04 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 341/497/17
провадження № 61-9066ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Галицького районного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа, - Надвірнянський відділ державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 ,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа, - Надвірнянський відділ ДВС Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 .
Свої вимоги заявник мотивував тим, що рішенням Галицького районного суду від 06 червня 2017 року у справі № 341/497/17 задоволено його позовдо ОСОБА_2 , ТОВ «Новицька О. О.» про стягнення боргу в солідарному порядку.
Вказував, що на виконання зазначеного рішення 22 серпня 2017 року видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 04 жовтня 2012 року в розмірі 2 597 538,14 грн та судових витрат.Виконавчі листи було направлено до Яремчанського відділу ДВС, а згодом, у зв'язку з припиненням останнього, - до Надвірнянського відділу ДВС . Зазначав, що не отримував інформації про хід виконавчого провадження.
Ухвалою Галицького районного суду від 24 липня 2024 року визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Надвірнянського відділу ДВС щодо нерозгляду його заяв від 31 травня та 31 жовтня 2023 року, а також щодо ненадання довідки про суми, стягнуті за виконавчими документами (окремо за основним боргом і судовими витратами), та інформації про вжиті заходи для повного виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Цією ухвалою було встановлено, що 12 грудня 2019 року виконавчий лист повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
31 серпня 2024 року він звернувся до Надвірнянського відділу ДВС із заявою з проханням надіслати копію постанови про повернення вказаного виконавчого документа. Однак станом на 20 вересня 2024 року таку постанову йому не надіслано.
На підставі зазначеного заявник просив судвизнати незаконною бездіяльність державного виконавця Надвірнянського відділу ДВС щодо ненадіслання йому постанови про повернення виконавчого листа Галицького районного суду від 22 серпня 2017 року у справі № 341/497/17 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики від 04 жовтня 2012 року в розмірі 2 597 538,14 грн.
Ухвалою Галицького районного суду від 07 квітня 2025 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Надвірнянського відділу ДВС щодо ненадсилання стягувачу ОСОБА_1 постанови про повернення виконавчого документа від 12 грудня 2019 року - виконавчого листа Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у цивільній справі про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 04 жовтня 2012 року у розмірі 2 597 538,00 грн. Зобов'язано державного виконавця Надвірнянського відділу ДВС скерувати ОСОБА_1 постанову про повернення виконавчого документа від 12 грудня 2019 року - виконавчого листа Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 04 жовтня 2012 року у розмірі 2 597 538,00 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу Надвірнянського відділу ДВС області залишено без задоволення.Ухвалу Галицького районного суду від 07 квітня 2025 року залишено без змін.
11 липня 2025 року Надвірнянський відділ ДВС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Надвірнянський відділ ДВС вказує, що скаржником не обґрунтовано жодним належним і допустимим доказом поважність причин пропуску строку для звернення до суду, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Стягувачу було відомо про перебування виконавчого листа на виконанні ще з 2017 року, а про його повернення - з 2019 року. Зазначає, що особа, яка брала участь у тривалому судовому процесі, не могла не цікавитися виконанням рішення суду протягом восьми років. Доказів хвороби, перебування за кордоном або звернення до адвоката скаржником надано не було. Також, вказує, що суд апеляційної інстанції застосував вимоги абзацу 2 частини другої розділу VIII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 05 серпня 2016 року № 2432/5 в неіснуючий редакції.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судовий контроль, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, на стадії виконавчого провадження, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюють законність дій виконавця та ухвалених ним рішень, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця має відбуватися згідно із статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Галицького районного суду від 06 червня 2017 року у справі № 341/497/17 задоволено позов ОСОБА_1 до підприємця ОСОБА_2 , ТОВ «Новицька О. О.» про стягнення заборгованості за договором позики від 04 жовтня 2012 року в розмірі 2 597 538,14 грн та судових витрат.
На виконання зазначеного рішення видано виконавчі листи, які було направлено до Яремчанського відділу ДВС для виконання. 23 липня 2023 року діяльність Яремчанського відділу ДВС було припинено, внаслідок чого вказані виконавчі листи були передані до Надвірнянського відділу ДВС як правонаступника.
31 травня 2023 року та 31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Яремчанського та Надвірнянського відділів ДВС з проханням надати довідку про суми, стягнуті за виконавчими провадженнями (окремо за сумою основного боргу та судовими витратами), а також повідомити про заходи, вжиті виконавцем для повного виконання рішення суду. Проте, відповіді на зазначені заяви не отримав, у зв'язку з чим 20 листопада 2023 року звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
Ухвалою Галицького районного суду від 24 липня 2024 року визнано незаконною бездіяльність державного виконавця Надвірнянського відділу ДВС щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 від 31 травня та 31 жовтня 2023 року, а також щодо ненадання довідки про суми, стягнуті за виконавчими документами (окремо за основним боргом і судовими витратами), та інформації про вжиті заходи для повного виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.Також в зазначеній ухвалі встановлено, що 12 грудня 2019 року державним виконавцем на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
31 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Надвірнянського відділу ДВС із заявою про надіслання на його електронну адресу копії постанови про повернення виконавчого документа від 12 грудня 2019 року.
Однак відповіді на вказану заяву ОСОБА_1 надано не було.Доказів надсилання копії постанови про повернення виконавчого документа від 12 грудня 2019 року матеріали справи також не містять.
У письмових поясненнях заступника начальника Надвірнянського відділу ДВС від 01 квітня 2025 року № 19054 зазначено, що постановою від 12 грудня 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу, стягнуто 1 006 297,58 грн, залишок заборгованості - 1 591 240,56 грн. Вказано, що надати копію постанови про повернення виконавчого документа та інші матеріали виконавчого провадження неможливо, оскільки провадження знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли достатньо обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки доказів направлення стягувачукопії постанови про повернення виконавчого документа від 12 грудня 2019 року відділом ДВС не надано. Водночас судами враховано, що електронна копія постанови збережена у системі виконавчого провадження, а тому можливе виготовлення її копії та надсилання стягувачу, а також те, що бездіяльність має триваючий характер та існує до часу вчинення дій, які свідчать про припинення бездіяльності.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував вимоги абзацу 2 частини другої розділу VIII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 05 серпня 2016 року № 2432/5 в неіснуючий редакції є безпідставними та зводяться до власного тлумачення норм закону, оскільки вказана норма діяла у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не виявлено порушення судами норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судами вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Надвірнянського відділу ДВС на ухвалу Галицького районного суду від 07 квітня 2025 року (не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи)та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2025 рокує необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюНадвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Галицького районного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Надвірнянський відділ державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович