04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 361/4064/18
провадження № 61-9027ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Броварська міська рада Броварського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У липні 2018 року ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Броварська міська рада Броварського району Київської області, в якому просила суд:
- зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною земельною ділянкою площею 0,0086 га (відповідно до зведеного кадастрового плану земельної ділянки від точки А до точки Б -3,12 м, від точки В до точки Г - 1,77 м), кадастровий номер земельної ділянки 3221284001:01:089:0050, загальною площею 0,1500 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1470002732212, шляхом її звільнення, знесення за власні кошти огорожі, навісу та відновлення її меж згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, серії та номер 6476, виданого 26 жовтня 1999 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Базир Н. М.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого
2023 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належною
ОСОБА_2 частиною земельної ділянки площею 0,0061 га (60,9 кв. м), кадастровий номер 3221284001:01:089:0059, загальною площею 0,1321 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованій по АДРЕСА_1 , відповідно до висновку № СЕ-1201-1-1172.20 від 13.08.2020 року, контур площі накладання описується точками Б-5-4-В-20-21-22-23-Б (у додатку 3 до даного висновку та на рис. 15 [фрагмент] заштриховано зеленим кольором); розміри відрізків (меж) площі накладання наступні: Б-5 - 1,13м, 5-4 - 36,74 м, 4-В - 2,16 м, В- 20 - 0,33 м, 20-21 - 7,64м, 21-22 - 11,98м, 22-23 - 12,19м, 23-Б - 4,09 м, шляхом знесення огорожі, навісу літ. «Д», а також частини іншого навісу, що прилягає до госп. блоку літ. «Е», та відновити межі земельної ділянки згідно додатку № 3 до висновку № СЕ-1201-1-1172.20 від 13 серпня 2020 року.
В іншій частині позову відмовлено.
16 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у справі № 361/4064/18.
Заява обґрунтована тим, що справу було вирішено без встановлення судом обставин, які є істотними для справи.
Зазначав, що суд, керуючись доказами, які сформовані на інформації та документах, що надавались позивачем, помилково ухвалив рішення, яким, по суті, порушив (скасував) законне право ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку (площею 0,0061 га, що входить до допустимої похибки при встановленні меж на місцевості, що сформувалися за сталою у часі практикою користування користувачами- власниками), яку він отримав у користування відповідно до вимог чинного законодавства з 1990 року, та по цей час користується спірною земельною ділянкою (0,0061 га) відкрито, як добросовісний набувач.
ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами посилався на обставини, які позивач зазначав у позовній заяві, вказував на неповноту з'ясування та встановлення таких обставин судом, а тому вважав, що для вирішення перелічених ним питань, потрібно поновити розгляд справи.
Такими нововиявленими обставинами, на думку заявника, є обставини, за якими приймалися рішення компетентними органами влади, до компетенції яких належить виділення, затвердження документації, узаконення, реєстрація нерухомого майна,
у тому числі земельні ділянки, будівлі тощо, а також нагляд за дотриманням законів при будівництві споруд і будівель, у том числі і огорожі між земельними ділянками сусідів користувачів-власників.
Вказував, що суд не вирішив питання щодо накладання земельних ділянок,
у спосіб, передбачений Законами «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Земельним Кодексом України.
Зазначав, що Княжицька сільська рада, як орган місцевого самоврядування, видала передбачені законами відповідні документи після 1990 року, на час існування рішень щодо володіння ОСОБА_1 нерухомим майном, з порушенням правил видачі (наявність накладання ділянок, що мали бути встановлені працівниками землевпорядної організації Княжицької сільської ради під час видачі ОСОБА_4 державного акту від 1999 року, або перед вчинення землевпорядних робіт перед встановлення кадастрових номерів суміжним ділянка).
Тим самим сільська рада створила підґрунтя для виникнення спору навколо земельної ділянки, площею менше як в 2 (дві) сотки, що входить в допустиму похибку при здійсненні землевпорядних робіт, тим більше, коли добросовісне, тривале (більше 25 років) користування даною спірною ділянкою, не впливає на погіршення обслуговування рештою земельною ділянкою, що належить нинішньому власнику.
Останній факт доводиться активним будівництвом, яке здійснювалось стороною позивача під час розгляду судової справи, двоповерхового житлового будинку на земельній ділянці з цільовим призначенням - для селянського господарства.
Тим більше, коли площа земельної ділянки позивача ОСОБА_2 , що граничить з земельною ділянкою ОСОБА_1 , збільшилась за час розгляду справи, з 0,15 га до 0,22 га.
Хоча право на отримання у власність вільної ділянки, що граничить з ділянками трьох землевласників, у тому числі і ОСОБА_1 , висловлювали всі ці землевласники, але Княжицька сільська рада без дотримання принципу конкурентних торгів надала цю земельну ділянку позивачу.
Отже, рішення Княжицької сільської ради, після 1990 року по 2018 рік, що передували набуттю прав власності на земельні ділянки учасників справи, є тими доказами та обставинами справи, що мають істотне значення для справи як підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Враховуючи викладене, просив суд скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року, відмовити
у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності та відсутності факту порушення прав ОСОБА_2 з боку відповідача ОСОБА_1 , рекомендувати Броварській міській раді Броварської об'єднаної територіальної громади Броварського району Київської області вчинити дії для ліквідації виявленої накладки земельних ділянок, що встановлено судовою експертизою з залученням фахівців землевпорядних організацій та Державного Геокадастру.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня
2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 05 березня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Броварська міська рада Броварського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду вперше надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області
від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 05 березня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, а також скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За змістом наведених норм процесуального права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом
у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом
у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду
є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у даній справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погодившись із зазначеним рішенням, 27 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року.
Отже, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року набрало законної сили.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не є нововиявленими, всі докази були надані сторонами, досліджені під час розгляду справи та їм надана відповідна правова оцінка, обставини, на які посилається заявник та наявні докази були йому відомі під час розгляду справи.
При цьому Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку
з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення
у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року, «Рябих проти Російської Федерації» від 03 грудня 2003 року, «Нелюбін проти Російської Федерації» від 02 листопада 2006 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не
є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним
з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи
і постановлення нового рішення.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, й фактично зводяться до незгоди заявника з рішенням суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 також не зазначає, в чому саме полягають нововиявлені обставини. Всі доводи касаційної скарги свідчать лише про незгоду заявника з рішенням суду першої інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області
від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області
від 01 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Броварська міська рада Броварського району Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник