04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 753/11363/24
провадження № 61-9086ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Тетяна Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів у розмірі 70 559,88 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 16 598,00 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
16 липня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Т. В., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року та залишити в силі додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Т. В., порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року отримано лише 17 червня 2025 року, на підтвердження чого, надано копію сторінки з підсистеми «Електронний суд».
Причину пропуску процесуального строку слід визнати поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України необхідно поновити.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційні скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, сприяти суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що до переліку малозначних справа відносяться справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів у розмірі 70 559,88 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 х 3 028 грн = 90 840грн). Таким чином ця справа відноситься до категорії малозначних.
В рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року зазначено, що під час відкриття провадження справа визнана малозначною.
Касаційна скарга подана на додаткове рішення, ухвалене за результатами розгляду заяви про відшкодуваннявитрат на правничу допомогу у розмірі 16 598,00 грн. Додаткове рішення є частиною рішення суду по суті спору.
Судове рішення у цій справі за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Т. В., зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутність єдиної практики з боку апеляційних судів щодо застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України (в контексті спрощеного провадження) призводить до масового порушення права сторін на компенсацію витрат. Вказує, що апеляційні суди помилково вимагають обґрунтувань причин неподання доказів до судових дебатів, яких не було.
Верховний Суд, взявши до уваги предмет позову, складність справи, встановлені апеляційним судом обставини, оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Т. В., аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судового рішення у цій справі.
Незгода ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Т. В., з відмовою у задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Т. В., подала касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Тетяна Володимирівна, про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лазоренко Тетяна Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційні скарги.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович