Справа №760/19122/25
1-кс/760/9308/25
04 серпня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковника юстиції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю республіки Бурятія, Кяхтинського району, с. Усть-Кяхти, російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заступника командира бойової машини, навідника оператора, 9 мср 3 мсб 37 окремої мотострілецької бригади 36 ЗА Східного військового округу зс РФ (в/ч НОМЕР_1 ), єфрейтора, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні №22024101110000078 від 30.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковника юстиції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110000078 від 30.01.2024, зокрема за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Встановлено, що 25.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації незаконно позбавили волі цивільних осіб, ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), в тому числі неповнолітніх дітей та утримували їх протягом 10 днів у підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому було холодно та сиро та не було придатним для проживання, а також вчинили крадіжку майна, належного ОСОБА_7 в с. Вишеград Київської області.
Починаючи з 25 лютого 2022 року, ОСОБА_6 , перебуваючи у військовій формі встановленого зразка, маючи вогнепальну зброю, тобто, будучи комбатантом у розумінні статті 44 ДП І, з невстановлених мотивів, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади рф та зс рф, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні розпорядження ОСОБА_18 з позивним « ОСОБА_19 », знаходився разом з іншими військовослужбовцями зс рф, у тому числі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 на тимчасово окупованій зс рф території с. Вишеград Бучанського району Київської області.
Приблизно о 19 год 25 лютого 2022 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_6 р азом з ОСОБА_18 з позивним « ОСОБА_19 » та іншими військовослужбовцями зс рф, у тому числі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , будучи одягнутими у формений одяг військовослужбовців зс рф та озброєними автоматичною зброєю, прибули до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час проживала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (надалі - сім'я ОСОБА_25
25 лютого 2022 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, але пізніше за 19 год., ОСОБА_18 з позивним « ОСОБА_19 », який фактично здійснював керівництво діями інших вищевказаних військовослужбовців зс рф, розпорядився, щоб військовослужбовці зс рф, утому числі, ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , відшукали осіб, що мешкали у будинку та вивели всіх на прибудинкову територію.
Виконуючи розпорядження ОСОБА_18 , невстановлений досудовим розслідуванням військовослужбовець зс рф відкрив двері погребу, що розташований в межах прибудинкової території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив сім'ю ОСОБА_26 , що там переховувалась та викрикнув погрозу: «Выходите, иначе кину гранату», чим змусив сім'ю ОСОБА_26 покинути погреб.
Надалі, ОСОБА_18 , тримаючи націленою на цивільних осіб автоматичну зброю невстановленого зразка, дав розпорядження військовослужбовцю зс рф ОСОБА_20 провести особистий обшук членів сім'ї ОСОБА_26 та відібрати їх особисті мобільні телефони та обшукати приміщення погребу, який був виконаний ОСОБА_20 .
Того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але пізніше за 19 год., ОСОБА_18 з позивним « ОСОБА_19 », який фактично здійснював керівництво діями інших вищевказаних військовослужбовців зс рф, дав розпорядження військовослужбовцям зс рф, що перебували разом з ним на території домоволодіння, у тому числі ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_24 ув'язнити сім'ю ОСОБА_26 у погребі та не випускати їх до іншого розпорядження. Також останній дав розпорядження вищевказаним комбатантам стріляти по сім'ї ОСОБА_26 на ураження, у випадку виявлення їх за межами погребу.
У подальшому, того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але пізніше за 19 год, всупереч вимогам ст. ст. 2, 3, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 48, 50, 51, 75 Додаткового протоколу ОСОБА_28 конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, ОСОБА_6 , з метою залякування сім'ї ОСОБА_26 та беззаперечного виконання останніми будь-яких вказівок ОСОБА_18 з позивним « ОСОБА_19 » та інших військовослужбовців зс рф, відкрив вогонь на ураження з автоматичної зброї невстановленого зразка та застрелив собаку, яка перебувала у вольєрі і висловив застереження: «Если не будете слушаться, то так будет с каждым», чим вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, що виразилось у нелюдяному поводженні, яке спричинило психологічне страждання членам сім'ї ОСОБА_26 , які сприйняли його погрозу за реальну.
Надалі, виконуючи розпорядження ОСОБА_18 , військовослужбовці зс рф ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 за попередньою змовою, усвідомлюючи, що члени сім'ї ОСОБА_26 є цивільними особами, не мали при собі зброї, не належали до військових підрозділів (партизанських рухів), інших збройних угрупувань, не виконували бойових задач, не сприяли виконанню бойових задач підрозділами Збройних Сил України та іншими військовими та були вдягнені у цивільний одяг, тобто у розумінні ст. 50 ДП І, перебували під захистом міжнародного гуманітарного права та не мали стати об'єктами нападів, діючи в супереч вимогам ст. ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 48, 51, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, користуючись своєю фізичною перевагою та наявністю автоматичної зброї, що у своїй сукупності унеможливлює вчинення цивільним населенням, у т.ч. потерпілими, активного опору їх протиправним діям, реалізуючи умисел на незаконне ув'язнення та жорстоке поводження з цивільним населенням, усвідомлюючи низьку температуру повітря навколишнього середовища (від 1°C до 8°C), малолітній вік ОСОБА_15 (11 років) та ОСОБА_9 (13 років), похилий вік ОСОБА_8 (61 рік), ОСОБА_7 (61 рік) та ОСОБА_13 (79 років), а також те, що приміщення погребу не обладнане вентиляційними засобами доступу свіжого повітря, не має штучного та природнього освітлення, систем обігріву, водопостачання та водовідведення, без облаштованих спальних місць, вбиральні, засобів приготування їжі, перебуває в антисанітарних умовах та непридатне до нормального тривалого перебування в ньому людей, у тому числі дітей та осіб похилого віку, залякуючи потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 наведеним у їх бік автоматами, примусово відвели їх у погреб площею 10 кв.м, після чого заблокували за допомогою невстановленого предмета двері вказаного приміщення ззовні, де останні залишались замкнутими у період з 25.02.2022 по 08.03.2022, а самі перебували на території домоволодіння та в будинку, надаючи змогу лише ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виходити з погребу раз на день на декілька годин для догляду за худобою та приготування їжі.
Своїми умисними діями, що виразились в умисному незаконному позбавлені волі (нелегальному ув'язненні) цивільних осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 протягом тривалого часу, поєднаному із жорстоким поводженням, яке виразилось у триманні потерпілих у нелюдських умовах, які є несумісними з повагою до людської гідності, чим умисно спричинив їм сильних душевних страждань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 , за попередньою змовою з групою осіб порушив вимоги ст. ст. 2, 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. ст. 48, 51, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що у відповідності до ст. 8 (а) (іі) (ііі) (vii) Римського статуту МКС є воєнним злочином.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням та іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (у редакції ст. 438 КК України на час вчинення кримінального правопорушення).
25.06.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та викликано на допит в якості підозрюваного на 02.07.2025, 03.07.2025, 04.07.2025. Підозра та повістки про виклик ОСОБА_6 опубліковані на сайті та у друкованому примірнику загальнодержавного засобу масової інформації - «Урядовий кур'єр» №127 від 25.06.2025, за результатами чого підозрюваний не з'явився.
Одночасно із цим, 25.06.2025 у відповідності до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 на 02.07.2025, 03.07.2025, 04.07.2025 опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак підозрюваний за вказаними викликами не з'явився.
Разом з тим, під час проведенням подальшого досудового розслідування встановити фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 не виявилося за можливе.
Згідно інформації наданої оперативним підрозділом, громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на території Російської Федерації.
07.07.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний та міжнародний розшук .
На підставі зазначених обставин, слідчий просить застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в порядку частини шостої статті 193 КПК України, оскільки останній обґрунтовано перебуває на території держави, визнаною Верховною Радою України державою-агресором, та оголошений у міжнародний розшук, у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому та просила його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував щодо обрання запобіжного заходу, додатково зазначив, що вручення повідомлення про підозру відбулося неналежним чином.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий судді дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Як визначено статтею 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024101110000078 від 30.01.2024, зокрема за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
25.06.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та викликано на допит в якості підозрюваного на 02.07.2025, 03.07.2025, 04.07.2025 та які опубліковані на сайті та у друкованому примірнику загальнодержавного засобу масової інформації - «Урядовий кур'єр» №127 від 25.06.2025, за результатами чого підозрюваний не з'явився.
Одночасно із цим, 25.06.2025 у відповідності до п. 8 ст. 135 КПК України повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_6 на 02.07.2025, 03.07.2025, 04.07.2025 опубліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак підозрюваний за вказаними викликами не з'явився.
Разом з тим, під час проведенням подальшого досудового розслідування встановити фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 не виявилося за можливе.
Згідно інформації наданої оперативним підрозділом, громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на території Російської Федерації.
Крім того, 07.07.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний та в міжнародний розшук .
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Прокурором у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Статтею 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного (вік, стан здоров'я, майновий стан підозрюваного тощо), розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Крім того враховуючи, що слідчий звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має також перевірити наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Частиною 1 ст. 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень передбачений статтею 135 КПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
Також встановлено, що 07.07.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абзац 1 ч. 1 ст. 281 КПК України зазначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Частиною 2 ст. 281 КПК України визначено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування) та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.
Крім того, з аналізу ч. 6 ст. 193 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного йдеться лише про його оголошення в міжнародний розшук, та не зазначається про необхідність доводити факт перебування особи в розшуку.
Враховуючи викладене, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.
Таким чином, у судовому засіданні підтверджено набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт його оголошення у міжнародний розшук та перебування на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, слідчим суддею встановлено достатні підстави для обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
На підставі зазначеного та враховуючи, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, який відповідно до статті 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину за вчинення якого, передбачене покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк до дванадцяти років. Тобто тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування. Також цей ризик обґрунтовує, що підозрюваний ухиляється від досудового розслідування кримінального провадження, у зв'язку з чим, оголошений в міжнародний розшук.
Доказів того, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою слідчому судді не надано, а тому слід вважати, що таких перешкод не має.
Таким чином, стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували зазначені доводи.
У зв'язку з чим, належним чином підтверджений ризик, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі на строк до дванадцяти років, переховування від органів досудового розслідування, оголошення у міжнародний розшук, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 та 5 ст. 177 КПК України, зокрема: можливості переховуватися від слідства і суду, крім того, підозрюваний має реальну можливість знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема службові документи щодо проходження ним військової служби в складі ЗС РФ та виконання бойових завдань на території України, можливості незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, як самостійно, так і через інших військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, наприклад через соціальні мережі, оскільки анкетні відомості потерпілих та свідків наявні при матеріалах даного клопотання, а також підозрюваний може перебувати або на території Російської Федерації або на території східних областей України, що дає підстави стверджувати про наявність вагомих ризиків вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, при постановленні ухвали у відповідності враховані положення абзацу 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську обласну прокуратуру.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_29