Справа №760/2506/25
3/760/1924/25
20 березня 2025 року м.Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Воронкін О.А., розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 544627 від 16.01.2025 встановлено, що 10.01.2025 о 15 годині 40 хвилин за адресою: м.Київ, пр-кт Лобановського 4 , гр. ОСОБА_1 у магазині ТОВ «NOVUS» скориставшись відсутністю охоронця, таємно привласнив і сховав у дитячий візок взятий з вітрини замінник грудного молока Мам. Преміум3 12+ у кількості одна банка, вагою 800г, вартістю 1109 грн. 17 коп. (одна тисяча сто дев'ять гривень сімнадцять копійок), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 544626 від 16.01.2025 встановлено, що 03.01.2025 о 18 годині 18 хвилин за адресою: м. Київ, пр-кт Лобановського 4Д, гр. ОСОБА_1 у магазині ТОВ «NOVUS» скориставшись відсутністю охоронця, таємно привласнив і сховав у дитячий візок взятий з вітрини замінник грудного молока Мам. Преміум3 12+ у кількості одна банка, вагою 800г, вартістю 1109 грн. 17коп. (одна тисяча стодев'ять гривень сімнадцять копійок) , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1ст.51 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 544630 від 16.01.2025 встановлено, що 16.01.2025 о 15 годині 40 хвилин за адресою: м.Київ, пр-кт Лобановського 4Д , гр. ОСОБА_1 у магазині ТОВ «NOVUS» скориставшись відсутністю охоронця, таємно привласнив і сховав у дитячий візок взятий з вітрини товар, а саме: сардельки, шоколад, паста, фісташки, овочі, маслов вершкове, сосиски, кава, кіш з куркою, суміш горохову у кількості по одній позиції загальною вартістю 1336 гривень 47 копійок (одна тисяча триста тридцять шість гривень сорок сім копійок), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.51 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надала. Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою відповідно до положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з'явився, про причини неявки не повідомив, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Дії ОСОБА_1 співробітником поліції кваліфіковано за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.51 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга ( неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня.
Отже, розраховувати розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян потрібно саме з того розміру, який діяв на момент вчинення діяння, тобто станом на 1 січня 2025 року.
Станом на 1 січня 2025 року неоподаткований мінімум доходів громадян становив 1514 грн.
Отже, крадіжка майна вартістю, що не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто вартістю до 757 гривень включно, створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП України.
Разом із тим, як встановлено зі змісту фабул, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення ГП № 544627 від 16.01.2025, серії ГП № 544630 від 16.01.2025 та серії ГП№ 544626 від 16.01.2025 ОСОБА_1 інкримінується дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки загальною вартість 1109 грн. 17коп. (одна тисяча стодев'ять гривень сімнадцять копійок), 1109 грн. 17коп. (одна тисяча стодев'ять гривень сімнадцять копійок) та загальною вартістю 1336 гривень 47 копійок (одна тисяча триста тридцять шість гривень сорок сім копійок), тобто вартістю майна, що перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у діянні ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
При цьому суд не може взяти до уваги рапорти працівників поліції про допущенні помилки у протоколах про адміністративні правопорушення ГП № 544627 від 16.01.2025, серії ГП № 544630 від 16.01.2025 та серії ГП№ 544626 від 16.01.2025 при кваліфікації діянь ОСОБА_1 та необхідності притягнення його до відповідлаьності за ч. 2 ст. 51 КУпАП, оскільки це погіршує становище ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд, також, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовано в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 51 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд м. Києва.
Суддя О.А.Воронкін