вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" липня 2025 р. Справа №911/1718/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від прокуратури: Стретович М.О.
від позивача: Кислицька Ю.О.
від відповідача: Поцелов А.О.
від третьої особи: Шпінь В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 (повний текст складено 05.05.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 (повний текст складено 05.05.2025)
у справі №911/1718/24 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом виконувача обов'язків керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва
в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Медичні закупівлі України"
про стягнення 7 052 370,00 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Виконувач обов'язків керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (далі - ТОВ "Автоспецпром") про стягнення 3 621 670,00 грн пені та 3 430 700,00 грн штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю від 23.09.2021 №09/237-09/2021, укладеним відповідачем як постачальником з Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (далі - ДП "Медзакупівлі України") як замовником, щодо поставки товару у визначений строк. Прокурор при цьому посилається на те, що ДП "Медзакупівлі України" у спірних правовідносинах діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та було замовником товару в обсязі та у межах видатків, що визначені МОЗ України як розпорядником бюджетних коштів вищого рівня. Прокурор з посиланням на правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 зазначає, що використання бюджетних коштів становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, неефективне витрачання коштів бюджету може порушувати економічні інтереси держави у правовідносинах, а МОЗ України зобов'язане забезпечити законність та ефективність використання ДП "Медзакупівлі України" коштів державного бюджету за договором про закупівлю. Однак МОЗ України (позивач) не вжило заходів з усунення порушень відповідачем умов договору про закупівлю та не здійснило захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі №911/1718/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ДП "Медзакупівлі України"
Також, до Господарського суду Київської області надійшли заява ТОВ "Автоспецпром" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі №911/1718/24 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави, в особі МОЗ України про стягнення з ТОВ "Автоспецпром" на користь МОЗ України 3 430 700,00 грн штрафу та 3 621 670,00 грн пені, оскільки МОЗ України не є управненою особою на стягнення цієї неустойки і ця неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет та контролюються МОЗ України.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 заяву ТОВ "Автоспецпром" про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат шляхом стягнення 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ТОВ "Автоспецпром" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу у даній справі в загальній сумі 120 000,00 грн суд першої інстанції, для цілей їх відшкодування за рахунок прокуратури, обмежив розміром 20 000,00 грн, виходячи з критерію розумності та неминучості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішеннями місцевого господарського суду, Київська міська прокуратура звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та додаткове рішення від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокуратура посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі прокуратура зазначає, що суд першої інстанції не врахував пояснення ДП "Медзакупівлі України", у яких воно вказало, що сплачені штрафні санкції за державними контрактами не належать підприємству, а з рахунків підприємства повертаються бухгалтерією в обов'язковому порядку до Державного бюджету України. Через їх несплату відповідачем державі завдано збитки, оскільки Державним бюджетом України недоотримані кошти. Отже, прокурором у справі визначено ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави та стягнення МОЗ України, як головним розпорядником бюджетних коштів, штрафних санкцій за державним контрактом до Державного бюджету України за вимогою пункту 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури у справі №911/1718/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.06.2025. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1718/24. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 13.06.2025.
11.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1718/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 заяву про самовідвід судді Шапрана В.В. від розгляду апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 задоволено. Справу №911/1718/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025 справу №911/1718/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Руденко М.А.
Суддя Буравльов С.І., який входить до складу колегії суддів перебував у відпустці з 30.06.2025 до 04.07.2025.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, у зв'язку з перебування судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 справу №911/1718/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.07.2025.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу
05.06.2025, через систему "Електронний суд", ДП "Медзакупівлі України" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення від 23.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Так, у відзиві третя особа зазначає, що кошти від штрафних санкцій, що застосовуються відповідно до закону, не відносяться до переліку власних надходжень бюджетних установ, встановленим статтею 13 Бюджетного кодексу України, який є вичерпним, отже не є власними коштами ДП "Медзакупівлі України", і у випадку їх надходження на рахунок бюджетної установи, останнє має обов'язок їх перерахувати до доходу бюджету, за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші доходи". У випадку, якщо ДП "Медзакупівлі України" отримає неустойку від відповідача і не перерахує до Державного бюджету це може бути кваліфіковано як бюджетне правопорушення, оскільки відповідно до статті 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", статті 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", статті 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", пункту 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, одержана сума пені підлягає перерахуванню до доходів загального фонду Державного бюджету України.
12.06.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Автоспецпром" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції цілком законно не застосовано пункт 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, з посиланням на актуальну практику Верховного Суду, дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню, сплата якої передбачається у договірних відносинах. Безпідставним є посилання прокуратури на те, що штрафні санкції за невиконання бюджетного зобов'язання підлягають стягненню до Державного бюджету України відповідно до вимог пункту 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України і так само безпідставним посиланням є те, що пеня та штраф за договором підлягають стягненню на користь МОЗ України.
На переконання відповідача, оскільки в пункті 9.2 договору сторони погодили, що постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, доводи прокурора про необхідність стягнення пені безпосередньо на користь головного розпорядника бюджетних коштів з подальшим їх перерахуванням до Державного бюджету України, а не на рахунок третьої особи, є безпідставними. При цьому, та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, були виділені за рахунок капітальних трансфертів підприємствам (установам, організаціям) з загального фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 2301220 (КЕКВ 3210), не нівелюють умов договору, оскільки умови про сплату пені та штрафу можуть встановлюватись сторонами у договорі і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня та штраф за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок третьої особи у справі.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 24.07.2025 з'явились прокурор та представники учасників справи.
Прокурор, представники позивача та третьої особи у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
ДП "Медзакупівлі України" засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ України, що підтверджується статутом ДП "Медзакупівлі України", в чинній редакції 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ статуту, ДП "Медзакупівлі України" утворене з метою забезпечення консультаційної та іншої діяльності, спрямованої на організацію і проведення процедур закупівель лікарських засобів, медичних виробів, допоміжних засобів, медичної техніки та інших товарів медичного призначення та послуг, а також закупівель за рамковими угодами медичних товарів і послуг в інтересах замовників відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на надання послуг із забезпечення закладів охорони здоров'я та інших підприємств і організацій, незалежно від форм власності, обладнанням, інвентарем, продовольчими товарами, медичними товарами, автотранспортом.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ статуту, основними завданнями ДП "Медзакупівлі України" є, зокрема, організація та проведення процедур закупівель медичних товарів та послуг в інтересах замовників.
ДП "Медзакупівлі України" є юридичною особою публічного права (пункт 1 розділу ІІІ статуту), має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків (пункт 5 розділу ІІІ статуту) та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з законодавством (пункт 7 розділу ІІІ статуту). Держава та Уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України) та іншими законами України. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Уповноваженого органу управління (пункти 8 та 9 розділу ІІІ статуту ДП "Медзакупівлі України"). Майно Підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 1 розділу IV статуту), основним показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (пункт розділу X статуту).
З наведених положень статуту ДП "Медзакупівлі України" вбачається, що останнє є державним унітарним комерційним підприємством, відповідно до статей 73, 74 ГК України, які визначають поняття державного унітарного та державного комерційного підприємств.
Також, як вбачається з розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №1405-р та постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 №1093, ДП "Медзакупівлі України", на момент виникнення спірних правовідносин, які є предметом розгляду у справі №911/1718/24, визначено централізованою закупівельною організацією для проведення тендерів та закупівель за рамковими угодами лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та спеціалізованого санітарного транспорту в інтересах МОЗ України, згідно з Законом України "Про публічні закупівлі", за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних програм, визначених МОЗ України.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році" (зі змінами станом на час виникнення спірних правовідносин) ДП "Медзакупівлі України" визначено замовником, який здійснює закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту, згідно з Законом України "Про публічні закупівлі".
Наказом МОЗ України від 07.07.2021 №1385 затверджено паспорт бюджетної програми на 2021 рік за КПКВК 2301220 КФКВК 0763 "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я" обсягом бюджетних призначень 2 000 000,00 грн, з яких з загального фонду Державного бюджету України для закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту для центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф було передбачено фінансування на загальну суму 1 357 129,10 грн.
Метою цієї бюджетної програми визначено забезпечення вчасного, якісного та ефективного реагування на випадки невідкладних станів, одним з завдань - забезпечення центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф спеціалізованим санітарним транспортом екстреної медичної допомоги типів В та С.
Відповідно до інформації системи Prozorro на вебпорталі за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-08-14-000010-a ДП "Медзакупівлі України" 14.08.2021 оприлюднило оголошення про проведення спрощеної процедури закупівлі за предметом: спеціалізований санітарний транспорт (Тип В 4х4) - автомобілі швидкої медичної допомоги, кількість товарів - 49 штук; кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 27.08.2021; строк поставки - до 15.12.2021; ідентифікатор закупівлі №UA-2021-08-14-000010-a. Зазначена закупівля проводилась за кошти Державного бюджету України на виконання бюджетної програми "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році".
За результатами проведення процедури вказаної спрощеної закупівлі, 23.09.2021 між ДП "Медзакупівлі України" (замовник) та ТОВ "Автоспецпром" (постачальник) укладено договір про закупівлю №09/237-09/2021, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити замовнику спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В (далі - товар), а замовник взяв не себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором про закупівлю.
Найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).
Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми "Розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізація і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році" (пункт 1.4 договору).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору поставка товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020 на умовах DDP.
Відповідно до пункту 2.3 договору адреса(-и) пункту(-ів) поставки товару (у межах переліку центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф) визначаються замовником в заявці на поставку товару, складеної замовником за формою, встановленою у додатку №2 до цього договору (далі - заявка на поставку).
За умовами пункту 2.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після підписання уповноваженими представниками постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку товару, акта приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у додатку 6 до порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, акта огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200, та підписання сторонами видаткової накладної та/або акта приймання товару, згідно з розділом 6 цього договору.
Підписанням акта приймання-передачі транспортного засобу та акта огляду реалізованого транспортного засобу постачальник підтверджує факт поставки товару, а з моменту фактичного отримання товару та підписання між замовником та кінцевим набувачем видаткової накладної та/або акта приймання товару, у кінцевого набувача виникає право власності на товар (пункт 2.5.2 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна ціна товару складає 82 810 000,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Оплата за партію поставленого товару за цим договором здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акта приймання товару за місцем призначення, визначеним відповідно до пункту 2.3 цього договору, за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника. Замовником може проводитись попередня оплата з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4 та підпункт 3.4.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.
Згідно з пунктом 4.6 договору датою поставки товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акту приймання товару.
У пункті 8.3.1 договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
У статті 9 договору про закупівлю замовник та постачальник встановили відповідальність сторін цього договору за його порушення.
У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, прострочення усунення недоліків товару згідно з пунктами 6.3, 7.6, 7.9.3 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання (пункт 9.2 договору).
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 9.7 договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31.12.2021, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання (пункт 11.1 договору).
Згідно з пунктом 1 специфікації, яка є додатком №1 до договору, під товаром, що постачається за цим договором, розуміється: Спеціалізований санітарний транспорт екстреної медичної допомоги типу В як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування - легкові автомобілі (НК 024:2019-35988 Автомобільна швидка допомога).
У пункті 2 специфікації сторони обумовили обсяг партії товару: найменування - Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип В (Спеціалізований санітарний транспорт (Тип В 4x4)); кількість - 49 одиниць; ціна за одиницю - 1 690 000,00 грн без ПДВ, ціна всього товару - 82 810 000,00 грн.
Додатковими угодами №1 від 22.10.2021, №2 від 11.02.2022, №3 від 28.02.2022, №4 від 25.04.2022, №5 від 28.06.2022, №6 від 23.08.2022, №7 від 21.10.2022 та №8 від 20.01.2023 сторони договору неодноразово продовжували строк його дії, а саме: до 14.02.2022, до 28.02.2022, до 30.04.2022, до 30.06.2022, 23.08.2022, до 21.10.2022, до 28.10.2022 та до 28.04.2023 відповідно.
Відповідно до платіжного доручення від 27.10.2021 №24 ДП "Медзакупівлі України" перерахувало на банківський рахунок ТОВ "Автоспецпром" грошові кошти в сумі 82 810 000,00 грн, що є предоплатою 100% вартості товару, що підлягав постачанню замовнику за договором про закупівлю.
У заявці ДП "Медзакупівлі України" на поставку №1 (уточнююча №3) від 28.02.2022 датою поставки товару в кількості 49 одиниць встановлено - до 30.03.2022 включно.
У заявці ДП "Медзакупівлі України" на поставку №1 (уточнююча №10) від 14.10.2022 датою поставки товару в кількості 45 одиниць визначено - до 28.10.2022 включно.
У заявці ДП "Медзакупівлі України" на поставку №1 (уточнююча №11) від 02.02.2023 датою поставки товару в кількості 45 одиниць визначено - до 28.03.2023 включно.
Учасники спору не заперечують, що в рамках виконання спірного договору ТОВ "Автоспецпром" у період з 02.03.2022 до 06.06.2023 фактично передало, а ДП "Медзакупівлі" прийняло 48 одиниць товару, а саме:
- 02.03.2022 - 4 одиниці автомобілів, згідно з видатковими накладними від 02.03.2022 №№11/30, 11/31, 11/32, 11/33;
- 03.03.2022 - 16 одиниць автомобілів, згідно з видатковими накладними від 03.03.2022 №№75/1, 75/2, 75/3, 75/4, 75/5, 75/6, 75/7, 75/8, 75/9, 75/11, 75/12, 75/13, 75/14, 75/15, 75/16, 75/17;
- 06.06.2023 - 28 одиниць автомобілів, згідно з видатковими накладними від 06.06.2023 №№50/1, 50/2, 50/3, 50/4, 50/5, 50/6, 50/7, 50/8, 50/9, 50/10, 50/11, 50/12, 50/13, 50/14, 50/15, 50/16, 50/17, 50/18, 50/19, 50/20, 50/21, 50/22, 50/23, 50/24, 50/25, 50/26;
- одна одиниця товару (один автомобіль) залишилась не поставленою.
Як вбачається з претензії ДП "Медзакупівлі України" від 07.12.2023 №05/7270-12/2023, у зв'язку з простроченням поставки товару за договором про закупівлю, ДП "Медзакупівлі України, як замовник, нарахувало постачальнику (ТОВ "Автоспецпром") пеню за період прострочення поставки 28 одиниць товару з 29.03.2023 до 06.06.2023 в сумі 3 312 400,00 грн, пеню за період прострочення поставки 1 одиниці товару за період з 29.10.2022 до 07.12.2023 в сумі 309 270,00 грн та штраф в сумі 3 430 700,00 грн за прострочення поставки 28 одиниць товару на строк понад 30 днів, що становить 7% від вартості вказаних 28 одиниць товару.
Наведеною претензією від 07.12.2023 №05/7270-12/2023 нараховану постачальнику за договором про закупівлю неустойку в загальній сумі 7 052 370,00 грн ДП "Медзакупівлі України" просило ТОВ "Автоспецпром" перерахувати на банківський рахунок ДП "Медзакупівлі України" в АТ "Державний експортно-імпортний банк України".
В подальшому, як вбачається з листа ДП "Медзакупівлі України" від 24.04.2024 №02/1691-04/2024 та публічно доступних даних Єдиного державного реєстру судових рішень, в лютому 2024 року ДП "Медзакупівлі України" самостійно звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Автоспецпром" 7 052 370,00 грн неустойки, нарахованої за договором про закупівлю (справа №911/395/24). Разом з позовною заявою у справі №911/395/24 ДП "Медзакупівлі України" подало клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, в задоволенні якого суд у справі №911/395/24 відмовив. Позовна заява у справі №911/395/24 залишена без руху та в подальшому, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою від 20.03.2024 позовна заява повернута ДП "Медзакупівлі України".
Листом від 24.04.2024 №02/1691-04/2024 ДП "Медзакупівлі України" звернулося до Офісу Генерального прокурора, у зв'язку з потребою у захисті державних інтересів зі стягнення неустойки внаслідок порушення строків поставок спеціалізованого санітарного транспорту. У цьому листі ДП "Медзакупівлі України" стверджувало, що у разі надходження коштів неустойки на розрахунковий рахунок ДП "Медзакупівлі України" ці кошти будуть перераховані на казначейський рахунок.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор стверджує, що ТОВ "Автоспецпром" поставило частину обумовленого договором про закупівлю товару (28 одиниць автомобілів) із значним порушенням строку поставки, а 1 автомобіль недопоставлений. З цих підстав прокурором заявлено до стягнення з ТОВ "Автоспецпром" на користь МОЗ України пеню за прострочення поставки товару за період з 29.03.2023 до 06.06.2023 в сумі 3 312 400,00 грн, пеню за прострочення поставки 1 одиниці товару за період з 29.10.2022 до 07.12.2023 в сумі 309 270,00 грн, а також штраф в сумі 3 430 700,00 грн за прострочення поставки 28 одиниць товару на строк понад 30 днів, що становить 7% від вартості вказаних 28 одиниць товару.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплений основоположний принцип договірного права "pacta sunt servanda", відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між ДП "Медзакупівлі України" та ТОВ "Автоспецпром" договір за своєю правовою природою є договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як слушно зауважив місцевий господарський суд, предметом позовних вимог прокурора у цій справі є не стягнення (повернення) бюджетних коштів, які сплачені за товар, а стягнення договірної неустойки. Прокурор, у межах даної справи, не оспорює правомірність та ефективність використання бюджетних коштів для оплати замовником закупівлі авансу за товар на підставі укладеного договору про закупівлю та не оспорює правомірність укладеного між ДП "Медзакупівлі України" та ТОВ "Автоспецпром" договору про закупівлю. Предметом заявленого прокурором позову є не повернення бюджетних коштів, які виділені з державного бюджету та використані для оплати вартості товару авансом за укладеним договором про закупівлю, а стягнення договірної неустойки.
Відтак, вказані доводи прокурора не можуть бути підставою для висновку про те, що МОЗ України має право на отримання цієї неустойки за договором про закупівлю від постачальника, та що нараховані за цим договором про закупівлю пеня та штраф є бюджетними коштами, беручи до уваги, що МОЗ України не було стороною укладеного між ДП "Медзакупівлі України" та ТОВ "Автоспецпром" договору про закупівлю, а отже і не було управненою стороною на отримання такої договірної неустойки.
Так само, той факт, що ДП "Медзакупівлі України" засноване на державній власності та належить до сфери управління МОЗ України, сам по собі не змінює правову природу договірної неустойки та не перетворює нараховану за договором неустойку в бюджетні кошти.
При цьому, як вбачається з розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №175-р, утворенню ДП "Медзакупівлі України", як закупівельної організації, передувало спочатку схвалення урядом стратегії реформування системи публічних закупівель ("дорожньої карти") в рамках зобов'язання України щодо приведення системи публічних закупівель у відповідність із стандартами ЄС. Вказаною стратегією передбачено інституційну реформу публічних закупівель та запровадження механізму централізованої закупівлі, враховуючи, що централізована модель сприяє стандартизації, професіоналізації, правовій визначеності, запровадженню гнучких методів закупівлі. Одним із завдань цієї інституційної реформи була професіоналізація публічних закупівель, що надасть можливість підвищити якість та керованість процесом організації процедур закупівлі, забезпечить економію бюджетних коштів, посилить підзвітність замовників та дозволить інтегрувати функцію публічних закупівель у цілісну систему управління державними фінансами.
В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 №582-р схвалена Концепція реформування механізмів публічних закупівель лікарських засобів та медичних виробів, яка містила обґрунтування необхідності утворення окремо ЦЗО в системі охорони здоров'я. Як вказувалось у Концепції, система централізованих закупівель МОЗ та децентралізованих закупівель на регіональному рівні була неефективною протягом багатьох років (неприйнятно високі ціни, зволікання з проведенням тендерів, небажання компаній брати участь у торгах, що призвело до зниження конкуренції, нестачі лікарських засобів тощо, проблема корупції). Оскільки наслідками таких проблем у публічних закупівлях лікарських засобів та медичних виробів є загрози для людського життя, збереження існуючої системи здійснення публічних закупівель лікарських засобів та медичних виробів було неприпустимим, тому Верховна Рада України прийняла рішення про тимчасову, до 31.03.2019, передачу публічних закупівель лікарських засобів та медичних виробів від МОЗ до спеціалізованих організацій, що здійснюють закупівлі, ухваливши Закон України від 19.03.2015 №269-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення своєчасного доступу пацієнтів до необхідних лікарських засобів та медичних виробів шляхом здійснення державних закупівель із залученням спеціалізованих організацій, які здійснюють закупівлі". В рамках реалізації вказаної Концепції, яка охоплювала період до 31.12.2021, передбачено створення централізованої закупівельної організації, що забезпечить здійснення закупівель медичних товарів, орієнтованих на потреби пацієнта. Основними принципами діяльності такої закупівельної організації були визначені: ефективність; прозорість та доброчесність.
Як зазначалось у Концепції, принцип ефективності включає, зокрема: контроль виконання договорів; професіоналізацію кадрів; консолідацію обсягів медичних товарів для здійснення закупівель та укладення рамкових угод; довгострокове планування закупівель медичних товарів на підставі затвердженої та економічно обґрунтованої методології, розробленої з урахуванням світового досвіду; збільшення рівня конкуренції; запровадження системи управління ризиками (розділ "Шляхи і способи розв'язання проблеми" вказаної Концепції).
Після утворення ДП "Медзакупівлі України" як юридичної особи (дата державної реєстрації - 25.10.2018) постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 №1172 затверджена нова редакція Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 №298 (далі - Порядок).
Цей Порядок (із змінами та доповненнями, станом на момент укладення договору про закупівлю від 23.09.2021) визначає механізм використання коштів, передбачених МОЗ у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я (пункт 1 Порядку).
Згідно з пунктом 2 цього Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем програм є МОЗ України, а одержувачем бюджетних коштів є ДП "Медзакупівлі України", що належить до сфери управління МОЗ України і одержує кошти на виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я в частині доведеного до нього переліку напрямів профілактики, діагностики та лікування протягом відповідного бюджетного періоду.
Відповідно до пункту 6 Порядку бюджетні кошти спрямовуються, зокрема:
- на закупівлю лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, інших товарів (далі - товари) і послуг;
- на виконання ДП "Медзакупівлі України" програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я в частині доведеного до нього переліку напрямів профілактики, діагностики та лікування, зокрема оплату праці, нарахування на оплату праці, предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, оплату послуг, видатків на відрядження, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, інших поточних видатків, придбання обладнання і предметів довгострокового користування.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2021 №339 "Деякі питання розвитку системи екстреної медичної допомоги у 2021 році" (із змінами станом на час виникнення спірних правовідносин) безпосередньо само ДП "Медзакупівлі України" визначено замовником, який здійснює закупівлі спеціалізованого санітарного транспорту, згідно з Законом України "Про публічні закупівлі".
Із наведених положень законодавства вбачається, що ДП "Медзакупівлі України" у спірних правовідносинах було безпосереднім замовником централізованої закупівлі санітарного транспорту екстреної медичної допомоги та стороною покупця за договором про закупівлю.
Крім того, як вбачається з Порядку, одержані ДП "Медзакупівлі України" бюджетні кошти на виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я, в частині доведеного до нього переліку напрямів профілактики, діагностики та лікування спрямовуються не тільки на закупівлю самих товарів (лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів, санітарного транспорту тощо), а й на покриття відповідних поточних витрат цього державного підприємства у зв'язку із виконанням ним таких програм та заходів.
Із наведених положень законодавства також недвозначно випливає, що після інституційної реформи системи публічних закупівель у сфері охорони здоров'я до функцій ДП "Медзакупівлі України", як спеціалізованого державного підприємства, яке утворене з метою здійснення централізованих закупівель у сфері охорони здоров'я за бюджетні кошти, відноситься не тільки підготовка та проведення тендеру (підготовка тендерної документації, публікація оголошення про проведення публічної закупівлі, визначення переможця тендеру), а й безпосередньо укладення як замовником відповідних договорів про закупівлю санітарного транспорту екстреної медичної допомоги та здійснення усіх прав та обов'язків сторони замовника (покупця) у такому договорі, в т.ч. здійснення, у разі необхідності, відповідної претензійно-позовної роботи як замовником централізованої закупівлі щодо своїх контрагентів-постачальників.
На переконання колегії судді, місцевий господарський суд обґрунтовано не погодився з доводами прокурора, МОЗ України та ДП "Медзакупівлі України" про те, що нараховані суми пені та штрафу належать до доходів Державного бюджету України, відповідно до вимог пункту 23 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України.
Так, пунктом 23 частини 2 зазначеної статті Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини 3 цієї статті, пунктами 37-39 частини 1 статті 64, пунктом 13 частини 1 статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини 1 статті 66 цього Кодексу).
Зазначена норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про неустойку, сплата якої передбачається у договірних відносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №909/532/23, від 09.08.2024 у справі №917/1957/23, від 09.09.2024 у справі №902/1372/23.
Натомість, відповідно до частин 1-3 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Таким чином, за загальним правилом, яке випливає із статті 626 ЦК України, договір створює права та обов'язки лише для сторін, які його уклали, а не для третіх осіб.
Отже, між ТОВ "Автоспецпром" та ДП "Медзакупівлі України" виникли договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Таким чином, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Тобто передбачена в договорі про закупівлю неустойка, у разі порушення відповідачем-постачальником строків поставки, насамперед є способом захисту інтересів ДП "Медзакупівлі України", як сторони покупця у договорі у вигляді компенсації можливих втрат, які виникають внаслідок порушення постачальником умов договору і точний розмір яких не завжди може бути доведений покупцем (наприклад, витрат покупця на проведення повторного тендеру, витрат у зв'язку із закупівлею товарів, які не були поставлені контрагентом-постачальником, у іншого постачальника за більш високими цінами, тощо).
При цьому, частинами 1, 3 статті 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині 2 цієї статті.
Наведені вище положення ГК України та ЦК України свідчать про те, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які його сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки сторони погодили умову про те, що за порушення строку поставки чи непередачу товару постачальник сплачує пеню замовнику та додатково штраф, доводи прокурора та ДП "Медзакупівлі України" про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України, а не на рахунок третьої особи, є безпідставними. Та обставина, що грошові кошти, які відповідач отримав в рахунок оплати за договором, виділені з державного бюджету, не нівелюють умов договору, оскільки умови про сплату пені та штрафу можуть встановлюватись сторонами у договорі, і його сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня та штраф за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок ДП "Медзакупівлі України".
Аналогічний правовий висновок міститься в пунктах 83-86 постанови Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №909/532/23.
Тому доводи ДП "Медзакупівлі України" про те, що сплачені відповідачем кошти у вигляді штрафних санкцій державному підприємству є транзитними коштами, які в подальшому з рахунку останнього як державного підприємства повертаються до державного бюджету, є хибними у цьому спорі, оскільки такі кошти є насамперед компенсацією витрат та інших збитків, які ДП "Медзакупівлі України" понесло або може понести внаслідок невиконання чи неналежного виконання його контрагентом-постачальником своїх договірних зобов'язань.
Якщо ж в силу наявності відносин управління між МОЗ України, як органом управління та ДП "Медзакупівлі України", як підконтрольного підприємства ці кошти будуть в подальшому перераховані до державного бюджету, то це само по собі не означає, що первісно отримані ДП "Медзакупівлі України" від відповідача кошти у вигляді штрафних санкцій були коштами державного бюджету. До того ж, ДП "Медзакупівлі України" не надало доказів отримання коли-небудь від ТОВ "Автоспецпром" коштів у вигляді штрафних санкцій.
Також судом першої інстанції відмічено суперечливість правової позиції самого ДП "Медзакупівлі України" в питанні особи, управненої на стягнення договірної неустойки у спірних правовідносинах, враховуючи, що спочатку в претензії від 07.12.2023 та при поданні позову у справі №911/395/24 ДП "Медзакупівлі України" визнавало себе, а не МОЗ України, управненою особою на стягнення неустойки, а у справі №911/1718/24 стверджує, що належним позивачем за вимогами про стягнення неустойки є МОЗ України.
Крім того, висновок прокурора про те, що кінцевим строком для виконання постачальником зобов'язання з поставки товару було 28.10.2022 або 28.03.2023, колегія суддів вважає передчасним, адже прокурором не враховано, що в пункті 11.1 договору про закупівлю передбачений строк його дії (до 31.12.2021), який додатковими угодами продовжувався, в той час як кінцевим строком поставки за умовами даної публічної закупівлі було 15.12.2021.
Так, згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на момент публікації оголошення проведення закупівлі) в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, що оприлюднюється замовником, відповідно до статті 10 цього Закону, обов'язково зазначається, зокрема, строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг.
В оголошенні про проведення спрощеної/допорогової закупівлі строком поставки товару визначено - до 15.12.2021.
Відповідно до пункту 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника, у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
У зв'язку з наведеним, заявка ДП "Медзакупівлі України" на поставку №1 (уточнююча №11) від 02.02.2023, у якій датою поставки товару в кількості 45 одиниць визначено 28.03.2023 включно, сама по собі не є безспірним доказом того, що кінцевим строком поставки товару за вказаною закупівлею була календарна дата 28.03.2023, беручи до уваги, що первісно в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі кінцевим строком поставки було 15.12.2021.
Той факт, що ДП "Медзакупівлі України" та ТОВ "Автоспецпром" у цьому спорі погоджуються з правовою позицією прокурора у справі в питанні дати початку виникнення прострочення постачальника, сам по собі не нівелює умови проведеної публічної закупівлі, відповідно до якої первісним кінцевим строком поставки визначено 15.12.2021, а не 28.10.2022 чи 28.03.2023.
Крім того, доводи самого ДП "Медзакупівлі України" про те, що пеня за затримку поставки в періоді з 29.10.2022 до 07.12.2023 (405 днів прострочення) підлягає обмеженню для цілей нарахування 183 днями прострочення, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, є також передчасними, оскільки ДП "Медзакупівлі України" при цьому проігноровані положення пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Доводи відповідача про виникнення в процесі виконання договору про закупівлю незалежних від відповідача обставин, які останній вважає обставинами непереборної сили, які звільняють відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару за договором про закупівлю, є також передчасними, оскільки ці доводи та відповідні докази можуть бути досліджені та оцінені у межах спору про стягнення неустойки з ТОВ "Автоспецпром" як відповідача та постачальника, який прострочив поставку товару, на користь між ДП "Медзакупівлі України" як позивача та управненої особи на стягнення неустойки. Водночас, у справі №911/1718/24 ДП "Медзакупівлі України" не є позивачем, самостійних вимог на спірну неустойку у межах справи №911/1718/24 також не заявляло, в той час як сам спір між прокурором та ТОВ "Автоспецпром" у справі №911/1718/24 не повинен створювати преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, а тому суд у межах даної справи не встановлює наявність або відсутність обставин, які звільняють ТОВ "Автоспецпром" як постачальника від відповідальності перед ДП "Медзакупівлі України" як замовником за прострочення поставки товару за договором про закупівлю, та конкретної календарної дати виникнення прострочення зі сторони постачальника.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки МОЗ України не є управненою особою на стягнення цієї неустойки і ця неустойка не є тими фінансами, що повертаються в бюджет та контролюються МОЗ України.
При цьому, подібний за змістом висновок щодо стягнення неустойки викладено в пункті 124 постанови Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №911/826/23.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Також, згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд також враховує висновок, що міститься в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі №911/1718/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Представництво інтересів відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснював адвокат Поцелов А.О. Отже, прокурор, отримавши відзив на позовну заяву та постійно беручи участь в судових засіданнях, був обізнаний із фактом участі адвоката відповідача у цій справі та заявленим відповідачем у відзиві орієнтовним (попереднім) розрахунком судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, в розмірі 100 000,00 грн (попередній розрахунок).
У зв'язку з цим доводи прокурора про неподання відповідачем попереднього розрахунку суми судових витрат спростовуються поданим 24.07.2024 відповідачем відзивом на позов, у якому міститься заявлений відповідачем орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат в розмірі 100 000,00 грн.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано в якості доказів:
- копію договору про надання правової допомоги від 23.02.2020 №23/02-20, укладеного між в ТОВ "Автоспецпром" з Адвокатським об'єднанням "Унілекс";
- копію додатку №8 до вказаного договору про надання правової допомоги від 23.02.2020 №23/02-20, згідно з яким розмір винагороди (гонорару) адвокатського об'єднання становить 120 000,00 грн;
- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 24.01.2025, який містить детальний опис наданих адвокатом позивача послуг (позиції №№1-10 опису із зазначенням конкретної послуги) на загальну суму 120 000,00 грн;
- рахунок Адвокатського об'єднання "Унілекс" від 24.01.2025 на оплату правової допомоги на загальну суму 120 000,00 грн за договором від 23.02.2020 №23/02-20.
Доводи прокурора про те, що відповідачем не долучено квитанцію про фактичну сплату відповідачем послуг адвоката, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).
Доводи прокурора про те, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують розрахунок понесених витрат із зазначенням порядку їх обчислення, також обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки за змістом додатку №8 до договору про надання правової допомоги від 23.02.2020 №23/02-20 винагорода (гонорар) адвокатського об'єднання становить фіксований розмір 120 000,00 грн. При цьому, опис фактично наданих адвокатом послуг міститься в акті приймання-передачі послуг від 24.01.2025, копія якого також надана відповідачем і у якому зазначені процесуальні документи, складені адвокатом, та дати участі адвоката в судових засідань у справі №911/1718/24 (тобто перелічені види правової допомоги, фактично наданої адвокатом у справі, із прив'язкою до календарних дат судових засідань).
Як вказувала з цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
При цьому, відповідно до обставин справи №911/1718/24 прокурором у цій справі заявлені позовні вимоги з ціною позову в розмірі 7 052 370,00 грн. За вказаних обставин намір та дії відповідача з метою захисту своїх інтересів у справі скористатись для цього професійною правничою допомогою за плату не можна вважати необґрунтованими або неспівмірними із складністю справи та ціною позову.
Водночас, колегія суддів, як і місцевий господарський суд погоджується з доводами прокурора в частини того, що не всі заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у цій справі в загальній сумі 120 000,00 грн відповідають критерію реальності та неминучості таких витрат.
Так, заявлені відповідачем витрати в частині позиції №1 опису (аналіз позовної заяви) та №2 опису (підбір нормативно-правової бази) повністю або переважно вже охоплюються позицією №3 опису (підготовка відзиву).
Щодо решти заявлених відповідачем витрат (а саме позиції №№3-10 включно), то в цілому правова позиція відповідача у цій справі №911/1718/24 (у зв'язку з якою адвокатом відповідача надані послуги, які перелічені в позиціях №№1-10 в описі акта наданих послуг від 24.01.2025) складалась з двох основних частин: 1) доводів та доказів відповідача про відсутність вини відповідача у несвоєчасній поставці товару (автомобілів) та виникнення в процесі виконання договору про закупівлю обставин, які, як стверджував відповідач, були форс-мажором; 2) доводів про відсутність у позивача (МОЗ України) права на стягнення неустойки за договором про закупівлю, стороною якого позивач не є.
Ухвалюючи рішення від 23.01.2025 у даній справі, суд погодився з відповідачем в тому, що МОЗ України не було стороною договору про закупівлю, в той час як управненою стороною за цим договором (кредитором, який має право вимагати сплату неустойки) є саме ДП "Медзакупівлі України", а не МОЗ України. Водночас, доводи відповідача про виникнення в процесі виконання договору про закупівлю незалежних від відповідача обставин, які відповідач вважає обставинами непереборної сили, у рішенні суду від 23.01.2025 відхилені як передчасні, оскільки ці доводи можуть бути досліджені у межах спору між ДП "Медзакупівлі України" як позивачем (управненою особою на стягнення неустойки за договором про закупівлю) та ТОВ "Автоспецпром" як відповідачем (постачальником, який прострочив поставку товару за договором). Водночас, у справі №911/1718/24 ДП "Медзакупівлі України" не було позивачем, а тому суд першої інстанції у межах даної справи не встановлював наявність або відсутність обставин, які звільняють ТОВ "Автоспецпром", як постачальника, від відповідальності перед ДП "Медзакупівлі України", як замовником, за прострочення поставки товару за договором про закупівлю.
Отже, переважна частина правової позиції відповідача у спорі (доводи та докази про відсутність вини відповідача у простроченні поставки за договором, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, клопотання відповідача про залучення третьої особи) відхилена судом та/або не мала впливу на рішення суду про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в цій частині правової позиції відповідача не були неминучими для цілей відшкодування цих витрат за рахунок протилежної сторони.
У зв'язку з цим, із заявлених відповідачем в описі наданих адвокатом послуг на загальну суму 120 000,00 грн (позиції №№1-10) врахуванню підлягають лише надані адвокатом послуги, в частині доведення правової позиції відповідача про те, що МОЗ України не було стороною договору про закупівлю і що управненою стороною за цим договором (кредитором, який має право вимагати сплату неустойки) є саме ДП "Медзакупівлі України", а не МОЗ України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу у даній справі підлягають задоволенню у розмірі 20 000,00 грн, виходячи із критерію розумності та неминучості.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову та часткове задоволення заяви ТОВ "Автоспецпром" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокуратури задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі №911/1718/24 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2025 у справі №911/1718/24 залишити без змін
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Київську міську прокуратуру.
5. Матеріали справи №911/1718/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 04.08.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко