17.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/80/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 за результатами розгляду заяви про забезпечення позову (суддя Рудь І.А.)
у справі № 904/80/25
за позовом Виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача: Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації
Виконувач обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі позивача: Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д, площею 72,4 кв.м., та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: магазину, нежитлової будівлі, загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2303850012101);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" на об'єкт нерухомого майна - магазин, нежитлову будівлю, загальною площею 72,4 кв.м., який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д (реєстраційний номер 2303850012101), проведену 22.03.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. (номер відомостей про речове право: 41165768), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію справи на об'єкт нерухомого майна 2303850012101.
Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових права щодо об'єкту нерухомого майна - магазину, нежитлової будівлі, загальною площею 72,4 кв.м., яка розташована у м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д (реєстраційний номер 2303850012101).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/80/25 у задоволенні заяви виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі позивача: Дніпровської міської ради про забезпечення позову - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/80/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмова суду у задоволенні даної заяви про забезпечення позову перешкоджає можливості здійснення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави. За ТОВ «ТТ Естейт» незаконно зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості, який використовується в господарській діяльності і розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, чим порушує майнові права територіальної громади щодо володіння, користування та розпорядження нею. При цьому, органом місцевого самоврядування не приймалось рішень про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування фізичних чи юридичних осіб (Раздольській О.О., ТОВ «ТТ Естейт»), дозвіл на здійснення будівельних робіт не надавався, земельна ділянка для зазначених цілей не відводилась. У разі задоволення позову прокурора, при вчиненні правочинів щодо наявного об'єкту - магазину, нежитлової будівлі, буде істотно ускладнюватися виконання рішення суду щодо усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, оскільки, при перереєстрації або ж реєстрації права власності на вже існуючі об'єкти та нові об'єкти будівництва, у їх власників виникатимуть речові права на землі під ними.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 за результатами розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 904/80/25 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2025 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 за результатами розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 904/80/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 Розгляд справи № 904/80/25 призначено на 17.07.2025 о 09 год. 20 хв.
В судове засідання, призначене на 17.07.2025 з'явився прокурор. Інші учасники справи не з'явились в судове засідання, були повідомлені про час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін,чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Виконувач обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі позивача: Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д, площею 72,4 кв.м., та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: магазину, нежитлової будівлі, загальною площею 72,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2303850012101);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" на об'єкт нерухомого майна - магазин, нежитлову будівлю, загальною площею 72,4 кв.м., який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д (реєстраційний номер 2303850012101), проведену 22.03.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Виноградовою В.Ю. (номер відомостей про речове право: 41165768), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрацію справи на об'єкт нерухомого майна 2303850012101.
Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових права щодо об'єкту нерухомого майна - магазину, нежитлової будівлі, загальною площею 72,4 кв.м., яка розташована у м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д (реєстраційний номер 2303850012101).
В обгрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт", маючи зареєстроване право власності на спірне самочинне збудоване нерухоме майно - магазин, нежитлову будівлю не обмежено в розпорядженні таким майном. Проте відсутність арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.
Ухвалою господарського суду від 10.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача Дніпровської міської ради.
Суд першої інстанції, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зазначив, що заява виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі позивача: Дніпровської міської ради про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19).
Колегія суддів зауважує, що у даній справі предметом позову є вимоги немайнового характеру, зокрема, усунення перешкод у користуванні майном.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, оскільки предметом позову є усунення перешкод у користуванні зайнятою земельною ділянкою та скасування державної реєстрації, тобто позовні вимоги немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду
Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі №906/1336/19, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, від 27.11.2023 у справі № 903/639/23.
Таким чином, оскільки спір є немайновим, рішення в якому не передбачає примусового виконання, то така підстава вжиття заходів забезпечення позову як ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог не повинна досліджуватися взагалі.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно суд констатує, що у випадку відчуження майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна та заборони реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, а отже, наявні підстави для забезпечення позову щодо предмету спору.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Вжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження майна та заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Проте господарський суд зазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви.
Колегія суддів звертає увагу на постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, де зауважено на тому, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у відповідача нерухомого майна, яке є безпосередньо пов'язаним із предметом спору (наявності зареєстрованих прав на нього). Заборона вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна мають на меті збереження статусу власника для правильного визначення складу сторін спору, а саме відповідача.
Вказане сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог без необхідності нового звернення до суду або ж доповнення позову новими обставинами, заміни відповідача тощо, що не сприятиме швидкому розгляду справи та дотриманню розумних строків.
При цьому не має вирішального значення для вжиття такого заходу забезпечення позову кількість операцій щодо нерухомого майна, адже сама по собі наявність у відповідача спірного майна та відсутність будь-яких обтяжень (за наявності судового спору) створює значний об'єктивний та обґрунтований ризик його відчуження відповідачем задля уникнення негативних наслідків для себе.
Водночас, у випадку заборони вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна, сам об'єкт залишається у власності відповідача, а у майбутньому такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Отже немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки за ним зберігаються права володіння та користування, а можливість розпоряджатися обмежується лише на певний час.
З урахуванням наведеного, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов передчасних висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія зазначає, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/80/25 та прийняття нового рішення про задоволення заяви виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі позивача: Дніпровської міської ради про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових права щодо об'єкту нерухомого майна - магазину, нежитлової будівлі, загальною площею 72,4 кв.м., яка розташована у м. Дніпро, вул. Березинська, 26Д (реєстраційний номер 2303850012101).
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/80/25 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі №904/80/25 скасувати.
Постановити нове рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТ Естейт» (код ЄДРПОУ 43965330) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - магазину, нежитлової будівлі, загальною площею 72,4 кв. м., яка розташована у м. Дніпро, вулиця Березинська, 26Д (реєстраційний номер 2303850012101).
Стягувач: Західна окружна прокуратура міста Дніпра Дніпропетровської області в особі позивача: Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,75; код ЄДРПОУ 26510514).
Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ Естейт" (49125, м.Дніпро, вул Березинська, буд. 26Д; код ЄДРПОУ 43965330).
Постанова є виконавчим документом, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання у строк до 18.07.2028.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття - 17.07.2025, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 05.08.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко