Справа № 646/5896/25
Провадження № 2/646/3320/2025
05 серпня 2025 року м.Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі
головуючого судді Чорної Б.М.,
за участю секретаря судового засідання Машко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №534067411 від 01.12.2021 у розмірі 12 768,09 грн., яка складається з 7 189,02 грн. заборгованості за тілом кредиту та 5 579,07 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 01.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитний договір № 534067411 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 8000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. 01.12.2021 ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога" ініціювало переказ коштів на виконання умов договору № 534067411 від 01.12.2021 безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 . Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОС ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, за яким відступлено право вимоги до відповідача. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №30/1023-01 відповідно до якого підписали Реєстр вимоги № 2 від 20.12.2023 за яким до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором. 29.05.2025 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача.
Всупереч умов договору № 534067411 від 01.12.2021 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 12 768,09 гривень.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 справу розподілено на суддю Чорну Б.М.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 23.06.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію стосовно карткового рахунку ОСОБА_1
25.06.2025 р. до суду надійшла витребувана інформація з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У прохальній частині позовної заяви представником позивача заявлено прохання проводити судове засідання без участі представника позивача. Також у заяві зазначено про те, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
01.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з заявкою на отримання грошових коштів в кредит зазначивши реквізити банківської карти : 5375-41ХХ-ХХХХ-1203(а.с.20).
01.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 534067411, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 8 000,00 грн, який має бути повернуто до 31.12.2021 року.
Відповідно до п. 1.9 Договору вказано проценти, які нараховуються:
1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п.1.7. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 % річних, що становить 0,01% від суми Кредиту за кожний день користування ним;
1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
За змістом п.2.2.2.1. позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок Кредитодавця, що вказаний в реквізитах Договору, у строки передбачені Договором.
За змістом п.2.2.2.2. позичальник зобов'язаний у випадку неповної та/або невчасної сплати Кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку та інші нарахування, передбачені умовами цього Кредиту.
Відповідно до умов п. 4.3 Договору за порушення Позичальником строків повернення Кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення Позичальником зобов'язань за даним Договором, не може перевищувати половину суми кредиту.
Невід'ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Кредитодавця www.moneyveo.ua (п.5.1. Договору)
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання з боку кредитодавця, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Договір № 534067411 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV235DX, відправлено: 01.12.2021 16:13:04 введено: 01.12.2021 16:13:40 підписано ел.підписом позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону НОМЕР_2 ) (а.с.33-37).
Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом підписав паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування (а.с.31-33).
Відповідно до платіжного доручення від 01.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно договору № 534067411 від 01.12.2021 на ім'я відповідача ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_3 (а.с.9,78).
Як вбачається з наданої АТ «Універсал Банк» інформації, на виконання ухвали суду від 25.06.2025, на ім'я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_4 , на яку в період з 01.12.2021 по 06.12.2021 було зарахування коштів у сумі 8000,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5 Кредитного договору, позикодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, Кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до Позичальника будь-якій третій особі.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами відповідно до Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 10 493,47 грн. (а.с.70-71).
Відповідно до п.5.3.3. Договору факторингу 1 визначено, що Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами відповідно до Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
На підставі договору підписали реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 12 768,09 грн.(а.с.62-68).
З пункту 5.3.3. Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ФК ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
29.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е,за умовами якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами відповідно до Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №29/05/25-Евід 29.05.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 - стягнення за кредитним договором №534067411 у сумі 12 768,09 грн. (а.с.54-61).
З розрахунку заборгованості встановлено, що станом на момент подання позовної заяви загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №534067411 від 01.12.2021 становить 12 768,09 грн, яка складається з наступного: 7 189,02 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5 579,07 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.45-47).
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі»
Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Відповідно до правил частини другої статті 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Верховний Суд України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 сформував правову позицію, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що Договір № 534067411 від 01.12.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови договору.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором № 534067411 від 01.12.2021, внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 12 768,09 грн, яка не погашена, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: довіреність на представництво ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» від 29.05.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956, акт прийому-передачі наданих послуг, що є невід'ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 з детальним описом переліком наданих послуг, додаткова угода №25770680855 до Договору про надання правничої допомоги від 30.05.2025, договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 укладеним між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025 року, ордер.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Суд враховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру правових витрати з боку відповідача, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №534067411 від 01.12.2021 у розмірі 12 768 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) гривень 09 копійок, яка складається з 7 189,02 гривень заборгованості за тілом кредиту та 5 579,07 гривень заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, 02175.
Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .
Суддя Б.М.Чорна