Рішення від 04.08.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

04.08.2025р. Справа №905/169/25 (208/12320/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє адвокат Радченко Сергій Олегович (ордер серії ВІ № 1302258 від 15.05.2025)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», -

учасники справи не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області 20.05.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 208/12320/24 для розгляду в межах господарської справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; вирішено справу № 905/169/25 (208/12320/24) розглядати в порядку спрощеного провадження, призначено судове засідання, визначено сторонам строк для подання суду заяв по суті та документів.

Розгляд справи відкладався та оголошено перерву, про що позивач та відповідач повідомлені у встановленому порядку відповідними ухвалами суду від 30.06.2025, від 21.07.2025.

Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні 04.08.2025 позивач та відповідач участі не приймали, що не перешкоджає розгляду справи згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Судом не встановлено обставин звернення позивача до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25, тому відсутні спеціальні підстави визначені частиною 4 статті 7 КУзПБ для залишення без розгляду позовної заяви.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, заяви по суті спору є сформованими, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заборгованості по заробітній платі у розмірі 395356,31 грн. та 20000,00 грн. витрат на правову (правничу) допомогу адвоката (з урахуванням заяви від 21.07.2025 про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог, вх.№ 01-41/7050/25).

На підтвердження вимог надано суду: паспортні дані та картку платника податків позивача, індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), розрахункові листки за травень 2024, за червень 2024, за липень 2024 року, трудову книжку НОМЕР_2 , адвокатський запит від 16.09.2024 з доказами надсилання з описом вкладення, договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2024 з додатковими угодами від 11.10.2024 та від 15.05.2025, квитанцію № 1_/11 до прибуткового касового ордера від 11.10.2024 на суму 20000,00 грн., правовстановлюючі документи адвоката Радченко Сергія Олеговича.

Відповідач у встановлений строк не подав суду відзив на позовну заяву.

Згідно наданих пояснень у справі (документ сформований в системі “Електронний суд» 08.07.2025) ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» зазначає, що ОСОБА_1 працював на підприємстві з 27.02.2028 по 28.12.2020 (таб.№ 24822) та з 18.05.2021 по 02.09.2024 (таб.№ 26129), сума заборгованості із заробітної плати на дату складання довідки за період з березня 2020р. по грудень 2020р. складає 68833,72 грн., з липня 2024р. по вересень 2024р. - 326522,59 грн. Всього заборгованість становить 395356,31 грн., сума заборгованості зазначена після утримання всіх обов'язкових податків та зборів. Також відповідач повідомив, що за його даними середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення складає 2526,10 грн. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не погоджується із заявленим розміром таких витрат, вважає його завищеним та таким, що не відповідає вимогам співмірності, тому просить зменшити заявлену суму судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, посилаючись на скрутне становище відповідача та відсутність переліку наданих адвокатом послуг.

До пояснень надано витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача, довідки від 08.07.2025 про середньоденний заробіток позивача, про заборгованість по складових, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах, працюючи в ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»:

з 27.02.2018 гірником очисного забою підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем в шахті,

з 11.04.2018 гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті,

28.12.2020 - звільнений згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

з 18.05.2021 - прийнятий гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті тимчасово,

з 18.06.2021 переведений гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті постійно,

25.09.2024 звільнений згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 .

Як стверджує позивач, а відповідач не оспорює та підтверджує наданою довідкою від 08.07.2025, що у день звільнення ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не проведено з ОСОБА_1 повного розрахунку по заробітній платі та сумах, що належать йому від підприємства при звільненні, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 395256,31 грн., у тому числі:

за березень 2020 року заборгованість у сумі 8146,42 грн.,

за квітень 2020 року - 37,27 грн.,

за травень 2020 року - 4408,35 грн.,

за червень 2020 року - 61,85 грн.,

липень 2020 року - 28,61 грн.,

серпень 2020 року - 15427,35 грн.,

вересень 2020 року - 19669,82 грн.,

жовтень 2020 року - 3682,01 грн.,

листопад 2020 року - 6691,34 грн.,

грудень 2020 року - 10680,70 грн., з них: заробітна плата - 4510,85 грн., компенсація за невикористану відпустку 13 к.д. - 6169,85 грн.,

за липень 2024 року - 15580,36 грн.,

за серпень 2024 року - 30429,82 грн.,

за вересень 2024 року - 280512,41 грн., з них: заробітна плата - 2566,03 грн., компенсація за невикористану відпустку 162 к.д. - 277946,38 грн.

Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

На дату судового засідання відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати позивачу заборгованості по заробітній платі за період з березня 2020р. по грудень 2020р. в сумі 68833,72 грн., з липня 2024р. по вересень 2024р. в сумі 326522,59 грн., що разом становить 395256,31 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів.

Враховуючи викладене судом вище, оскільки заборгованість в розмірі 395356,31 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи документами, відповідачем не оспорюється, докази її сплати позивачу повністю чи частково в матеріалах справи відсутні, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в пред'явленому до стягнення розмірі.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід державного бюджету в розмірі 3953,56 грн. (1 % від 395356,31 грн.).

Щодо витрат на правову (правничу) допомогу адвоката позивача, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим Верховний Суд зазначає, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у Заводському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та Господарському суді Донецької області в розмірі 20000 грн позивач надав:

- ордери адвоката Радченко Сергія Олеговича від 25.10.2024 № 1253285 та від 15.05.2025 № 1108852 відповідно на представництво інтересів позивача в суді; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 853 від 28.12.2010;

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2024 разом з додатковими угодами до нього від 11.10.2024 та від 15.05.2025, за умовами якого предметом договору є юридичні послуги (правова допомога), що надаються адвокатом клієнту по консультуванню, збору необхідної інформації (документів), складання, оформлення та подання до відповідного суду будь-якої юрисдикції за встановленою підсудністю позовної заяви до ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (ідентифікаційний код 32281519), в якому клієнт працював за трудовим договором, про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, інших невиплачених роботодавцем клієнту виплат (компенсацій), а також інших нарахувань та штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством України, складання всіх інших необхідних процесуальних документів (клопотань, пояснень тощо) по цій справі, представництву інтересів клієнта у судових засіданнях при розгляді зазначеної справи в судах всіх інстанцій, в режимі відеоконференції (за необхідності), а також представництво інтересів клієнта в органах державної виконавчої служби, приватними виконавцями з питань примусового виконання отриманого рішення суду. Вартість, конкретний перелік (обсяг) та порядок оплати юридичних послуг адвоката визначається в додаткових угодах до цього договору. Строк дії договору - з дня його підписання до 31.12.2026. Сторони досягли взаємної згоди щодо вартості послуг, які надаються адвокатом клієнту відповідно до умов договору: 20000,00 грн., які клієнт зобов'язався сплатити адвокату до 18.10.2024;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 1_/11 від 11.10.2024 про сплату позивачем на користь адвоката Радченко С.О. згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2024 вартості послуг у сумі 20000 грн.

Відповідач у своїх додаткових поясненнях від 08.07.2025 заявив про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на скрутне становище відповідача та відсутність переліку наданих адвокатом послуг позивачу, а також на їх неспівмірність та завищення з огляду на обставини справи.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку доказам щодо розподілу відповідних витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом позивача (який подав позовну заяву 25.10.2024, а також клопотання про передачу справи господарському суду для її розгляду в межах справи про банкрутство від 09.04.2025, виконав вимоги господарського суду у встановлений строк та спосіб, неодноразово заявляв клопотання про витребування у відповідача відомостей про суми нарахованої але не виплаченої заборгованості по заробітній платі по складових, яке судом задоволено, мав намір брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, про що подавав відповідне клопотання, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та уточнення позовних вимог від 21.07.2025); предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2020р. по грудень 2020р. в сумі 68833,72 грн., з липня 2024р. по вересень 2024р. в сумі 326522,59 грн., що разом становить 395256,31 грн., при цьому позовні вимоги судом задоволені повністю; за умовами договору між адвокатом та клієнтом вартість, конкретний перелік (обсяг) та порядок оплати юридичних послуг адвоката визначається в додаткових угодах до цього договору і становить 20000,00 грн., які клієнт (позивач) повністю сплатив; пред'явлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу становлять біля 5% від суми позовних вимог, які є розумними і необхідними витратами на професійну правничу допомогу, а також відсутність обгрунтованих та належним чином підтверджених заперечень відповідача, у сукупності дають господарському суду підстави для висновку про задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача вказаних витрат у розмірі 20000 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по нарахованій, але не виплаченій при звільненні заробітній платі в розмірі 395356,31 грн., відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в сумі 3953,56 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 05.08.2025.

Суддя Н.В. Величко