Справа № 645/4457/23
Провадження № 1-кп/645/343/25
05 серпня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12023226220000369 від 05.07.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леб'яже Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
03.09.2014 року вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений з випробувальним терміном 1 рік;
19.06.2017 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу на суму 850 гривень;
26.04.2017 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений з випробувальним терміном 1 рік;
24.05.2018 року вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, 10.05.2022 на підставі Ленінського районного суду м. Полтави, згідно ст. 81 КК України звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 12 днів,-
22 травня 2025 року вироком Кегичівського районного суду Харківської області за вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309 КК Українич.2 ст.15, ч.4 ст. 185 ч. 1 ст. 70 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі.
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_4 , приблизно 24.06.2023 року, близько 17 год. 00 хв., у період дії воєнного стану, знаходився за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , разом з останнім, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 попросив ОСОБА_4 взяти його мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 8 Pro 6/64 GB Grey» та сходити до магазин з метою придбання алкогольних напоїв і розрахуватись за допомогою безконтактної оплати. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння мобільним телефоном належним ОСОБА_5 , шляхом зловживання довірою останнього.
ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом походу до магазину, погодився взяти у потерпілого ОСОБА_5 належний йому мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 8 Pro 6/64 GB Grey».У подальшому ОСОБА_5 , не будучи обізнаним про злочинний намір ОСОБА_4 , передав йому мобільний телефон торгової марки Xiaomi» моделі «Redmi Note 8 Pro 6/64 GB Grey», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 26.07.2023 становить 3483 гривень 00 копійок.Після чого, ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_5 вищевказаний мобільний телефон, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а незаконно отриманий мобільний телефон торгової марки Xiaomi» моделі «Redmi Note 8 Pro 6/64 GB Grey» обернув на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3483 гривень 00 копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.1 90 КК України, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначила, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно, у липні 2023 року, у передвечірній час, за місцем проживання ОСОБА_5 , останній попросив його сходити в магазин, надавши для оплати мобільний телефон торгової марки «Xiaomi». У цей час він вирішив заволодіти зазначеним телефоном, взяв його, нібито з метою оплати придбання алкоголю, однак, обернув його на свою користь.
Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, вартість майна, яким заволодів, прокурор не висловила жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої та заявленого цивільного позову. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченої та цивільного позову. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред'явленого прокурором обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину).
Вину обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України суд вважає доведеною.
Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово засуджений, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності останній раз 22 травня 2025 року вироком Кегичівського районного суду Харківської області за вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України, до 7 (семи) років позбавлення волі (довідка №56-21072023/63059, вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 22.05.2025 року справа № 626/2405/24, провадження № 1-кп/624/23/25, як вбачається з повідомлення КЗОЗ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» №7703 від 09.08.2023 року ОСОБА_4 на обліку в не перебуває, згідно повідомлення КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» ОСОБА_4 впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до закладу не зверталася.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
З урахуванням всіх обставин у справі, даних, що характеризують особу обвинуваченого, вчинення інкриміновано кримінального правопорушення до ухвалення вироку Кегичівського районного суду Харківської області за вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України, суд вважає, що застосування до ОСОБА_4 соціально-виховних заходів, необхідних для виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень, можливе лише в умовах ізоляції, тому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.
Так згідно з вимогами ст. 70 ч. 4 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
У свою чергу у ч. 1-3 ст. 70 КК України зазначається, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
У п. 21 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 встановлюється, що при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 судом враховуються правові позиції об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені у постанові №236/4167/20 від 22 січня 2024 року.
Зі змісту ч. 4 ст. 70 КК України також вбачається, що при призначенні остаточного покарання в його строк суд має зарахувати покарання, яке повністю або частково відбуте за попереднім вироком суду.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК.
Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експертів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 22 травня 2025 року за вчиненнія кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-23/15806-ТВ від 26.07.2023 (код доходів 24060300) у розмірі 956 грн. 00 коп. (дев'ятсот п'ятдесят шість гривень).
Речовий доказ - чек на придбання мобільного телефону із серійним номером IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який знаходиться на відповідальному зберіганні в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити там зберігати.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок який набрав законної сили є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддя: