19 червня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 718/3668/24
провадження № 22-ц/822/483/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.
секретаря Скулеба А.І.
з участю представника позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця» Моцюк Володимира Васильовича, представника відповідача Загарії Олександра Дмитровича
учасники справи:
позивач Акціонерного товариства «Українська залізниця»
відповідач ОСОБА_1
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року та додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року, головуючий у першій інстанції Нагорний В.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» у листопаді 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
Посилалося на право постійного користування земельною ділянкою площею 23,4926 га цільовим призначенням 1.14.1 залізничного транспорту за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, розташованої в смт.Лужани Кіцманського району Чернівецької області, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №3511245, виданого 01 листопада 2010 року.
Зазначало що актом обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» смт.Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року встановлено огорожу на відстані 8,5 м від осі головної колії з км 253+516 м до км 253 + 534,5 м, встановлено навіс до огорожі з км 253 +510 м до км 253+515 м, прибудову на відстані 14 м від осі головної колії з км 253 + 527 м до км 253 + 534,5 м, будівля ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою АДРЕСА_1 , наявність повітряної лінія електропередачі напругою 10 кВ на відстані 12 м від осі головної колії.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження №12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 4 статті 197-1 КК України.
Вважало, що ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року встановлено факт самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0194 га за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з 253+505 до км 253+536 з правої сторони за ходом кілометрів) та факт здійснення самочинного будівництва, які не потребують доказування у даній справі.
Просило зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0194 га, що перебуває у користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», знаходиться за адресою: смт. Лужани, вул. Центральна, 6, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів), є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням шляхом демонтажу бетонної огорожі, навісу та прибудови до будівлі площею 24 м кв. розмірами 8,0 м. х 3,0 м. (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року позов Акціонерне товариство «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0194 га, що перебуває у користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», знаходиться за адресою: вул. Центральна, 6, смт.Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом), є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням шляхом демонтажу бетонної огорожі, навісу та прибудови до будівлі площею 24 кв.м розмірами 8,0 м х 3,0 м (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами).
Додатковим рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія О.Д., в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року, додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють правовий режим самочинного будівництва.
Вважає, що висновки суду першої інстанції, що наявність самочинної будівлі порушує право Акціонерного товариства «Українська залізниця» як користувача земельної ділянки грунтуються на припущенні.
Посилається на право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 079990 01 червня 2010 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що ОСОБА_1 у 2012 році здійснила добудову до сараю літ. К, вважаючи, що така здійснюється на належній їй земельній ділянці.
Власник земельної ділянки Кіцманська районна державна адміністрація, правонаступником якої є Чернівецька районна державна адміністрація, на якій розміщена самочинна будівля, не висловлювала заперечень проти визнання права власності на неї за забудовником; контролюючим органом у сфері містобудування, зокрема, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю припису про усунення порушень не надавалось.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія О.Д., залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія О.Д., підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов Акціонерне товариство «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права Акціонерного товариства «Українська залізниця» у спосіб звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0194 га, що перебуває у користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», знаходиться за адресою: вул.Центральна,6 смт. Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом), що є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та приведення даної земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням шляхом демонтажу бетонної огорожі, навісу та прибудови до будівлі площею 24 кв.м розмірами 8,0 м х 3,0 м (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами).
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про доведеність самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», та самочинного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, що порушує право Акціонерного товариства «Українська залізниця» як користувача земельної ділянки.
Такі висновки суду першої інстанції мотивовано ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження №12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 4 статті 197-1 КК України.
Водночас суд першої інстанції вважав, що ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року є обов'язковою для суду в частини, що ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту шляхом розміщення бетонної огорожі.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в червні 2012 року здійснила будівництво прибудови площею 24 м 2 розмірами 8,0 м. х 3,0 м. до приміщення сараю шляхом розміщення залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-24/176-БТ від 18.01.2024 об'єкт дослідження відноситься до категорії «будівля».
Згідно інформації Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція електропостачання», на земельній ділянці із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Відтак, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.197-1 КК України, тобто самовільно збудувала будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення, наведеним нормам не відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_1 в.о. державного нотаріуса Кіцманської державної нотаріальної контори Малітовською Т.М. 02 листопада 2000 року зареєстроване в реєстрі за номером 3050, за яким спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_1 надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 079990 01 червня 2010 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0.15 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи приєднано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №3511245, виданий Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» 01 листопада 2010 року на підставі рішення 41 сесії 5 скликання Лужанської селищної ради від 19 травня 2010 року №2179, за яким Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» є постійним користувачем земельної ділянки площею 23,4926 га розташованої в смт.Лужани Кіцманського району Чернівецької області цільовим призначенням 1.14.1 залізничного транспорту.
За актом обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» смт.Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року встановлено огорожу на відстані 8,5 м від осі головної колії з км 253+516 м до км 253 + 534,5 м, встановлено навіс до огорожі з км 253 +510 м до км 253+515 м, прибудову на відстані 14 м від осі головної колії з км 253 + 527 м до км 253 + 534,5 м, будівля ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою АДРЕСА_1 .
Наявна повітряна лінія електропередачі напругою 10 кВ на відстані 12 м від осі головної колії.
Ширина смуги відведення залізниці від осі головної колії в даному місці згідно кадастрового плану смуги відведення Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» за напрямком Неполоківці-Лужани м.Чернівці від км 251 + 090 м до км 254 - 330 м в адміністративних межах смт. Лужани Лужанської селищної ради Кіцманського району Чернівецької області кадастровий номер 7322555400:02:001:0370 з правої сторони за ходом кілометрів з км 253 + 505 до км 253 + 536 м становить від 13 до 20 м від осі головної колії.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження №12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 4 статті 197-1 КК України.
В ухвалі Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту шляхом розміщення бетонної огорожі.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в червні 2012 року здійснила будівництво прибудови площею 24 м 2 розмірами 8,0 м. х 3,0 м. до приміщення сараю шляхом розміщення залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-24/176-БТ від 18 січня 2024 року об'єкт дослідження відноситься до категорії «будівля».
Згідно інформації Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція електропостачання», на земельній ділянці із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1455 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Відтак, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 197-1 КК України, тобто самовільно збудувала будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина 3 статті 16 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 вказала, що під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.
Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзаці 2 пункту 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від16 квітня 2004 року №7«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (частина перша, друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
До матеріалів справи приєднано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» 01 листопада 2010 року на підставі рішення 41 сесії 5 скликання Лужанської селищної ради від 19 травня 2010 року №2179, за яким Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» є постійним користувачем земельної ділянки площею 23,4926 га розташованої в смт.Лужани Кіцманського району Чернівецької області цільовим призначенням 1.14.1 залізничного транспорту.
Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія О.Д., в апеляційній скарзі на недоведеність порушення права Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користування земельною ділянкою кадастровий номер 7322555400:02:001:0370 площею 0,0194 га цільовим призначенням для залізничного транспорту, що знаходиться за адресою: вул.Центральна,6 смт. Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом).
Звертаючись до суду з цим позовом, Акціонерне товариство «Українська залізниця» посилалося на право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 площею 23,4926 га цільовим призначенням для залізничного транспорту, яка розташована в смт. Лужани Чернівецького району Чернівецької області, розміщення на земельній ділянці повітряної лінії електропередачі напругою 10 КВ, самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0194 га за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом), здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва бетонної огорожі, навісу та прибудови площею 24 м розмірами 8,0 м х 3,0 м (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами), чинення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» на підтвердження порушення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою кадастровий номер 7322555400:02:001:0370 площею 0,0194 га цільовим призначенням для залізничного транспорту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом) у зв'язку із здійсненням самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва бетонної огорожі, навісу та прибудови площею 24 м розмірами 8,0 м х 3,0 м (залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами) посилалося на акт обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» смт.Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року та ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
На підставі частини 1статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного
суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13ц.
За змістом частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження №12023262110000318, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 4 статті 197-1 КК України.
Отже, ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 197-1 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження є обов'язковою для суду у цій справі в питанні, чи мало місце діяння, що містить склад злочину, і чи вчинено воно ОСОБА_1 .
За таких обставин ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року в іншій частині має оцінюватися судом у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами.
Ураховуючи наведене суд першої інстанції помилково вважав, що ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року є обов'язковою для суду в частини, що ОСОБА_1 в червні 2012 року на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняла сусідню земельну ділянку площею 0,0194 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту шляхом розміщення бетонної огорожі.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в червні 2012 року здійснила будівництво прибудови площею 24 м 2 розмірами 8,0 м. х 3,0 м. до приміщення сараю шляхом розміщення залізобетонного фундаменту, огородженого несучими кам'яними стінами та колонами.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-24/176-БТ від 18 січня 2024 року об'єкт дослідження відноситься до категорії «будівля».
Згідно інформації Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція електропостачання», на земельній ділянці із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року №1455 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Відтак, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 197-1 КК України, тобто самовільно збудувала будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2025 року у справі №712/8174/23 провадження №51-2807 км 24 зазначив, що у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Водночас в ухвалі Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року судом відповідно до статті 372 КПК України зазначено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінувалися ОСОБА_1 , суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення.
За змістом ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року сформульовано обвинувачення як здійснення ОСОБА_1 самовільного будівництва будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про доведеність самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, яка знаходиться у користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», та самочинного будівництва будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні, що порушує право Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом випадків розміщення таких об'єктів на землях іншого цільового призначення. Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. Лінійні об'єкти енергетичної інфраструктури можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення, у тому числі за договорами сервітуту (стаття 76 ЗК України).
За змістом пункту «б» частини першої статті 112 ЗК України охоронні зони створюються, зокрема, уздовж ліній електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об'єктів і об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об'єктів енергетики, зокрема, охоронні зони об'єктів енергетики (частина перша статті 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» від 9 липня 2010 року № 2480-VI (далі - Закон № 2480-VI)).
Земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням) (частина друга статті 18 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»).
В охоронних зонах кабельних ліній електропередачі власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним і юридичним особам забороняється, зокрема, зводити будинки, споруди будь-якого призначення (частина четверта статті 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»).
Власникам і користувачам земельних ділянок, фізичним та юридичним особам у межах спеціальних зон об'єктів енергетики без письмової згоди підприємств енергетики, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється виконувати земляні, будівельні та інші роботи, що можуть призвести до порушення безаварійного функціонування об'єктів електричних мереж (частина п'ята статті 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»).
Охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови не відхиленого їх положення на відстань (для повітряних ліній напругою) 10 метрів - до 20 кВ (пункт 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року № 209 ; аналогічний припис є у пункті 7 чинних Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1455).
Разом з тим ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2024 року не містить зазначення розміру самовільно зайнятої ОСОБА_1 земельної ділянки в охоронній зоні та самочинно збудованих будівель на земельній ділянці в охоронній зоні.
За актом обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» смт.Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року встановлено огорожу на відстані 8,5 м від осі головної колії з км 253+516 м до км 253 + 534,5 м, встановлено навіс до огорожі з км 253 +510 м до км 253+515 м, прибудову на відстані 14 м від осі головної колії з км 253 + 527 м до км 253 + 534,5 м, будівля ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою АДРЕСА_1 .
Наявна повітряна лінія електропередачі напругою 10 кВ на відстані 12 м від осі головної колії.
Ширина смуги відведення залізниці від осі головної колії в даному місці згідно кадастрового плану смуги відведення Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» за напрямком Неполоківці-Лужани м.Чернівці від км 251 + 090 м до км 254 - 330 м в адміністративних межах смт. Лужани Лужанської селищної ради Кіцманського району Чернівецької області кадастровий номер 7322555400:02:001:0370 з правої сторони за ходом кілометрів з км 253 + 505 до км 253 + 536 м становить від 13 до 20 м від осі головної колії.
Проте із акта обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» смт.Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року не убачається, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 цільовим призначенням для залізничного транспорту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом) саме площею 0,0194 га.
Отже, у матеріалах справи відсутні докази самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0194 га за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 цільовим призначенням для залізничного транспорту, що знаходиться за адресою: вул.Центральна,6 смт. Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом).
Крім того, наведений акт констатує встановлення на земельній ділянці Акціонерного товариства «Українська залізниця» в межах смуги відведення будівлі ОСОБА_1 на відстані 20 м від осі головної колії за адресою АДРЕСА_1 .
Разом з тим до матеріалів справи приєднано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 в.о. державного нотаріуса Кіцманської державної нотаріальної контори Малітовською Т.М. 02 листопада 2000 року зареєстроване в реєстрі за номером 3050, за яким спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається х житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Встановлено, що ОСОБА_1 надано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 079990 01 червня 2010 року, за яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0929 площею 0,15 га цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ураховуючи невідповідність акту обстеження земельної ділянки на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 до км 253 + 536 з правої сторони за ходом кілометрів, яка розташована в межах смуги відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» смт.Лужани Чернівецького району Чернівецької області від 15 листопада 2023 року іншим доказам, наведений акт в частині встановлення самочинного будівництва у смузі відведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» відлягає відхиленню.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права Акціонерного товариства «Українська залізниця» у спосіб звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0,0194 га за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, що перебуває у користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця», знаходиться за адресою: вул.Центральна,6 смт. Лужани, Чернівецького району, Чернівецької області (на перегоні Лужани-Мамаївці з км 253 + 505 м до км 253 + 536 м з правої сторони за ходом) та приведення даної земельної ділянки до стану придатного для використання за цільовим призначенням без з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів.
У матеріалах справи відсутні докази, що кабельна лінія електропередачі є власністю або перебуває на балансі Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» Моцюк В.В. під час апеляційного розгляду визнав обставини, що кабельна лінія електропередачі не є власністю та не перебуває на балансі Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Між Акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_1 відсутній спір щодо забезпечення дотримання охоронної зони ліній електропередачі.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» не уповноважено представляти інтереси підприємств енергетики й органів влади, що контролюють дотримання режиму вказаної охоронної зони.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1статті 376 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) вказала, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
За таких обставин додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року підлягає скасуванню.
Розподіл судових витрат
На підставі частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633 грн 60 коп. на підставі платіжної інструкції Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 23 квітня 2025 року № 0.0.4329554750.1.
Ураховуючи, що у позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії відмовлено з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633 грн 60 коп.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Загарія Олександр Дмитрович, задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 березня 2025 року скасувати.
У позові Акціонерне товариство «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Додаткове рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 березня 2025 року скасувати.
Стягнути з Акціонерне товариство «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати з сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3633 грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 24 червня 2025 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
І. Б. Перепелюк