Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/540/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/7529/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
31.07.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницький від 09 липня 2025 року, якою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 06.09.2025 включно, без визначення застави та щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України народження, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 06.09.2025 включно, без визначення застави
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, ухвалити нову, якою застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 , та надати право внести заставу, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, при продовженні дії запобіжного заходу, судом не в повній мірі взято до уваги те, що він має міцні соціальні зв'язки, має батька та матір пенсіонерів, які потребують піклування. Зазначає також про те, що жодний ризик, зазначений в ухвалі суду не доведений прокурором.
В апеляційній скарзі та доповненнях ОСОБА_10 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, ухвалити нову, якою застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт за адресою с. Суботці, Кропивницького району, Кіровоградської області, та надати право внести заставу, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, при продовженні дії запобіжного заходу, судом не в повній мірі взято до уваги те, що ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню, знищити чи спотворите речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та вчиняти інші кримінальні правопорушення не доведені прокурором.
У провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницький перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022120000000061 від 01.04.2022по обвинуваченню ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України.
09 липня 2025 року ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницький щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, міцність соціальних зв'язків обвинувачених. Враховано судом і те, що ОСОБА_10 не одружений, не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходу. Раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, що свідчить, що обвинувачений на шлях виправлення не став. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. Дані кримінальні правопорушення ОСОБА_10 вчинив під час відбування покарання у виправній установі. ОСОБА_9 не одружений, не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходу. Раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Дані кримінальні правопорушення ОСОБА_9 вчинив під час відбування покарання у виправній установі.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12022120000000061 від 01.04.2022 щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.255 КК України, та щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.5 ст.255 КК України, постановлено ухвалу про продовження останнім строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить їх належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_9 ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких умисних злочинів, багатоепізодного протиправного діяння, у складі злочинної організації, під час відбування покарання за попереднім вироком, в умовах виправної колонії.
Інкриміновані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кримінальні правопорушення відноситься до категорії умисних особливо тяжких, покарання за які передбачає позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, та до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Також, колегією суддів ураховується і те, що обвинувачений ОСОБА_10 у минулому неодноразово судимий (п'ять разів: 2001, 2003, 2008, 2009, 2013, 2014, 2020, 2022, 2023), в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності (крадіжки, грабежі, шахрайство), зокрема тяжких, судимості не зняті й не погашені. Також, стосовно ОСОБА_10 у 2023 році до місцевого суду також скерований обвинувальний акт про його обвинувачення за ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 у минулому неодноразово судимий, тричі, у тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, проти власності (крадіжки, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство), зокрема тяжких і особливо тяжкого, судимості не зняті й не погашені.
Колегія суддів також враховує і те, що в обвинувачених відсутнє стале джерело доходу, заробітку або іншого законного джерела отримання коштів до існування, а тому це може спонукати ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і у подальшому отримувати дохід від незаконного збуту наркотичних засобів, а тому є об'єктивні підстави вважати, що існує ризик вчинення обвинуваченими нового (аналогічного) кримінального правопорушення у разі застосування стосовно них більш м'якого запобіжного заходу.
Тому, беручи до уваги наведене, у разі застосування щодо обвинувачених іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, є підстави вважати, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість пред'явленого їм обвинувачення та міру покарання, що може їм загрожувати, зможуть переховуватись від суду (зокрема на тимчасово окупованих та непідконтрольних Україні територіях), без перешкод залишити своє місце проживання, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, оскільки розгляд кримінального провадження ще триває.
Таким чином, доводи з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - спростовуються наведеним вище.
При цьому, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Отже, у разі застосування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останніми їх процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до них застосована, можуть переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянтів про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
З урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч.1статті 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 строку тримання під вартою строком на 60 днів для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 статті 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинувачених,а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винними у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 тримання під вартою, як про це просять апелянти.
При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
При цьому, враховуються апеляційним судом доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що останній має постійне місце проживання, має на утриманні батьків похилого віку.
Однак, на противагу цим доводам, апеляційний суд вважає, що на даний час, вказані обставини не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду; здійснення незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження; або вчинення ними іншого кримінального правопорушення, тобто визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження апелянтів про те, що місцевий суд при продовженні строку тримання під вартою не взяв до уваги ряд факторів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з рішення вбачається, що суд першої інстанції враховував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В той же час, колегія суддів вважає за можливе визначити обвинуваченим заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Однак, згідно із вказаними положеннями кримінального процесуального закону, суд наділений дискреційними повноваженнями в аспекті визначення застави, а відтак - має можливість самостійно визначати доцільність застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як встановлено ст. 182 КПК України, а саме ч. 5. даної норми закону, розмір застави визначається у таких межах: п. 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У конкретному випадку, беручи до уваги вимоги ч. 4, ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів вважає, що обвинуваченим слід визначити розмір застави у межах п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, у мінімальному її розмірі.
Як визначає ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: п. 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Отже, за наведених вище обставин, оскільки суд апеляційної інстанції вважає можливим визначення застави, й апеляційні скарги захисту з цих підстав підлягають задоволенню частково, то оскаржувана ухвала суду першої інстанції - підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького від 09.07.2025 щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 задовольнити частково.
Продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 06.09.2025 включно з визначенням застави.
Визначити обвинуваченим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу кожному у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Реквізити депозитних рахунків для зарахування коштів, внесених у вигляді застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42265404 Банк отримувача Держказначейська Служба України м. Київ Код банку отримувача (МФО) 820172 Рахунок отримувача UA928201720355299001000086310.
Роз'яснити, що згідно із ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_10 , ОСОБА_9 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати до слідчого у кримінальному провадженні, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту місця проживання кожного обвинуваченого без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження; 5) здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: