04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 524/15195/24
провадження № 61-9391ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання вчинити певні дії.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 березня 2025 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 березня 2025 року залишено без змін.
22 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватизаочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що копію постанови Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року вона не отримувала, з повним текстом оскаржуваної постанови ознайомилася в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 10 липня 2025 року.
Причину пропуску процесуального строку слід визнати поважною, строк на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 390 ЦПК України необхідно поновити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 5 частини шостої статті 19 ЦПК України до категорії малозначних віднесено справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимога про зобов'язання вчинити дії у порядку захисту прав споживачів - здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води з листопада 2022 року. Ця справа є справою незначної складності. Вирішення спору пов'язано з доведенням позивачем, що відповідач застосовував тарифи з порушенням вимог закону, чого судами встановлено не було.
В ухвалі Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 грудня 2024 року суд визнав цю справу малозначною, як таку, що є справою незначної складності.
Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес, оскільки з аналогічними позовними заявами до місцевих судів звернулося близько 5 000 споживачів.
Верховний Суд, взявши до уваги предмет позову, встановлені судами обставини, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявницею аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Суспільний інтерес охоплює широкий спектр цінностей і принципів, пов'язаних із суспільним благом, що відповідає найкращим інтересам суспільства. Суспільний інтерес має бути реальним і змістовним.
Верховний Суд в ухвалі від 05 квітня 2021 року в справі № 420/8512/20 зазначив, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Заявницею не доведено змістовності та реальності суспільного інтересу у цій справі.
Незгода заявниці з висновками судів попередніх інстанцій, зробленими на підставі наданих сторонами доказів у їх сукупності не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Практика вирішення справ подібної категорії, сформована Полтавським апеляційним судом, є сталою.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлено Верховним Судом.
Подібний підхід застосований в ухвалах Верховного Суду від 03 березня 2025 року у справі справа № 524/6584/24, від 27 червня 2025 року у справі № 524/8904/24, від 17 липня 2025 рокуу справі 524/15330/24.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною другою статті 390, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович