СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/751/25
ун. № 759/18287/24
21 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання, Бондарчук М.І., розглянувши в підготовчому засіданні заяву представника відповідачки, ОСОБА_1 , адвоката Грицика Дениса Сергійовича, про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення.
21 березня 2025 року представник відповідачки, ОСОБА_1 , адвокат Грицик Д.С., через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подав заяву про закриття провадження у справі.
Мотивував заяву тим, що:
- предметом позову є вимога про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів з указаної квартири;
- 01 березня 2025 року позивачка увійшла до квартири; відповідачі з моменту відкриття провадження у справі в квартирі не перебувають; жодних перешкод у користуванні квартирою позивачці не чинять;
- наведене свідчить про відсутність між сторонами предмета спору.
Позивачка проти задоволення клопотання заперечила.
01 травня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшли заперечення представника позивачки, адвокатки Божко Т.Б., подані 30 квітня 2025 року.
У запереченнях представник позивачки зазначила, що:
- 01 березня 2025 року представник позивачки, ОСОБА_4 , в присутності працівників поліції, в.о. голови ЖБК «Академічний 17» та в її присутності увійшов до квартири, встановив нові замки та сигналізацію;
- водночас повноцінно користуватися квартирою позивачка не може, адже в квартирі наявні речі відповідачів; на прохання представника позивачки забрати ці речі відповідачі не реагують;
- наведене свідчить про наявність спору між сторонами.
13 червня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника відповідачки, ОСОБА_1 , адвоката Грицика Д.С., подана 12 червня 2025 року, в якій він зазначив, що речі, які знаходяться в квартирі, не є власністю відповідачки та не становлять для неї цінності.
07 липня 2025 року до суду надійшла заява відповідача, ОСОБА_3 , в якій він зазначив, що речі, які знаходяться в квартирі, не становлять для нього цінності та йому не потрібні.
У підготовче засідання позивачка та її представник не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про дату, час і місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідачка та її представник у підготовче засідання не з'явилися. 21 липня 2025 року, до початку підготовчого засідання, представник відповідачки, адвокат Грицик Д.С., подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі та участі відповідачки. Заяву про закриття провадження підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач, ОСОБА_3 , у підготовче засідання не з'явився, про дату, час і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з неявкою в підготовче засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши вказану заяву, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність.
Принцип диспозитивності полягає, зокрема, у тому, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 522/3680/22 Верховний Суд зазначив, шо «предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблений висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом приписів ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частина 1 статті 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
У справі, що розглядається, представник позивачки не заперечила, що ОСОБА_2 з 01 березня 2025 року має безперешкодний доступ до спірної квартири. Суд також ураховує, що речі, які знаходяться в квартирі не становлять для відповідачів цінності, що вони підтвердили відповідними заявами.
За таких обставин, суд констатує, що станом на день розгляду клопотання між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження у справі належить закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 255, 256, 258, 260, 261, 353-355ЦПК України, суд
Заяву представника відповідачки, ОСОБА_1 , адвоката Грицика Дениса Сергійовича, про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення задовольнити повністю.
Провадження у справі № 759/18287/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачці, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повна ухвала суду складена 28 липня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко