01 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 361/670/20
провадження № 61-9804ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об'єднання «Трудовик» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом Садівничого об'єднання «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій,
25 липня 2025 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року в указаній вище справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження у межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску.
Зі спливом річного строку - особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є присічним, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Тож, при поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише при доведеності існування виключних обставин, визначених у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України.
Річний строк, який відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складання повного тексту оскаржуваних постанов Київського апеляційного суду 09 лютого 2024 року, у цій справі сплинув 09 лютого 2025 року. Касаційна скарга подана 25 липня 2025 року, тобто більше ніж через рік з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, що дає підстави для висновку, що строк на касаційне оскарження пропущений.
Оскільки заявником подано касаційну скаргу після спливу присічного річного строку, тому заявнику необхідно довести суду касаційної інстанції обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких у цьому випадку строк на касаційне оскарження може бути поновлений.
У касаційній скарзі заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки копії постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року (повний текс складено 09 лютого 2024 року) отримала 26 червня 2025 року. Проте такі доводи касаційної скарги суд не може вважати поважними з урахуванням положень частини третьої статті 394 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Оскільки наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження обставини Верховний Суд не вважає такими, що можуть оцінюватись на предмет поважності з мотивів, наведених вище, тому суд дійшов висновку, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження не містить обґрунтування наявності підстав для такого поновлення строку, що у відповідності до частини третьої статті 393 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху з наданням заявникові строку для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням підстав для його поновлення та подання відповідних доказів, які будуть підтверджувати ці обставини.
Верховний Суд звертає увагу, що з метою усунення недоліків касаційної скарги та подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі заявнику необхідно вказати та довести існуванням не будь-яких обставин, які суд може оцінити як поважні, чи не поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а саме обставин, визначених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, а саме: факту неповідомлення про розгляд справи у суді апеляційної інстанції (за змістом оскаржуваного рішення вказано, що сторони у справі про розгляд справи повідомлені належним чином), або обґрунтувати існування обставин непереборної сили.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що звільнена від сплати судового збору з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» (споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав).
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
У справі № 361/670/20 ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в частині вирішення первісного позову, в якому вона є позивачем, проте за вимогами зустрічного позову СО «Трудовик» про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та штрафних санкцій заявниця не звільнена від сплати судового збору.
Тому ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір або надати докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що позовну заяву подано у жовтні 2020 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2020 року.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.
Згідно підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день подання зустрічного позову - березень 2020 року) ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить: «Скасувати всі рішення, зазначені в резолютивній частині рішення від 30 жовтня 2023 року у справі № 361/670/20, прийнятих за зустрічним позовом адвоката Олександра Володимировича Іванченка.» .
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що розмір оспорюваної суми, стягнутої з ОСОБА_1 на користь СО «Трудовик» становить 27 796,52 грн та 1,5 відсотка від якої є меншим за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 року.
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги в частині зустрічного позову становить 4 204,00 грн (2 102,00 грн х 200 %).
Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату або надати докази, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено відомості про наявність або відсутність у заявниці електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
При цьому необхідно зауважити, що реєстрація ОСОБА_1 електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є добровільною та не обов'язковою.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров