25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 127/13295/24
провадження № 61-8501ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Шевчук Оксаною Вікторівною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2025 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюка Володимира Анатолійовича в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою водного фонду,
В квітні 2024 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив усунути перешкоди власнику Вінницькій міській раді в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду із земель в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг на вул. І. Богуна, біля будинку №92-В в м. Вінниці, площею 0,3763 га шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок паркан, встановлений поза межами належних їй на праві приватної власності земельних ділянок з кадастровими номерами 0510136600:02:012:0034 та 0510136600:02:012:0035, на земельній ділянці Вінницької міської територіальної громади, відповідно до плану існуючого стану використання території, складеного за наслідками проведеного 03 січня 2024 року огляду земельних ділянок в рамках кримінального провадження №42023022110000249: від координат точки «1» Х5448353.832, Y3224858.666 до координат точки «2» Х5448344.136, Y3224906.257, що становить 48,57 м; від координат до координат точки «2» Х5448344.136, Y3224906.257 до координат точки «3» Х5448351.558, Y3224906.240, що становить 7,42 м; від координат точки «3» Х5448351.558, Y3224906.240 до координат точки «4» Х5448352.048, Y3224908.315, що становить 2,13 м; від координат точки «4» Х5448352.048, Y3224908.315 до координат точки «5» Х5448412.737, Y3224898.402, що становить 61,49 м; від координат точки «5» Х5448412.737, Y3224898.402 до координат точки «6» Х5448418.691, Y3224893.988, що становить 7,41 м; від координат точки «6» Х5448418.691, Y3224893.988 до координат точки «7» Х5448413.640, Y 3224837.815, що становить 56,40 м та стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що площа земельної ділянки із земель комунальної власності, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 0510136600:02:012:0034 та 0510136600:02:012:0035, становить 0,3763 га, та огороджена відповідачем металевим парканом на бетонному фундаменті. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області під час проведення 01 липня 2021 року огляду встановлено, що ОСОБА_1 використовує цю земельну ділянку із земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг, а саме земельну ділянку площею 0,3717 га. Дана ділянка огороджена металевим парканом на бетонному фундаменті, що чинить перешкоди у доступі громадян до води. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 КУпАП, а також інспекцією розраховано шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття ділянки водного фонду. Рішення про передачу в оренду земельної ділянки, яка межує з земельними ділянками відповідача з кадастровими номерами 0510136600:02:012:0034 та 0510136600:02:012:0035, Вінницькою міською радою не приймалось.
15 травня 2008 року між Управлінням комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради та ОСОБА_1 укладено договір на комплексне опорядження, утримання і зовнішній благоустрій на території, прилеглій до об'єкту або землекористування замовника. Водночас вказаний договір не дає право огороджувати ділянку парканом, обмежувати доступ громадян до води та використовувати ділянку лише у власних цілях. Використання даної земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу у користування (оренду) суперечить вимогам ЗК України.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2025 року, з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2025 року, залишеними без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року, позовні вимоги задоволено.
03 липня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою водного фонду площею 0,3763 га шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок паркан, встановлений поза межами належних їй на праві приватної власності земельних ділянок, що становить 56,40 м.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Справа № 127/13295/24 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2025 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2025 року у справі № 127/13295/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко