майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"05" серпня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/220/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Кібарова Н.Г., довіреність в порядку передоручення від 07.02.2025;
від відповідача: Радченко О.Ю., ордер серія АМ №1120494 від 10.03.2025;
Волкович Н.В., довіреність від 18.03.2025 (в режимі відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства" Українська залізниця" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" (м.Коростень Житомирської області)
про стягнення 1 495 694,85грн.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю "Акціонерного товариства" Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" 1 495 694,85грн, з яких: 1211523,60грн пені за порушення строків надання послуг та 284 171,25грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення умов договору №ЦУП - 01/0049/23 від 27.06.2023 в частині терміну надання послуг, у зв'язку з чим позивачем на підставі п.8.2. договору заявлено до стягнення штраф та пеню.
Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.03.2025.
10.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до умов договору виконавець зобов'язався за заявками замовника надати послуги з виконання розкривних (гірничопідготовчих) робіт. Проведення даного виду робіт здійснювалось виконавцем в осінній та зимовий період, що значно ускладнено погодними умовами через значну кількість опадів. Листами №292/3 від 06.11.2023, №311 від 11.12.2023, №4 від 19.12.2023, №344 від 30.12.2023 відповідач повідомляв позивача про суттєве погіршення погодних умов, що призвело до погіршення покриття доріг та місця розвантаження (відвалу) розкривних порід. Дана ситуація призвела до зменшення об'ємів перевезення розкривних порід, у зв'язку з чим ТОВ "Техрозробка" просило замовника розглянути питання щодо пролонгації договору до 31.03.2024. Таким чином, позивач був обізнаний про неможливість виконання умов договору у визначені у заявці строки та жодного разу не висловив своїх заперечень щодо виконання умов договору у більш тривалий період. Відповідач вважає, що дії позивача щодо укладення договору, прийняття всіх послуг та підписання актів виконаних робіт без зауважень, не висловлення жодних заперечень про неможливість виконання договору виконавцем через погодні умови, з одночасним зверненням з позовом про стягнення штрафних санкцій суперечать його поведінці і є недобросовісними.
Стосовно наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій зазначив, що закінчення строку дії договору є припинення договірного зобов'язання, таким чином вимоги позивача про стягнення пені та штрафу після припинення дії договору заявлено безпідставно (а.с.80-84).
В судовому засіданні 24.03.2025 суд оголосив перерву до 21.04.2025, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК України.
25.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від 17.03.2025, згідно з якою позивач вказує, що умовами договору передбачено, що за необхідності рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов'язково повідомляється виконавцю. Також згідно з п.15.2 договору усі зміни й доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені їх печатками, однак зазначені дії сторонами не вчинились. Також зазначає, що відсутність пред'явленої вчасно претензії, в порядку визначеному п.7.2.2. договору, не позбавляє позивача права звернутись до суду з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення строків надання послуг (а.с.156-159).
У запереченні на відповідь на відзив від 23.03.2025 представник відповідача, серед іншого зауважила, що за складних погодних умов у період з листопада 2023 року по січень 2024 року відповідач не міг виконати роботи вчасно, оскільки під час складних погодних умов їх виконання забороняється Правилами охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом (а.с.125-129).
14.04.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення від 11.04.2025 (а.с.165-167).
Ухвалою суду від 21.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/220/25 до судового розгляду по суті на 26.05.2025.
20.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% (а.с.185-188).
У судовому засіданні 26.05.2025 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 23.06.2025, згідно ч.2 ст.216 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2025 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила.
У судовому засіданні 23.06.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 05.08.2025.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
27.06.2023 між Філією "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" (виконавець/відповідач) укладено договір №ЦУП-01/0049/23 про надання послуг з проведення розкривних робiт (а.с.10-21), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за заявками замовника надати послуги ДК 021:2015:45110000-1: Руйнування та знесення будівель i земляні роботи (послуги з виконання розкривних (гірничопідготовчих) робiт) вiдповiдно до технічної специфікації (додаток № 2 до договору), найменування, обсяг, кількість та ціни яких зазначаються вiдповiдно в специфікації (додаток №1 до договору), а замовник прийняти та оплатити належно надані послуги (п.1.1. договору).
Відповідно до п.5.1. договору, строк надання послуг: надання виконавцем послуг здійснюється у строки, визначені в заявках замовника, при цьому виконавець зобов'язаний розпочати надання послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання заявки та закінчити надання послуг не пізніше строку, зазначеного в заявці.
Згідно із п.5.4. договору сторони домовились, що рознарядка замовника направляється ним виконавцю в один з таких способів:
- на поштову адресу виконавця, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення i повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику виконавця під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу виконавця (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматi РDF або в будь-якому іншому форматi, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим виконавцем з дати його направлення замовником на електронну адресу виконавця, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення замовника.
Пунктом п.6.1. договору сторони узгодили, що приймання-передача наданих послуг за договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного уповноваженими особами сторін, на фактично наданий обсяг послуг.
Відповідно п.8.2. договору за порушення термінів надання послуг виконавець оплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% вартостi послуги, з якої допущено прострочення надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днiв додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартостi.
18.07.2023 замовник, керуючись п.5.2. та п.5.4. договору, направив на адресу виконавця заявку (рознарядку) №ЦУП-8/2820 на надання послуг з проведення розкривних робiт на ВП "Хлистунiвський кар'єр" на об'єм 15 тис.м.куб. Термiн надання послуг згiдно даної заявки становив 30 календарних днів (а.с.24).
Позивач вказує, що з урахуванням п.5.1. договору, кiнцевий строк надання послуг з проведення розкривних робiт на ВП "Хлистунiвський кар'єр" по даній заявці - 16.08.2023.
Акт здачі-приймання робiт (надання послуг) №2 Сторонами підписано 31.08.2023, тобто з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 14 днiв.
31.08.2023 замовником направлено на адресу виконавця заявку №ЦУП-8/3969 на надання послуг з проведення розкривних робiт на ВП "Хлистунiвський кар'єр" на об'єм 105 тис м3. Термiн надання послуг згiдно дано заявки становив 70 календарних днiв (а.с.25).
3 урахуванням п.5.1. договору кiнцевий строк надання послуг з проведення розкривних робiт - 08.11.2023.
Між сторонами підписані наступні акти здачі-приймання робiт (надання послуг) з порушенням термiну надання послуг з проведення розкривних робiт на ВП "Хлистунiвський кар'єр":
- №17 вiд 15.11.2023 на суму 557 287,50грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 6 днiв);
- № 21 вiд 30.11.2023 на суму 406 725,00грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 21 день);
- № 28 вiд 15.12.2023 на суму 462 247,50грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 36 днiв);
- № 32 вiд 29.12.2023 на суму 454 245,00грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 50 днiв);
- № 1 вiд 31.01.2024 на суму 1 017 802,50грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 83 днi);
- № 2 вiд 16.02.2024 на суму 338 250,00грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 99 днiв);
- № 3 вiд 29.02.2024 на суму 569 167,5грн (з простроченням встановленого термiну для надання послуг на 112 днiв).
У зв'язку із порушенням ТОВ "Техрозробка" термінів виконання робіт/надання послуг, обмовлених договором №ЦУП-01/0049/23 від 27.06.2023, Філія "ЦУП"АТ "Укрзалізниця" 14.06.2024 направила відповідачу претензію, у якій просила у десятиденний строк з моменту отримання вимоги перерахувати на її розрахунковий рахунок штрафні санкції у розмірі 1495698,30грн (а.с.42-43).
У відповіді на претензію від 28.06.2024 №139 відповідач повідомив, що відсутні підстави для притягнення ТОВ "Техрозробка" до відповідальності за порушення строку надання послуг за договором №ЦУП-01/0049/23 від 27.06.2023 посилаючись на те, що виконавець неодноразово своїми листами повідомляв замовника про об'єктивну необхідність продовження терміну виконання заявки №ЦУП-8/3969 від 31.08.20233 до 30.12.2023 та до 29.02.2024 в силу складних погодних умов, що перешкоджали проведенню розкривних робіт (а.с.44-45).
Враховуючи що виконавець допустив прострочення в частині строку виконання робіт/надання послуг, позивач на підставі пункту 8.2. договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення в сумі 1 211 523,62грн, а також штраф у розмірі 10% від вартості послуги, з якої допущено прострочення понад 30 календарних днів в сумі 284 171,25грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 27.06.2023 між Філією "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця" (замовник, позивач) та ТОВ "Техрозробка" (виконавець/відповідач) укладено договір №ЦУП-01/0049/23 про надання послуг з проведення розкривних робiт.
Предметом даного договору є виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" розкривних (гірничопідготовчих) робіт на виробничому підрозділі "Хлистунiвський кар'єр" (п.1.2. договору, додаток №1 до договору, додаток №2 до договору).
Вирішуючи питання щодо правової природи даного правочину та юридичної кваліфікації зобов'язань за ним, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України, послуги розглядаються як окремий вид об'єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об'єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).
За змістом частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Основні відмінності договору про надання послуг від договору підряду були визначені Верховним Судом. Так, в ухвалі від 14.01.2021 у справі № 923/1067/19 Верховний Суд вказав, що "предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складували); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. До того ж необхідно звернути увагу на умову про ризик: відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується виконати певну роботу на власний ризик, а конструкція статті 901 Цивільного кодексу України такого застереження не містить".
Відтак, згідно статті 901 Цивільного кодексу України суттєвою відмінністю договору про надання послуг від договору підряду (гл.61 Цивільного кодексу України) є споживання результату в процесі вчинення певної дії, в той час як за договором підряду результат має фізичне вираження та передається замовнику (постанова ВГСУ від 22.07.2014 по справі №923/55/14), та як встановлено судом у даному випадку, результат у вигляді виконання відповідачем розкривних робіт, а також їх передача позивачу, свідчить про укладання між сторонами договору підряду, предметом якого є саме досягнення результату - виконання розкривних робіт.
З урахуванням викладеного, незважаючи на те, що договір містить назву як договір про надання послуг, правовідносини, що ним врегульовані, є підрядними зобов'язаннями, і, відповідно, даний правочин за своєю правою природою є договором підряду, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати розкривні роботи у строки визначені в заявках замовника.
Згідно положень статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
На підставі укладеного між сторонами договору, враховуючи вимоги ст.253 ЦК України, відповідач за мав виконати розкривні роботи на Виробничому підрозділі "Хлистунівський кар'єр" згідно із заявкою від 18.07.2023 у строк до 17.08.2023 включно та згідно із заявкою від 31.08.2023 (направлена на адресу виконавця 01.09.2023, що підтверджується скрін-шотом з електронної пошти Філії "Центр управління промисловістю" АТ "Українська залізниця") у строк до 10.11.2023 включно.
Натомість, виконавцем роботи виконані з порушенням обумовлених договором строків. Факт порушення термінів виконання робіт відповідачем не заперечується.
Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Техрозробка" зокрема зазначає:
Гірничопідготовчі роботи - комплекс гірничо-будівельних робіт, метою яких 6 своєчасне відтворення фронту очисної виїмки (розробки) корисних копалин на шахтах i кар'єрах, захист вiд гірничодинамічних проявів (викидів вугілля, породи i газу, гірничих ударів i т. д.) i дорозвідка запасів корисних копалин, які готуються до розробки. Проведення гірничопідготовчих робіт безпосередньо пов'язане з погодними умовами, які впливають на можливість роботи техніки на кар'єрі, оскільки за даним договором виконувались послуги розкривних робіт підрядним способом на висоту 16-21,8 м. та обсягом 120 тис.м3, що підтверджується технічною специфікацією. Послуги з виконання розкривних (гірничопідготовчих) робіт проводились виконавцем у осінній та зимовий період, що значно ускладнено погодними умовами через значну кількість опадів.
Відповідач посилаючись на п.9.3 договору зазначає, що листами ТОВ "Техрозробка" №291/3 від 06.11.2023, №311 вiд 11.12.2023, №4 від 19.12.2023, №344 від 30.12.2023 неодноразово повідомляло про суттєве погіршення погодних умов, що призвело до погіршення покриття доріг та місця розвантаження (відвалу) розкривних порiд. Дана ситуація призвела до зменшення об'ємів перевезення розкривних порід, у зв'язку з чим відповідач просив замовника розглянути питання щодо пролонгації договору №ЦУП-01/0049/23 вiд 27.06.2023 на перший квартал 2024 року, а саме до 31.03.2024 року.
Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача щодо того, що відповідач об'єктивно не мав змоги виконати зобов'язання у визначений договором строк, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі №910/17876/19.
Відповідно до пункту 9.1 договору, сторони звільняються вiд відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, якщо буде доведено, що таке невиконання або неналежне виконання зобов'язань сталося внаслiдок непереборної сили (далі - форс-мажорні обставини).
За умовами пункту 9.3 договору, сторона, що підпала під дiю форс-мажорних обставин та внаслiдок цього була позбавлена можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за договором, зобов'язана негайно (протягом 5 (п'яти) календарних днів) повідомити про їх дiю іншу сторону. Не інформування або несвоєчасне інформування про дiю форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону посилатися на їх дiю.
При цьому оцінюючи надані відповідачем докази, зокрема листи відповідача №291/3 від 06.11.2023, №311 вiд 11.12.2023, №4 від 19.12.2023, №344 від 30.12.2023 про суттєве погіршення погодних умов, лист Черкаського обласного центру гідрометеорології від 24.03.2025 №9923-1-207/9923-03 "Про середньодобову температуру повітря та опадів по с.Хлистунівка", а також диск з відео про погодні умови від час виконання договору №ЦУП-01/0049/23 вiд 27.06.2023, як підстави для звільнення відповідача (виконавця) від відповідальності суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов'язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, долучені відповідачем до матеріалів справи листи про суттєве погіршення погодних умов та про середньодобову температуру повітря та опадів по с.Хлистунівка у період з листопада 2023 року по січень 2024 року не є підставою для звільнення позивача від доказування наявності форс-мажорних обставин, разом з тим, згідно з умовами договору №ЦУП-01/0049/23 вiд 27.06.2023 може бути підставою для внесення змін в договір за взаємною згодою сторін.
Однак відповідні зміни у договір №ЦУП-01/0049/23 вiд 27.06.2023, в частині продовження строку виконання розкривних (гірничопідготовчих) робіт, сторонами не вносились.
Враховуючи недоведеність відповідачем того, що порушення умов договору сталось внаслідок форс-мажорних обставин, доводи відповідача про наявність підстав для звільнення від відповідальності судом визнаються безпідставними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 статті 216 ГК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку по виконанню робіт у строк, визначений договором, позивач, керуючись п.8.2. договору, нарахував пеню у розмірі 1211523,60грн та штраф - 284 171,25грн.
Так, позивач, у позовній заяві просив стягнути пеню з відповідача за період прострочення ним свого зобов'язання щодо виконання робіт по заявці №ЦУП-8/2820 від 18.07.2023 з 16.08.2023 по 30.08.2023, по заявці № ЦУП-8/3969 від 31.08.2023 з 09.11.2023 по 29.02.2024 (а.с.4).
Однак, як було встановлено вище, останнім днем строку виконання робіт для ТОВ фірма "Техрозробка", згідно умов договору №ЦУП-01/0049/23 вiд 27.06.2023, та враховуючи ст.253 ЦК України, по заявці №ЦУП-8/2820 від 18.07.2023 є 17.08.2023 та по заявці № ЦУП-8/3969 від 31.08.2023 (направлена відповідачу засобами електронного зв'язку 01.09.2023) є 10.11.2023.
Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, позивач має право нараховувати штрафні санкції у зв'язку з порушенням відповідачем строку виконання робіт по заявці №ЦУП-8/2820 від 18.07.2023 з 18.08.2023 та по заявці № ЦУП-8/3969 від 31.08.2023 з 11.11.2023, з врахуванням ст.253 ЦК України.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що за невчасне виконання робіт по заявці №ЦУП-8/2820 від 18.07.2023 за актом №2 від 31.08.2023 сума пені складає 40 095,00грн (за період з 18.08.2023 по 30.08.2023); по заявці № ЦУП-8/3969 від 31.08.2023 за актом №17 від 15.11.2023 сума пені складає 8359,31грн (за період з 11.11.2023 по 14.11.2023); за актом №21 від 30.11.2023 розмір пені складає 36 605,23грн (за період з 11.11.2023 по 29.11.2023); за актом №28 від 15.12.2023 розмір пені складає76 270,84грн (за період з 11.11.2023 по 14.12.2023); за актом №32 від 29.12.2023 розмір пені складає 106 747,58грн (за період з 11.11.2023 по 28.12.2023); за актом №1 від 31.01.2024 розмір пені складає 407 121,00грн (за період з 11.11.2023 по 30.01.2024); за актом №2 від 16.02.2024 розмір пені складає 162 360,00грн (за період з 11.11.2023 по 15.05.2024); за актом №3 від 29.02.2024 розмір пені складає 310 196,29грн (за період з 11.11.2023 по 28.02.2024).
Таким чином, загальний розмір обґрунтовано заявленої пені становить 1 147 755,25грн, а тому вимоги про стягнення решти суми пені - 63 768,35грн задоволенню не підлягають.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення суми штрафу у розмірі 284 171,25грн судом встановлено, що його розмір відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.
Аргументи відповідача стосовно того, що закінчення строку дії договору є припинення договірного зобов'язання, таким чином вимоги позивача про стягнення пені та штрафу після припинення дії договору заявлено безпідставно суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №910/2153/17 зазначив:
"39. Частиною 4 ст.631 ЦК України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
40. Главою 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.
41. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони договору №286/1/16/36 домовились про поставку продукції до 25.12.2016, визначивши строк дії договору до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
43. Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині поставки продукції, тому помилковими висновки суду другої інстанції про відсутність підстав для нарахування замовником штрафних санкцій поза межами строку дії договору №286/1/16/36 за прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції, яке мало місце під час дії цього договору."…
…. 48. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з постачання продукції за договором №286/1/16/36 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
49. Колегія суддів відхиляє посилання апеляційного господарського суду про безпідставно нараховані позивачем після закінчення строку дії договору №286/1/16/36, а саме за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 включно, оскільки, з урахуванням положень ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України, суд першої інстанції правильно зазначив, що закінчення строку дії цього договору не є підставою припинення зобов'язань постачальника щодо поставки продукції у строк, що настав до 31.12.2016, так само як відповідач не може бути звільнений від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, застосованих кредитором за порушення, яке мало місце під час дії договору."
Таким чином, з урахуванням наведеного та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії договору за невиконання зобов'язання з поставки товару, яке мало місце під час дії договору.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% суд зазначає наступне.
За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд зауважує, що зазначені норми встановлюють право суду на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків, ступеня виконання зобов'язання, інших фактичних обставин.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
У постанові від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/488/21).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 у справі № 914/1888/19, від 26.01.2021 у справі № 916/880/20, від 26.01.2021 у справі № 916/880/20).
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.
В даному випадку судом враховано, що відповідач здійснює діяльність з добування надр та корисних копалин, подальше здійснення діяльності ТОВ "Техрозробка" як стратегічне підприємство, яке працює в умовах воєнного стану, сплачує всі податки та надає власну техніку для використання у стратегічних цілях захисту території України.
Окрім того, в матеріалах справи містяться листи з яких вбачається, що відповідач регулярно повідомляв позивача про складні погодні умови, які вплинули на строк виконання робіт. Зазначені обставини об'єктивно свідчать про добросовісність відповідача, а вчиненні ним дії під час виконання договору беззаперечно вказують на зусилля зменшити вплив негативних факторів і своєчасно виконати роботи, а не на безпідставне ухилення від виконання власних зобов'язань. При цьому умови договору повністю виконані відповідачем, хоча і з допущеним простроченням.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, а саме пені до 573 877,63грн, штрафу до 142 085,63грн.
У розрізі зазначеного вище суд вважає за необхідне вказати, що таке зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
В силу ст.73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, оцінивши в повній мірі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково на суму 715 963,26грн, з яких: 573 877,63грн пені та 142 085,63грн штрафу. В позові відмовити в частині стягнення 637645,97грн пені та 142 085,62грн штрафу.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Отже, судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, належить покласти на ТОВ "Техрозробка" без урахування суми зменшеної пені.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір неустойки на 50%, пені до 573 877,63грн, штрафу до 142 085,63грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техрозробка" (вул.Каштанова, 3, м.Коростень, Житомирська область, 11502, код ЄДРПОУ 38115738) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройця, 5, м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії "Центр управління промисловістю" Акціонерного товариства" Українська залізниця" (вул.Санаторна, 12/1, м.Київ, 02099, код ЄДРПОУ 40081389)
- 573 877,63грн пені;
- 142 085,63грн штрафу;
- 21 478,90грн судового збору.
4. В позові відмовити в частині стягнення 637 645,97грн пені та 142 085,62грн штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2,3- сторонам через "Електронний суд