05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 524/9404/19
провадження № 61-9284ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року за позовом ОСОБА_1
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Суми), про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Суми), про визнання протиправними дій цього суду, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 січня 2020 року справу з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області передано за підсудністю до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 29 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 29 липня 2021 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове.
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
У задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 липня 2021 року залишено без змін.
Вирішено питання стягнення судового збору.
ОСОБА_1 19 липня 2023 року із використанням засобів поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про відшкодування майнової та моральної шкоди, не прийнято до розгляду та повернуто заявникові (провадження № 61-10911ск23).
У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 15 липня 2025 року.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Повний текст постанови Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року складено 07 грудня 2021 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09 грудня 2021 року, а касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 15 липня 2025 року, тобто вже після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року).
Подібні висновки також зазначені у постанові Верховного Суду від 25 вересня
2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) відповідно до яких позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
ОСОБА_1 пропустила річний строк на звернення до суду з касаційною скаргою, а частиною третьою статті 394 ЦПК України визначено лише два випадки для відкриття касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначених виключних обставин ОСОБА_1 не наведено.
Ураховуючи наведене та те, що відсутні підстави вважати, що заявниця була позбавлена можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк, а також відсутні підстави, які б могли свідчити про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявниця не подала касаційну скаргу у передбачений законом строк та які б виправдали пропуск строку більше ніж на один рік, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Суми), про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник