09.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/846/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 (суддя Загинайко Т.В.)
у справі № 904/846/24
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
про стягнення збитків
Позивач - Дніпропетровська обласна прокуратура звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№814/24 від 27.02.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1080658 грн. 74 коп. - збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 15.11.2021 № 03-1090/21-БО-Т.
Рішенням від 28.05.2024р. Господарським судом Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні позову Дніпропетровської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення 1 080 658 грн. 74 коп. Судові витрати у справі віднесено за рахунок Дніпропетровської обласної прокуратури.
Не погодившись з вказаним рішенням Дніпропетровською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області області від 28.05.2024 у справі № 904/846/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- судом першої інстанції безпідставно проігноровано доводи позивача з приводу встановлення обставин щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині включення до Реєстру споживачів постачальника, а також обставини наявності підстав для стягнення збитків;
- Дніпропетровською обласною прокуратурою під час переговорної процедури повідомлено Постачальника про список адрес 19-ти структурних підрозділів обласної прокуратури із зазначенням ЕІС-кодів, а найголовніше надано інформацію про ЕІС-коди точок комерційного обліку суб'єкту (символ «Z») розташовані у Дніпропетровській області - 16 об'єктів. Сторонами було укладено договір №03-1090/21-БО-Т постачання природного газу від 15.11.2021, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо ЕІС-коду споживача;
- після укладання договору Дніпропетровська обласна прокуратура неодноразово зверталася на електронну пошту Постачальника dnipro-bo@naftogaztrading.com.ua з вимогою забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника за цими 16 об'єктами та недопущення їх відключення від газопостачання;
- дії ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» щодо постачання природного газу за 3-ма об'єктами у місті Дніпрі є підтвердженням того, що відповідач визнав укладення договору, між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (в тому числі про ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником) та відповідач вчинив дії на виконання договору;
- в діях Постачальника наявна вина за заподіяння збитків позивачу;
- судом першої інстанції безпідставно не надано оцінки, тим обставинам, що Постачальник був обізнаний про наявність у споживача окремих точок комерційного обліку, проте, відповідачем не вчинено жодних дій для реалізації обов'язку щодо внесення споживача до реєстру, будь-які запити, листи, претензії споживачу не направлялися;
- внаслідок несвоєчасного внесення обласної прокуратури до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» Позивач автоматично опинився в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі Оператора ГТС, та постачання природного газу постачальником «останньої надії» в період з 15.11.2021 по 28.01.2022 здійснювалось за ціною, вищою, ніж ціною, визначеною у договорі, що завдало Позивачу збитки у розмірі 1 080 658,74 грн.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
13.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 09.07.2025 приймали участь представники сторін.
Представник позивача (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем - Дніпропетровською обласною прокуратурою, як споживачем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як постачальником, було укладено договір від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т постачання природного газу (надалі - Договір) (т. 1, а.с. 17-24).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
За умовами пункту 1.4 Договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) і присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Згідно з пунктом 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 19.12.2022 №5) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), у кількості 206,997 тис. куб. м, в тому числі по місяцям:
- жовтень 2021 - ;
- листопад 2021 - 41,715 тис. куб. м.;
- грудень 2021 - 43,055 тис. куб. м.;
- січень 2022 - 18,30612 тис. куб. м.;
- лютий 2022 - 26,21071 тис. куб. м.;
- березень 2022 - 27,16754 тис. куб. м.;
- квітень - 4,35337 тис. куб. м.;
- травень 2022 - 0,48128 тис. куб. м.;
- червень 2022 - 0,29329 тис. куб. м.;
- липень 2022 - 0,52083 тис. куб. м.;
- серпень 2022 - 0,47291 тис. куб. м.;
- вересень 2022 - 0,55788 тис. куб. м.;
- жовтень 2022 - 0,84906 тис. куб. м.,
- листопад 2022 - 19,85905 тис. куб. м.,
- грудень 2022 - 23,1550 тис. куб. м.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (далі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з пунктом 3.2 Договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 Договору).
За умовами пункту 6.4 Договору постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору.
Відповідно до пункту 7.6 Договору збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України.
Пунктом 13.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відповідно до пункту 13.5 Договору сторони зобов'язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п'ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін.
Отже, протягом періоду з 15.11.2021 по 31.12.2022 постачання природного газу до позивача повинно було здійснюватись відповідачем на підставі Договору від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т постачання природного газу.
Позивач зазначає, що у період з 02.11.2021 по 14.11.2021 обласна прокуратура не мала офіційно визначеного постачальника природного газу, жодного договору про постачання природного газу у цей період не діяло, у зв'язку з чим Дніпропетровську обласну прокуратуру автоматично приєднали на інформаційній платформі реєстру споживача Оператора ГТС до постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПОН).
Також позивач стверджує, що після укладання з відповідачем Договору від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т постачання природного газу внаслідок несвоєчасного внесення відповідачем шістнадцяти з дев'ятнадцяти об'єктів обласної прокуратури до реєстру споживачів Оператора ГТС, обласна прокуратура не увійшла до реєстру, як споживач газу, від ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у період з 02.11.2021 по 28.01.2022 та автоматично продовжувала вважатися споживачем постачальника "останньої надії" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Позивач листом від 12.01.2024 №34-26вих-24 пропонує відповідачеві добровільно відшкодувати завдані збитки у розмірі 1 080 658 грн. 74 коп. та попереджає про вжиття заходів щодо звернення до суду (т. 1, а.с. 34-36).
Отже, позивач стверджує, що сума збитків, завданих йому внаслідок недобросовісних та протиправних дій відповідача становить 1 080 658 грн. 74 коп., виходячи з розрахунку: 1 725 663 грн. 66 коп. (сума сплачена обласною прокуратурою за спожитий газ Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період 15.11.2021 по 28.01.2022) - 645 004 грн. 92 коп. (сума, яка повинна була бути сплачена обласною прокуратурою за спожитий газ Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у період з 15.11.2021 по 28.01.2022); відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Позивач - Дніпропетровська обласна прокуратура звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№814/24 від 27.02.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 080 658 грн. 74 коп. - збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т.
Відповідач у відзиві (вх.№13358/24 від 18.03.2024 та вх.№13398/24 від 18.03.2024) на позовну заяву просить відмовити Дніпропетровській обласній прокуратурі у задоволенні позовних вимог в повному обсязі судові витрати покласти на позивача, посилаючись на те, що: - згідно змісту позовної заяви прокуратура просить стягнути з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" збитки у розмірі 1 080 658, 74 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т; - даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання, продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору; - згідно з умовами пункту 1.5 зазначеного договору постачання природного газу споживачу здійснюється по двох точках виходу з ГТС, а саме АТ "Дніпрогаз" та АТ "Дніпропетровськгаз"; - 16.11.2021 Товариство подало запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника по точці виходу АТ "Дніпрогаз", цей запит було підтверджено 16.11.2021 та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 19.11.2021; - при реєстрації споживача по точці виходу АТ "Дніпропетровськгаз" на інформаційній платформі Оператора ГТС Товариство отримало повідомлення, що EIC код Споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання), в зв'язку з чим інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному суб'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням EIC коду споживача та відповідним EIC кодом вузла обліку; - ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2022 у справі №904/4107/22 задоволено спільну заяву ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та прокуратури про затвердження мирової угоди щодо сплати основного боргу прокуратури за договором з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у розмірі 1 814 265 грн. 52 коп. за період з 02.11.2021 по 28.01.2022 року; - розмір збитків, які, на думку прокуратури, підлягають відшкодуванню за рахунок товариства складають суму 1 080 658,74 грн.; - зазначена сума, на думку прокуратури, складається з наступного: прокуратура заплатила 1 725 663,66 грн. за мировою угодою у справі №904/4107/22 (сума сплачена прокуратурою за спожитий газ ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період 15.11.2021 по 28.02.2022 року) мінус 645004,94 грн. (сума, яка повинна була бути сплачена прокуратурою за спожитий газ ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у період з 15.11.201 по 28.01.2022) = 1080658,74 грн.; - згідно з пунктом 3.2 договору постачання газу від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС; - згідно з умовами пункту 1.5 зазначеного договору у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснюють оператори газорозподільних мереж, а саме АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", з якими споживач уклав відповідні договори; - при підписанні договору споживачем не було зазначено ЕІС-кодів вузлів обліку газу, за якими повинно було здійснюватися газопостачання за договором; - на офіційну адресу товариства інформацію від споживача щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу по точці виходу АТ "Дніпропетровськгаз", по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, товариством отримано листом прокуратури від 25.01.2022 №34-17/1вих-2022, відповідно; - товариство 26.01.2022 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника по точці виходу АТ "Дніпропетровськгаз", ці запити було підтверджено 27.01.2022 та зареєстровано в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання 29.01.2022; - товариством було забезпечено своєчасну реєстрацію споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника після надання необхідної інформації позивачем, отже, договір вважається укладеним 15.11.2021, але фактичне постачання природного газу розпочалось по точкам виходу АТ "Дніпропетровськгаз" 29.01.2022; - у пункті 2.3 договору визначено, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС; - пунктом 6.4 договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у реєстрі при дотриманні споживачем умов цього договору; - у межах справи №904/4107/22 встановлено, що типовий договір постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та позивачем укладено; - даний факт, на думку відповідача, підтверджує факт споживання прокуратурою, вже після укладення з ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" договору природного газу з ресурсу іншого постачальника, а тому прийняття природного газу від ТОВ "ГК "Нафтогаз України" було правомірною підставою виникнення у споживача зобов'язання з оплати; - оскільки матеріали справи не містять доказів самостійного обмеження прокуратурою споживання природного газу з ресурсу ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як то передбачено пунктом 21 розділу ІІ Правил постачання природного газу, ризик економічної неефективності укладеного договору лежить на позивачеві; - ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4107/22 затверджено мирову угоду від 27.02.2023 між прокуратурою та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", пунктом 2 якої визначено, що відповідач (прокуратура) визнає позовні вимоги, заявлені позивачем (ТОВ "ГК "Нафтогаз України") у справі № 904/4107/22 у загальному розмірі 2 488 088 грн. 04 коп., з яких 1 814 265 грн.52 коп. - основного боргу., 356 859 грн. 27 коп. - інфляційних втрат, 34 941 грн. 46 коп. - 3% (відсотки) річних та 282 021 грн. 79 коп. - пені, відповідач зобов'язується відповідно до пункту 3 Мирової угоди виплатити у повному обсязі суму основного боргу протягом 90 календарних днів з дня затвердження Мирової угоди судом шляхом перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача; - в позовній заяві прокуратурою зазначається, що нею 26.05.2023 було сплачено ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий природний газ за період з 02.11.2021 по 28.01.2022, укладання Мирової угоди та виплата суми заборгованості підтверджує визнання заборгованості та добровільну згоду прокуратури на її погашення, а також визнання постачальником природного газу за спірний період саме ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
Так, права споживача природного газу визначені статтею 13 Закону України "Про ринок природного газу", зокрема споживач має право на вільний вибір постачальника, безоплатну зміну постачальника, крім випадків, передбачених абзацом другим частини першої статті 14 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про ринок природного газу" усім споживачам гарантується право вибору постачальника. Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку іншу фінансову компенсацію у зв'язку із зміною постачальника (крім випадків, коли така плата або компенсація прямо передбачена договором постачання із споживачем, що не належить до категорії побутових споживачів).
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Згідно з пунктом 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (надалі - Правила) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (надалі - Оператори ГРМ/ГТС).
Пунктом 3 розділу І Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду, як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду, як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (надалі - Кодекс ГТС):
- Реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді;
- Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
При цьому, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
- поштову адресу об'єкта споживача.
Згідно з пунктом 37 розділу ІІІ Правил постачання природного газу постачальник є відповідальним за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.
Позивач зазначає, що обсяг спожитого позивачем природного газу у період з 15.11.2021 по 28.01.2022 становить 38 963,69 куб.м., ціна за 1 куб.м. постачання природного газу згідно Договору від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т становить 16,554 грн. Отже, на думку позивача, загальна сума, яка мала би бути сплачена обласною прокуратурою складає 645 004,924 грн. (38963,69 куб.м. / 1000 куб. м. х 16 554 грн. 00 коп.).
При цьому необхідно зазначити, що позивачем при розрахунку не враховано, що Додатковою угодою від 17.10.2022 №2 до Договору, пункт 4.1 Договору викладено у новій редакції, згідно з якою, зокрема, ціна природного газу за 1 000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553 грн. 89 коп.
Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору з боку відповідача позивач сплатив 1 725 663 грн. 66 коп. за Мировою угодою у справі №904/4107/22 (т. 1, а.с. 33).
Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/4107/22 було затверджено мирову угоду від 27.02.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Дніпропетровською обласною прокуратурою по справі № 904/4107/22 (т. 1, а.с. 25-32).
Отже, позивач стверджує, що сума збитків, завданих йому внаслідок недобросовісних та протиправних дій відповідача становить 1 080 658 грн. 74 коп., виходячи з розрахунку: 1 725 663 грн. 66 коп. (сума, сплачена обласною прокуратурою за спожитий газ Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у період 15.11.2021 по 28.01.2022) - 645 004 грн. 92 коп (сума, яка повинна була бути сплачена обласною прокуратурою за спожитий газ Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у період з 15.11.2021 по 28.01.2022).
За твердженням позивача, внаслідок несвоєчасного внесення відповідачем шістнадцяти з дев'ятнадцяти об'єктів обласної прокуратури до Реєстру споживачів Оператора ГТС, позивач не увійшов до реєстру як споживач газу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у період з 02.11.2021 по 28.01.2022 та автоматично продовжував вважатися споживачем постачальника "останньої надії" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та постачання природного газу постачальником "останньої надії" в період з 02.11.2021 по 28.01.2022 здійснювалось за ціною, вищою, ніж ціною, визначеною у Договорі, що завдало позивачу збитки у розмірі 1 080 658 грн. 74 коп.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 4 розділу VII Правил відшкодування збитків постачальником споживачу, що не є побутовим, здійснюється, зокрема, у разі якщо постачальник не забезпечив своєчасне включення споживача до власного Реєстру споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання (за умови, що споживачем не порушувались зобов'язання за договором постачання природного газу), що призвело до припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС, споживач має право вимагати від постачальника відшкодування вартості або об'єму недовідпущеного природного газу, який обчислюється виходячи з підтвердженого обсягу природного газу, визначеного договором постачання природного газу на відповідний період, з урахуванням періоду припинення газопостачання та вартості робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення.
Аналіз вказаного пункту Правил свідчить про те, що споживач має право вимагати від постачальника відшкодування збитків лише за наявності таких умов: 1) не забезпечення своєчасного включення споживача до Реєстру споживачів постачальника; 2) припинення розподілу/транспортування природного газу Оператором ГРМ/ГТС, тобто настання для споживача негативних наслідків.
Відповідно до пункту 7.6 Договору збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України.
Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора; вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 14.12.2021 у справі № 924/5/21.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Позивач у позові стверджує, що інформація про перелік об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу надавалась раніше на електронну пошту відповідача: dnipro-bo@naftogaztrading.com.ua.
Водночас, у розділі 14 Договору зазначена інша адреса електронної пошти відповідача: ngt@naftogaztrading.com.ua, ніж та, на яку вказує позивач.
З наданих позивачем до позовної заяви копій електронного листування з відповідачем не вбачається, яку саме інформацію надсилав позивач, який зміст надісланих ним файлів, вкладень.
Крім того, частина листування взагалі стосується не питань реєстрації об'єктів споживача, а інших організаційних питань - зауважень юристів, питань надіслання/отримання відповідних повідомлень (т. 1, а.с.70-120).
Натомість в матеріалах справи наявний лист позивача від 25.01.2022 №34-17/1 вих.-2022 "Щодо об'єктів споживання" скерований за адресою місцезнаходження відповідача, яким позивач повідомляє відповідача, що зареєстрований на інформаційній платформі Оператора ГТС в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання) та надає перелік об'єктів, по яких здійснюється постачання природного газу відповідно до умов Договору від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т (т. 2, а.с. 27).
Судом встановлено, що до вказаного листа доданий перелік об'єктів, по яких здійснюється постачання природного газу Дніпропетровській обласній прокуратурі з зазначенням ЕІС кодів (т. 1, а.с. 27 зворотня сторона).
Відповідач зазначає, що після отримання вказаного вище листа 26.01.2022 відповідачем було подано запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника по точці виходу АТ "Дніпропетровськгаз".
Ці запити було підтверджено 27.01.2022 та зареєстровано в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання 29.01.2022.
В той же час, чинним законодавством України, що регулює спірні правовідносини, та умовами Договору не визначено чіткого строку, протягом якого відповідач (постачальник) зобов'язаний здійснити реєстрацію позивача (споживача) у власному Реєстрі споживачів та інформаційній платформі Оператора ГТС.
Отже, відповідачем було забезпечене своєчасну реєстрацію позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів відповідача після надання необхідної інформації позивачем, що не спростовано скаржником.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Договір укладено 15.11.2021, але фактичне постачання природного газу розпочалось по точкам виходу АТ "Дніпропетровськгаз" 29.01.2022.
Також, загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об'єктами позивача з ресурсів відповідача складає:
- у листопаді 2021 - 4 754,12 куб.м;
- у грудні 2021 - 13 385,57 куб.м;
- у січні 2022 - 18 306,12 куб.м, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 18-20).
Пунктом 3.3 Договору визначено, що постачання (включення споживача до реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/4107/22 встановлено, зокрема, наступне:
- у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором ГТС за участю Операторів ГРМ об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 29.01.2021 автоматично включно до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України";
- факт включення Дніпропетровської обласної прокуратури до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується листом Оператора ГТС від 12.10.2022 №ТОВВИХ-22-10915, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Оператора ГРМ (форма №10), відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживачів.
Отже, позивач до укладення Договору з відповідачем, був включений в реєстр споживачів постачальника "останньої надії", про що позивач був обізнаний. При цьому укладаючи Договір з відповідачем, позивач надав згоду на те, що постачання природного газу відбудеться за умови відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до параграфу 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів
Також, положеннями підпункту 3 пункту 6.2 Договору передбачено обов'язок споживача самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі, зокрема невключення/виключення споживача до/з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС, однак, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вказаного обов'язку, а тому ризик економічної неефективності укладеного Договору лежить на позивачеві.
Крім того, у даному випадку суд констатує, що позивачем не доведено такого елементу складу цивільного правопорушення як наявність збитків, що, у свою чергу, виключає можливість з'ясування судом наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (порушення зобов'язання щодо своєчасного внесення позивача до Реєстру споживачів постачальника) та завданою шкодою у розмірі 1 080 658 грн. 74 коп.
Так, належних та допустимих доказів фактичного понесення позивачем збитків у розмірі 1 080 658 грн. 74 коп. (як-то, доказів сплати виставлених відповідачем рахунків) матеріали справи не містять, у той час, як визначений у Правилах порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реального їх понесення, не є підставою для стягнення збитків.
Колегія суддів приймає до уваги, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту завдання відповідачем збитків є не достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо завдання відповідачем збитків позивачеві, є менш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Щодо доводів апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.3.2 договору постачання газу від 15.11.2021 №03-1090/21-БО-Т (надалі також - Договір), за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Згідно з умовами пункту 1.5 зазначеного Договору, у разі якщо об'єкти Споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснюють оператори газорозподільних мереж, а саме АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», з якими Споживач уклав відповідні договори.
Пунктом 4 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 встановлено, що Оператор газотранспортної системи повинен вносити до інформаційної платформи актуалізовану інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи та інформацію про всіх суб'єктів ринку, з якими оператор газотранспортної системи уклав договір транспортування, у тому числі по прямих споживачах.
Так, при реєстрації Споживача по точці виходу АТ «Дніпропетровськгаз» на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що EIC код Споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання). Інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких Споживачів виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду Споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.
Відповідно до частини 1 пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, договір постачання природного газу повинен містити інформацію про EIC-коди суб'єктів ринку природного газу.
Ця інформація є істотною та обов'язковою для цього виду договору.
Згідно з абзацом 2 пункту 1.4 Договору Споживач несе відповідальність за достовірність інформації щодо об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу.
Однак, як встановлено судом та не спростовано апелянтом, при підписанні Договору Споживачем не було зазначено ЕІС-кодів вузлів обліку газу, за якими повинно було здійснюватися газопостачання за Договором.
Посилання скаржника, що інформація про перелік об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу надавалась раніше на електронну пошту Товариства не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки надані Позивачем до позовної заяви копії електронного листування з Відповідачем (додаток 18.16 Листування з ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг) не надають можливості з'ясувати, яку саме інформацію надсилав Позивач, який зміст надісланих ним файлів, вкладень. Крім того, частина листування взагалі стосується не питань реєстрації об'єктів Споживача, а інших організаційних питань - зауважень юристів, питань надіслання договору тощо. Також, частина листування не містить інформації щодо дати надіслання/ отримання відповідних повідомлень.
Поміж іншого, судом приймається до уваги, що листування здійснювалося позивачем не на електронну адресу відповідача, яка визначена пунктом 14 укладеного договору: ngt@naftogaztrading.com.ua.
Матеріалами справи засвідчується, що 16.11.2021, тобто на наступний після укладення Договору день, відповідач подав запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника по точці виходу АТ «Дніпрогаз».
Цей запит було підтвердженого 16.11.2021 та зареєстровано Позивача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 19.11.2021.
При цьому подаючи запит на інформаційній платформі Оператора ГТС Відповідач вказував ЕІС-код Позивача, який зазначено в Договорі, діючи у даному випадку правомірно.
В свою чергу, чинне законодавство України не наділяє постачальника повноваженнями самостійно визначати по яких саме точках комерційного обліку необхідно здійснювати постачання природного газу, і споживач може обирати різних постачальників на різні точки комерційного обліку.
Натомість на офіційну адресу Товариства інформація від Споживача щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу по точці виходу АТ «Дніпропетровськгаз», по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного Договору, надійшла за листом Прокуратури від 25.01.2022 №34-17/1вих-2022.
Варто зазначити, що у такому випадку реєстрація Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду Споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу
26.01.2022 відповідачем подано запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника по точці виходу АТ «Дніпропетровськгаз». Ці запити було підтверджено 27.01.2022 та зареєстровано в реєстрі Споживачів Постачальника з датою початку постачання 29.01.2022, що вказує на швидку реакцію Товариства у питанні забезпечення своєчасної реєстрації Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів Постачальника після надання необхідної інформації Позивачем, конкретних строків для чого Законом не визначено.
При цьому лише після надання Позивачем Відповідачу ЕІС-кодів точок обліку останній отримав можливість зареєструвати Позивача на інформаційній платформі оператора ГТС по точці виходу АТ «Дніпропетровськгаз».
Таким чином, твердження апелянта про його несвоєчасне включення до Реєстру споживачів відповідачем не знайшло свого підтвердження, тобто Позивачем недоведено вину Відповідача, що є одним з елементів цивільного правопорушення.
Так само Позивачем не доведено обізнаність Постачальника про наявність у Споживача окремих точок комерційного обліку, зокрема, шляхом надання прокуратурою інформації про ЕІС-коди точок комерційного обліку суб'єкту по всім об'єктам, доказів чого матеріали справи не містять.
Відтак, незважаючи на те, що Договір укладено 15.11.2021, фактичне постачання природного газу розпочалось по точкам виходу АТ «Дніпропетровськгаз» 29.01.2022.
Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об'єктами Споживача з ресурсів Товариства складає:
- у листопаді 2021 року 4 754,12 куб.м;
- у грудні 2021 року 13 385,57 куб.м;
- у січні 2022 року 18 306,12 куб.м,
що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними Сторонами.
Як вже було зазначено, пунктом 3.3 договору передбачено, що постачання (включення споживача до реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог п.5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Водночас, як встановлено Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/4107/22 : «згідно з листом Оператора ГТС від 12.10.2022 №ТОВВИХ-22-6848 Споживач був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у період з 02.11.2021 по 28.01.2022 ».
Тобто, у спірний період Прокуратура була включена в реєстр споживачів постачальника «останньої надії».
При цьому укладаючи договір, позивач надав згоду на те, що постачання природного газу відбуватиметься після фактичної зміни постачальника на ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
Також, судом звертається увага на те, що відповідно до п.1 гл.5 розд. IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З огляду на зазначене, Товариство є відповідальним за обсяги спожитого природного газу споживачем не з моменту укладення договору, а з моменту реєстрації споживача в інформаційній платформі оператора ГТС.
Відповідно до п.3 гл.4 розд. VI Кодексу ГРМ присвоєння ЕІС-коду окремій точці комерційного обліку споживача здійснюється Оператором ГРМ за наявності у споживача більше однієї точки комерційного обліку згідно з договором розподілу природного газу за умови: розміщення точок комерційного обліку споживача на територіях відокремлених підрозділів (філій) Оператора ГРМ, що потребує окремого обліку природного газу; письмової вимоги споживача щодо можливості постачання природного газу на його окремі об'єкти (точки комерційного обліку) різними постачальниками.
Тобто, такий споживач має право укладати договори постачання природного газу з різними постачальниками на різні точки комерційного обліку.
Однак, як встановлено судом та не спростовано скаржником, інформація в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання) природного газу при укладенні договору споживачем Постачальнику не надавалась та в Договорі зазначена не була (що визнається самим позивачем).
Крім того, у межах справи № 904/4107/22 було встановлено, що типовий договір постання природного газу між постачальником «останньої надії» та позивачем укладено.
Даний факт підтверджує факт споживання Прокуратурою, вже після укладення з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договору, природного газу з ресурсу іншого постачальника, а тому прийняття природного газу від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було правомірною підставою виникнення у споживача зобов'язання з оплати.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів самостійного обмеження Прокуратурою споживання природного газу з ресурсу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як то передбачено п.21 розд. ІІ Правил постачання природного газу, ризик економічної неефективності укладеного договору лежить на позивачеві.
Поміж іншого, судом враховується, що Позивач, як суб'єкт ринку природного газу, мав право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей та міг перевірити, за яким постачальником зареєстровані його точки обліку, та у разі відсутності наміру отримувати природний газ від постачальника "останньої надії", Позивач, відповідно до статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", міг змінити останнього, якщо його не задовольняли умови постачання.
Звідси, Прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами порушення Товариством умов договору та положень чинного законодавства в частині внесення позивача в реєстр споживачів постачальника.
Колегія суддів наголошує, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 (п. 14 постанови).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Необхідно зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке стало підставою для вимог про стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази, зокрема і ті, що вказують на обставини (підстави, причини), за яких позивач саме у спірний період зазнав втрат, що призвели до стверджуваної суми збитків (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 04.11.2021 у справі № 910/5723/20.
Таким чином, у даній справі відсутність вини в поведінці відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між цими діями/бездіяльністю та заподіянням збитків, а також недоведеність їх розміру унеможливлює задоволення позовних вимог.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення в їх сукупності, що є необхідною умовою для притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків, наслідком чого є відмова у задоволенні позову.
Необхідно зауважити, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами права, які їх регулюють, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 у справі № 904/846/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2024 у справі №904/846/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 05.08.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко