вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2040/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селан", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачні Продукти", м. Дніпро
про стягнення 198 058,46 грн, зобов'язання вчинити дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Селан" через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом з наступними вимогами:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачні Продукти" заборгованість в сумі 198058,46 грн, з яких: 65003,04 грн - борг за поставлений товар, 13293,21 грн - пеня, 1517,93 грн - 3% річних, 9038,18 грн - інфляційні втрати, 73857,06 грн - залишок виготовленої продукції, 35349,04 грн - залишок виготовленої етикетки;
- зобов'язати відповідача вивезти виготовлену продукцію та виготовлену етикетку з місцезнаходження складу постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3А.
Судові витрати, які за наданим до позову попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн, позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, поставленого йому за видатковими накладними № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн, № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн та №1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн, а також щодо викупу виготовленого товару та етикетки під потреби відповідача згідно з договором поставки № 15/02/19-PL від 15.02.2019.
Відповідач не визнає позовних вимог про стягнення заборгованості за виготовлену продукцію та виготовлену етикетку під потреби ТОВ "Смачні Продукти" відповідно до умов договору поставки № 15/02/19-PL від 15.02.2019 у загальному розмірі 109206,10 грн, що складається з: 73857,06 грн - залишок виготовленої продукції, 35349,04 грн - залишок виготовленої етикетки, та про зобов'язання вивезти виготовлену продукцію й виготовлену етикетку з місцезнаходження складу постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3А.
Також відповідач просить зменшити суму нарахованих позивачем штрафних санкцій та компенсаційних виплат, що складаються з пені в сумі 13293,21 грн, 3% річних у сумі 1517,93 грн, інфляційних втрат у сумі 9038,18 грн, до 10% від заявленої до стягнення суми а саме пеню - до 1329,32 грн, 3% річних - до 151,79 грн, інфляційні втрати - до 903,81 грн, та зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
Узагальнена правова позиція відповідача, викладена у поданих до суду заявах по суті справи (відзив від 22.05.2025 - а.с. 75-82; заперечення на відповідь на відзив - а.с. 156-166), полягає в наступному.
Стосовно позовної вимоги про стягнення заборгованості за виготовлену продукцію та виготовлену етикетку під потреби ТОВ "Смачні Продукти" відповідач зазначає, що укладений договір не передбачає обов'язку покупця погоджувати або приймати будь-яку ціну на товар, запропоновану постачальником. Узгодження нової ціни відбувається за погодженням сторін договору шляхом підписання відповідної специфікації. Якщо покупець не підписав нову версію специфікації, то відповідно нова ціна на товар не підлягає застосуванню, а в цей час продовжує діяти та ціна товару, яка була визначена у чинній (підписаній) специфікації. Отже, підписання покупцем нової специфікації є його правом, а не обов'язком, як то намагається стверджувати позивач.
Позивач як на підставу стягнення з відповідача заборгованості за виготовлену продукцію та виготовлену етикетку посилається на положення пункту 11.15 договору поставки в редакції протоколу узгодження розбіжностей до нього, яким передбачено, що у випадку безпідставного розірвання договору з ініціативи покупця (до таких випадків не відноситься випадки дострокового розірвання договору з ініціативи покупця на підставах, передбачених пп. 8.4.1 та пп. 8.4.2 п. 8.4 даного договору), покупець зобов'язаний викупити весь виготовлений постачальником на момент отримання ним від покупця повідомлення про дострокове розірвання договору товар належної якості і строку придатності, а також залишок етикеток, які містять "Private label" покупця.
Відповідач наголошує на тому, що ним жодного повідомлення про дострокове розірвання договору позивачу (постачальнику) не направлялося. Укладений договір за ініціативою ТОВ "Смачні Продукти" не був розірваний у будь-якій формі до моменту закінчення строку його дії, визначеного додатковою угодою від 01.06.2023, тобто до 31.12.2024.
Відтак положення пункту 11.15 договору поставки (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) не підлягають застосуванню до правовідносин сторін.
Якщо ж позивач вважав відмову відповідача від підписання нової специфікації для нього неприйнятною, то він мав скористатись як положеннями статті 652 Цивільного кодексу України, так і іншими передбаченими законом способами захисту свого інтересу.
Тож відповідач вважає, що у нього не виникав обов'язок із викупу товару та етикеток, які містять "Private label" відповідача. Позивач допустився необґрунтованого припущення стосовно того, що відповідачем шляхом нібито запиту "комерційної пропозиції" було погоджено виготовлення товару та етикеток, які містять "Private label" відповідача, у загальному розмірі 109206,10 грн, що складаються з 73857,06 грн залишку виготовленої продукції та 35349,04 грн залишку виготовленої етикетки.
Окремо відповідач зауважує, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами підстав для виготовлення та поставки відповідачу товару на суму 73857,06 грн, яка заявлена до стягнення як залишок виготовленої продукції.
Так, згідно з умовами укладеного договору, підставою для поставки товару відповідачу є специфікація та оформлені на підставі неї заявки, погоджені сторонами.
Позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви жодного доказу на підтвердження замовлення відповідачем товару на суму 73857,06 грн, який нібито мав бути поставлений відповідачу.
За твердженням відповідача, позивач, з урахуванням відсутності погоджених заявок, самостійно допустив виготовлення товару на суму 73857,06 грн, що не може створювати для відповідача жодних зобов'язань із його викупу, оскільки такий товар (у кількісному та асортиментному аспекті) відповідачем не замовлявся.
Виготовлення позивачем товару, який не був замовлений покупцем, відповідач вважає власним ризиком позивача, який не повинен бути компенсований за рахунок покупця, а тому позовна вимога про стягнення вартості товару на суму 73857,06 грн, на думку відповідача, є необґрунтованою.
Позовну вимогу про викуп залишку етикетки з використанням "Private label" на суму 35349,04 грн, відповідач також вважає необґрунтованою, оскільки, як було зазначено, укладений договір не був розірваний, а тому положення п. 11.15 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей до нього не підлягають застосуванню до правовідносин сторін.
При цьому, як указує відповідач, позивачем жодним чином не обґрунтовано: кількість одиниць етикетки, вагу одиниці етикетки, її вартість, норматив її використання (скільки одиниць етикетки має бути виготовлено на 1 кг ваги), норматив технологічних втрат або браку при її виготовленні та не вказано правових підстав (додаткових угод до договору, замовлень, специфікацій тощо) для замовлення або виготовлення позивачем етикетки на заявлену до стягнення суму.
Крім цього позивачем не долучено жодного документа первинного бухгалтерського обліку на підтвердження придбання ним вказаної етикетки або придання компонентів для її виготовлення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат відповідач зазначає, що суми, заявлені позивачем до стягнення, є надмірними порівняно з основним боргом, оскільки становлять 36,6% від основного боргу за поставлений товар у сумі 65003,04 грн ((23795,32/65003,04)*100%).
При цьому відповідач зауважує, що позивач, звертаючись із вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій та компенсаційних виплат у загальній сумі 23795,32 грн, не зазначив про те, що він зазнав яких-небудь збитків через прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого відповідачу товару.
Тож з огляду на те, що стягнення з відповідача штрафних санкцій та компенсаційних виплат не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для відповідача та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором-позивачем, відповідач вважає наявними підстави для клопотання про зменшення цих сум.
Щодо стягнення суми судових витрат на правничу допомогу відповідач указує, що розмір гонорару в сумі 30000,00 грн, узгоджений між позивачем та адвокатом у договорі № 06/25 про надання правової допомоги від 01.10.2024, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами (становить 15,15% від ціни позову) та складністю господарської справи.
Так, за твердженням відповідача, справа, що розглядається, не є надто складною для кваліфікованого фахівця в галузі права, яким є адвокат. Предметом спору в цій справі є стягнення грошових коштів, зокрема основного боргу за поставлений товар у сумі 65003,04 грн; кількість первинних документів є незначною - три видаткові накладні та три товарно-транспортні накладні; обсяг договору поставки, разом із протоколом розбіжностей, становить 13 аркушів. Усе це в сукупності не може вказувати на те, що надання правничої допомоги в цій справі потребує значних зусиль, що свідчить про те, що вартість послуг на правничу допомогу є надмірною, порівняно з розміром сум, що стягуються у цій справі.
З урахуванням наведеного відповідач просить зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
Позивач у поданій до суду відповіді на відзив, не погоджується із запереченнями відповідача (а.с. 100 - 104).
Зокрема, обгрунтовуючи розірвання договору відповідачем, позивач посилається на доданий ним до позовної заяви лист, з якого можна простежити, що під час пропозиції позивача про підвищення цін наводилися фактичні обставини, через які відбувається зміна ціни на деякі товари та які (обставини) є загальновизнаними й не потребують підтвердження.
У відповідь на дану пропозицію відповідачем було направлено офіційного листа наступного змісту: "На жаль, через підвищення ціни, ми не можемо надалі продовжувати закупівлю і подальшу реалізацію товару, тому й не можемо підписати нову специфікацію від 16.09.2024 до договору № 15/02/19- PL від 15.02.2019 року".
Зі змісту такої відповіді, за твердженням позивача, вбачається, що відповідач відмовляється від виконання умов договору поставки, оскільки предметом договору поставки є виготовлення та передача у власність відповідачу товару під власною торговою маркою та саме зазначення відповідачем про неможливість подальшої закупівлі товару розцінюється як відмова від договору поставки.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено жодних дій, спрямованих на досягнення компромісної ціни, яка задовольнила б обидві сторони, врегулювання питань подальшої співпраці між позивачем та відповідачем та виконання всіх взятих на себе зобов'язань.
Твердження відповідача щодо відсутності підстав для виникнення у нього обов'язку з викупу товару та етикеток, які містять "Private Label" останнього, що передбачене пунктом 11.15 договору поставки в редакції протоколу узгодження розбіжностей до нього, позивач також вважає таким, що не заслуговує на увагу суду.
Позивач повністю не погоджується з цим твердженням, оскільки до позовної заяви було додано комерційну пропозицію, яка була надіслана самим відповідачем на адресу електронної пошти позивача. До цього повідомлення було додано запит комерційної пропозиції, в якому вказувались умови заповнення комерційної пропозиції для направлення до тендерного комітету.
У відповідь на запит комерційної пропозиції позивачем було направлено до тендерного комітету заповнену комерційну пропозицію із зазначенням ціни на товар та мінімальної партії до замовлення, а також інших істотних умов поставки товару, таких як оплата, постачання, фіксування ціни.
З огляду на зазначене позивач вважає, що відповідач під час направлення запиту на комерційну пропозицію особисто надавав запит на такий обсяг поставки товару протягом наступного року співпраці, а тому відповідна кількість товару, що підлягала виготовленню, визначалася не за власною ініціативою позивача, а за обсягами, викладеними в запиті на комерційну пропозицію відповідача.
Позивач зауважує, що термін поставки товару після узгодження заявки становить 14 днів. Оскільки позивач є виробником товару та можливості виготовлення і поставки товару у такий короткий термін є неможливими, тому товар виготовлявся не лише в межах цих 14-ти днів, а й завчасно.
Тож позивач стверджує, що з урахуванням таких обставин ним під час співпраці з відповідачем, з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань, здійснювалося виготовлення товару на підставі отриманої від відповідача комерційної пропозиції за попередньо погодженими обсягами товару.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру похідних вимог, заявлених до стягнення, позивач указує, що законодавством не передбачений виключний та чіткий перелік підстав для зменшення судом розміру неустойки чи штрафу.
Системний аналіз приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам щодо цього.
Однак позивач вважає, що відповідачем не надано жодного доказу, який міг би стати підставою для зменшення судом штрафних санкцій.
Щодо посилань відповідача на недоведеність позивачем спричинених збитків позивач зазначає, що предмет позовних вимог ніяким чином не стосується стягнення з відповідача збитків. Правова природа нарахування пені та штрафу повністю відмінна від стягнення матеріальної шкоди.
Відтак стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за неналежне виконання договору у визначеній сумі, на думку позивача, є правомірним та повністю обґрунтованим.
Також позивач заперечує і проти клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн, оскільки вважає, що такий розмір цих витрат не є завищеним, а відповідає критеріям реальності та розумності.
Ухвалою суду від 30.04.2025 позов залишено без руху у зв'язку з допущеними недоліками під час його оформлення.
04.05.2025 від позивача через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з відповідними доказами.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання на 03.06.2025, сторонам встановлені процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
21.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС відповідач подав:
- заяву про залишення позову без руху до усунення позивачем недоліків позовної заяви та надання суду: обґрунтованого розрахунку суми залишку виготовленої продукції в розмірі 73857,06 грн та суми залишку виготовленої етикетки в розмірі 35349,04 грн; доказів, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми залишку виготовленої продукції в розмірі 73857,06 грн та суми залишку виготовленої етикетки в розмірі 35349,04 грн;
- відзив на позовну заяву.
28.05.2025 позивач подав відповідь на відзив зі своєю правовою позицією щодо заяви відповідача про залишення позову без руху.
Ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче засідання відкладено на 17.06.2025 год з викликом представників сторін.
04.06.2025 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.
13.06.2025 позивач надіслав до суду якісну копію скріншоту повідомлення відповідача про зупинення друку етикетки з його торговою маркою, що раніше була долучена до позову, однак у неналежній якості.
Ухвалою суду від 17.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2025.
Протокольною ухвалою суду від 08.07.2025 у судовому засіданні оголошувалася перерва 17.07.2025.
Представники сторін у судове засідання 17.07.2025 не з'явилися. Представник позивача у заяві, поданій до суду 17.07.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, розгляд справи просив здійснити без його участі та повідомив, що заява щодо витрат на професійну правову допомогу з відповідними додатками буде подана до суду протягом п'яти днів з дня прийняття рішення після підписання акта наданих послуг.
Представник відповідача, який про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв/клопотань щодо цього не подав.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.
За наслідком судового засідання 17.07.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селан" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачні Продукти" (далі - покупець, відповідач) 15.02.2019 укладено договір поставки № 15/02/19-РL (далі - договір) із протоколом узгодження розбіжностей (а.с. 13 - 17).
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та у строки, встановлені договором, виготовити та передати у власність покупцю товар під власною торговою маркою покупця, у визначеній кількості, асортименті, відповідної якості та за узгодженою ціною, а останній - прийняти й оплатити його на умовах, визначених у договорі.
Під власною торговою маркою (далі за текстом договору - "Private label") за цим договором розуміються об'єкти інтелектуальної власності (торгові марки, промислові зразки, твори), перелік яких зазначений у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, які належать покупцю на законних підставах та використовуються постачальником у виробництві товару (п. 1.2 договору).
Товаром за цим договором є продукти харчування та інші товари народного споживання, найменування та асортимент яких указуються в специфікації (Додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього договору), погодженій сторонами і зазначаються в накладних на товар (п. 1.4 договору).
Згідно з пунктом 1.5 договору ціна товару встановлюється в специфікаціях і зазначається в накладних на товар. Ціна товару не може бути змінена постачальником в односторонньому порядку. Нова ціна застосовується до поставок, що здійснюються після дати підписання сторонами нової специфікації.
Загальна вартість товару, що постачається за цим договором, визначається сумою вартості товару, вказаної у всіх накладних на товар, за якими товар був переданий постачальником покупцю протягом строку дії цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.6 договору).
Постачальник не має права використовувати "Private label" покупця для виробництва товару для власних потреб та/або виробництва і поставки товару третім особам, а також дозволяти використовувати "Private label" третім особам (п. 1.11 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що формою оплати вартості поставленого товару є безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу, яка становить 30 календарних днів з моменту поставки партії товару, на підставі виставлених постачальником рахунків, за умови надання постачальником усіх документів, передбачених цим договором. Поставка товару та відстрочка платежу не є комерційним кредитом (п. 2.2 договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору у випадку зміни цін на товар постачальник зобов'язаний письмово повідомити про це покупця (направити письмове повідомлення з обґрунтуванням необхідності зміни ціни та наданням підтверджуючих документів, підписане керівником постачальника та засвідчене печаткою постачальника) не менше ніж за 14 днів до дати зміни цін. Зміна ціни відбувається шляхом підписання сторонами нової специфікації до договору. Специфікація з моменту її підписання сторонами стає невід'ємною частиною цього договору. У випадку якщо постачальником здійснена поставка товару за ціною, яка перевищує ціну, вказану в підписаній сторонами специфікації, постачальник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги, здійснює корегування вартості поставленого товару, а також додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 100% різниці між ціною, на яку поставлений товар та ціною, яка вказана у специфікації.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на базисних умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс у редакції 2010 р., а саме: DDP, склад покупця, адреса складу: м. Синельникове, вул. Космічна, 3Д.
За змістом пункту 3.2 договору товар поставляється партіями*. Одна партія може містити декілька видів товару згідно із заявкою покупця, але в будь-якому випадку кожен вид товару, що поставляється однією партією, не може містити товар, який виготовлений більше ніж трьома різними датами. Вказане правило розповсюджується також і на партії товару, якими поставляється один вид товару.
*Під партією товару розуміється товар, який підлягає поставці в асортименті та у кількості згідно із заявками покупця.
Кількість, найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, зазначаються в накладній на товар, складеній на підставі погодженої сторонами заявки.
За умовами пункту 3.3 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку всієї кількості заявленого до поставки товару (партії товару) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту погодження сторонами заявки на поставку товару, якщо інший строк поставки не вказаний у самій погодженій заявці або підписаній сторонами специфікації.
Погодження заявки на поставку партії товару здійснюється в наступному порядку. Надсилання покупцем заявки може здійснюватися шляхом кореспонденції (рекомендований, цінний лист), телеграмою, факсом на номер або в електронному вигляді на електронну адресу SeLan2018@i.ua, або шляхом передачі уповноваженій особі постачальника. Форма заявки передбачена Додатком № 3, який є невід'ємною частиною цього договору. Постачальник зобов'язаний підтвердити прийняття заявки до виконання (погодити заявку покупця) шляхом її підписання, скріплення своєю печаткою та направлення покупцю факсом на номер або на електронну адресу florentsa@snackprod.com у сканованому вигляді. У випадку, якщо протягом 1 (одного) робочого дня з моменту подачі покупцем заявки від постачальника не надійде погоджена (підписана) заявка, заявка на поставку товару вважається погодженою та прийнятою до виконання в повному обсязі.
У випадку, якщо постачальник протягом строку дії кожної специфікації відхиляє (направляє повідомлення про неможливість виконання заявки) заявки на поставку товару, які надсилаються покупцем, більше ніж на 25% від погодженого обсягу за конкретною специфікацією, то сторони дійшли згоди, що такі дії постачальника прирівнюються до односторонньої відмови від цього договору (п. 3.4 договору).
Пунктом 3.5 договору визначено, що постачальник зобов'язується в момент передачі товару покупцю надати останньому наступні документи:
накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника;
товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженими особами постачальника та перевізника (за умови перевезення товару перевізником) і скріплену печаткою постачальника;
документи, що підтверджують якість товару відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства України;
інші документи, передбачені законодавством.
Зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними з моменту отримання покупцем товару належної якості та отримання всіх документів, передбачених п. 3.5 цього договору (п. 3.6 договору).
За змістом пункту 3.7 договору у разі ненадання постачальником указаних у п. 3.5 цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару, зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються невиконаними, а зобов'язання покупця з оплати поставленого товару - такими, що не настають. Підписання покупцем накладної на отримання товару не свідчить про отримання покупцем повного комплекту товаросупровідних документів.
Згідно з пунктом 3.9 договору датою поставки вважається дата переходу права власності. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту його передачі із товаросупровідними документами, вказаними в цьому договорі. Передача товару оформлюється шляхом відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи покупця.
У випадку несвоєчасної оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожний день прострочення (п. 6.3 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей)).
У випадку невиконання зобов'язання, передбаченого пп. 3.1.2 цього договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (п. 6.9 договору).
Збитки, завдані однією із сторін унаслідок невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, підлягають відшкодуванню іншою стороною у повному обсязі понад сплату штрафних санкцій (п. 6.11 договору).
Пунктом 8.3 договору передбачено, що договір може бути змінений або розірваний у випадках, передбачених законом або цим договором.
Цей договір може бути розірваний покупцем у порядку, передбаченому п. 8.5 договору, у випадку: систематичної (три рази та більше) поставки товару неналежної якості (пп. 8.4.1); систематичного (три рази та більше) порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на один календарний день (пп. 8.4.2) (п. 8.4 договору).
Відповідно до пункту 8.5 договору сторони визнають, що у випадках, вказаних у п. 8.4 договору, договір вважається розірваним за згодою сторін при направленні покупцем постачальнику повідомлення про розірвання договору. У цьому випадку договір вважається розірваним з дати, вказаної у повідомленні. Повідомлення про розірвання цього договору повинно бути направлене покупцем за адресою постачальника, зазначеною в цьому договорі, але не пізніше, ніж за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору, вказаної у повідомлення.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024. При цьому закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором , а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди до нього від 01.06.2023)(а.с. 18).
Згідно з пунктом 11.3 договору усі зміни та доповнення до цього договору будуть вважатися дійсними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Пунктом 11.15 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) визначено, що у випадку безпідставного розірвання договору за ініціативою покупця (до таких випадків не відносяться випадки дострокового розірвання договору за ініціативою покупця на підставах, передбачених пп. 8.4.1 та пп. 8.4.2 п. 8.4 договору) покупець зобов'язаний викупити весь виготовлений постачальником на момент отримання від покупця повідомлення про дострокове розірвання договору товар належної якості та строку придатності, а також залишок* етикеток, що містять "Private label" покупця.
*Залишки етикеток, що містять "Private label" покупця, не можуть перевищувати ___ одиниць готової продукції за кожним артикулом товару згідно зі специфікацією.
На виконання умов договору у серпні-вересні 2024 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 112998,24 грн, що підтверджується наступними документами, підписаними сторонами:
- видаткова накладна № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн та товарно-транспортна накладна № Р1595 від 15.08.2024 (а.с. 19-20);
- видаткова накладна № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн та товарно-транспортна накладна № Р1000001 від 03.09.2024 (а.с. 21-22);
- видаткова накладна № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн та товарно-транспортна накладна № Р1000001 від 17.09.2024 (а.с. 56; 23-24).
Зважаючи на пункт 2.2 договору та з урахуванням положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, оплата товару за вказаними видатковими накладними мала бути здійснена: за видатковою накладною № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн - не пізніше 14.09.2024, за видатковою накладною № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн - не пізніше 03.10.2024, за видатковою накладною № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн - не пізніше 17.10.2024.
Проте відповідач своєчасно свого зобов'язання з оплати поставленого йому товару на суму 112998,24 грн не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість у відповідній сумі, факт наявності якої сторони зафіксували в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2024 по 31.10.2024, підписаному в електронній формі (а.с. 26).
Крім того, відповідно до пункту 2.3 договору позивач направив відповідачу лист № 1609/1 від 16.09.2024, в якому повідомив про підвищення цін на товари з 01.10.2024 з обґрунтуванням такого збільшення (зростання цін на електроенергію, збільшення витрат на перевезення продукції, вартості упаковки) та запропонував підписати нову специфікацію з відповідними змінами цін (а.с. 27).
У відповідь на пропозицію позивача відповідач у своєму листі зазначив, що через підвищення ціни не може надалі продовжувати закупівлю і подальшу реалізацію товару, тому не може підписати нову специфікацію від 16.09.2024 до договору (а.с. 28).
Також 23.09.2024 на адресу позивача від провідного менеджера групи компаній "SТAR BRANDS" (Snack Production) електронною поштою надійшло повідомлення на офіційну електрону адресу позивача, в якому повідомлялося про зупинення друку нової плівки у зв'язку з неможливістю прийняття збільшення цін (а.с. 29, 169).
Відмову відповідача щодо підписання нової специфікації та зазначене повідомлення позивач розцінив як безпідставне розірвання договору, про що повідомив відповідача у направленій йому претензії № 2612 від 26.12.2024 та визначив, що станом на 31.10.2024 договір із протокол узгодження розбіжностей до нього вважається розірваним.
Також у претензії позивач заявив до відповідача наступні вимоги:
- здійснити оплату за залишок виготовленої продукції у розмірі 73857,06 грн, залишок етикетки з "Private label" відповідача в розмірі 35349,04 грн та сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 112998,24 грн, що разом становить 222204,34 грн, строком до 20.01.2025;
- отримати за місцезнаходженням постачальника залишок виготовленої для відповідача продукції на суму 73857,06 грн, залишок етикетки з "Private label" відповідача на суму 35349,04 грн строком до 20.01.2025 (а.с. 32-34).
Вимоги про отримання залишку виготовленої для відповідача продукції і залишку етикетки з його "Private label" та здійснення за них оплати позивач обґрунтував тим, що на момент отримання від відповідача офіційного листа про відмову від підписання нової специфікації та повідомлення на офіційну електронну адресу про зупинення друку етикетки, у позивача вже була виготовлена готова продукція та етикетка з торговою маркою відповідача, вартість яких відображена в проєктах актів звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2024 по залишку готової продукції на суму 73857,06 грн та етикетки із торговою маркою відповідача на суму 35349,04 грн (а.с. 30, 31). Тож позивач вважає, що згідно з пунктом 11.15 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей у відповідача, з огляду на безпідставне розірвання договору за його ініціативи, виникло зобов'язання викупити весь товар, виготовлений постачальником на момент отримання ним від покупця повідомлення про дострокове розірвання договору, а також залишок етикеток, які містять "Private label".
Після отримання претензії позивача відповідач платіжною інструкцією № 5659599150 від 16.01.2025 здійснив оплату заборгованості за товар, отриманий ним за видатковою накладною № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн (а.с. 37).
Щодо претензії позивача, то у відповідь відповідачем було направлено лист № 20/01/25-1 від 20.01.2025, в якому на вимогу про сплату заборгованості в сумі 112998,24 грн відповідач зазначив, що станом на 22.01.2025 сума заборгованості за вже поставлений товар становить 65003,04 грн, яку відповідач визнає та гарантує її якнайшвидше погашення. Разом з тим відповідач повідомив про свою відмову від викупу залишку виготовлено позивачем товару та етикетки зі своїм "Private label", оскільки не направляв позивачу ні повідомлення про дострокове розірвання договору, ні заявки на поставку вказаного товару (а.с. 35-36).
Тож наведені обставини щодо строків фактичного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого йому товару із залишком не сплачених коштів у сумі 65003,04 грн, а також відмова відповідача від викупу виготовленого позивачем товару та етикетки і стали причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням сторонами своїх зобов'язань за договором поставки.
За частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За приписом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявними у справі доказами підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за видатковими накладними № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн і № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн та невиконання відповідачем свого зобов'язання з оплати цього товару в загальній сумі 65003,04 грн (30053,52+34949,52 = 65003,04).
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем заборгованості за отриманий товар у сумі 65003,04 грн. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в указаній сумі є законними та обґрунтованими.
У питанні правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ "Смачні Продукти" вартості залишку виготовленої продукції в сумі 73857,06 грн та вартості залишку етикетки з його торговою маркою в сумі 35349,04 грн, а також зобов'язання ТОВ "Смачні Продукти" вивезти цю продукцію та етикетку зі складу постачальника суд зазначає про таке.
Підставою зазначених позовних вимог позивач указує пункт 11.15 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
На підтвердження настання випадку безпідставного розірвання договору за ініціативою покупця-відповідача позивач посилається на лист останнього про незгоду із запропонованим позивачем підвищенням цін на товар, відмову від підписання нової специфікації до договору та повідомлення про зупинення друку плівки у зв'язку з неможливістю прийняття підвищення ціни (а.с. 28, 29).
За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статті 652 Цивільного кодексу України визначає порядок зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Так, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1).
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2).
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору ( ч. 3).
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4).
Відповідно до положень статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом пункту 8.3 договору він може бути змінений або розірваний у випадках, передбачених законом або цим договором.
Системний аналіз статей 651, 652 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що якщо інше не передбачено договором чи законом договір може бути змінено або розірвано лише за взаємної згоди сторін чи за рішенням суду на вимогу однієї із сторін за наявності законом передбачених підстав.
Пункт 8.4 договору передбачає право покупця ініціювати розірвання цього договору в порядку, визначеному пунктом 8.5 договору, у випадку: систематичної (три рази та більше) поставки товару неналежної якості; систематичного порушення (три рази та більше) порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на один календарний день.
Тож оскільки договором відповідачу була надана можливість відмовитися від договору в односторонньому порядку (ініціювання одностороннього розірвання договору) тільки у випадках, указаних у пункті 8.4 договору, то у позивача були відсутні підстави розцінювати незгоду відповідача зі зміною ціни товару як розірвання договору в односторонньому порядку, тим більше, що прийняття зміни ціни на товар, зважаючи на пункт 2.3 договору, не є обов'язком покупця, а є його правом.
Тому в разі незгоди з відмовою покупця підписати нову специфікацію з новими (зміненими) цінами на товар, постачальник-позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору в порядку статей 651, 652 Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту розірвання відповідачем договору, що є підставою для покладення на нього зобов'язань, визначених пунктом 11.15 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
При цьому суд зауважує, що позивачем не доведено, що повідомлення провідного менеджера групи компаній «SТAR BRANDS» (Snack Production) про зупинення друку плівки у зв'язку з неможливістю прийняття підвищення ціни має відношення до позиції саме відповідача у справі щодо подальших договірних відносин із позивачем, зокрема ініціативою про розірвання договору чи то одностороннім розірванням договору.
Також позивачем не надано ні доказів погодження сторонами заявки на виготовлення і поставку товару на суму 73857,06 грн та етикетки на суму 35349,04 грн, ні доказів підписання специфікації до договору на цей товар.
Пункт 11.3 договору визначає, що всі зміни та доповнення до цього договору будуть вважатися дійсними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
З огляду на наведене вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку виготовленої продукції (товару) у сумі 73857,06 грн і залишку виготовленої етикетки в сумі 35349,04 грн, а також зобов'язання відповідача вивезти виготовлену продукцію та виготовлену етикетку зі складу постачальника є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягають.
Щодо похідних позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого ним товару за накладними, суд бере до уваги наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Заявлена позивачем до стягнення пеня в загальній сумі 13293,21 грн розрахована за загальний період з 16.09.2024 по 18.04.2025 з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України із заборгованості за кожною видатковою накладною окремо, за якою допущено прострочення оплати, з яких:
4205,62 грн - за видатковою накладною № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн за період з 16.09.2024 по 15.01.2024;
4170,12 грн - за видатковою накладною № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн за період з 04.10.2024 по 04.04.2025;
4917,47 грн - за видатковою накладною № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн за період з 18.10.2024 по 18.04.2024.
Перевіркою розрахунку пені, з урахуванням меж позовних вимог, підстав для зменшення заявленої до стягнення пені судом не встановлено.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані, серед іншого, нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 1517,93 грн розраховані за загальний період з 16.09.2024 по 23.04.2025, з яких:
480,11 грн - за видатковою накладною № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн за період з 16.09.2024 по 15.01.2025;
498,37 грн - за видатковою накладною № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн за період з 04.10.2024 по 23.04.2025;
539,45 грн - за видатковою накладною № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн за період з 18.10.2024 по 23.04.2025.
Перевіркою розрахунку 3% річних порушень не виявлено.
Заявлені позивачем до стягнення з відповідача інфляційні втрати в загальній сумі 9038,18 грн розраховані за загальний період з вересня 2024 року по березень 2025 року, з яких:
3246,53 грн - за видатковою накладною № 1595 від 15.08.2024 на суму 47995,20 грн за період з вересня по грудень 2024 року;
2677,71 грн - за видатковою накладною № 1000001629 від 03.09.2024 на суму 30053,52 грн за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року;
3113,94 грн - за видатковою накладною № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн за період з жовтня 2024 року по березень 2025 року.
Щодо порядку розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дослідженням розрахунку інфляційних втрат судом установлено, що позивач неправомірно здійснив їх нарахування за жовтень 2024 року із заборгованості за видатковою накладною № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн, оскільки указана заборгованість існувала менше половини відповідного місяця.
Після здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати із заборгованості за видатковою накладною № 1768 від 17.09.2024 на суму 34949,52 грн за загальний період листопада 2024 року по березень 2025 року фактично становлять 2440,91 грн, що менше від нарахованих позивачем у сумі 3113,94 грн на 673,03 грн.
Тож заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню на 673,03 грн, тобто до 8365,15 грн (9038,18 - 673,03 = 8365,15).
Щодо клопотання відповідача про зменшення сум штрафних санкцій та компенсаційних виплат, суд звертає увагу на таке.
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Також з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).
Утім, як убачається, зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат не передбачено, оскільки вони мають виключно компенсаційний, а не штрафний характер. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, бо виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Заявлені до стягнення пеня та річні нараховані в установленому законом розмірі, їх суми разом з інфляційними втратами позивача не є надмірно великими у порівняні з розміром грошових зобов'язань, щодо виконання яких відповідачем допущено прострочення, а період прострочення є тривалим (близько 9 місяців).
Доказів наявності інших обставин, які заслуговують на увагу для вирішення питання обґрунтованості заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідачем суду не надано.
Відтак правові підстави для зменшення штрафних санкцій та компенсаційних виплат, що підлягають стягненню з відповідача, відсутні.
За таких обставин законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 88179,33 грн, з яких: 65003,04 грн - основний борг, 13293,21 грн - пеня, 1517,93 грн - 3% річних, 8365,15 грн - інфляційні втрати.
Щодо розподілу судових витрат судом враховується сплата позивачем судового збору в сумі 4844,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 5665 від 27.02.2025 на суму 2422,40 грн та № 6169 від 01.05.2025 на суму 2422,40 грн (а.с. 7, 64).
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 1078,50 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам майнового характеру (88179,33х2422,40/198058,46 = 1078,50). Судовий збір у сумі 3766,30 грн (2422,40+(2422,40- 1078,50) = 3766,30) покладається на позивача.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення не розподіляються між сторонами, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів надання позивачу відповідних послуг та викладену ним у позові заяву про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Селан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачні Продукти" з вимогами:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачні Продукти" заборгованість в сумі 198058,46 грн, з яких: 65003,04 грн - борг за поставлений товар, 13293,21 грн - пеня, 1517,93 грн - 3% річних, 9038,18 грн - інфляційні втрати, 73857,06 грн - залишок виготовленої продукції, 35349,04 грн - залишок виготовленої етикетки;
- зобов'язати відповідача вивезти виготовлену продукцію та виготовлену етикетку з місцезнаходження складу постачальника за адресою: м. Дніпро, вул. Лісопильна, буд. 3А - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачні Продукти" (49001, місто Дніпро, вулиця Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1; ідентифікаційний код 39293850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селан" (49005, місто Дніпро, вулиця Чернишевського, будинок 47, кімната 5; ідентифікаційний код 41906325) основний борг у сумі 65003,04 грн, пеню в сумі 13293,21 грн, 3% річних у сумі 1517,93 грн, інфляційні втрати в сумі 8365,15 грн, судовий збір у сумі 1078,50 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Судовий збір за подання позову у сумі 3766,30 грн покласти на позивача у справі.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05.08.2025.
Суддя І.І. Колісник