ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6869/25
провадження № 2/753/6650/25
05 серпня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який 29 липня 2020 року заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . 07 липня 2021 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Клепановою О.А. заведена спадкова справа № 139/2021 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . 31 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Клепанової О.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , але отримав відмову у зв'язку з тим, що ним не було надано оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 19 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
В судове засідання відповідач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 483.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 .
Заповітом від 29 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клішиним Д.А., ОСОБА_4 зробив таке розпорядження, а саме належну йому квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до інформації, викладеної у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_4 за номером 325752699, сформованої приватним нотаріусом Клепановою О.А. 14.03.2023 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_4 : 1) у частці у праві власності приватним нотаріусом Шиманським І.Ю. за номером 14549482 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 13 травня 2016 року Шиманським І.Ю,, приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області за реєстровим № 626; 2) у частках у праві власності приватним нотаріусом Карпенко В.М. за номером 11954646 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 09 листопада 2015 року Карпенко В.М., приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області, за реєстровим № 1482.
31 березня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 170/02-31 від 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріально - дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 не надав нотаріусу документи, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно.
Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).
Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1218 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 правомірно набув право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_4 , оскільки він є спадкоємцем за заповітом. Позивач як спадкоємець за заповітом у встановленому законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджено належним чином - постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Таким суд вважає, що, відсутність правовстановлюючого документа про право власності спадкодавця не позбавляє спадкоємця права на спадщину, оскільки вона належить йому з моменту відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач позбавлений права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , чим порушується (не визнається) його право власності на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , тому це право на підставі статей 15,16 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Аналізуючи викладене, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, ураховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, оскільки позивачем не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України та на підставі ст.ст. 1218, 1268, 1278 ЦК України
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА