5 травня 2025 року
м. Київ
справа № 183/6545/16
провадження № 61-4898ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 12 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 13 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку і земельної ділянки у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів про державну реєстрацію права власності,
27 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року, повний текст якої складено 25 лютого
2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті (стаття 409 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник просить: рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року скасувати та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.
Таке клопотання заявника потребує уточнення, оскільки зі змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року вбачається, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня
2024 рокув частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на частину житлового будинку та його витребування з чужого незаконного володіння не оскаржувалося.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги додано платіжну інструкцію № 0.0.4256759060.1
від 17 березня 2025 року про сплату ОСОБА_1 судового збору
у розмірі 650 грн.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції станом на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на
1 січня 2016 року становив 1 378 гривень.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання позову) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання позову) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання позову) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У справі пред'явлено вимоги немайнового характеру про скасування двох записів про державну реєстрацію права власності, відтак ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позову за цією вимогою, становила 1 102,4 грн
(551,20 * 2).
Крім того, у справі пред'явлено вимоги майнового характеру про визнання права власності на частину житлового будинку і земельної ділянки у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції встановлено, що ціна позову складає 245 000 грн (з них 64 944 грн - вартість земельної ділянки), тому за вимогами майнового характеру сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, становила 2 450 грн (з них 649,44 грн - за вимогами майнового характеру щодо земельної ділянки).
Верховний Суд зазначає, що заявнику необхідно визначитися з межами касаційного оскарження і доплатити судовий збір з урахуванням цих меж і викладеного у касаційній скарзі клопотання.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи та документ, що підтверджує сплату судового збору.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко