від 14.01.2025, складений відповідно до додатку 4 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні) щодо необхідності сплати понаднормового простою за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту: Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, в сумі 567 601, 02 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за первісним позовом отримав зазначені вище документи 22.01.2025.
За змістом п. 6.8 договору, штрафи, неустойка, оплата за додатковий пробіг, передбачені підп. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, а також підп. 4.3.1 договору, оплачується винною стороною протягом 3 (трьох) днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів, від іншої сторони.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що замовник зобов'язаний провести своєчасний повний розрахунок за виконані транспортні послуги, включаючи штрафні санкції, якщо такі мали місце.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, враховуючи пункт 6.8 договору та дату отримання ТОВ «НВК «ВК Система» підтверджуючих документів щодо необхідності сплати понаднормового простою за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту: Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, в сумі 567 601, 02 грн, суд дійшов висновку, що строк оплати замовником експедитору понаднормового простою є таким, що настав 27.01.2025 (з урахуванням того, що 25-26.01.2025 є вихідними днями).
Однак, ТОВ «НВК «ВК Система», у відповідь на вказані вище документи, листом за вих. № 24 від 28.01.2025 повідомило експедитора, що у ТОВ «НВК «ВК Система» відсутні підстави для підписання наданих експедитором актів за понаднормовий простій та оплати за рахунком № 1 від 14.01.2025 по договору з огляду на прострочення експедитором строків доставки вантажу, за що п. 4.3.2 договору передбачено відповідальність експедитора перед замовником у вигляді сплати штрафу за кожну добу прострочення в залежності від території перевезення цього вантажу. У зв'язку із цим ТОВ «НВК «ВК Система» повернуло експедитору вказані вище акти без підписання.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати ТОВ «НВК «ВК Система» на користь ФОП Клепець Т.С. понаднормового простою за період з 17.07.2024 по 09.10.2024 (84 доби) при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту: Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, в сумі 567 601, 02 грн, у зв'язку із чим у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом наявна заборгованість в сумі 567 601, 02 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості до суду не надано.
Оскільки замовник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором в частині відшкодування експедитору понаднормово простою автомобіля на митному переході, відповідач за первісним позовом є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, враховуючи, що понаднормовий простій автомобіля на митному переході стався через неправильне оформлення/відсутність супровідних документ, проте замовника відмовився в добровільному порядку відшкодувати експедитору понаднормовий простій, суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову про стягнення з ТОВ «НВК «ВК Система» 567 601, 02 грн заборгованості за понаднормований простій є обґрунтованими, нормативно та документально доведеними, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання замовником грошового зобов'язання в частині сплати експедитору за понаднормовий простій, позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 12 627, 18 грн пені на підставі п. 6.7 договору та 1 306, 26 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період прострочення з 28.01.2024 до 24.02.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.7 договору визначено, що при порушенні замовником порядку і термінів сплати за цим договором він зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ під суми заборгованості за кожен день прострочення.
За змістом п. 6.8 договору, штрафи, неустойка, оплата за додатковий пробіг, передбачені підп. 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, а також підп. 4.3.1 договору, оплачується винною стороною протягом 3 (трьох) днів з дня отримання повідомлення та підтверджуючих документів, від іншої сторони.
Як було зазначено судом вище, враховуючи пункт 6.8 договору та дату отримання ТОВ «НВК «ВК Система» підтверджуючих документів щодо необхідності сплати понаднормового простою, суд дійшов висновку, що строк оплати замовником експедитору понаднормового простою є таким, що настав 27.01.2025. Отже замовник вважається таким, що прострочив строк оплати експедитору понаднормового простою з 28.01.2025, у зв'язку із чим суд вважає правомірним застосування до замовника відповідальності у вигляді пені відповідно до п. 6.7 договору.
З урахуванням зазначеного вище, перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок пені за прострочення строків сплати експедитору понаднормового простою, з урахуванням умов договору та порядку сплати платежів, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги первісного позову в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю в сумі 12 627, 18 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок 3 % за прострочення строків сплати експедитору понаднормового простою, з урахуванням умов договору та порядку сплати платежів, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок також є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги первісного позову в частині стягнення з відповідача 3 % підлягають задоволенню повністю в сумі 1 306, 26 грн.
Щодо позовних вимог зустрічного позову ТОВ «НВК «ВК Система» до ФОП Клепець Т.С., судом встановлено та зазначається наступне.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «НВК «ВК Система» посилалось на неналежне виконання експедитором зобов'язання, передбаченого договором та заявкою № АК-0085 на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, в частині доставки вантажу у погоджений сторонами строк. Відповідно до пояснень позивача за зустрічним позовом, 08.07.2024 сторонами погоджено заяву № АК-0085 на перевезення автотранспортом міжнародного перевезення по маршруту Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, із датою завантаження 11.07.2024 та строком доставки вантажу 19.07.2024, згідно з якою водій обов'язково має перевірити наявність документів на завантаження.
ТОВ «НВК «ВК Система» стверджує, що виконало зі своєї сторони усі зобов'язання, передбачені умовами укладеного договору експедирування щодо організації та супроводження транспортування замовленої техніки. Водночас, за ствердженням позивача за зустрічним позовом, умовами пп. 3.16, 3.18, 3.19, 3.20, 3.21, 3.22 договору передбачено, що під час транспортування відповідальність за вантаж покладається на експедитора і він зобов'язаний контролювати обставини, пов'язані з затримками у дорозі. За доводами позивача за зустрічним позовом, з огляду на положення ст. 1, 3 Закону № 1955-IV, ст. 3-4, 11, 41 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також п. 3.15 договору, саме відправник Excalibur Army spol. s.r.o. мав надати з вантажною накладною дозвіл від Міністерства розвитку і технологій, експедитор - попередити водія про необхідність отримати такий дозвіл під час завантаження, а перевізник - перевірити достатність необхідних документів. Проте, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відповідальні за перевезення вантажу експедитор та перевізник не отримали від відправника разом з накладною необхідні документи, а відправник не забезпечив перевізника всією інформацією, якої він може потребувати, як це передбачено договором експедирування, заявкою та Конвенцією, внаслідок чого відбулося прострочення доставки вантажу замовнику ТОВ «НВК «ВК Система». У зв'язку із цим, як зазначив позивач за зустрічним позовом, для усунення порушень транспортування, допущених виконавцем та транспортною компанією з експедитором, ТОВ «НВК «ВК Система» було вимушене втрутитися особисто через фактичний зрив виконання державного контракту з Міністерством оборони України, та за допомогою Falcon Sp.z.o.o (Польща) був отриманий дозвіл Міністерства розвитку технологій для Excalibur Army spol. s.r.o., після чого вантаж доставлений позивачу за зустрічним позовом.
Відповідно до пояснень позивача за зустрічним позовом, заявкою № АК-0085 від 08.07.2024 сторонами узгоджена дата доставки вантажу - 19.07.2024, проте експедитор доставив замовнику вантаж за місцем призначення 11.10.2024 із значним простроченням у 81 день після митного оформлення. При цьому, позивач за зустрічним позовом визнає обставину того, що обумовлений сторонами вантаж був завантажений у відправника Excalibur Army spol. s.r.o - 11.07.2024.
Як зазначив позивач за зустрічним позовом, згідно з підп. b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору, за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, експедитор виплачує замовнику штраф в розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи, у зв'язку із чим позивач за зустрічним позовом вважає, що експедитор за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, який склав 81 добу після митного оформлення, повинен сплатити замовнику на підставі підп. b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору 364 886, 37 грн штрафу з розрахунку 81 доба х 45, 0477 грн за курсом НБУ гривні до євро станом на дату прострочення х 100 євро.
Крім того, за ствердженням позивача за зустрічним позовом, оскільки експедитор не виконав належним чином зобов'язання під час приймання вантажу від Excalibur Army spol. s.r.o. та не переконався, що водій перевірив наявність дозволу від Міністерства розвитку і технологій, що мав надати з вантажною накладною відправник, внаслідок чого відбулося прострочення доставки вантажу ТОВ «НВК «ВК Система», зважаючи на вину експедитора, на користь замовника підлягає до стягнення заборгованість з урахуванням пені та 3 % річних. Відповідно до розрахунку позивача за зустрічним позовом, всього пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період прострочення з 11.10.2024 по 27.03.2025 складає 44 657, 32 грн, а розмір 3 % річних складає 10 946, 59 грн.
З урахуванням зазначеного вище, ТОВ «НВК «ВК Система» звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з ФОП Клепець Т.С. 364 886, 37 грн основного боргу, 44 657, 32 грн пені та 10 946, 59 грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань.
У свою чергу відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти вимог зустрічного позову, стверджує, що експедитор своєчасно виконав зобов'язання по доставці легкого багатоцільового гусеничного транспортера-тягача МТ-ЛБ без зброї при здійсненні міжнародного автоперевезення по маршруту Штернберк, Чехія - м. Васильків, Україна, у період з 11.07.2024 по 11.10.2024 на підставі договору та заявки на перевезення автотранспортом № АК-0085 від 08.07.2024. Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що автомобіль з вантажем прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща) 13.07.2024, проте 15.07.2024 був затриманий Люблинською митно-податковою службою в Білій Підляській, де знаходився до 09.10.2024 у зв'язку з порушенням замовником пп. 3.3, 3.4, 4.2.3, 4.3.6 договору, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 316 ГК України, ч. 1 ст. 933 ЦК України в частині належного забезпечення митними та іншими документами, що необхідні для безперешкодного виконання перевезення, та в подальшому 11.10.2024 вантаж був доставлений замовнику.
Відповідач за зустрічним позовом заперечив обставину виконання позивачем за зустрічним позовом Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, шляхом завчасного надання експедитору сертифікату кінцевого споживача від замовника та рішення про видачу ліцензії № В240520408 у справі експорту товарів на 1 бронетранспортер МТ-LB без озброєння номер *8710 від відправника, оскільки вказані обставини, за доводами експедитора, не доведено замовником, а в зустрічному позові, всупереч п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, не зазначені докази, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до пояснень відповідача за зустрічним позовом, 11.07.2024 Excalibur Army spol. s r. o. (Чехія) передало вантаж перевізнику разом з супровідними документами, фотографії яких перевізник переслав експедитору, а останній - замовнику, що підтверджується перепискою з представником відповідача на ім'я Денис від 11.07.2024 в месенджері Viber. Це підтверджує також листування в месенджері WhatsApp представника експедитора Клепця А.М. та брокера замовника Антона згідно з заявкою на перевезення автотранспортом № АК-0085 від 08.07.2024. Відповідач за зустрічним позовом наголосив, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору на експедитора не покладено обов'язок надання термінової правничої допомоги замовнику, або консультування перевізника для визначення того, чи достатньо документів для митного оформлення вантажу, в тому числі під час перетину кордону в Республіки Польща. Також, відповідач за зустрічним позовом зауважив, що згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів Інкотермс у редакції Міжнародної торгівельної палати в редакції 2020 року (умови перевезення FC), саме замовник повинен був організувати отримання індивідуального дозволу на торгівлю товарами стратегічного значення в Польщі. Відповідач за зустрічним позовом посилається на приписи п. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, за змістом якої перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. За ствердженням відповідача за зустрічним позовом, обставини справи та наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність вини експедитора за будь-яку затримку доставки вантажу, з огляду на невиконання замовником зобов'язань, передбачених пунктами 3.2, 3.3, 3.4 договору та Конвенцією, в частині повідомлення експедитору всієї необхідної інформації для здійснення перевезення вказаного вантажу, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, забезпечення декларування і митного оформлення вантажу, належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу.
Відповідач за зустрічним позовом посилається на недотримання ТОВ «НВК «ВК Система» строків пред'явлення заяви у письмовій формі експедитору про прострочення в доставці вантажу відповідно до пп. 3, 4 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для стягнення з експедитора коштів в сумі 364 886, 37 грн за прострочення строків доставки вантажу. На підтвердження вказаної позиції відповідач за зустрічним позовом посилається на висновок Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/14892/18.
Також, відповідач за зустрічним позовом заперечив проти стягнення пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, стверджуючи про безпідставність вимог замовника в цій частині. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що оскільки штраф за прострочення доставки вантажу не є грошовим зобов'язанням експедитора, а є відповідальністю за несвоєчасне виконання негрошового зобов'язання, нарахування 3 % річних є безпідставним. Водночас, відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов навів контррозрахунок 3 % річних, за змістом якого розмір 3 % річних за період прострочення з 11.10.2024 до 27.03.2025 складає 5 031, 71 грн. Щодо стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідач за зустрічним позовом зауважив, що ч. 2 ст. 625 ЦК України не регулює нарахування пені, а замовник не навів правових підстав для стягнення 44 657, 32 грн пені. З урахуванням зазначеного вище, ФОП Клепець Т.С. просила суд у задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ст. 11 Закону № 1955-IV, експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з п. 2.4 договору, заявка на перевезення містить детальні умови для виконання окремих перевезень.
Відповідно до пп. 3.12, 3.13, 3.19 договору, експедитор зобов'язаний підтвердити прийняття заявки до виконання шляхом надання замовнику примірника (копії) заявки зі своєю печаткою, забезпечити подачу під завантаження у вказаний замовником пункт технічно справного і належним чином обладнаного транспортного засобу в угоджені сторонами терміни в заявці та організувати доставку ввіреного замовником вантажу в зазначений пункт призначення і здачу його уповноваженій особі в цілому та неушкодженому вигляді у строки, зазначені в заявці.
Заявкою на перевезення автомобільним транспортом № АК-0085 від 08.07.2024 сторони узгодили строк завантаження - 11.07.2024 на 08:00 за місцевим часом та строк доставки вантажу - 19.07.2024; адреса розвантаження: м. Васильків, вул. Тракторна, 9А, Україна.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов заявки на перевезення автомобільним транспортом № АК-0085 від 08.07.2024, суд дійшов висновку, що строк доставки експедитором вантажу за адресою розвантаження є таким, що настав 19.07.2024.
Отже, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був доставити позивачу за зустрічним позовом обумовлений товар у строк до 19.07.2024 включно.
За змістом п. 6.2 договору, підставою для оплати транспортно-експедиторських послуг замовником і підтвердження факту виконання транспортно-експедиторських послуг шляхом падання замовнику товарно-транспортної накладної/CMR з відміткою вантажовідправника - вантажоодержувача вантажу та акта виконаних робіт.
В матеріалах справи наявна міжнародна автотранспортна накладна (CMR) № CZ D 7944169, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «НВК «ВК Система» отримало вантаж 11.10.2024, про що свідчить підпис та печатка ТОВ «НВК «ВК Система» у відповідній графі.
11.10.2024 між сторонами, на виконання умов договору, за наслідком надання позивачем послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, згідно CMR № CZ D 7944169, складено та підписано акт надання послуг № 129 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
11.10.2024 ТОВ «НВК «ВК Система» оплатило надані ФОП Клепець Т.С. експедиторські послуги, що підтверджується наявним в матеріалах справи інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 81 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн із призначенням платежу: «оплата за міжнародне перевезення згідно рахунку № 129 від 11.10.2024 р. без ПДВ».
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, експедитор виконав зобов'язання за договором та заявкою в частині виконання транспортно-експедиторських послуг - 11.10.2024, що підтверджується копіями CMR № CZ D 7944169 та актом надання послуг № 129 від 11.10.2024.
Враховуючи зазначене вище, суд встановив, що експедитор виконав зобов'язання за договором в частині доставки обумовленого вантажу замовнику в місце розвантаження із порушенням строку, погодженого сторонами у заявці № АК-0085 від 08.07.2024, допустивши прострочення строків доставки вантажу на 83 календарні дні (період прострочення з 20.07.2024 до 10.11.2024 включно). Протилежного суду не доведено.
Відповідно до ст. 14 Закону № 1955-IV, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Частинами 1 ст. 17 Конвенції встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно зі ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Підпунктом b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору передбачено, за прострочення доставки вантажу, якщо терміни доставки обумовлені в заявці, експедитор виплачує замовнику штраф у розмірі 100 євро за кожну добу прострочення при перевезенні в/з інших країн Європи.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що експедитор за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, який склав 81 добу, повинен сплатити замовнику на підставі підп. b) підп. 4.3.2 п. 4.3 договору 364 886, 37 грн штрафу з розрахунку 81 доба х 45, 0477 грн за курсом НБУ гривні до євро станом на дату прострочення х 100 євро.
Перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом штрафу за прострочення строків доставки вантажу, з урахуванням умов договору та заявки № АК-0085 від 08.07.2024, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача за зустрічним позовом є арифметично вірним.
Водночас, у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції (застосування якої у п. 2.1 договору сторони погодили при організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом), для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов'язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника
Крім того, ч. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Тобто для застосування штрафної санкції необхідно встановити наявність вини особи, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч. 4 ст. 545 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Суд встановив вище, що замовником - ТОВ «НВК «ВК Система» не виконано належним чином зобов'язання, передбачені пп. 2.3, 3.2, 3.4 договору, ч. 1 ст. 933 ЦК України, а також ст. 12 Закону № 1955-IV в частині повідомлення експедитору повної, точної і достовірної інформації про вантаж, всієї необхідної інформації для здійснення безперешкодного перевезення, у т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами, а також забезпечення належного оформлення товарно-транспортних накладних, митних, та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, у зв'язку із чим 15.07.2024 вантаж з автомобілем були затримані митним органом Республіки Польща.
Доказів на підтвердження того, що розмитнення своєчасно не було проведено з вини експедитора до суду не надано.
Оскільки ТОВ «НВК «ВК Система» не виконало належним чином зобов'язань, встановлених законодавством та договором, через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща), з 17.07.2024 до 09.10.2024 тривав понаднормовий постій автомобіля з вантажем.
Суд зазначає, що у встановленому законодавством та договором, заявкою обов'язку експедитора доставити вантаж у погоджений сторонами строк кореспондує зустрічний обов'язок замовника надати експедитору усю необхідну інформацію та документи, необхідні для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу.
За висновками суду, оскільки ТОВ «НВК «ВК Система» як замовник перевезення не вчинило усіх необхідних та достатніх дій, передбачених законодавством та договором, що призвело до понаднормового простою автомобіля з вантажем на митному переході Дорогуськ (Республіка Польща), ФОП Клепець Т.С. як експедитор не міг виконати свій обов'язок з доставки вантажу замовнику за місцем розвантаження у погоджений у заявці № АК-0085 від 08.07.2024 строк.
Суд враховує, що перевізник експедитора прибув до місця завантаження 11.07.2024, тобто у строк, погоджений у заявці № АК-0085 від 08.07.2024. Також, сторонами не заперечується, що перевізник експедитора завчасно прибув до пункту пропуску Дорогуськ (Республіка Польща).
Наведені обставини дають суду підстави для висновку, що до дати виникнення понаднормового простою через неправильне оформлення/відсутність супровідних документів, експедитором належним чином виконувалось зобов'язання за договором та заявкою, що також не заперечується замовником.
Встановлені судом обставини неналежного виконання замовником зобов'язання, передбаченого законодавством та договором, в частині надання експедитору усієї необхідної інформації та документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, унеможливлюють покладення на експедитора відповідальності, передбаченої договором та законодавством.
З огляду на наведене та враховуючи порушення замовником зобов'язання, передбаченого законодавством та договором, суд дійшов висновку, що вина експедитора у простроченні доставки вантажу позивачем за зустрічним позовом не доведена, у зв'язку із чим зустрічний позов про стягнення з експедитора 364 886, 37 грн штрафу за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк, який склав 81 добу, є необґрунтованим та не підтвердженим матеріалами справи.
Окремо суд вважає за необхідне також звернути увагу, що 11.10.2024 між сторонами за наслідком надання експедитором послуг транспортного експедирування в міжнародному перевезенні по маршруту Штернберк, Чехія - п/п Дорогуськ/Ягодин - м. Васильків, Україна, згідно CMR № CZ D 7944169, складено та підписано акт надання послуг № 129 від 11.10.2024 на суму 166 676, 00 грн, в якому зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
З огляду на наведене вище, суд зазначає про непослідовну позицію замовника, який, з одного боку, підписавши без будь-яких зауважень та заперечень акт надання послуг № 129 від 11.10.2024, вказав про відсутність претензій по строкам виконання робіт (надання послуг) та до дати звернення ФОП Клепець Т.С. із первісним позовом не звертався до експедитора з жодними претензіями/вимогами щодо сплати штрафу за прострочення строків до ставки вантажу, з іншого боку - у зустрічній позовні заяві посилається на прострочення експедитором строків доставки вантажу у погоджений сторонами строк з вини експедитора.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, враховуючи встановлені судом обставини неналежного виконання замовником зобов'язання, передбаченого законодавством та договором, в частині надання експедитору усієї необхідної інформації та документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, аж до здачі вантажу вантажоодержувачу, та, як наслідок, відсутність вини експедитора у простроченні доставки вантажу, що унеможливлюють покладення на нього відповідальності, передбаченої договором та законодавством, суд дійшов висновку, що вимоги зустрічного позову ТОВ «НВК «ВК Ситема» до ФОП Клепець Т.С. про стягнення 364 886, 37 грн основного боргу (штрафу) за порушення строків доставки вантажу у погоджений у заявці строк нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги зустрічного позову про стягнення з відповідача 44 657, 32 грн пені та 10 946, 59 грн 3 % річних є похідними від позовної вимоги зустрічного позову про стягнення 364 886, 37 грн боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені та 3 % річних також задоволенню не підлягають.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами за наслідками розгляду справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається: на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення первісного позову, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір в сумі 6 978, 42 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, судовий збір залишається за зустрічним позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги первісного позову задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» (місцезнаходження: вул. Тракторна, буд. 9-А, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 35511869) на користь фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) 567 601, 02 грн заборгованості за понаднормований простій, 12 627, 18 грн пені, 1 306, 26 грн 3% річних та 6 978, 42 грн судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовити повністю.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 05.08.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко