09.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2742/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 (суддя Золотарьова Я.С.)
у справі № 904/2742/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС"
про стягнення попередньої оплати у розмірі 8 317 200,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" та просило суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором поставки від 01.11.2021 № 1101-221 у розмірі 8 317 200,00 грн та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23 затверджено мирову угоду, зокрема на умовах, зазначених в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2742/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі № 904/2742/23 відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі 904/2742/23 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким:
- Заяву ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23 (із урахуванням змін, викладених у заяві про зменшення вимог) - задовольнити;
- Змінити спосіб та порядок виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23, а саме:
- зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2Б, офіс, 8) здійснити передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) Обладнання, перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р., а саме: віброживильник ПВП-0,95х2 в кількості - 8 од, укриття віброживильника в кількості - 4 од, затвор бункерний добавок та окатишів правий Д259176-2СБ в кількості - 4 од, затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177-2СБ в кількості - 4 од., у наявному стані (без усунутих недоліків);
- стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2б, офіс, 8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) 4 820 212 грн. (чотири мільйони вісімсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок (з урахуванням ПДВ).
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що мирова угода виходить за межі предмета спору, однак, цим самим суд суперечить своїй же позиції, викладеній в ухвалі про затвердження мирової угоди від 09.04.2024;
- суд не звернув увагу на те, що Боржником не заявлялися державному виконавцю будь-які клопотання про призначення експертиз, а в актах огляду з боку Боржника відсутні конкретні зауваження, в яких би Боржник зазначив про те, яке самі недоліки обладнання ним усунуті;
- суд неправомірно не прийняв як доказ оцінку майна, виконану Стягувачем, адже вона стосується як прав та інтересів Стягувача, так і Боржника. Боржник при цьому не надав доказів визначення вартості Обладнання, відтак, докази вартості даного майна є більш вірогідними, ніж заперечення боржника, які суд відмовився дослідити та надати їх оцінку;
- Боржник, підписавши Мирову угоду, не виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки сторонами не підписана видаткова накладна щодо постачання, необхідність підписання якої сторони погодили у Мировій угоді. Боржником протягом судового розгляду справи не надано доказів усунення недоліків Обладнання, передання якого передбачено Мировою угодою. Прийняття рішення про ліквідацію із визначенням строку заявлення вимог кредиторів до 01.12.2024 (не важливо, з якою метою) саме по собі свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, що і передбачено статтею 331 ГПК України як підставі зміни способу та порядку виконання судового рішення, оскільки у випадку припинення підприємство як юридична особа буде виключена із ЄДР ЮО ФОП та ГФ.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
10.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
08.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, що виникли після постановлення оскаржуваної ухвали, в якому просить долучити до матеріалів справи та врахувати під час апеляційного розгляду: акт держ виконавця від 25 03 25, акт державного виконавця від 11 03 25, відповідь поліції на адвокатський запит, докази направлення заяви про злочин в поліцію, заяву про злочин в поліцію, скаргу на бездіяльність органу поліції, супровідний лист ВП №4, ухвалу слідчого судді у справі №210/4538/25 із протоколом створення та перевірки КЕП (подані у форматах pdf та jpg).
Клопотання обґрунтоване тим, що після постановлення оскаржуваної та ухвали та відкриття апеляційного провадження виникли нові докази, що підтверджують неможливість та істотну складність у виконанні зобов'язання Боржника щодо виконання умов Мирової угоди. Зокрема, відповідно до актів державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі від 11.03.2025 та 25.03.2025 Обладнання, що слід передати Стягувачу (із урахуванням усунених недоліків) на виконання затвердженої судом Мирової угоди взагалі не виявлено. У зв'язку з цим Cтягувач направив до органу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом зникнення майна та умисного невиконання рішення суду за №25/2465 від 18.03.2025 (додається заява, докази направлення та листування із органами поліції). Внаслідок бездіяльності органу поліції до слідчого судді Металургійного районного суду м. Кривого Рогу подана скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО» на бездіяльність посадових осіб відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 03.07.2025 у справі 210/4538/25 задоволено скаргу адвоката Острик Сергія Юрійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО» на бездіяльність посадових осіб відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зобов'язано посадових осіб відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внести до єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про скоєння злочину на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО» від 18.03.2025 року (ЄО № 5882 від 02.04.2025 року).
Апеляційний суд зауважує, що згідно ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Враховуючи вищевикладене, позивачем (апелянтом) фактично подано до суду нові докази - акт держ виконавця від 25 03 25, акт державного виконавця від 11 03 25, відповідь поліції на адвокатський запит, докази направлення заяви про злочин в поліцію, заяву про злочин в поліцію, скаргу на бездіяльність органу поліції, супровідний лист ВП №4, ухвалу слідчого судді у справі №210/4538/25 із протоколом створення та перевірки КЕП (подані у форматах pdf та jpg), які були створені після прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції (19.11.2024), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки такому доказу. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 26.09.2023 у справі № 910/4490/22).
В судовому засіданні 09.07.2025 брав участь представник позивача (апелянта). Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити його заяву про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23 (із урахуванням змін, викладених у заяві про зменшення вимог).
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором поставки від 01.11.2021 № 1101-221 у розмірі 8 317 200,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС", зокрема, на таких умовах:
« 1. Сторони домовились, що протягом 40 календарних днів з моменту затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/2742/23 - Відповідач зобов'язується передати Позивачу Обладнання перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками (якщо про це зазначено в Акті).
2. Сторони домовились, що позовні вимоги Позивача у розмірі 8 317 200,00 грн. в рамках справи №904/2742/23 вважаються повністю задоволеними і Позивач не матиме жодних претензій до Відповідача, його учасників, засновників, працівників, посадових осіб, з моменту здійснення поставки (передачі) Відповідачем Обладнання до Позивача згідно з п.1 цієї Мирової угоди. Датою передачі сторони домовились вважати дату, що зазначена в видатковій накладній.
3. Сторони погодились, що з моменту підписання цієї Мирової угоди, затвердження її Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/2742/23 та виконання умов цієї Мирової угоди - договірні правовідносини між Сторонами за Договором поставки №1101-221 від 01.11.2021 р, Специфікаціями та іншими додатками, документами до такого Договору, та всі інші зобов'язання, включаючи відповідальність, які прямо чи опосередковано пов'язані з таким Договором, документами до такого Договору - припиняються (відсутні), і у Сторін відсутні один до одної будь-які претензії, матеріальні та немайнові вимоги з приводу такого Договору, документів до такого Договору…
5. Сторони підтверджують, що однаково розуміють значення і умови цієї Мирової угоди, що ці умови Мирової угоди відповідають реальному волевиявленню та інтересам Сторін.
6. Сторони підтверджують, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав і обов'язків Сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать законодавству України, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб…
8. Сторони заявляють, що правові наслідки укладення Мирової угоди, зокрема які передбачені ст.129, 130, 192, 193, 230, 327 ГПК України їм відомі.
10. Сторони, керуючись статтями 192, 193 Господарського процесуального кодексу України, звертаються до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про затвердження цієї Мирової угоди. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження даної Мирової угоди є виконавчим документом»
Провадження у справі № 904/2742/23 закрито.
28.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" надійшла заява про зміну способу та порядку виконання ухвали від 09.04.2024 у справі №904/2742/23.
Обґрунтовуючи вимоги поданої заявник, заявник посилається на Постанову Державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2024 у ВП 76041119 з виконання ухвали суду від 09.04.2024.
Цією ж постановою вирішено зобов'язати ТОВ "КВМШ ПЛЮС" передати ТОВ "АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО" обладнання, перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024 р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками.
За твердженням позивача відповідач - ТОВ "КВМШ ПЛЮС" недоліки, зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р., не усунув, що підтверджується актами державного виконавця від 03.10.2024 та від 17.10.2024.
За таких обставин заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23, постановивши ухвалу, якою:
1) зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2Б, офіс, 8) здійснити передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) Обладнання, перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р., а саме: віброживильник ПВП-0,95х2 в кількості - 8 од, укриття віброживильника в кількості - 4 од, затвор бункерний добавок та окатишів правий Д 259176-2СБ в кількості - 4 од, затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177-2СБ в кількості - 4 од., у наявному стані (без усунутих недоліків);
2) стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2б, офіс, 8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) 5 604 000 (п'ять мільйонів шістсот чотири тисячі) гривень 00 копійок (з урахуванням ПДВ).
Разом з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення позивачем подано до матеріалів справи нові докази, а саме: Акт визначення вартості обладнання від 25.10.2024 та Звіт про незалежну оцінку від 01.11.2024.
В Акті визначення вартості обладнання від 25.10.2024 зазначено, що за розрахунком сектору проектних менеджерів ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦИВО» станом на 25.10.2024 вартість майна складає 2 713 200 грн. Таким чином, за умови передання з боку ТОВ «КВМШ ПЛЮС» на користь ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦИВО» обладнання, перелік та дані якого зазначені в акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024, укладеного між сторонами, в наявному стані без усунутих недоліків, до стягнення з ТОВ «КВМШ ПЛЮС» належить 5 604 000,00 грн, що складає різницю між 8 317 200,00 грн - попередньої оплати за договором та 2 713 200,00 грн вартості обладнання в наявному стані.
Вказаний Акт підписано виконавчим директором ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦИВО» Мірошниченко П.О. та головним інженером сектору проектних менеджерів ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦИВО» Вавіло В.В.
У Звіті про незалежну оцінку від 01.11.2024 (виконана оцінювачем майна, майнових прав на території України ТОВ «Земля Плюс 2006») зазначено, що загальна ринкова вартість об'єкта оцінки на 29.10.2024 становить 3 496 988,00 грн. Об'єктом оцінки є:
- віброживильник ПВП-0,95х2 з укриттям, 4шт;
- віброживильник ПВП-0,95х2 з укриттям недоукомплектований мотор-вібраторами KVM-15-06-002 (у кількості 8 шт), 4шт;
- затвор бункерний добавок та окатишів правий Д 259176-2СБ, 4 шт;
- затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177-2СБ, 4 шт.
На цих доказах позивач ґрунтує свою вимогу про зміну способу виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, шляхом заміни обов'язку відповідача усунути недоліки обладнання та передати його позивачу, на зобов'язання відповідача передати обладнання без усунення недоліків та сплатити 4 820 212,00 грн. коштів, необхідних для самостійного усунення недоліків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 прийнято заяву про зміну способу та порядку виконання рішення до розгляду та призначено судове засідання на 19.11.2024.
Представник позивача 05.11.2024 подав заяву про зменшення вимог, викладених у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення, з огляду на зміну відомостей про актуальну вартість обладнання відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості промислового обладнання, в якій просить суд:
- зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2Б, офіс, 8) здійснити передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) Обладнання, перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р., а саме: віброживильник ПВП-0,95х2 в кількості - 8 од, укриття віброживильника в кількості - 4 од, затвор бункерний добавок та окатишів правий Д 259176-2СБ в кількості - 4 од, затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177- 2СБ в кількості - 4 од., у наявному стані (без усунутих недоліків) - даний пункт залишається без змін порівняно із первісною редакцією заяви;
- стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2б, офіс, 8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) 4 820 212 грн. (чотири мільйони вісімсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок (з урахуванням ПДВ).
Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення вимог, викладених у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Представник відповідача 18.11.2024 подав заперечення на заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій зазначає, що задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення - є неможливим, оскільки порушує численні вимоги та правові позиції Верховного Суду та суперечить вимогами процесуального та матеріального права. Так, провадження по справі № 904/2742/23 закрито ухвалою суду про затвердження мирової угоди від 09.04.2024. Відповідно до ч.3 ст.232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
При затвердженні Мирової угоди суд не встановлює передбачені ст.238 ГПК України обставини, серед яких: висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Зазначені критерії та обставини є необхідними для подальшої можливої зміни способу та порядку виконання рішення. Без їх врахування суд позбавлений можливості змінити спосіб та порядок виконання рішення, особливо у частини заміни зобов'язання на стягнення коштів. Судом не досліджувались відповідні правовідносини між сторонами, не встановлювались обставини справи, не вивчались докази тощо. Заміна способу та порядку виконання Мирової угоди є безпідставним втручанням суду у процес, який, відповідно до ст. 192 ГПК може знаходитися за межами предмету спору.
Відтак, на думку відповідача, діюче процесуальне законодавство України не передбачає можливості зміни судом способу і порядку виконання Мирової угоди, яка була затверджена ухвалою суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі №904/2742/23 не підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Предметом даного спору є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки від 01.11.2021 № 1101-221 у розмірі 8 317 200,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС".
Відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Зокрема, сторонами було врегульовано спір шляхом взяття Відповідачем на себе зобов'язань передати Позивачу Обладнання перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками (якщо про це зазначено в Акті) протягом 40 календарних днів з моменту затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/2742/23.
Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 вказала, що з аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
Велика Палата у вказаній справі також дійшла висновку, що на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Мирової угоди, позивач застосував заходи примусового виконання ухвали про її затвердження.
13.09.2024 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Збітнєвою Катериною Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76041119 за ухвалою про затвердження мирової угоди № 904/2742/23 від 09.04.2024. У постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
03.10.2024 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Збітнєвою Катериною Володимирівною винесено постанову по виконавчому провадженню № 76041119 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн на користь держави, у зв'язку із невиконанням мирової угоди без поважних причин у встановлений виконавцем строк. У постанові зазначено, що державним виконавцем був здійснений вихід за адресою знаходження майна для здійснення перевірки виконання боржником мирової угоди. Умови угоди не виконані. Майно не передано.
21.10.2024 старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бубернак Тетяною Володимирівною винесено постанову по виконавчому провадженню № 76041119 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн на користь держави, у зв'язку із невиконанням мирової угоди. У постанові зазначено, що державним виконавцем був здійснений вихід за адресою знаходження майна для здійснення перевірки виконання боржником мирової угоди. Умови угоди не виконані. Майно не передано.
28.10.2024 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Збітнєвою Катериною Володимирівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76041119 у зв'язку із невиконанням мирової угоди без поважних причин. У постанові зазначено, що державним виконавцем 28.10.2024 надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Статтею 194 ГПК України визначені завдання розгляду справи по суті, яким є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;
2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;
4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Відповідно до частини 5 вказаної статті у резолютивній частині рішення зокрема зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Слід зазначити, що головна відмінність між закриттям провадження у справі та розглядом справи по суті з ухваленням судового рішення, полягає в тому, що у разі закриття провадження у справі, зокрема, внаслідок затвердження мирової угоди, суд не вирішує та не встановлює чи слід задовольнити позов, чи у задоволенні позову слід відмовити повністю або частково. При цьому у разі закриття провадження у справі обставини справи не встановлюються та не спростовуються, докази не досліджуються. У разі закриття провадження у справі, розгляд справи по суті не відбувається.
Мирова угода за своєю суттю це домовленість сторін, яку суд затверджує. Як правило така домовленість має стосуватись предмету спору, але закон надає можливість сторонам вийти за межі позовних вимог, що й зробили сторони у цій справі, оскільки предметом позову було повернення попередньої оплати за договором, а мировою угодою було передбачено передачу обладнання з усуненням відповідачем недоліків такого обладнання.
При цьому в силу положень процесуального законодавства під час затвердження мирової угоди у цій справі господарський суд не встановлював, чи має обладнання, яке виготовив відповідач ті недоліки, про які вказував позивач і якщо має, то які це недоліки і наскільки це зменшує вартість такого обладнання. Також, суд не встановлював ті обставини, на які посилався відповідач, заперечуючи проти позову.
Водночас, заявник, подаючи суду заяву про зміну способу і порядку виконання ухвали про затвердження мирової угоди, вимагає фактично встановити ті обставини справи (вартість майна, наявність недоліків обладнання тощо), які не були встановлені судом, оскільки провадження у справі було закрито, що не передбачено нормами господарського процесуального кодексу.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно до якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов'язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди (див. також постанову Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 908/1276/21 (908/921/22)).
Таким чином, подаючи заяву про зміну способу і порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23 ТОВ "Алд Інжиніринг та Будівництво" фактично намагається внести зміни до укладеної мирової угоди, затвердженої судом, зокрема, щодо заміни способу врегулювання спору.
Колегія суддів зазначає, що заявляючи вимогу про стягнення із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2б, офіс, 8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) 5 604 000 (п'ять мільйонів шістсот чотири тисячі) гривень 00 копійок (з урахуванням ПДВ), позивач намагається ініціювати питання щодо стягнення компенсації вартості самостійного усунення недоліків в поза процесуальний спосіб, адже предметом спору у справі №904/2742/23 було стягнення попередньої оплати у розмірі 8 317 200,00 грн й вимог про стягнення відшкодування витрат на усунення недоліків товару заявлено не було. Не охоплювалися такі й укладеною між сторонами Мировою угодою. При цьому відповідач заперечує розмір нарахованого позивачем відшкодування, а судом при затвердженні Мирової угоди не встановлювалось вартість обладнання тощо. Відтак, за обставинами справи вбачається наявність спору між сторонами, зокрема, щодо суми відшкодування витрат на усунення недоліків товару, що не може бути вирішено іншим шляхом, аніж пред'явленням самостійного позову.
Одночасно судом звертається увага, що відповідно до п.7.13 Постанови Пленуму №9 змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Окрім того, як вже зазначалось вище, разом з заявою позивач подав нові докази: Акт визначення вартості обладнання від 25.10.2024 та Звіт про незалежну оцінку від 01.11.2024.
За допомогою цих доказів позивач намагається довести вартість майна, яку він просить стягнути з відповідача замість усунення недоліків обладнання внаслідок зміни способу виконання ухвали про затвердження мирової угоди.
Водночас, як слушно зауважив суд першої інстанції, доведення стороною такої обставини можливе лише під час позовного провадження.
Більше того, для встановлення таких обставин, як ступінь готовності обладнання, що було виготовлено відповідачем, взагалі необхідні спеціальні знання, для чого у справі призначалась судова експертиза.
Натомість процедура розгляду заяви про зміну способу і порідку виконання судового рішення не передбачає можливості прийняття судом нових доказів та надання їм оцінки, крім тих, які доводять неможливість виконання судового рішення.
Наведеним спростовуються аргументи апелянта про неправомірність неприйняття судом як доказу оцінки майна, виконаної Стягувачем, та ненадання оцінки визначенню вартості Обладнання.
В даному випадку, вимоги позивача змінити спосіб і порядок виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди фактично спрямовані на її анулювання та винесення судового рішення по суті спору одночасно за доповненими новими позовними вимогами, що не були предметом позову та Мирової угоди.
Проте, на чому вже було наголошено, під час розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судових рішень розгляд справи по суті не проводиться.
Поміж іншого, відповідно до правової позиції зазначеної у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/1478/15:
«… під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду».
Тобто під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
З постанов державного виконавця від 03.10.2024, 21.10.2024, 28.10.2024 вбачається, що державний виконавець дійшов висновку про невиконання відповідачем мирової угоди без поважних причин, оскільки обладнання не було передано позивачу. Внаслідок цього на відповідача було покладено штраф та виконавче провадження було закрито.
Проте, зі змісту цих постанов не можливо встановити, в чому саме вбачається абсолютна неможливість виконання мирової угоди, які конкретні обставини ускладнюють її виконання. За текстом цих постанов лише вказано, що державним виконавцем був здійснений вихід за адресою знаходження майна, та за наслідком такого виходу констатовано невиконання мирової угоди, оскільки майно не було передано.
Як вже зазначалось вище, підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
В той же час, постанови не містять будь-яких відомостей щодо усунення чи не усунення відповідачем недоліків обладнання, що є передумовою для передачі майна.
В цьому аспекті є обґрунтованим зауваження суду першої інстанції, що для встановлення неможливості примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди державний виконавець повинен був не просто констатувати її невиконання, а встановити ступінь виконання чи невиконання мирової угоди, адже відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Для виконання мирової угоди відповідач мав здійснити дві дії - усунути недоліки обладнання та передати це майно.
Відтак, державний виконавець для визначення питання виконання мирової угоди мав би перевірити й ту обставину, чи усунув відповідач недоліки обладнання.
Однак, вищезазначені постанови державного виконавця взагалі не містять будь-яких відомостей щодо виконання мирової угоди в частині усунення недоліків.
В свою чергу, державний виконавець як і суд не має спеціальних знань для визначення технічних характеристик спірного обладнання, а також встановлення факту усунення чи не усунення недоліків обладнання, зокрема, з огляду на те, що сторони у даній справі неодноразово вказували про те, що це обладнання має індивідуальні характеристики, та є унікальним в тому сенсі, що його було створено під потреби саме позивача.
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували залучення державним виконавцем експерта або спеціаліста для визначення, чи були відповідачем усунуті недоліки обладнання, та якщо були, то в якій мірі.
Апеляційний суд також зазначає, що в апеляційній скарзі наголошено на тому, що суд не звернув увагу на те, що Боржником не заявлялися державному виконавцю будь-які клопотання про призначення експертиз, а в актах огляду з боку Боржника відсутні конкретні зауваження, в яких би Боржник зазначив про те, яке самі недоліки обладнання ним усунуті.
Водночас, самим позивачем не представлено суду доказів оскарження бездіяльності виконавця щодо примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди, зокрема, в частині, що стосується залучення експерта для визначення якості обладнання, при тому, що господарський процес будується на засадах диспозитивності та змагальності.
Також, матеріали справи не містять також відомостей про те, чи намагався позивач самостійно отримати обладнання, чи з?являвся він для цього до відповідача, чи направляв на адресу відповідача листи щодо передачі, або навпаки, чи отримував він від відповідача такі листи тощо.
Судом також враховується, що позивач не втратив можливість примусового виконання ухвали суду, оскільки закриття виконавчого провадження не позбавляє стягувача права повторно звернутися до державного або приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.
Щодо доводів скаржника про те, що відповідачем прийнято рішення щодо ліквідації саме з метою уникнення від виконання рішення суду, то такі матеріалами справи не підтверджуються.
До того ж, виконання судових рішень може відбуватись й під час проведення процедури ліквідації підприємства.
Отже, є не доведеним факт неможливості виконання судового рішення у спосіб, який визначений господарським судом.
Посилання апелянта на те, що суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що мирова угода виходить за межі предмета спору, однак, цим самим суд суперечить своїй же позиції, викладеній в ухвалі про затвердження мирової угоди від 09.04.2024, не впливають на правильність вирішення судом питання щодо заміни способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі №904/2742/23.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, порушень або неправильного застосування норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали, апеляційним судом не виявлено, апелянтом висновків суду не спростовано.
За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі № 904/2742/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2742/23 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 05.08.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко