05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1281/25
провадження № 61-10070зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді
Литвиненко І. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії,
04 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 31 липня 2025року за нововиявленими обставинами,
у тексті якої висловлено недовіру судді Литвиненко І. В.,зокрема, висловлюючи незгоду з ухвалою, яку суддя постановив раніше. Вказує, що це його право, передбачене статтею 21 Конституції України. Зазначає, що його право є вищим,
ніж будь-яка вимога ЦПК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 серпня 2025 року справу для розгляду передано судді-доповідачеві Литвиненко І. В.
Матеріали провадження передано судді Литвиненко І. В. 05 серпня 2025 року.
У заяві ОСОБА_1 зазначає «Я вищевказаному судді не довіряю і це моє право (ст. 21 КУ), з яким ви зобов'язані рахуватися, бо вони вище за рангом виконання чим усі статті ЦПКУ - це і є конституційним принципом «Верховенства права»… це ж наочний злочин, якщо цей же суддя буде розглядати і вирішувати цю заяву».
Вказана заява ОСОБА_1 є необґрунтована.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини,
що викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності судді.
Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно
до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів,
чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
Відповідно до статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи
в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження
у справі.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції,
а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення
у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта
статті 36 ЦПК України).
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України
(далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,
від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно
до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним
та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя-доповідач Литвиненко І. В. виявила особисту заінтересованість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Доводи заяви про відвід судді-доповідачеві Литвиненко І. В. зводяться до незгоди заявника з його судовим рішенням, яким вирішувалося питання заявленого ОСОБА_1 відводу судді Гулька Б. І. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 25 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у цій справі, що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді в інших справах обґрунтовується необхідністю дотримання одного
з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких його не влаштовує.
При цьому, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді-доповідача
Литвиненко І. В.
Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді
від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі
№ 760/13291/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22
та від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді
від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід
судді-доповідачеві Литвиненко І. В., тому відповідно до частини третьої
статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді судді-доповідача Литвиненко І. В. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія
з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії, визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід судді-доповідача Литвиненко І. В. передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою
статті 33 ЦПК України.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко