Справа № 161/413/25 Провадження №33/802/309/25 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
04 серпня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.04.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.12.2024 року о 00:24 годині в місті Луцьк по вулиці Набережна 2, керував транспортним засобом Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився (на місці та в медичному закладі). Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.22-23).
Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду такою, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а висновки зроблені в постанові не відповідають обставинам справи.
Вказує на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, належно виконував усі вимоги лікаря, а єдине, від чого він відмовився, - використання газоаналізатора, якому не довіряє в силу ймовірної похибки, передбаченої його інструкцією з експлуатації, у зв'язку із чим просив здати біологічні взірці (кров) для лабораторного дослідження, про що відразу заявив у медичному закладі. Однак працівники медичного закладу не вжили жодних заходів для цього. Натомість медпрацівники ставились до нього упереджено та зневажливо з самого початку, що створювало додаткову напругу в процесі проведення огляду.
Попри це, з долученого відеозапису видно, що не було зафіксовано його факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку та жодних заперечень проти такого огляду він в лікувальному закладі не висловлював, дозволяв здійснити візуальний огляд, надав можливість зняти показники життєдіяльності та при цьому неодноразово просив здати кров, відмовляючись від використання газоаналізатора, застосування якого не є обов'язковим, а носить виключно факультативний характер при проведенні огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, про що прямо зазначено у відомчих нормативних актах.
Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.26-34).
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи (а.с.47) не з'явився, від нього на адресу апеляційного суду 04.08.2025 року надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з перебуванням у відрядженні (а.с.48).
Жодних доказів, які б свідчили про поважність причин неможливості прибуття в судове засідання, суду надано не було. При цьому судом береться до уваги, що судовий розгляд вже п'ять разів відкладався за клопотаннями ОСОБА_1 , при цьому в судове засідання 04.08.2025 року ОСОБА_1 також не з'явився та не надав належних доказів поважності своєї неявки на попередні судові засідання, зазначивши лише про його перебування у відрядженні.
За таких обставин суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої постанови, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників справи на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, ураховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_1 , відсутність доказів поважності причин його неприбуття в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об'єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного правопорушення доводиться:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №207687 від 29.12.2024 року (а.с.1);
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 29.12.2024 року щодо ОСОБА_1 (а.с.3);
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.12.2024 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4);
-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.12.2024 рокущодо ОСОБА_1 (а.с.5);
-відеозаписом з нагрудних камер інспекторів поліції (а.с.7).
Згідно довідки від 30.12.2024 року, складеної старшим інспектором відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Родзінської І. вбачається, що згідно бази даних ІКС «ІПНП» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України, отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 від 28.12.2023 року (категорія - В, В1, ВЕ, С, С1, СЕ) (а.с.2).
Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 , в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими немає.
Апеляційний суд зазначає, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.
Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.
Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції, та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.
Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.