номер провадження справи 19/48/25
04.08.2025 Справа № 908/1137/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1137/25
за позовом: Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 49, ідентифікаційний код 41060155)
про стягнення 1 178 467,69 грн
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» 23.07.2024 надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» у справі №908/1137/25 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.07.2025, вказану заяву передано на розгляд судді Давиденко І.В.
За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд звертає увагу, що розгляд справи № 908/1137/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження і рішення Господарського суду Запорізької області від 04.07.2025 у цій справі прийнято без повідомлення (участі) представників сторін, тому вирішення питання про ухвалення додаткового рішення згідно із приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України судом вирішено здійснювати без призначення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 25.07.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про ухвалення додаткового рішення по справі №908/1137/25. Запропоновано сторонам надати суду додаткові письмове пояснення (заперечення) щодо клопотання (в разі наявності).
Від позивача 30.07.2025 через підсистему “Електронний суд» надішли додаткові пояснення, в яких позивач просить суд залишити без розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що на підтвердження понесених судових витрат відповідачем до заяви щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу додано договір про надання правової допомоги, укладений між відповідачем та адвокатом Вороновим Романом Сергійовичем від 19.05.2025 та платіжні документи про оплату відповідачем «юридичних послуг», наданих на підставі вказаного договору, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює розподіл судом відповідних судових витрат між сторонами. Також позивач зазначив про пропуск відповідачем встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку на подання відповідних доказів. Рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2025 у цій справі складено та направлено сторонам 11.07.2025. Отже, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, останнім днем строку для подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, які підлягають відшкодуванню, є 16.07.2025. Однак відповідач подав заяву та докази лише 25.07.2025, що є підставою для залишення судом такої заяви без розгляду.
Відповідач у наданих через підсистему “Електронний суд» 30.07.2025 додаткових поясненнях доводи позивача заперечив. За поясненнями відповідача, документи щодо витрат на професійну правничу допомогу були надані до суду разом з відзивом на позовну заяву, тобто без порушення строків їх надання, а поняття «правнича» та «правова» допомога є ідентичними та не змінюють суті договору між відповідачем та адвокатом. Крім того, згідно змісту ст. 126 ГПК України, доказом підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката є не сам договір з адвокатом, а документ, який підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, в даному випадку це доданий відповідачем Акт № 19/05 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 19.05.2025.
Розглянувши матеріали справи та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1137/25, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом (вх. № 1243/08-07/25 від 28.04.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про стягнення 1 178 467,69 грн. заборгованості за договором поставки № 2005290 від 30.11.2020 року, з яких: 1 071 334,26 грн. штраф та 107 133,43 грн. пеня.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.07.2025 у справі №908/1137/25 у задоволенні позовних вимог АТ “Нікопольський завод феросплавів» відмовлено.
У відзиві на позов відповідачем до попереднього розрахунку судових витрат віднесено 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з позивача.
Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено не було.
Згідно з вимогами ст. 244 ГПК України. суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1).
Правову допомогу відповідачу надавав адвокат Воронов Роман Сергійович згідно ордеру на надання правничої допомоги серія АХ № 1261490 від 20.05.2025 та договору про надання правової допомоги № 19/25 від 19.05.2025.
Судом встановлено, що 19.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» (Клієнт) та адвокатом Вороновим Романом Сергійовичем укладений Договір про надання правової допомоги (Договір).
Відповідно до змісту п. 1.1 цього Договору Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнту юридичні послуги, зокрема, представництво інтересів Клієнта в господарських судах, відносинах з фізичними та юридичним особами всіх форм власності,з наданням Адвокату усіх прав, що відповідно до Господарського процесуального кодексу надаються позивачу, відповідачу, третій особі, а саме: надавати до суду всі процесуальні документи, в тому числі позовні заяви та відзиви на них за особистим підписом, подавати докази, подавати заяви, давати усні та письмові пояснення суду тощо.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що виплати за цим договором складаються з:
а) суми гонорару, що виплачується Клієнтом Адвокату;
б) суми, що виплачуються Клієнтом Адвокату як покриття фактичних видатків, пов'язаних із наданням правової допомоги за цим договором.
Згідно із пунктом 3.2 Договору за надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар, який визначається відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, або рахунку, виставленого Адвокатом для оплати погодинної роботи згідно з тарифами, погодженими сторонами.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву в підсистемі “Електронний суд» надано: договір про надання правової допомоги № 19/05 від 19.05.2025, ордер на надання правничої допомоги серія АХ № 1261490 від 20.05.2025 щодо надання адвокатом Вороновим Романом Сергійовичем правової допомоги ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ», Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 19/05 від 19.05.2025 на суму 5 000,00 грн, а також платіжні інструкції № 2234 від 29.05.2025 на суму 2 000,00 грн та № 2239 від 13.06.2025 на суму 3 000,00 грн щодо оплати послуг згідно з Актом № 19/05 від 19.05.2025 без ПДВ.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та Інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).
Аналогічні критерії застосовані Європейським судом з прав людини у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі Тімайдуліна І інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
В акті здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 19/05 від 19.05.2025 узгоджено загальну вартість наданих відповідачу послуг за договором про надання правової допомоги в розмірі 5 000,00 грн (вивчення та правовий аналіз позовної заяви з додатними документами АТ “Нікопольський завод феросплавів» до ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про стягнення штрафу та пені за договором поставки № 2005290 від 30.11.2020 - 2 000,00 грн; складання та подання до Господарського суду Запорізької області відзиву на позовну заяву АТ “Нікопольський завод феросплавів» до ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про стягнення штрафу та пені за договором поставки № 2005290 від 30.11.2020 - 3 000,00 грн).
Крім того, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України в даному випадку покладений саме на позивача. Однак, позивачем будь-якої незгоди щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем не надано.
Доводи позивача щодо надання відповідачем документів на підтвердження цих витрат з порушенням строку їх подання, а також надання договору про надання правової допомоги замість правничої суд визнав необґрунтованими.
Правнича допомога і правова допомога - це терміни, які часто використовуються як синоніми, але мають дещо різні відтінки значення. Обидва терміни стосуються діяльності, спрямованої на надання юридичної підтримки та захисту прав громадян та організацій. Однак, «правнича допомога» часто вживається в контексті професійної діяльності юристів, зокрема в контексті безоплатної правової допомоги, включаючи представництво в суді та надання юридичних консультацій. «Правова допомога» може мати ширше значення, включаючи будь-яку підтримку у сфері права, незалежно від того, хто її надає.
Конституції України задекларований термін професійна правнича допомога. Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України.
Натомість, ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» говорить, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Профільний закон визначає договір про надання правничої допомоги - як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Також Законом визначено: інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Отже, документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, може бути договір про надання правової допомоги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Воронова Р.С., якому здійснено оплату коштів за надання юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн, фактичне перерахування цих коштів, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним.
На підставі викладеного, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, суд визнає за необхідне стягнути з Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи №908/1137/25.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1137/25 - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 49, ідентифікаційний код 41060155) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241, 244 ГПК України 05.08.2025.
Суддя І.В. Давиденко