Житомирський апеляційний суд
Справа №286/1526/24 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
04 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/1526/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вачка В.І. у м. Овручі,
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із даним позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 78493157 в розмірі 42000 грн, з яких: 10500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 31500,00 грн заборгованість за відсотками; за кредитним договором № 6464736 в розмірі 55820,00 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 35820 грн заборгованість за відсотками та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову зазначало, що 15 березня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78493157, який підписано електронним підписом. Згідно умов договору, ОСОБА_1 отримав позику в сумі 10500,00 грн, строком на 30 днів, відсоткова ставка фіксована 2,5% в день, знижена - 0,75%, загальна орієнтована вартість кредиту 12862,50 грн. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги за договором позики №78493157 від 15.03.2023 року.
16 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту №6464736, підписаний електронним підписом. Згідно умов договору, ОСОБА_1 отримав 20000,00 грн кредиту, строком на 360 днів, стандартна відсоткова ставка 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, знижена процентна ставка 1,095% вдень. 24 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №24112023, відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги за договором споживчого кредиту №6464736 від 16.03.2023 року.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором позики №78493157 в розмірі 42000,00 грн, з яких: 10500,00 грн - сума заборгованості за основним боргом, 31500,00 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №6464736 в розмірі 55820,00 грн , з яких: 20000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 35820,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 3028,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачем не надано суду будь-яких доказів проходження ініціалізації ОСОБА_1 в системі Товариства та підписання ним кредитного договору. Також у матеріалах справи відсутні докази направлення кредитодавцем одноразового ідентифікатора на телефонний номер відповідача. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність відкритого рахунку на ім'я відповідача, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача у заявленому у позові розмірі. Доказами можуть бути квитанції чи платіжні інструкції щодо перерахування коштів позичальнику на його банківський рахунок. Разом з тим, позивачем не долучено первинного документа про перерахунок коштів. Окрім того, наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості не є належними доказами надання відповідачу кредитних коштів. Крім того, позивачем не надано суду належних доказів оплати за договорами факторингу, що свідчить про недоведеність наявного у нього права вимоги до відповідача.
11 липня 2025 року представник ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - Романченко Д.П. подала відзив у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору , який укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Ідентифікація позичальника здійснюється не за номером телефону, а банком - емітентом, яким видано картку, на яку було перераховано кредитні кошти. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вказаних договорів відповідачем висловлено не було. У договорах зазначено контактні дані відповідача, а саме номери телефонів, внесені відповідачем власноруч при укладені кредитних договорів. Вказує, що договори факторингу між первісним кредитором та позивачем укладені у відповідності до чинного законодавства України. Вказує, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів. Зазначає, що відповідно до умов кожного із укладених договорів, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську карту , вказану останнім при укладенні договору. Зазначає, що перерахування коштів на платіжні картки відповідачу було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операції з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод із баками -екваєрами, від яких фактично надходять кошти , передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій , у зв'язку з чим, виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці є неможливим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
З матеріалів справи встановлено, що 15 березня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78493157 , відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10500,00 грн терміном на 30 днів, з погашенням кредиту та відсотків у розмірі 2,5% в день, фіксована та 0,75 % в день знижена, у строки та порядку, передбачені договором.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, додаткову угоду до договору факторингу від 28.07.2021, додаткову угоду від 21.09.2023, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги за договором позики №78493157 від 15.03.2023 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №10 до договору факторингу № 14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 42000,00 грн., з яких: 10500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 31500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
16 березня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 6464736, згідно умов якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 20000,00 грн. терміном на 365 днів, з погашенням кредиту та відсотків у строки та порядку, передбачені договором, а саме стандартна відсоткова ставка 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 Договору.
24 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №24112023, відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право вимоги за договором споживчого кредиту №6464736 від 16.03.2023 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 24112023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 55820,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку проте, що позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за договорами, про стягнення заборгованості за якими порушується питання у цій справі, на що слушно вказує скаржник, адже жодних документів, які б підтверджували фактичне перерахування позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів матеріали справи не містять.
Саме позивач мав довести факт перерахування коштів на користь відповідача.
Апеляційний суд враховує, що за приписами ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення про договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Одночасно ст. 1046 ЦК України передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З системного аналізу вказаних правових норм слід прийти до висновку про те, що необхідною умовою для констатації наявності зобов'язань за договором кредиту є не лише факт укладення такого договору, що в даній справі підтверджується наданими доказами, а й доведеність, власне, перерахунку кредитних коштів позичальнику.
При цьому за приписами ч.1 ст.517 ЦК України при заміні кредитора у зобов'язанні, як у цій справі, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодного первинного документу, який би засвідчив, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Авентус Україна», як позикодавці, перерахували грошові кошти ОСОБА_1 в розмірах, 10500,00 грн, що передбачено договором позики № 78493157 та 20000,00, згідно договору про споживчий кредит №6464736, а відповідач ці кошти отримав.
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Матеріали справи не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.
При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, в той час, клопотань від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.
Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу коштів за договором позики та споживчого кредиту відповідачу на його рахунок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у розмірі, заявленому в позовній заяві.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, тому із ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 4542,00 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №78493157 від 15.03.2023 в розмір 42000,00 грн та за договором про надання споживчого кредиту №6464736 від 16.03.2023 в розмірі 55820,00 грн відмовити.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 4542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року.
Головуючий
Судді