01 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2148/25
провадження № 61-8831зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Карпенко С. О., Фаловської І. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди,
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за його заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкоди.
11 липня 2025 року ОСОБА_1 на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надіслав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28 липня 2025 року вказану заяву передано судді-доповідачу Карпенко С. О., судді, які входять до складу колегії суддів, Сердюк В. В. таФаловська І. М.
У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 заявив недовіру судді-доповідачу Карпенко С. О., а також судді, яка входить до складу колегії суддів, Фаловській І. М., і зокрема, зазначає наступне: «Я перелікованим суддям С. Карпенко та І. Фаловській не довіряю і це моє право (ст. 21 КУ) з яким ви зобов'язані рахуватися, бо це право вище за рангом виконання чим усі статті ЦПКУ - це і є конституційним принципом «Верховенства права» (це я пишу для того, щоб вони не розглядали цю заяву - мається на увазі вищевказані дві судді)… це буде наочний злочин, якщо знову це же суддя буде розглядати і вирішувати цю заяву. Вам це зрозуміло?. Суддя С. Карпенко 28.05.2025 р. постановив незаконну ухвалу, на яку я подав заяву його відвід, при чому ця заява про його відвід обгрунтована - можете її переглянути, щоб переконатись у моїй правоті!!!!!! Суддя І. Фаловська 23.06.2025 р. постановила незаконну ухвалу, на яку я подав заяву її відвід, при чому ця заява про її відвід обгрунтована - можете її переглянути, щоб переконатись у моїй правоті!!!!!!».
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Карпенко С. О., Фаловської І. М. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Автоматизованою системою документообігу суду 31 липня 2025 року визначено суддю Петрова Є. В. для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів.
ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
ОСОБА_1 не навів жодних обставин, які б свідчили про упередженість суддів Карпенко С. О. та Фаловської І. М. під час розгляду його заяви в справі № 754/2148/25 у контексті статей 36, 37 ЦПК України, а припущення про можливі мотиви та дії суддів не можуть бути підставою для їх відводу, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у їх неупередженості й не підтверджені жодними належними доказами.
Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів зводяться до незгоди заявника з ухваленими процесуальними рішеннями суддів Верховного Суду Карпенко С. О. та Фаловської І. М.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для відводу суддів, не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності суддів при розгляді цієї справи, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи суддів Верховного Суду Карпенко С. О. та Фаловської І. М. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
У такому висновку Верховний Суд керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Карпенко С. О., Фаловської І. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Правління Національного банку України про відшкодування шкодивідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров