31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 389/1205/24
провадження № 61-9581ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним (нікчемним),
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судово-авторознавчої експертизи заповідальних розпоряджень заповідача ОСОБА_4 відмовлено.
Тією ж ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2025 року задоволено клопотання про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 .
Провадження у справі зупинене до проведення експертизи.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2025 року - без змін.
23 липня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2025 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2025 року, а справу повернути до суду першої інстанції для доопрацювання - опитування свідків, витребування доказів, з'ясування обставин підробки медичних документів, а саме виписки №2003 та направлення всіх матеріалів справи експертам спеціалізованих установ, за винятком установ міста Києва з метою уникнення фальсифікацій.
Ухвала суду першої інстанції щодо призначення експертизи, визначення розміру судових витрат, зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункти 12, 13, 14 частини першої статті 353 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, ухвала суду першої інстанції щодо призначення експертизи, визначення розміру судових витрат, зупинення провадження, після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки це не передбачено пунктом другим частини першої статті 389 ЦПК України. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду про залишення без змін вказаної ухвали суду першої інстанції (див. ухвалу Великої Палати Верховного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 477/1315/20 (провадження № 14-183цс21)).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2025 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2025 року у справі № 389/1205/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко