Справа № 694/713/25
провадження № 2/694/485/25
29.07.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Поліщук Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до Звенигородського районного суду Черкаської області в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024 у розмірі 39 840,00 грн., та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №26.07.2024-100001645, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 12 000,00 грн строком на 124 дні. Період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"); Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47% = (21840/12000)/124 ? 100%. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 1080 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 1080 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 26.11.2024 р., утворилась заборгованість у розмірі 39840 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., по процентам в розмірі 18600 грн., комісія 1 080,00 грн., додаткова комісія 2 160,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 6 000,00 грн.
11.06.2025 року від представника відповідача - адвоката Бабенка Р.В. надійшов відзив на позовну заяву в якій він просив алишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. У випадку, якщо суд не знайде підстав для залишення позову без розгляду, відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у повному обсязі. Як альтернативу, у випадку часткового задоволення позову - зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України. Судові витрати покласти на Позивача мотивуючи це тим, що У Заявці до договору (п. 7, 8, 11, 12) встановлено процентну ставку в розмірі 1,5% на день, що становить 547,5% річних, а також низку комісій: "комісія за надання" (1080 грн) та "комісія за обслуговування" (1080 грн у кожному з 2 періодів). У самому ж договорі (п. 16 Заявки) орієнтовна реальна річна процентна ставка (ОРРПС) вказана як 12185.37%. Такі умови є очевидно несправедливими та є зловживанням правом з боку Позивача. Положення договору про споживчий кредит, які встановлюють непропорційно високу плату за користування коштами, можуть бути визнані нікчемними на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» як несправедливі умови договору. Позивач вимагає стягнути 6 000,00 грн неустойки. Відповідно до п. 17 Заявки, неустойка становить 120 грн за кожен день прострочення. Ця сума є явно неспівмірною зі збитками, яких міг зазнати кредитор, та має на меті не компенсацію, а безпідставне збагачення Позивача. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Просимо суд врахувати вкрай скрутне матеріальне становище Відповідача та застосувати положення цієї статті. Доданий до позову розрахунок заборгованості є узагальненим і не дає змоги перевірити правильність нарахування кожної складової боргу (відсотків, комісій, неустойки) за кожен день. Відповідач не може перевірити, чи не було подвійного нарахування, чи правильно застосовувались процентні ставки в різні періоди тощо. Отже, розрахунок є неналежним доказом у розумінні ст. 77-79 ЦПК України.
Порушення умов договору щодо підсудності (Третейське застереження). Це ключове заперечення. Пунктом 12.1. кредитного договору, на який посилається сам Позивач, сторони погодили, що всі спори, що виникають з договору, підлягають розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків. Винятком є справи щодо захисту прав споживачів. Подавши позов до суду загальної юрисдикції, Позивач фактично визнає, що Відповідач є споживачем, але при цьому ігнорує узгоджену сторонами процедуру вирішення спорів. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача надійшло до початку розгляду справи по суті заперечення проти вирішення спору в суді. Таким чином, дана справа не підсудна суду загальної юрисдикції, і позовна заява підлягає залишенню без розгляду. 2. Нікчемність положення договору про строк позовної давності. Пунктом 12.4 Договору сторони спробували встановити строк позовної давності у 10 років. Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Однак, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Умови договору про споживчий кредит, що погіршують становище споживача порівняно із законодавством, є нікчемними. Встановлення такого тривалого строку є недобросовісним та погіршує становище Відповідача.
17.06.2025 від представника позивача Павленка Дмитра Олександровича надійшла відповідь на відзив в якій він просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі мотивуючи тим, що Кредитний договір №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024 р. укладено у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідачем під час укладення кредитного договору проведено ідентифікацію через систему BankID. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «E917» - для договору та «A917» - для паспорту споживчого кредиту, який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0683084960. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». З листа вбачається, що: «Між нашими підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 2024-01-04. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 26.07.2024 14:02:23 на суму 12000,00 (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки 4149439026051221, номер транзакції в системі iPay.ua - 463630594, призначення платежу: Видача за договором кредиту No26.07.2024-100001645». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay. Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №26.07.2024-100001645, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №26.07.2024-100001645), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 4149-43XX-XXXX-1221. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Представником відповідача у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 4149-43XX-XXXX-1221, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 26.07.2024-100001645 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Згідно приписів абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання . Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання».
У п. 11 Заявки кредитного договору №15.05.2024-100000947 (кредитної лінії) зазначено: «Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 1080 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів». Відтак, комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
У п. 17 Заявки кредитного договору №15.05.2024-100000698 (кредитної лінії) зазначено: «Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання». Кредитний договір відповідачкою був укладений 26.07.2024 року, тобто після набуття чинності змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
07.07.2025 року від представника відповідача адвоката Бабенка Р.В. через підсистему "Електронний суд" системи ЄСІТС до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшло клопотання в якому він просить суд застосувати до правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору № 26.07.2024-100001645 від 26.07.2024, положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зменшити розмір позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» шляхом виключення з розрахунку заборгованості незаконно нарахованих процентів у сумі 18 600,00 грн та неустойки в розмірі 6 000,00 грн. Крім вказаного, просить суд на підставі викладеного, враховуючи імперативні вимоги ч. 15 ст. 14 Закону України, а також позиції Верховного Суду, визнати протиправним нарахування процентів та неустойки позивачем за період проходження відповідачем військової служби під час особливого періоду. Зменшити розмір позовних вимог на 24 600,00 грн відповідно до вимог закону та практики судів.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю. від 02.05.2025 справу прийнято до провадження. Розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Просить розгляд справи провести без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачу за зареєстрованим місцем проживання надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Крім того, відповідач вчасно повідомлений про місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті, однак в судове засідання не з'явилася.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткове задоволення позовних вимог.
Судом установлено, що 26.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) №26.07.2024-100001645 шляхом підписання заявки.
Відповідно до умов договору та заявки відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 124 дні.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», позичальнику надано наступний одноразовий ідентифікатор Е917 для підписання кредитного договору №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024. Позичальником ОСОБА_1 під час укладання договору пройдено ідентифікацію системою BankID НБУ, дистанційно, шляхом погодження відповідачем з публічною офертою позивача та заповнення відповідних заявки та анкети клієнта, укладено в електронній формі Договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 12 000 грн. на строк 124 дні зі сплатою процентів за ставкою у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом.
Відповідачем у заявці, яка є невід'ємною частиною Договору №26.07.2024-100001645, вказано реквізити електронного платіжного засобу НОМЕР_7 для перерахування коштів за Договором №26.07.2024-100001645.
Факт перерахування 26.07.2024 року ТОВ «Споживчий Центр» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 12 000 грн. через платіжну систему iPay на номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua- 463630594, призначення платежу: Видача за договором кредиту №26.07.2024-100001645.
Згідно з довідкою-розрахунком ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість ОСОБА_1 за Договором №26.07.2024-100001645 становить 39840,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 18 600,00 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 1 080,00 грн. - додаткова комісія, 2 160,00 грн - неустойка за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 6 000,00 грн.
Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ «Споживчий центр» матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як стверджується матеріалами справи, відповідачем укладено кредитний договір №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.
Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані відповідачу.
Так, згідно з матеріалами справи встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024, підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора Е917 з дотриманням ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024 на суму кредиту 12 000, 00 грн, отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Щодо нарахування процентів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції Закону, чинній на момент укладення договору та подання позову, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Отже, у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження №61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 року в справі №426/4264/19.
Згідно з наданої суду копії довідки військовї частини НОМЕР_3 від 01.07.2025 ОСОБА_1 призвана за контрактом та перебуває на військовій службі з 09.10.2024 в військовій частині НОМЕР_3 по теперішній час.
Також суду надано копію контракту про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до довідки № 2117 від 29 червня 2024 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_1 обіймає посаду оператор роти радіоелектронної розвідки військової частини НОМЕР_4 дійсно в період з 20.05.2022 по 17.07.2024 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в Миколаївській області, Баштанського району, Березнегуватої селищної громади, Миколаївській області, Березнегуватському районі, Лепетиської сільської ради, Херсонської області, Херсонського району, м.Херсон та Харківській області, Ізюмського району, Борівській селищній громаді.
Відповідно до виписного епікризу №3408, 02.08.2024 ОСОБА_1 , командиром в/ч НОМЕР_4 направлена на стаціонарне лікування у ВМКЦЦР, скерована у в/ч НОМЕР_5 .
Отже, ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору, нарахування відсотків була і є військовослужбовцем, призваною на військову службу за контрактом, а відтак на неї поширюється дія норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За наведеного суд дійшов висновку, що з врахуванням пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування цими кредитними коштами не мали нараховуватися ОСОБА_1 .
Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.07.2024 №26.07.2024-100001645 підлягають до задоволення лише в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, що становить 12 000 грн. В частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами відповідно до вказаного договору позов не підлягає задоволенню.
Позивач серед іншого просить стягнути комісію, додаткову комісію та неустойку, але відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування комісії в сумі 1 080,00 грн, додаткової комісії в сумі 2 160,00 грн та неустойки в розмірі 6 000 грн, є такими, що не відповідають вимогам законодавства, а відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024 в розмірі 12 000,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 12 000,00 грн., є обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Стосовно тверджень представника відповідача - адвоката Бабенка Р.В. щодо порушеннь вимог законодавства про підсудність справи (Третейське застереження), то такі твердження є помилковими та не узгоджуються з положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 729,63 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ТОВ «Споживчий центр», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.07.2024-100001645 від 26.07.2024 в розмірі 12 000,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 12 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 729,63 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скаргана рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів,з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ТОВ «Споживчий центр» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, тел. (063) 073 14 05, електронна адреса: info@sgroshi.com).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 ).
Суддя О.Ю.Смовж